Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №127/15633/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/15633/25

Провадження № 22-ц/801/722/2026

Категорія: 71

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 рокуСправа № 127/15633/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Берегового О.Ю. (суддя - доповідач),

суддів: Ковальчука О.В., Шемети Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Козюми Д.О.,

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2 , в інтересах якого діє орган опіки і піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради,

треті особи без самостійних вимог: відділ ДРАЦС у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в інтересах якого діє орган опіки і піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради, треті особи без самостійних вимог – відділ ДРАЦС у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 адвоката Данілевич Тетяни Миколаївни на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 січня 2026 року, ухвалену місцевим судом за головування судді Вохмінової О.С., дата складення повної ухвали 26 січня 2026 року,

встановив:

В травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, до ОСОБА_2 , в інтересах якого діє орган опіки і піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради, треті особи без самостійних вимог – відділ ДРАЦС у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження.

В підготовчому засіданні представник позивача – адвокат Зубань О.О. заявив клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої просив доручити експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Вінниця, вул. Порика, 8).

На вирішення експертів просив поставити питання про те, чи являється громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний недієздатним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.10.2025 року, біологічним батьком дитини – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та чи існує кровна спорідненість між батьком і дитиною? Витрати по проведенню експертизи просив покласти на позивачку.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 січня 2026 року призначено молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Перед експертами поставлено запитання чи являється громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний недієздатним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.10.2025 року, біологічним батьком дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та чи існує кровна спорідненість між батьком і дитиною?

Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 . Для проведення експертизи ухвалено надати експертам матеріали справи. Зобов`язано орган опіки і піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради вжити заходи щодо забезпечення відібрання зразків крові у ОСОБА_2 за клопотанням експерта та на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Мотивуючи зазначену ухвалу суд першої інстанції виходив із того, що предметом доказування у цій справі є наявність кровного споріднення між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла, а для з`ясування цих обставин потрібні спеціальні знання.

Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_3 адвокат Данілевич Тетяна Миколаївна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат посилається на процесуальні порушення судом першої інстанції, зокрема на те, що засідання суд провів без участі відповідача, його представників та органу опіки, позбавивши їх права висловити свою позицію та на відсутність їх заяв з приводу можливості проведення судового засідання 22 січня 2026 року без їх участі. Також, скаржник посилається на відсутність у судовому засіданні представників третьої особи без самостійних вимог – відділу ДРАЦС у м.Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції та їх заяви з приводу можливості проведення судового засідання 22 січня 2026 року без їх участі.

Апелянт наголошує, що позивачка звернулася до суду лише через 48 років із корисливих мотивів, надавши сумнівний висновок попередньої експертизи, в якій відповідач через свій стійкий психічний розлад не міг брати усвідомлену та добровільну участь.

12 березня 2026 року до Вінницького апеляційного суду від представника позивача – адвоката Зубаня О.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого, останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 та залишити оскаржувану ухвалу без змін, зважаючи на її законність та обґрунтованість.

У обґрунтування поданого відзиву представник позивача посилається на відсутність процесуальних порушень, під час ухвалення оскаржуваної ухвали, зокрема Орган опіки (який діє в інтересах недієздатного відповідача) надав письмове клопотання про розгляд справи та заяви призначення експертизи без участі його представника.

Щодо необхідності призначення експертизи адвокат посилається на беззаперечність ДНК-тесту, оскільки згідно з практикою ЄСПЛ та Верховного Суду, молекулярно-генетична експертиза є єдиним точним і визначальним доказом у справах про батьківство.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (частини перша, третя, четверта, пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

У статті 13 ЦПК України розкривається зміст принципу диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, згідно з частинами першою – третьою цієї статті суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частинами першою, другою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема висновками експертів.

Частиною другою статті 77 ЦПК України установлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом цих норм сторони у цивільному процесі є вільними у виборі засобів доказування, в тому числі шляхом проведення відповідного експертного дослідження, якщо інше не встановлено законом, а суд зобов`язаний, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяти їм у реалізації цього права.

Судова експертиза – це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Частиною першою статті 103 ЦПК України установлено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

При призначенні експертизи судом закон встановлює однакові процесуальні гарантії як для особи, яка звернулась із відповідним клопотанням, так і для решти учасників справи, зокрема у вирішенні питання про вибір експертної установи, визначенні питань, роз`яснення яких потребує висновку експерта (частини третя, п`ята статті 103 ЦПК України).

Аналіз частини 5 статті 103 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що право учасника справи запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта може бути реалізовано будь-яким способом, зокрема, надання усних пояснень у судовому засіданні, або ж шляхом подання письмових пояснень, у відповідності до положень пункту 3 частини 1 статті 43 ЦПК України.

