Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №131/46/26 — Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/46/26

Провадження № 2/131/21/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2026 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Коваля А.М.,

за участю секретаря судового засідання Чех Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з рішенням Іллінецького районного суду від 14.09.2015 (справа № 131/1645/15-ц), з нього стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , 2015 р.н., у розмірі 30% усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначений розмір був встановлений судом з урахуванням матеріального стану сторін та повного визнання позову відповідачем на той час. До позовної заяви додано свідоцтво про народження сина, ОСОБА_4 , 2020 року народження, та довідку в/ч НОМЕР_1 , яка підтверджує перебування позивача на військовій службі за мобілізацією з 27 вересня 2025 року. ОСОБА_1 вказує, що наразі склалася ситуація, за якої на утримання доньки стягується 30% доходу, тоді як на сина залишається лише 20%, що ставить дітей у нерівне становище. Також до цього позову додається лист військової частини НОМЕР_1 щодо надання інформації на запит № 15900 та узгодження графіку погашення заборгованості, яким підтверджується, що до повного погашення заборгованості стягується із ОСОБА_1 50 відсотків доходів. Позивач зазначає, що через цю ситуацію на сина ОСОБА_4 не може стягуватись сума, що перевищує 50 відсотків доходу військовослужбовця. Позивач просить зменшити розмір аліментів та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , 2015 р.н., аліменти у розмірі 25% усіх видів заробітку, але не менше 50% та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до повноліття дитини. Виконавчий лист Іллінецького районного суду від 14.09.2015 у справі № 131/1645/15-ц позивач просить відкликати після набрання даним рішенням законної сили.

ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, яку вважає безпідставною, необгрунтованою та такою, що не містить належних, допустимих доказів, але містить інформацію, що не відповідає дійсності. З позовними вимогами щодо зменшення розміру аліментів відповідачка категорично не погоджується з наступних причин. В позовній заяві зазначається, що на даний час відповідачка після укладення шлюбу в 2025 році змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». ОСОБА_2 зауважує, що будь-які претензії або вимоги стосовно укладення шлюбу відповідачки по цій справі в матеріалах позовної заяви відсутні. Також, позивач є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 із 27.09.2025 року, що підтверджує наявність у нього стабільного доходу для вчасної сплати аліментів на доньку ОСОБА_3 . Наявність другої дитини, сина ОСОБА_7 (2020 р.н.), не звільняє його від цього обов`язку. Крім того, згідно з листом військової частини, заборгованість зі сплати аліментів виникла через технічні причини у підрозділі, а не через брак коштів у боржника. Оскільки, чинним законодавством не визначений термін «технічні причини» неможливості утримати аліменти з військовослужбовця на користь дитини, тому вказаний лист-відповідь жодним чином не підтверджує матеріальну неспроможність позивача виконувати батьківський обов`язок утримувати неповнолітню доньку ОСОБА_8 , яка є інвалідом дитинства та має тяжку невиліковну хворобу. Також, в листі зазначено, що: «... орієнтовний розмір нарахованого грошового забезпечення військовослужбовця становить 20380 грн. 66 коп...». Відповідне зазначення в листі щодо нарахування грошового забезпечення «орієнтовно» не відповідає вимогам чинного законодавства, а до позовної заяви не надано офіційні довідки щодо нарахувань грошового забезпечення та щодо нарахувань додаткового забезпечення в/с солдата ОСОБА_1 . Крім того, в позовній заяві відсутня обгрунтована доказова інформація про наявність зобов`язань сплачувати аліменти на утримання другої дитини позивача, а саме наявність стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 вважає твердження позивача про нерівне становище дітей щодо розподілення витрат на їх утримання безпідставним та необгрунтованим. Народження у платника аліментів дитини в іншому шлюбі, без належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Відповідачка зазначає, що позивач намагається ввести суд в оману, оскільки раніше вже звертався з аналогічним необґрунтованим позовом (справа № 131/607/21), у задоволенні якого рішенням Іллінецького районного суду від 23.07.2021 року було відмовлено. На думку ОСОБА_2 , це свідчить про намагання в минулому уникнути обов`язку з утримання доньки ОСОБА_3 . Додає, що на небажання позивача надавати фінансову допомогу вказує і його поведінка: він уникає спілкування з дитиною, що підтверджується доданою до відзиву копією листування в месенджері, де батько ігнорує прохання доньки про купівлю книг до свята. Відповідачка зазначає, що позивач маніпулює даними про заборгованість для введення суду в оману. Якщо станом на 01.12.2025 борг складав 10 486,83 грн, то згідно з розрахунком від 01.01.2026 він зменшився до 6 410,70 грн. Сплата за один місяць близько 4 000 грн боргу понад поточні аліменти свідчить про покращення, а не погіршення матеріального становища позивача. З метою перевірки реальних доходів військовослужбовця ОСОБА_1 було направлено адвокатський запит до в/ч НОМЕР_1 . Також, ОСОБА_9 з 2019 року хворіє на цукровий діабет І типу та є особою з інвалідністю з дитинства (посвідчення серії НОМЕР_2 ). Тяжка невиліковна хвороба потребує щоденного догляду, спеціалізованого харчування, коштовного лікування та регулярної реабілітації, що підтверджується медичними висновками, епікризами та результатами обстежень. У зв`язку з цим відповідачка самостійно несе значні витрати на медичні препарати, аналізи, огляди профільних лікарів, а також на розвиток та освіту доньки, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями. Через необхідність дорогого цілодобового моніторингу рівня глюкози для хворої на діабет доньки та відсутність добровільної допомоги з боку позивача, відповідачка була змушена звернутися до громади та благодійних організацій. Завдяки спільним зусиллям та БФ «Сподіваюсь і вірю», дитина отримала сенсор вимірювання глюкози вартістю 25 700 грн, що підтверджується актом приймання-передачі від 17.11.2025. Також на підтвердження критичного стану здоров`я дитини надано оголошення про збір коштів у мережі «Фейсбук» та виписку з амбулаторної карти № 0104-07 від 06.02.2026. ОСОБА_2 резюмує, що щомісячні витрати на дитину складають 13000-15 000 грн, на підтвердження суми вказує перелік витрат на лікування дитини. Відповідачка зазначає, що на даний час офіційно не працює, оскільки займається постійним доглядом за хворою дитиною і її єдиним доходом є соціальні виплати в розмірі 750 грн. 00 коп. на місяць, а інша можливість у неї працювати відсутня, саме тому при отриманні аліментів в тому розмірі, який визначений рішенням суду, а саме 30% від усіх видів заробітку вона все одно вимушена постійно звертатись за допомогою до територіальної громади та благодійного фонду. Отже, відповідачка вважає, що позивачем не надано достатніх, допустимих та належних доказів про погіршення його матеріального становища, тому просить повністю відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак його представник адвокат Гончар О.І. подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність позивача та його представника.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, в задоволенні позовних вимог просила відмовити.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін. На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.

