Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №214/4545/21 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3593/26 Справа № 214/4545/21 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І.Б. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №214/4545/21 за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Меньшикова Кристина Олександрівна про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лісовий Денис Олександрович, на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року про забезпечення позову,ухвалене у складі судді Малаховської І.Б., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року представник заявника ОСОБА_4 звернулась до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви вказує , що в провадженні Саксаганського районного суду міста Кривого рогу Дніпропетровської області перебуває справа №214/4545/21 за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації права власності.

Необхідність звернення з даною позовною заявою викликана порушенням прав та законних інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу як власника земель комунальної власності, в інтересах якої діє Криворізька міська рада - щодо користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , у зв`язку з укладенням договорів дарування, які суперечать нормам законодавства України, та проведенням незаконної державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 , а в подальшому – за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з чим, просила суд забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об`єкта незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, що складається з: літ. А – сторожка загальною площею 7,3 кв.м.; поз. №1 – огорожа, за адресою: АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, що знаходиться на АДРЕСА_1 , у тому числі укладати договори та інші правочини щодо нього; - суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо державної реєстрації права власності на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, що складається з: літ. А – сторожка загальною площею 7,3 кв.м.; поз. №1 – огорожа, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та будь-які інші об`єкти нерухомого майна, розташоване на земельній ділянці площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року заяву заяву представника Криворізької міської ради Скляр Н.М. про забезпечення позову - задоволено частково. Заборонено ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь – які дії щодо відчуження об`єкта незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, що складається з: літ. А – сторожка загальною площею 7,3 кв.м.; поз. №1 – огорожа, за адресою: АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, що знаходиться на АДРЕСА_1 , з правом користування ним.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - адвокат Лісовий Д.О., подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та повернути заяву позивача про забезпечення позову без розгляду, як таку, що подана без належної сплати судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що судом першої інстанції не були враховані подані відповідачем заперечення проти заяви про забезпечення позову та їм не надано відповідної правової оцінки. Також суд не звернув увагу на те, що при поданні заяви про забезпечення позову заявником не в повній мірі був сплачений судовий збір за подання такої заяви.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лісового Д.О. - задоволено частково.

Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської областівід 17 вересня 2025 року в задоволенні заяви представника Криворізької міської ради Скляр Н.М., про забезпечення позову - відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням представник Криворізької міської ради - Скляр Н.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2026 рокуапеляційну скаргу представника Криворізької міської ради - Скляр Н.М. - залишено без задоволення. Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 вересня 2025 року - залишено без змін.

Між тим, у вересні 2025 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року, в якій просив оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що суд апеляційної інстанції всупереч положенням ЦПК України скасував ухвалу суду першої інстанції, яка не перешкоджає подальшому провадженню у справі, з передачею такої справи на новий розгляд до суду першої інстанції та не звернув увагу на те, що згідно з пунктом 10 статті 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без дотримання вимог статті 151 цього Кодексу, а також в разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від10 грудня 2025 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2026 року справу призначено до розгляду в суді апеляційної інстанції.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та його представник адвокат Лісовий Д.О., у судове засідання апеляційного суду не з`явились.

ОСОБА_3 та адвокат Лісовий Д.О. в день судового розгляду 25.03.2026р. через електронний кабінет подали клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого зазначили, про неможливість бути присутніми у судовому засіданні апеляційного суду, оскільки ОСОБА_3 та адвокат Лісовий Д.О. залучені до розгляду у Металургійному районному суді міста Кривого Рогу, іншої справи №210/5417/15-а, яка призначена також на 25 березня 2026 року о 14 год. 30 хв.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, судове засідання за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лісовий Д.О., на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року у даній цивільній справі №214/4545/21 призначено до розгляду на 25 березня 2026 року о 15год. 00хв. згідно ухвали Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2026 року, про що сторони були своєчасно повідомлені, в той час, як справу №210/5417/15-а до розгляду у Металургійному районному суді міста Кривого Рогу було призначення пізніше - ухвалою суду від 10 лютого 2026 року.

У зв`язку з чим заявлені клопотання про відкладення розгляду справи не підлягають задоволенню.

Інші учасники справи у судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що в провадженні Саксаганського районного суду міста Кривого рогу Дніпропетровської області перебуває справа №214/4545/21 за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації права власності.

Необхідність звернення з даною позовною заявою викликана порушенням прав та законних інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу як власника земель комунальної власності, в інтересах якої діє Криворізька міська рада - щодо користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , у зв`язку з укладенням договорів дарування, які суперечать нормам законодавства України, та проведенням незаконної державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 , а в подальшому – за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки за адресою: АДРЕСА_2 .

