Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №635/1922/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/1922/26

Провадження № 3/635/1037/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року сел. Покотилівка

Суддя Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Харківського районного суду Харківської області матеріал, що надійшов з Відділення поліції № 3 Харківського районного управління № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Мерефи Харківського району Харківської області, громадянки України, непрацюючої, яка має середню технічну освіту, зареєстрована у встановленому законом порядку та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 154 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 202209 від 28 січня 2026 року, 30 грудня 2025 року о 19 годині 30 хвилин біля будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вигулювала собаку поза місцем її постійного проживання без намордника, внаслідок чого собака кинулась на ОСОБА_2 та вкусила її за праву гомілку. Таким чином ОСОБА_1 порушила вимоги абзацу 5 частини 5 статті 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».

В судовому засіданні 12 березня 2026 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вину свою у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що 30 грудня 2025 року ввечері за зазначеною в протоколі адресою вона вигулювала належну її сину собаку породи лабрадор на кличку ОСОБА_3 , за яким вона здійснює догляд у зв`язку з проходженням сином військової служби. Під час прогулянки собака був на поводку. В цей час потерпіла зі своїм чоловіком гуляли зі своїми собаками породи шпіц та йоркширський тер`єр. Шпіц був без поводку та підбіг впритул до її собаки, після чого потерпіла підійшла до них та взяла шпіца на руки, а її собаку почала відштовхувати ногою. Потім потерпіла сказала, що ОСОБА_3 нібито вкусив її за ногу, але місце укусу показати відмовилась. У подальшому ОСОБА_1 намагалася відшкодувати шкоду, але потерпіла на контакт не йшла.

В судовому засіданні 12 березня 2026 року потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що 30 грудня 2025 року ввечері за зазначеною в протоколі адресою вони з чоловіком гуляли зі своїми собаками породи шпіц та йоркширський тер`єр, при цьому собак вони тримали на руках, вона тримала шпіца, а чоловік йоркширського тер`єра. Несподівано на зустріч їм вийшла ОСОБА_1 зі своїм собакою породи лабрадор або метис лабрадора. Лабрадор був на поводку, але він потягнув, а ОСОБА_1 не змогла його втримати, внаслідок чого собака підбіг до потерпілої та намагався стрибнути до її собаки, яку вона тримала на руках. Потерпіла почала відвертатись, намагаючись сховати свого собаку, а собака ОСОБА_1 в цей час вкусив її за ногу. В Зв`язку зі спричиненим їй внаслідок укусу тілесним ушкодженням потерпіла в подальшому звернулась до лікаря. Потерпіла намагалась з`ясувати у ОСОБА_1 щодо щеплення собаки, але вона відповіла в грубій формі, а подальшому на контакт не вийшла.

Також у судовому засіданні 12 березня 2026 року був допитаний в якості свідка чоловік потерпілої ОСОБА_4 , який надав пояснення, аналогічні поясненням потерпілої в судовому засіданні.

У подальшому, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , в судові засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними документами.

Потерпіла ОСОБА_2 у подальшому в судові засідання також не з`явилась, надала до суду заяву про продовження розгляду справи за її відсутності.

Захисник адвокат Яковенко О.Г. в судове засідання також не з`явилась, надала до суду письмові пояснення, в яких просила повернути матеріали справи про адміністративне правопорушення до Головного управління НП в Харківській області Харківського районного управління поліції № 1 ВП № 3 для направлення та розгляду компетентним органом.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та потерпілої, що відповідає вимогам частини 2 статті 268 КУпАП.

Позиція захисника, викладена нею в наданих до суду письмових поясненнях зводиться до такого.

Відповідно до статті 221 КУпАП, яка передбачає підвідомчість справ про адміністративні правопорушення районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судам (суддям), в переліку справ, які підвідомчі суду (судді), частина 3 статті 154 КУпАП, відсутня. Крім того на обґрунтування зазначеної позиції захисник зазначає, що практика аналогічних правових позицій простежується у рішеннях апеляційних судів. При цьому, законодавцем не внесено зміни до статті 221 КУпАП, яка визначає підвідомчість справ про адміністративні правопорушення, які розглядаються судами. Зазначена прогалина у праві може бути вирішена виключно законодавчим шляхом. Отже, виходячи з вищевказаних положень КУпАП та рішень ЄСПЛ, положеннями статті 221 КУпАП не передбачено компетенції на розгляд справ суддями районних, районних у місті чи міськрайонних судів про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статтею 154 КУпАП.

Щодо складу правопорушення захисник зазначила, що протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 154 КУпАП, має обов`язково містити посилання на відповідний нормативний акт (зокрема відповідні Правила тримання собак), який вважається порушеним, та має бути викладено його зміст.