Згідно із копію рішення Іллінецького районного суду Вінницької області у справі № 131/1645/15-ц від 14 вересня 2015 року вирішено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання малолітньої дочки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в розмірі 30% всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, розпочавши стягнення 21 серпня 2015 року (а.с. 8).

25 вересня 2015 року Іллінецьким районним судом Вінницької області було видано виконавчий лист на виконання рішення Іллінецького районного суду Вінницької області у справі № 131/1645/15-ц від 14 вересня 2015 року (а.с. 9).

Згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 01 лютого 2019 року, що видане Іллінецьким районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (а.с. 10).

Відповідно до копії витягу з реєстру територіальної громади №2025/019378980 від 29.12.2025, ОСОБА_11 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Іллінецьким районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 (а.с. 12).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2025/019378978 від 29.12.2025 ОСОБА_4 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 13).

Згідно із копією листа військової частини НОМЕР_1 від 16 грудня 2025 року у відповідь на запит органу державної виконавчої служби повідомлено наступне: “Командування військової частини НОМЕР_1 розглянуло Ваш запит № 15900 від 15.12.2025 року щодо стягнення аліментів з доходів військовослужбовця ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_5 ). За результатами перевірки нарахувань повідомляємо, що у період з 27.09.2025 по 30.11.2025 року через технічні причини утримання аліментів проводилося не в повному обсязі. У зв`язку з цим станом на 01.12.2025 року утворилася заборгованість у сумі 10 486,83 грн (десять тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 83 копійки). На даний час орієнтовний розмір нарахованого грошового забезпечення військовослужбовця становить 20 380,66 грн. Відповідно до ст. 128 КЗпП України та ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати (грошового забезпечення) не може перевищувати 50 відсотків. Враховуючи поточні щомісячні нарахування аліментів (30%) та необхідність погашення накопиченої заборгованості, з метою дотримання законодавчих обмежень щодо граничного розміру відрахувань, пропонуємо наступний графік погашення заборгованості: Січень 2026 р. 4076,13 грн Лютий 2026 р. 4076,13 грн Березень 2026 р. 2334,57 грн Відрахування будуть здійснюватися автоматично фінансово-економічною службою військової частини з грошового забезпечення військовослужбовця.” (а.с. 14).

Згідно із витягом з реєстру територіальної громади №2025/019378911 від 29.12.2025 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 18).

Згідно із копією довідки військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2025 №250 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 27 вересня 2025 року (а.с. 19).

Згідно із копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 11.06.2025, яке видано Іллінецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_10 змінила прізвище " ОСОБА_6 " (а.с. 37).

