Вирок від 25 березня 2026 р. у справі №219/8074/21 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1259/26 Справа № 219/8074/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 (приймає участь в

режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 12021052150000434 за апеляційними скаргами прокурора Бахмутської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_9 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 03 липня 2024 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Бахмут Донецької області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: - 13.12.2012 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 115 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 14 років; в іншій частині вирок залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання належним чином не врахував те, що він вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення, наслідком його стало позбавлення життя людини.

Зазначає, що про підвищений ступінь суспільної небезпеки цього кримінального правопорушення свідчить те, що воно було вчинено обвинуваченим у стані алкогольного сп`яніння, вказана обставина також визнана такою, що обтяжує покарання обвинуваченого.

Посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_8 не працює, суспільно-корисною працею не займається, постійного джерела прибутку не має, за місцем проживання характеризується задовільно.

Також судом при призначенні покарання не враховано те, що обвинувачений вчинив злочин, що йому інкримінується, протягом двох місяців після повного відбуття раніше призначеного йому покарання за ч. 1 ст. 115 КК України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_8 за п. 13 ч. 2 ст.115 КК України.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вирок суду є необґрунтованим, невмотивований, не відповідає фактичним обставинам справи та ухвалений з істотним порушенням норм процесуального права.

Вважає, що суд першої інстанції надав неправильну правову кваліфікацію діям ОСОБА_8 .

Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 03 липня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за п. 13 ч. 2 ст.115 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років; також вирішено питання щодо речових доказів.

За обставин, викладених у вироку, 09 травня 2021 року, приблизно об 11.40 годин, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував за місцем його мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , в цей час до нього у гості прийшли знайомі, а саме ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Далі, компанія сіла за стіл в зальній кімнаті вказаної квартири та почала разом розпивати спиртні напої. Так, в ході спільного проведення дозвілля, приблизно о 12.00 годині (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено) між ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , які в цей час сиділи за столом на стільцях, виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_14 , обурившись на поведінку ОСОБА_10 та діючи умисно, будучи особою, яка раніше вчиняла умисне убивство, з мотивів помсти за висловлені образи, з метою протиправного позбавлення життя останнього, усвідомлюючи небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в зальній кімнаті квартири за адресою: АДРЕСА_2 , наніс один удар кулаком правої руки по обличчю ОСОБА_10 , який не втримався на стільці та впав на підлогу.

Далі, ОСОБА_14 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне позбавлення життя людини, встав зі столу та почав наносити множинні удари лівою та правою ногами по голові та тулубу ОСОБА_10 до тих пір поки ОСОБА_10 не перестав подавати ознаки життя. В результаті протиправних дій ОСОБА_15 , потерпілий ОСОБА_10 помер на місці.

Причиною смерті ОСОБА_10 стало: «набряк – стискання головного мозку, обумовленого тупою травмою голови, яка призвела до виникнення травматичного субдурального та субарахноїдальних крововиливів у праву півкулю головного мозку та мозочок».

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника в частині перекваліфікації дій обвинуваченого з п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України та заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам провадження, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи та що обвинувачений ОСОБА_14 не мав умислу на вбивство потерпілого, а тому його дії необхідно кваліфікувати ч. 2 ст. 121 КК України, - є безпідставними з огляду на таке.

Так, вина обвинуваченого ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України КК України, підтверджується показами самого обвинуваченого ОСОБА_8 , який в суді першої інстанції не заперечував тих обставин, що 09.05.2021 року він за місцем проживання потерпілого ОСОБА_10 наніс останньому один удар кулаком в обличчя та ногами по тулубу та голові;

Також вина обвинуваченого ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується письмовими доказами та висновками експертів:

- протоколом огляду місця події від 09.05.2021 року, відповідно до якого було оглянуто приміщення квартири АДРЕСА_3 , в ході огляду якого було виявлено труп ОСОБА_10 , який мав тілесні ушкодження на голові та тулубі. Також в ході цього огляду було виявлено та вилучено: - змиви речовини бурого кольору з підлоги та тумби; - три недопалка з-під цигарок; - фрагмент наволочки з нашаруванням речовини бурого кольору; - скляна ємкість 100 мл “Глоду настойка”; - дві скляні рюмки; - скляні пляшки з-під горілки “Златогор” та “Пшенична” (а.п. 98-102 т.2);