Як слідує з протоколу складеного відносно ОСОБА_1 порушено вимоги абзацу 5 частини 5 статті 9 Закону України «Про захист тварин від жорсткого поводження».

Згідно з абзацем 5 частини 5 статті 9 Закону України «Про захист тварин від жорсткого поводження» особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана забезпечити наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

З відомостей протоколу не вбачається чи віднесений собака ОСОБА_1 до переліку небезпечних порід собак, так як не зазначено навіть породу собаки, а також інших відомостей, які могли б це встановити.

В протоколі про адміністративне правопорушення був зафіксований той факт, що собака на ім`я « ОСОБА_3 » напав перший. Тобто, не враховано пояснень ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 фактично спровокувала своїми діями (штовхнувши ногою) пса «Буч», внаслідок чого він її нібито вкусив, але показати місце укусу ОСОБА_1 вона відмовилась.

ОСОБА_2 30 грудня 2025 року о 19 годині 50 хвилин в приміщенні «Мереф`янської центральної районної лікарні» стаціонарного відділення пройшла обстеження черговим хірургом, який встановив, що був укус собаки правої гомілки. Як зазначено в протоколі, правопорушення відбулося о 19 годині 30 хвилин, а о 19 годині 50 хвилин черговий лікар вже встановив, що це дійсно був укус собаки, тобто через 20 хвилин після події. Виникає питання, як за такий короткий проміжок часу ОСОБА_2 мала змогу добратися до лікарні, потрапити на обстеження до лікаря, пройти огляд. Також, з наданого доказу невідомо ім`я чергового хірургу який проводив обстеження, немає жодного підпису, який б підтверджував особу, яка проводила цей огляд.

Також, враховуючи факт того, що фактично ОСОБА_2 своїми діями спровокувала собаку на ім`я « ОСОБА_3 » вкусити її, в діях ОСОБА_1 не було жодного умислу на заподіяння шкоди, тим паче, що собаку вона тримала на поводку, а отже є ознаки малозначності правопорушення, передбачені статтею 22 КУпАП.

Щодо застосування конфіскації собаки захисник зазначила, що органом, який складав протокол про адміністративне правопорушення, ані в самому протоколі про адміністративне правопорушення, ані в окремому протоколі про тимчасове вилучення тварини (який зовсім не складався), не вказано біологічний вид, приблизний вік, стать, зовнішній вигляд та інші індивідуалізуючи ознаки вилученої тварини, зазначено лише, що собака є небезпечної породи, що в свою чергу позбавляє можливості вірно ідентифікувати таку тварину з-поміж інших тварин даної породи, та відповідно застосувати такий вид покарання, як конфіскація, а також в подальшому унеможливлює виконання такого рішення суду. Відсутність цих відомостей позбавляє суд можливості вирішити питання щодо конфіскації тварини.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про ознаки тварини, яка скоїла напад, за якими дана тварина має бути ідентифікована (окрас, стать, кличка, вік собаки та інші прикмети). Отже, відсутні відомості, необхідні для ідентифікації собак, які згідно санкції частини 3 статті 154 КУпАП підлягають конфіскації.

Захисник також зауважила щодо порушення строку складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченими частиною2 статті 254 КУпАП, відповідно до якої протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_2 надала заяву до ГУНП в Харківській області Харківське районне управління поліції №1 відділ поліції № 3 30 грудня 2025 року, а протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було складено лише 28 січня 2026 року, тобто пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.

Тому, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам частини 2 статті 254 КУпАП, що, в свою чергу, тягне за собою недопустимість такого протоколу, оскільки він був оформлений з порушення порядку, встановленого цим Кодексом.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку про закриття провадження у справі стосовно ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 154 КУпАП, з таких підстав.

Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з положеннями статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду; а також з`ясувати інші підстави для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення до протоколу до суду надані такі докази:

-письмові пояснення ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 , які за змістом є аналогічними їх поясненням в судовому засіданні,

-копія довідки чергового хірурга «Мереф`янської центральної районної лікарні» від 30 грудня 2025 року, зі змісту якої слідує, що у потерпілої ОСОБА_2 було діагностовано укус собаки правої гомілки.

Пояснення у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_4 та зміст медичної довідки є достатніми та належними доказами того факту, що 30 грудня 2025 року у вечірній час біля будинку № 6 по провулку Сергія Борткевича в місті Мерефі Харківського району Харківської області під час вигулу ОСОБА_1 належного їй собаки породи лабрадор або метис лабрадора, ОСОБА_1 не втримала собаку на поводку, внаслідок чого собака вкусив потерпілу ОСОБА_2 за гомілку, в результаті чого останній були спричинені тілесні ушкодження.