Судом також досліджено документи, які надано відповідачкою до відзиву та підтверджують наявність статусу особи з інвалідністю ОСОБА_11 , наявність в неї захворювань та витрати на дитину, а саме: копія рішення ЛКК; копія посвідчення особи з інвалідністю серія НОМЕР_2 ; копія акту приймання/передачі від 17.11.2025 року; копія результатів лабораторних досліджень з «Мед Лаб» від 29.10.2024 року; копія УЗД дослідження щитоподібної залози від 16.05.2023 року; копія форми первинної облікової документації № 003-6/о до УЗД дослідження щитоподібної залози від 16.05.2023 року; копія УЗД дослідження органів черевної порожнини від 16.05.2023 року; копія форми первинної облікової документації № 003-6/о до УЗД дослідження органів черевної порожнини від 16.05.2023 року; копія консультативного заключення лікаря ЗПСМ від 16.05.2023 року; копія форми первинної облікової документації № 003-6/о до консультативного заключення лікаря ЗПСМ від 16.05.2023 року; копія консультативного висновку спеціаліста від 26.11.2024 року; копія епікризу з історії хвороби № 8855; копія консультаційного висновку спеціаліста від 15.02.2022 року; копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1609; копія фіскальних чеків з аптеки за лютий 2026 року; копія фіскальних чеків за лютий 2026 року з аптек № 22, №7; копія фіскального чеку з аптеки «Подорожник Вінниця»; копія фіскальних чеків з аптек «Подорожник Вінниця» та «Конекс-Фарм»; роздруковане фото - один замінний блок для сенсору добового моніторингу Sibionics cgm; копія УЗД дослідження органів черевної порожнини та заочеревного простору від 15.07.2025; копія УЗД дослідження органів сечовидільної системи від 16.07.2025 року; копія УЗД обстеження щитоподібної залози від 17.07.2025 року; виписка із амбулаторної карти № 0104-07; копія фіскального чека на придбання телефона, копії двох фіскальних чеків на придбання одягу; копії трьох фіскальних чеків на придбання одягу; копії п`ятьох фіскальних чеків з аптек на придбання ліків; копія виписки від 06.06.2025 року.

Згідно із рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 23.07.2021 року по справі № 131/607/21, яке набрало законної сили 23.08.2021, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_10 про про зміну розміру аліментів на утримання дитини. В рішенні зроблено наступний висновок: “Таким чином, наявність у позивача малолітньої дитини у новому шлюбі не свідчить про наявність безумовних підстав для зменшення розміру аліментів на утримання дитини, яка народилась у останнього від попереднього шлюбу, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру таких витрат за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.”

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або, у відповідних випадках, законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Як визначено частиною 1 статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Згідно з частиною 3 вказаної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

У відповідності до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.

У пункті 23 постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Отже, аналіз вищезазначених норм свідчить, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Особа, яка є платником аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо змінилось матеріальне становище або сімейний стан платника або одержувача аліментів. Таким чином зміна матеріального становища або сімейного стану є окремою підставою для зміни розміру аліментів. При цьому суд, вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, має враховувати й інші обставини, передбачені статтею 182 СК України, насамперед з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Із зазначених норм закону також випливає те, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21) зменшення розміру раніше стягнутих аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні інших дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Також висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження № 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Суд вважає, що твердження позивача про те, що наявність другої дитини (сина ОСОБА_7 , 2020 р.н.) автоматично створює умови для нерівного становища дітей та є підставою для зменшення виплат на першу дитину, спростовується матеріалами справи. Судом встановлено, що рішенням Іллінецького районного суду від 23.07.2021 року у справі № 131/607/21 ОСОБА_1 вже було відмовлено у задоволенні аналогічних вимог. Оскільки факт народження другої дитини вже був предметом судового розгляду та не був визнаний достатньою підставою для зміни розміру аліментів, а нових істотних змін у сімейному стані позивача з 2021 року не відбулося, суд не вбачає підстав для перегляду встановленого розміру за цим критерієм.

Крім того, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 7-1) чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 453-1 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що позивач проходить військову службу з 27 вересня 2025 року, орієнтовний розмір нарахованого грошового забезпечення військовослужбовця становить 20380,66 грн. Отже, вказане надає можливість зробити висновок про покращення майнового стану позивача, він має стабільний дохід.

Крім того, суд також враховує стан здоров`я дитини – ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю та страждає на тяжку невиліковну хворобу (цукровий діабет 1 типу). Матеріали справи підтверджують критичну потребу дитини у вартісному лікуванні та спеціальному обладнанні, витрати на які значно перевищують звичайні потреби дитини. Встановлений розмір аліментів у 30% є мінімально необхідним для забезпечення життєдіяльності дитини в таких умовах, враховуючи, що матір не має можливості працювати через необхідність постійного догляду за донькою.

Таким чином, позивачем не доведено обставин, які б свідчили про погіршення його матеріального стану, порівняно з моментом винесення попередніх судових рішень. Навпаки, судом встановлено покращення майнового стану позивача через отримання стабільного та високого грошового забезпечення військовослужбовця.

На підставі вищевикладеного, керуючись інтересами дитини, які мають першочергове значення, суд вважає, що вимоги позивача про зменшення розміру аліментів до 25% є безпідставними. З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 182, 184, 192 СК України, ст. ст. 10, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 березня 2026 року.

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_5

Суддя: