Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №145/1575/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 145/1575/25

Провадження № 22-ц/801/625/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 рокуСправа № 145/1575/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Ковальчука О.В., Шемети Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2025 року, ухвалене суддею Копиловою Л.В., повне рішення складено 29 грудня 2025 року, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі – ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за договором №3973795 від 21 грудня 2020 року в розмірі 42 803,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 укладено Договір №3973795.

Згідно з п. 1. Договору, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «позику»), на погоджений умовами договору строк (надалі – «строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до п. 2 договору, загальний розмір наданої позики становить 15 000 грн, що включає в себе кошти, надані позичальнику за основним договором позики, а також додатково надані кошти (у разі наявності) на підставі укладених між сторонами додаткових угод до договору. Надання коштів могло здійснюватися одним або декількома траншами в межах погодженої суми позики, відповідно до умов договору та додаткових угод до нього. Процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99%, яка нараховується за кожен день користування позикою.

27 січня 2022 року укладено договір №27/01/2022, відповідно до якого ТОВ ««1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі – ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3973795.

10 січня 2023 року укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі – ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3973795.

18 лютого 2025 року укладено договір №18-02/25, відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3973795.

Таким чином позивач зазначає, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 3973795.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №3973795 від 21 грудня 2020 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 42 803,33 грн, з яких: заборгованості за тілом кредиту - 14 674,42 грн; заборгованість за процентами - 27 860,35 грн; інфляційні збитки - 234,79 грн; 3 % річних - 33,77 грн.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором №3973795 від 21 грудня 2020 року в розмірі 42 803 (сорок дві тисячі вісімсот три) гривень 33 копійки, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 14 674,42 грн., за процентами - 27 860,35 грн., інфляційні збитки - 234,79 грн., 3 % річних - 33,77 грн.; витрати на сплату судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 16 000 ( шістнадцять тисяч) гривень.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. Також просить застосувати строки позовної давності.

У скарзі зазначає, що у позовній заяві позивач не ставить питання про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати поточного кредиту та відсотків за його користування, тому з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за прострочення грошового зобов`язання. Позивачем пропущено строки для звернення до суду, оскільки договір укладено у грудні 2020 року, а позов пред`явлений до суду 30 жовтня 2025 року. Правові підстави для нарахування скаржнику щомісячної комісії за кредитним договором відсутні. Враховуючи, що строк кредитування за договором закінчився, тому з цього часу кредитор не мав підстав нараховувати відсотки.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, як і відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 грудня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір № 973795. Згідно п. 1. Договору Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі – «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Відповідно до п. 2 Договору про надання позики: загальний розмір наданої Позики становить 15 000,00 грн, що включає в себе кошти, надані Позичальнику за основним Договором позики, а також додатково надані кошти (у разі наявності) на підставі укладених між Сторонами додаткових угод до Договору. Надання коштів могло здійснюватися одним або декількома траншами в межах погодженої суми Позики, відповідно до умов Договору та додаткових угод до нього. Процентна ставка (базова, фіксована) становить 1.99 % яка нараховується за кожен день користування Позикою.

27 січня 2022 року укладено договір №27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3973795.

10 січня 2023 року укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3973795.

18 лютого 2025 року укладено договір №18-02/25, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3973795.

Таким чином, позивач - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділений правом вимоги до ОСОБА_1 за договором №3973795.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3973795 від 21 грудня 2020 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 42 803,33 грн, з яких: заборгованості за тілом кредиту - 14 674,42 грн; заборгованість за процентами - 27 860,35 грн; інфляційні збитки - 234,79 грн; 3% річних - 33,77 грн.

Оскільки ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за договором позики, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», як новий кредитор, звернулося до суду з даними позовом про стягнення заборгованості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Всупереч умов укладеного договору №3973795 від 21 грудня 2020 року, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів у строки і на умовах, передбачених договором, відповідачем належним чином не виконувалися, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З положень ч. 13 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України слідує, що обов`язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру заборгованості покладається на позивача, а відповідач, у разі заперечень щодо обставин, викладених у позові, повинен спростувати наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитом та її розмір.

Доказування не може грунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).

Кредитний договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором, а також укладені договори факторингу, за яким у підсумку право вимоги перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 порушила свої зобов`язання щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з неї на користь позивача заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 42 803,33 грн, яка включає в себе також інфляційні збитки та 3% річних.

У ч. 1 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в основному наводить норми закону та ряд постанов Верховного Суду, при цьому не проектує їх на обставини даної справи та не зазначає, які саме висновки суду першої інстанції вони підтверджують або спростовують.

ОСОБА_1 не спростовує висновки суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення з неї заборгованості за кредитом та компенсації за прострочення грошового зобов`язання.

Доводи, що стосуються комісії не заслуговують на увагу, оскільки вимог про стягнення комісії позивачем не заявлялося.

Як зазначає ОСОБА_1 , позивачем при зверненні до суду з даним позовом (30 жовтня 2025 року) пропущено строк звернення з позовом, оскільки кредитний договір був укладений ще у грудні 2020 року.

Про пропуск позивачем строків позовної давності ОСОБА_1 заявляла і у відзиві на позов.

Не зважаючи не те, що суд першої інстанції не розглянув заяву ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, вказане не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вказана заява не підлягає задоволенню.

Так, Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ч. 1 ст. 261 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» визначено, що з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Тобто строки, передбачені статтею 257 ЦК України (загальна позовна давність) продовжено на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З даним позовом ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося 27 січня 2025 року.

При цьому, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із даним позовом.

Апеляційний суд, враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257 ЦК України, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України) вважає, що загальний строк позовної давності в три роки по вимозі про стягнення заборгованості продовжено та позивачем не пропущено при зверненні до суду із даним позовом.

Тому позиція ОСОБА_1 з приводу пропуску позивачем строку позовної давності не заслуговує на увагу.

Зазначаючи про те, що строк кредитування за договором закінчився і з цього часу кредитор не мав підстав здійснювати нарахування відсотків, ОСОБА_1 не аналізує умови договору на предмет відповідності (чи невідповідності) наданому розрахунку заборгованості.

За своїм змістом, зміст апеляційної скарги не спрямований на спростування висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

Т.М. Шемета