Зазначені докази повністю узгоджуються між собою та спростовують заперечення ОСОБА_1 факту укусу її собакою потерпілої, та її пояснення в тій частині, що потерпіла сама підійшла до собаки та почала відштовхувати його ногою.

Адміністративна відповідальність за частиною 3 статті 154 КУпАП настає внаслідок утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

При цьому, стаття 154 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму статті 184 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Отже, суд наголошує, що для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 154 КУпАП, обов`язковому доведенню підлягає не лише сам факт вчинення певних дій, а й наявність порушення конкретних імперативних вимог законодавства, яке регулює правила утримання собак та котів, що свідчить про протиправність поведінки суб`єкта.

Як слідує зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог частини 5 статті 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», а саме: вигул собаки поза місцем її постійного утримання без наморднику.

Відповідно до частини 5 статті 9 вказаного Закону, особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити:

безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною;

безпеку супроводжуваної домашньої тварини;

безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою;

наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже, як слідує з системного аналізу вищезазначених зазначених правових норм відповідальності за вигул собак без намордників підлягають лише ті особи, які супроводжують собак небезпечних порід або їх метисів, що віднесені до Переліку небезпечних порід собак, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1164.

Матеріали справи не містять жодних відомостей, які б дозволяли визначити породу належного ОСОБА_1 собаки, або ідентифікувати собаку як метиса собак небезпечних порід.

Крім того, зважаючи на пояснення учасників справи, які зазначають породу належного ОСОБА_1 собаки як лабрадор або метис лабрадора, такий собака не віднесений до Переліку небезпечних порід собак, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року № 1164.

За таких обставин у ОСОБА_1 не виникло обов`язку вигулу собаки у наморднику, а відповідно вона не може нести відповідальність за порушення вимог закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».

При цьому суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Відповідно до вимог частини 2 статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене, суд не наділений повноваженнями самостійно встановити та викласти в рішенні обставини, які не були викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, що прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ (у справах «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» «Стіл та інші проти Сполученого Королівства», згідно яких «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».

Зокрема, ЄСПЛ наголошує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Доменічіні проти Італії»).

З огляду на вищенаведене, з урахуванням відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, вважаю, що факт вчинення останньою правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 154 КУпАП, не доведений.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Щодо доводів захисника про непідвідомчість даної справи суду, зазначаю наступне.

Відповідно до ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються:

1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;

2) виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом;

4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами, Верховним Судом;

5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Відповідно до ст. 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 154 КУпАП.

В редакції, чинній станом на 07.11.2021 року стаття 154 КУпАП складалася з двох частин.

На підставі Закону України № 1684-ІХ від 15.07.2021 ст. 154 КУпАП була викладена в новій редакції та, станом на дату складання протоколу про адміністративні правопорушення складалася з трьох частин наступного змісту.

Так, частина 3 статті 154 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Разом з тим, ні Законом України № 1684-ІХ від 15.07.2021 року, ні будь-яким іншим законом, не внесені відповідні зміни щодо компетенції органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статті 154 КУпАП, а тому розгляд справ про адміністративні правопорушення за частини 3 статті 154 КУпАП наразі чітко не віднесений до компетенції будь-якого органу.

В той же час, відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

При цьому, з комплексного та системного аналізу норм КУпАП правопорушення вбачається, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, які є більш суспільно-небезпечними за своїми наслідками, а також за наявності кваліфікуючих ознак та вищого рівня відповідальності, відноситься до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Як зазначалось вище, розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 154 КУпАП за наявності кваліфікуючої ознаки - спричинення заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну, до внесення змін до статті 154 КУпАП, відносився до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Після внесення змін відповідальність за вчинення таких правопорушень посилилась.

Крім того, санкція частини 3 статтті 154 КУпАП передбачає, накладення штрафу з конфіскацією тварин.

Згідно із статті 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

З огляду на вищезазначене, доводи захисника щодо підсудності даної справи органу поліції є не слушними, а тому відсутні підстави для повернення матеріалу про адміністративне правопорушення до органу поліції.

Стосовно доводів захисника щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення в порушення вимог статті 254 КУпАП, суд вважає зауважити щодо їх необґрунтованість, оскільки з наявних матеріалів справ вбачається, що після відібрання у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності відповідних письмових пояснень по суті вищенаведених подій 28 січня 2026 року, якими підтверджено особу власника собаки, працівниками поліції складено відповідний протокол, а саме – 28 січня 2026 року, тобто в день надання особою пояснень щодо подій, які мали місце 30 грудня 2025 року, та надання документів, що посвідчують особу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 27, 30, 245, 247, 251, 252, 268, 277, 279, 280, 283, 287, 288, 289 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 154 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Суддя Т.В. Бобко