Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №143/27/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 143/27/26

Провадження № 22-ц/801/723/2026

Категорія: 56

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко А. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 рокуСправа № 143/27/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С., секретар Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «КАЛЬНІЙ» на ухвалу Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 січня 2026 року про забезпечення позову, постановлену суддею Бойко А.В., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «КАЛЬНІЙ» про повернення безпідставно набутих коштів,

встановив:

13 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Фермерського господарства «КАЛЬНІЙ» (далі – ФГ «КАЛЬНІЙ»), в якому просив стягнути з ФГ «КАЛЬНІЙ» на його користь: 753 044,85 грн безпідставно набутих коштів; 59 939,14 грн інфляційних втрат; 23 272,18 грн 3% річних.

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 19 січня 2026 року відкрито провадження у даній справі.

22 січня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти ФГ «КАЛЬНІЙ» в загальній сумі 836 256,17 грн до набрання законної сили судового рішення у дній справі.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що 27 вересня 2024 року ним помилково перераховано на рахунок ФГ «КАЛЬНІЙ» кошти в загальному розмірі 753 044,85 грн. Оскільки вказані кошти досі не повернуті відповідачем, ним подано позов до суду про стягнення коштів у загальному розмірі 836 256,17 грн, з яких: 753 044,85 грн - безпідставно набуті кошти; 59 939,14 грн - інфляційні втрати; 23 272,18 грн - 3% річних. Достатнім та ефективним заходом забезпечення позову у даній справі є накладення арешту на кошти ФГ «КАЛЬНІЙ» в загальній сумі 836 256,17 грн до набрання законної сили судовий рішенням у дній справі.

Вважає, що обраний захід забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами та відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності та спроможний забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача.

Як вбачається з вебсайту Судової влади України та Єдиного державного реєстру судових рішень, впродовж останнього часу Господарським судом Вінницької області було задоволено три позови про стягнення коштів з ФГ «КАЛЬНІЙ», що свідчить про систематичне порушенням відповідачем своїх зобов`язань перед контрагентами та іншими особами.

Тому позивач переконаний, що у випадку невжиття заявленого заходу забезпечення позову та в разі задоволення позову у цій справі може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання судового рішення в майбутньому.

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 січня 2026 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які наявні на банківських рахунках ФГ «КАЛЬНІЙ» в межах ціни позову, що становить 836 256,17 грн (вісімсот тридцять шість тисяч двісті п`ятдесят шість гривень 17 коп.) до набрання законної сили судовим рішення у справі №143/27/26.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ФГ «КАЛЬНІЙ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У скарзі зазначає, що суд не з`ясував обставини, що мають значення при вирішенні питання щодо доцільності застосування заходів забезпечення позову у цій справі. Суд не врахував, що заява про забезпечення позову не обґрунтована, позивачем не доведено, що невжиття заходів по забезпеченню позову про накладення арешту на кошти, які належать юридичній особі, ускладнить чи зробить неможливим в подальшому виконання рішення суду. Позивачем належно не доведено, що існує досить обґрунтоване припущення щодо утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову позивача. Існування декількох судових справ, де однією із сторін є ФГ «КАЛЬНІЙ», не свідчить про те, що підприємство не виконує свої зобов`язання. Жодних відомостей про наявність виконавчих проваджень позивачем не наведено, а судом наявність таких не встановлено. Тому стверджувати про те, що ФГ «КАЛЬНІЙ» нібито систематично порушує зобов`язання та може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання можливого рішення суду у цій справі, є абсурдними та голослівними. Суд не з`ясував співмірність між інтересами сторін і врахував виключно інтереси позивача. Накладення арешту на кошти підприємства буде впливати на поточну господарську діяльність підприємства.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України зазначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що: «Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Предметом спору у даній справі є стягнення з ФГ «КАЛЬНІЙ» заборгованості у розмірі 836 256,17 грн, яка складається із безпідставно набутих коштів у розмірі 753 044,85 грн, інфляційних втрат у сумі 59 939,14 грн та 3% річних у сумі 23 272,18 грн.

Зі змісту позову вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує помилковим перерахуванням коштів 27 вересня 2024 року у сумі 5 368 грн та у сумі 747 676,85 грн на рахунок ФГ «КАЛЬНІЙ» та небажанням останнього повернути кошти у добровільному порядку.

Зі змісту заяви про забезпечення позову від 22 січня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 припускає можливість ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду з даного спору у разі задоволення позову з підстав невиконання ФГ «КАЛЬНІЙ» своїх зобов`язань перед контрагентами та іншими особами.