- висновком експерта № 197 від 07.06.2021 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_10 настала ІНФОРМАЦІЯ_5 в результаті набряку-стискання головного мозку, обумовленого тупою травмою голови, яка призвела до виникнення травматичного субдурального та субарахноїдальних крововиливів у праву півкулю головного мозку та мозочок, про що свідчать: наявність множинних синців, саден, осаджень та забитої рани обличчя та волосистої частини голови, множинні крововиливи в м?які тканини голови з внутрішньої поверхні, перелом кісток носу, правої виличної кістки верхньої щелепи по типу Ле Фор 2, субдуральний крововилив справа об?ємом 240 мл, численні субарахноїдальні крововиливи у праву півкулю головного мозку та мозочок, наявність крові у шлуночках головного мозку, а також дані судово-гістологічного дослідження.

При дослідженні трупа ОСОБА_10 були виявлені такі пошкодження: рана в проекції правої брови; осадження шкіряних покривів спинки носу з переходом в міжбрівну область, на кінчик та крила носа, в правій виличній області; садна у зовнішнього краю лівої брови, в лівій виличній області, в проекції лівого нижнє-щелепового суглобу, в проекції краю нижньої щелепи зліва, по задній поверхні правого та лівого ліктьових суглобів, по зовнішній поверхні правого кульшового суглобу, в проекції лівої ключиці, в проекції правого плечового суглобу по передній поверхні, в проекції правого колінного суглобу по передній поверхні; синці в тім?яно-потиличній області в центрі, в лобній області в центрі та зліва, навколо правого ока, на спинці носу, в правій та лівій виличних областях, в проекції правого та лівого нижнє-щелепових суглобів, в тім?яно-скроневій області справа, на правій та лівій вушних мушлях, на всьому підборідді, в лобно-скроневій області справа; переломи кісток носу, правої виличної кістки верхньої щелепи по типу Ле Фор 2, ребер справа 5,6,7,8,9-го; множинні крововиливи в м?які тканини голови з внутрішньої поверхні; субдуральний крововилив справа, численні субарахноїдальні крововиливи у праву півкулю головного мозку та мозочок.

Пошкодження утворились від контактів з тупими предметами та з тупими предметами з жорсткою поверхнею при ковзанні в строк не більш 12-24-х годин до настання смерті та мають ознаки:

- закрита черепно-мозкова травма у вигляді: множинних синців, саден, осаджень, забитої рани обличчя та волосистої частини голови, множинних крововиливів в м?які тканини голови з внутрішньої поверхні, перелому кісток носу, правої виличної кістки, верхньої щелепи (по типу Ле Фор 2), травматичного субдурального крововиливу у праву півкулю, субарахноїдального крововиливу у праву півкулю та мозочок, як небезпечні для життя - тяжких тілесних ушкоджень та заходиться у прямому зв?язку з настанням смерті;

- переломи ребер справа 5,6,7,8,9-го - тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості;

- садна по задній поверхні правого та лівого ліктьових суглобів, по зовнішній поверхні правого кульшового суглобу, в проекції лівої ключиці, в проекції правого плечового суглобу по передній поверхні, в проекції правого колінного суглобу по передній поверхні - легких тілесних ушкоджень.

Виходячи з характеру, локалізації та кількості тілесних ушкоджень, виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_10 , можна вважати, що мало місце не менш 24-х (двадцяти чотирьох) контактів з предметами які травмували (а.п.112-116 т.2);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.06.2021 року із відеозаписом до нього, відповідно до якого підозрюваний ОСОБА_8 показав, як він у ході словесного конфлікту наніс один удар по обличчю ОСОБА_10 та не менше чотирьох ударів ногами (лівою та правою), два з яких по тулубу та два по голові (зверху вниз) потерпілого. Також підозрюваний підкреслив, що ногами наніс чотири удари (два по обличчю, два по тулубу, обутий був у берці, після ударів обличчя потерпілого було розбите) (а.п.169-173 т.2);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 19.06.2021 року із відеозаписом до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_12 показав, як ОСОБА_8 наніс удар кулаком по голові потерпілого, від чого останній впав на підлогу на спину. Далі ОСОБА_8 підійшов до потерпілого та наніс йому приблизно 10 ударів по голові та 3 по тулубу. Далі ОСОБА_8 виштовхнув свідка, бо він намагався відтягти обвинуваченого від потерпілого, за двері. При цьому за дверима він почув ще 3-4 глухих звуки, схожих на удари. Далі ОСОБА_8 вийшов з квартири та сказав «Пошли, я убил его» (а.п.174-180 т.2);