Спільні дії ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Колесник І.М. (надалі - державний реєстратор ДОФ КП «Центр державної реєстрації» Колесник І.М.) щодо набуття права власності на об`єкт незавершеного будівництва, подальшого його відчуження та проведення реєстраційних дій, були вчинені виключно з метою уникнути виконання ОСОБА_3 договірних зобов`язань щодо повернення орендованої земельної ділянки її законному власнику – територіальній громаді міста Кривого Рогу, після закінчення строку дії договору оренди, за рахунок відчужуваного майна.

Укладення фіктивних договорів дарування від 18 серпня 2018 року №1204 і від 20 серпня 2018 року №1208 та проведення незаконної державної реєстрації права власності на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, спрямовані на перешкоджання відновленню у господарських справах №904/5875/15 та №904/6381/17 порушених прав і законних інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу, в інтересах якої діє Криворізька міська рада, щодо користування і розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, шляхом повернення її орендодавцю за актом приймання-передачі (повернення) після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, та усунення перешкод у користуванні нею шляхом знесення за рахунок фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3 ) всіх збудованих споруд та огорож.

Для проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, що розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, ОСОБА_3 надано документи, котрі не є правовстановлювальними та не могли слугувати підставою для державної реєстрації, а державним реєстратором ДОФ КП «Центр державної реєстрації» Колесник І.М. безпідставно було прийнято рішення від 17 серпня 2018 року №42591247 та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на вказаний об`єкт, й тим самим протиправно віднесено тимчасову споруду автостоянки до об`єктів нерухомого майна.

Як вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці комунальної власності площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, яка розташована на АДРЕСА_1 , розміщене незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, що складається з: літ. А – сторожка загальною площею 7,3 кв.м.; поз. №1 – огорожа, право власності на яке було неправомірно набуто ОСОБА_3 , та у подальшому було відчужено спочатку ОСОБА_2 , а потім - ОСОБА_1 .

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з підстав того, що не вжиття в даному випадку заходів забезпечення позову призведе до унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради в межах цієї справи. Суд першої інстанції врахував, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження об`єкта незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянкибуде співмірним із заявленими позовними вимогами та достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору.

Пунктом 4 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач Криворізька міська рада звернулась до суду інтересах територіальної громади міста Кривого Рогу з позовом до відповідачів в якому просить суд визнати недійсними договори дарування та скасувати державну реєстрацію права власності.

Необхідність звернення з даним позовом викликана порушенням прав та законних інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу як власника земель комунальної власності, в інтересах якої діє Криворізька міська рада - щодо користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , у зв`язку з укладенням договорів дарування, які суперечать нормам законодавства України, та проведенням незаконної державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 , а в подальшому – за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки за адресою: АДРЕСА_2 .

Також судом встановлено, що незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, що складається з: літ. А – сторожка загальною площею 7,3 кв.м.; поз. №1 – огорожа, право власності на яке було набуто ОСОБА_3 , у подальшому було відчужено спочатку ОСОБА_2 , а потім - ОСОБА_1 .

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Предметом судового розгляду у даній справі є правомірність договорів дарування та державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.

Оцінка підстав та обставин, зазначених в позові здійснюється судом під час ухвалення рішення по суті. Тому посилання представника заявника ОСОБА_4 на безпідставність набуття права власності на земельну ділянку та на протиправність державної реєстрації права власності на незавершене будівництво будівель і споруд автостоянки або на інші неіснуючи споруди, розташовані на земельній ділянці площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057 не може вважатись достатнім та належним обґрунтуванням необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам та відповідним державним органам вчиняти реєстраційні дії щодо права власності на незавершене будівництвом будівлі і споруди автостоянки або на інші споруди, розташовані на спірній земельній ділянці.

Жодних доказів на підтвердження обставин, що відповідачами вчинялись реальні дії з метою ускладнення подальшого виконання рішення суду про визнання недійсними договорів дарування або скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, у разі його ухвалення, представником заявника ОСОБА_4 суду не надано.

Колегія суддів зауважує, що конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).

Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не спрямовані на попередження недобросовісної поведінки відповідача під час розгляду судового спору, недопущення з його боку дій, які можуть ускладнити у майбутньому виконання ймовірного судового рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вжитих заходів забезпечення позову, та вважає, що заходи такого забезпечення не є співмірними заявленим позовним вимогам.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19).

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, а тому доводи, викладені в апеляційній скарзі заслуговують на увагу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення не відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не достатньо повно встановив обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, не надав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, в результаті чого ухвалив судове рішення, яке не відповідає вимогам закону. Висновки суду не обґрунтовані і не підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року про забезпечення позову - підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лісового Дениса Олександровича -задовольнити.

Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року про забезпечення позову -скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви представника Криворізької міської ради - Скляр Наталії Михайлівни про забезпечення позову - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 25.03.2026р.

Головуючий суддя О.В.Агєєв