06 лютого 2026 року, після постановлення ухвали про забезпечення позову, від ФГ «КАЛЬНІЙ» надійшли письмові пояснення (заперечення проти позову), в яких зазначено, що із долучених до позову двох платіжних інструкцій вбачається, що кошти у загальному розмірі 753 044,85 грн були перераховані ОСОБА_1 на рахунок ФГ «КАЛЬНІЙ» у зв`язку з погашенням кредиторських вимог ФГ «Ланецького» перша та четверта черги, згідно з ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19 вересня 2024 року у справі №902/560/20 на підставі ч. 7 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства. Вказана ухвала не оскаржувалася та набрала законної сили. Вимоги кредитора не були визнані необґрунтованими чи помилковими, провадження у справі про банкрутство ФГ «Ланецького» судом не закрито. ОСОБА_1 на момент здійснення цих платежів був директором ФГ «Ланецького», був єдиним власником даного підприємства, а тому перерахування коштів було здійснено на погашення кредиторських вимог ФГ «КАЛЬНІЙ».

Апеляційний суд зазначає, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/ або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII (далі - Кодекс).

Відповідно до частин першої, другої статті 7 Кодексу, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 607/6254/15-ц, із введенням в дію КУзПБ, розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

З доданих до позовної заяви платіжних інструкцій №4700817 та №4700813 від 27 вересня 2024 року слідує, що кошти в сумі 5 368 грн та 747 676,85 грн були сплачені ОСОБА_1 на рахунок ФК «КАЛЬНІЙ» з наступним призначенням платежу: «Погашення кред. вимог ФГ «Ланецького» (ЄДРПОУ 36244177) перша та четверта черга задоволення згідно ухвали Гос. суду Він. обл. від 19 вересня 2024 року по справі №902/560/20, на підставі ч. 1 ст. 41 КУзПБ.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань апеляційним судом встановлено, що засновником і власником ФГ «Ланецького» є ОСОБА_1 .. Статус юридичної особи: «Порушено справу про банкрутство».

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що справа №902/560/20 про банкрутство ФГ «Ланецького» перебуває у провадженні Господарського суду Вінницької області, що вбачається, зокрема, з ухвали від 18 березня 2026 року.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції не переконався щодо наявності спору і зробив поспішний висновок, що такий спір існує, і що його потрібно вирішити в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_1 як фізична особа 13 січня 2026 року подав позов до ФГ «КАЛЬНІЙ» в порядку ЦПК України і в мотивувальній частині позову жодного слова не сказано про наявність справи про банкрутство ФГ «Ланецького», власником якого він є.

Такі дії ОСОБА_1 апеляційний суд сприймає як зловживання ним своїми правами з метою введення суд в оману.

19 січня 2026 року суд першої інстанції відкрив провадження у справі. На час постановлення ухвали суд не міг знати позиції відповідача щодо заявлених вимог.

22 січня 2026 року надійшла заява від позивача про забезпечення позову, в якій останній згадує про наявність судових рішень, ухвалених Господарським судом Вінницької області у трьох справах про стягнення з ФГ «КАЛЬНІЙ» боргу, і при цьому вказує номери цих справ та резолютивну частину цих рішень.

23 січня 2026 року суд першої інстанції постановив ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які наявні на банківських рахунках ФГ «КАЛЬНІЙ», в межах ціни позову, і при цьому суд не надав оцінки обставинам ухвалення Господарським судом Вінницької області рішень у згаданих справах.

Суд першої інстанції повинен був звернути увагу на згадані у заяві судові рішення, які ухвалені в порядку господарського судочинства з метою перевірки законності відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства.

Тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не перевіривши вказані обставини, забезпечив позов у справі, яка, скоріш за все, повинна розглядатися в порядку господарського судочинства, а тому всі інші заходи та клопотання, які просять вчинити сторони, повинні розглядатися через призму норм ГПК України.

На разі, в суду першої інстанції є заперечення (відзив на позов), з якого вбачається наявність господарських правовідносин.

Підсумовуючи, враховуючи мотиви позову та встановлені вище обставини, перед вирішенням питання про забезпечення цивільного позову слід вирішити питання підсудності (чи непідсудності) вказаної цивільної справи №143/27/26 місцевому загальному суду, як суду цивільної юрисдикції.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У контексті наведеного оскаржена ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «КАЛЬНІЙ» задовольнити частково.

Ухвалу Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 січня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 березня 2026 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

О.С. Панасюк