- висновком експерта №197/19 від 26.07.2021 року, яким було проведено додаткову судово-медичну експертизу трупу ОСОБА_10 , відповідно до якої: - показання, надані ОСОБА_8 в ході його допиту від 10.06.2021 р. та в ході проведення слідчого експерименту за його участі від 22.06.2021 р. відповідають механізму утворення лише частині тілесних ушкоджень і не відповідають кількості тілесних ушкоджень, виявлених при досліджені трупа ОСОБА_10 ; - показання, надані свідком ОСОБА_12 в ході його допитів від 09.05.2021 р. та 18.06.2021 р. та в ході проведення слідчого експерименту за його участі від 19.06.2021 р. більш відповідають локалізації та механізму утворення тілесних ушкоджень, виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_10 , існує лише незначна розбіжність у кількості нанесених ударів, стосовно тулуба та кінцівок, їх було дещо більше; - враховуючи локалізацію та характер ушкоджень виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_10 (закрита черепно-мозкова травма у вигляді: переломів правої виличної кістки, верхньої щелепи (по типу Ле Фор 2), травматичного субдурального крововиливу у праву півкулю, субарахноїдального крововиливу у праву півкулю та мозочок; закрита травма грудної клітки у вигляді переломів ребер справа 5,6,7,8,9-го) можна вважати, що останній втрачав свідомість та не міг вчиняти активні дії (рухатись, ходити, здійснювати супротив, говорити та ін.); - враховуючи локалізацію та характер ушкоджень, виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_10 (субдуральний крововилив справа об?ємом 240 мл, численні субарахноїдальні крововиливи у праву півкулю головного мозку та мозочок, наявність крові у шлуночках головного мозку), характеру розвитку трупних явищ під час огляду трупа в моргу 10.05.2021 р. (... трупне задубіння добре виражено у всіх групах досліджуваних м?язів; трупні плями синюшно-фіолетового кольору, розташовуються по задньобокових поверхнях трупа, при натисканні на них пальцем бліднуть і відновлюють своє забарвлення через 300 секунд (12.10 год., по Кононенко гниття не виражені...), характеру розвитку трупних явищ на час огляду трупа на місці події 09.05.2021 р. (... трупні плями блідо-фіолетового кольору, розташовуються по задній поверхні трупа та кінцівок, при натисканні зникають та відновлюють свій колір через 9 секунд…) можна вважати, що смерть ОСОБА_10 настала ІНФОРМАЦІЯ_5 біля 14-00-15-00 годин (а.п.181-183 т.2);

- іншими доказами, зазначеними у вироку, та взятими судом до уваги.

Підстав для того, щоб вважати зазначені докази недопустимими у кримінальному провадженні, на підставі яких суд дійшов висновку про винність ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, суд не знаходить, адже суд першої інстанції, згідно із положеннями ст. 94 КПК України, під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Доводи захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_8 не мав наміру вбивати потерпілого, тому його дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.121 КК України, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Частина 1 ст. 115 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Умисел має дві характерні ознаки – інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна– це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків; вольова – наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.

Прямий умисел – це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).

Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.

При цьому спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляється у способі вчинення діянь.

З огляду на встановлені судом обставини колегія суддів дійшла висновку, що сукупність наведених у вироку доказів переконливо свідчить про те, що поведінка обвинуваченого до та після вчинення злочину, а саме наявність конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, при цьому потерпілий жодних тілесних ушкоджень обвинуваченому не спричиняв, що підтверджується протоколом слідчого експерименту, який було проведено за участю свідка ОСОБА_12 , механізм, характер, спосіб завдання, кількість ударів та локалізація тілесних ушкоджень (відповідно до висновку експерта № 197 не менше 24 ударів в область голови та тулуба тупими предметами з жорсткою поверхнею), а також залишення потерпілого без медичної допомоги, безумовно вказують на спрямованість його дій саме на позбавлення життя потерпілого.