Із зазначеного висновуєтеся, що заявлене представником позивача усне клопотання про призначення судової експертизи відповідає нормам чинного законодавства та заданням цивільного судочинства.

Згідно з частинами першою, третьою та шостою статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об`єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі).

У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення призначений судом експерт невідкладно подає суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за поставленими питаннями.

При цьому висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу (стаття 110 ЦПК України).

Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про призначення молекулярно-генетичної експертизи, правильно виходив з приписів статті 103 ЦПК України, яка передбачає, що суд призначає експертизу для з`ясування обставин, що мають значення для справи, коли необхідні спеціальні знання у сфері, іншій ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Як зазначалося апеляційним судом, предметом доказування у цій справі є наявність кровного споріднення між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що на думку колегії суддів без проведення спеціальної експертизи не може бути встановлено.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення норм процесуального права через відсутність учасників справи в судовому засіданні 22 січня 2026 року та їх неповідомлення, апеляційний суд зазначає таке.

15 жовтня 2025 року в цивільній справі № 127/24949/24 ухвалене рішення про визнання ОСОБА_2 , 1945 р.н., недієздатним на підставі висновку судово-психіатричного експерта від 29 липня 2025 року.

Заяву ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про призначення їх опікунами ОСОБА_2 - залишено без задоволення. До встановлення опіки і призначення опікуна ОСОБА_2 на орган опіки і піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради покладено обов`язок з опіки над недієздатним ОСОБА_2 , тому ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року було залучено орган опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради до участі у даній справі.

08 січня 2026 року відкрите провадження у справі № 127/514/26 за поданням виконавчого комітету Вінницької міської ради в інтересах недієздатної особи ОСОБА_2 , заінтересовані особи ОСОБА_3 , ОСОБА_7 про призначення опікунами.

Станом на дату розгляду оскаржуваної ухвали (22.01.2026) опікун не був призначений, тому до встановлення опіки на орган опіки і піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради покладено обов`язок з опіки над недієздатним.

Разом із тим, згідно з матеріалами справи та оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, представник органу опіки і піклування Жиліховська Н.М. (т.1 а.с.245) та представник відділу ДРАЦС (т.1 а.с. 181) подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Крім того, в матеріалах справи наявні судові повістки про виклик у судове засідання призначене на 22 січня 2026 року о 14:00 год., які адресовані ОСОБА_3 , Вінницькій міській раді, відділу ДРАЦС у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , (а.с. 172, 176, 177)

Також, у матеріалах справи наявна розписка представника ОСОБА_3 адвоката Данілевич Т.М. та представника ОСОБА_1 адвоката Зубань О.О. про те що вони повідомлені про призначення судового засідання на 22 січня 2026 року о 14:00 год. (т.1 а.с. 180)

Отже, у суду першої інстанції не існувало перешкод для розгляду питання щодо призначення експертизи за їх відсутності, враховуючи наявність відповідних заяв та повідомлення учасників про час і місце розгляду справи. Недієздатний відповідач ОСОБА_2 , в силу свого стану не може особисто брати участь у судових засіданнях, і його інтереси представляє орган опіки і піклування, який реалізував своє право на участь або не участь у засіданні шляхом подання відповідної заяви. Крім того, суд першої інстанції, враховуючи статус недієздатного відповідача, прямо зобов`язав орган опіки і піклування вжити заходи щодо забезпечення відібрання зразків крові у ОСОБА_2 за клопотанням експерта, чим забезпечив захист його прав та інтересів під час проведення експертизи.

Посилання апелянта на те, що не була з`ясована думка щодо конкретної експертної установи та кола питань, не є підставою для скасування ухвали, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 103 ЦПК України, питання, з яких має бути проведена експертиза, визначаються судом. Вибір державної експертної установи є обґрунтованим і не викликає сумнівів у її компетентності та незалежності.

Суд критично ставиться, до посилань скаржника щодо нібито сфальсифікованого висновку попереднього молекулярно-генетичного дослідження та корисливих мотивів позивача, оскільки вони стосуються оцінки доказів та обставин позову по суті, які підлягають дослідженню судом під час розгляду справи по суті, а не під час вирішення питання про призначення судової експертизи як засобу доказування. Колегія суддів зазначає, що саме для отримання об`єктивного та процесуально вірно оформленого доказу і призначається судова експертиза.

Отже, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції з урахуванням встановлених фактичних обставин дійшов обґрунтованого висновку про призначення молекулярно-генетичну експертизи у справі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Таким чином апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального чи матеріального права при постановленні оскаржуваної ухвали, які є підставою для її скасування чи зміни.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 381 – 383 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну представника ОСОБА_3 адвоката Данілевич Тетяни Миколаївни залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 січня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Ю. Береговий

Судді: О.В. Ковальчук

Т.М. Шемета