Посилання обвинуваченого на те, що він наніс потерпілому тільки 4 удари спростовується протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 , який вказував на те, що обвинувачений наніс потерпілому значно більше 4 ударів, а також, що після цих ударів ОСОБА_8 повідомив, що він вбив потерпілого ОСОБА_10 , та висновком експерта № 197, яким встановлено, що потерпілому було спричинено не менше 24 ударів.

Доводи обвинуваченого в суді першої інстанції про те, що коли він покинув квартиру, то потерпілий був живий, - не спростовує висновків суду щодо винуватості обвинуваченого, оскільки відповідно до висновку експерта № 197/19 після утворення всіх виявлених ушкоджень потерпілий втрачав свідомість та не міг вчиняти активні дії.

Колегія суддів вважає, що версія сторони захисту про відсутність у обвинуваченого умислу на вбивство не знайшла свого підтвердження під час дослідження матеріалів кримінального провадження. Тому відсутні підстави для висновку про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ознаками п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме: в умисному вбивстві, вчиненого особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Доводи прокурора щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Однак вказаних вимог кримінального закону суд першої інстанції не дотримався.

Призначаючи покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину; дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за ч.1 ст.115 КК України, не одружений, на утриманні малолітніх дітей не має, не працює, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, з 22.03.2021 перебуває під наглядом лікаря-нарколога, має постійне місце реєстрації, за місцем проживання характеризується негативно; обставин, що пом`якшують покарання, не встановлено; обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Водночас, посилання у вироку на те, що призначаючи покарання ОСОБА_8 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, є формальним і фактично не враховує характеру вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке віднесено законом до особливо тяжкого злочину, спосіб та обставини вчинення кримінального правопорушення, його наслідки, які призвели до смерті потерпілого, а також особу обвинуваченого, який раніше судимий за злочин проти життя та здоров`я людини, вчинив злочин через два місяці після звільнення за відбуттям строку покарання, що підтверджується довідкою про звільнення (а.п.147 т.2), характеризується негативно, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, не займається суспільно корисною працею та його відношення до вчиненого.

На підставі викладеного, суд при призначенні покарання, не в повній мірі виконав вимоги ст. 65 КК України, та належним чином не мотивував і не навів переконливих доводів щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_8 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років, а тому колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що наведене призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Отже, колегія суддів вважає, що призначене судом ОСОБА_8 покарання за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України в даному випадку не є необхідним і достатнім для його виправлення та не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, а також меті покарання, якою є запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Відповідно до п.4 ч.1, ч. 2 ст. 409 КПК України, підставами для скасування судового рішення є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Стаття 414 КПК України передбачає, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідно статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість.

З урахуванням вищезазначеного, вирок щодо ОСОБА_8 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання на підставі п.4 ч.1, ч. 2 ст. 409, ст. 414 КПК України у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, з ухваленням відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 420 КПК України нового вироку судом апеляційної інстанції.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, колегія суддів згідно із вимогами ст. 65 КК України враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину; дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за ч.1 ст.115 КК України, не працює та не займається суспільно корисною працею, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, характеризується негативно, а також обставини вчинення кримінального правопорушення, його наслідки, які призвели до смерті потерпілого та відношення обвинуваченого до вчиненого; обставину, що обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння; обставин, що пом`якшують покарання, не встановлено.

У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку, що покарання ОСОБА_8 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України повинно бути призначено у виді позбавлення волі строком на 14 років, у зв`язку з чим, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

На думку колегії суддів, саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 416, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 03 липня 2024 року – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора Бахмутської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_9 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 03 липня 2024 року – задовольнити.

Вирок Дружківського міського суду Донецької області від 03 липня 2024 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання - скасувати.

Призначити ОСОБА_8 покарання за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 14 років.

Строк відбуття покарання рахувати з 26.03.2026 року, зарахувавши у строк відбування покарання перебування ОСОБА_8 під вартою з моменту затримання - з 09.05.2021 року по 25.03.2026 року.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Негайно після проголошення вручити копію вироку обвинуваченому, прокурору.

Судді:

_____________ _________ __________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4