Вирок від 25 березня 2026 р. у справі №205/1322/18 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1119/26 Справа № 205/1322/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

представника потерпілої ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12017040000001241 за апеляційною скаргою прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 , яка приймала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Новокодацького районного суду м. Дніпра від 17 грудня 2025 року щодо

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпропетровськ, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винним та призначити покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки; на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування основного покарання з випробуванням; в іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_10 покарання, належним чином не обгрунтував висновків щодо незастосування до нього додаткового покарання, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, з огляду на наслідки, що настали, характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, підвищену суспільну небезпеку.

Вироком Новокодацького районного суду м. Дніпра від 17 грудня 2025 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 років без позбавлення права керувати транспортними засобами; на підставі ст. 75 КК України обвинувачений звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік та покладено певні обов`язки, передбачені ст.76 КК України; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

Цим же вироком з ОСОБА_10 стягнуто: - на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 100 000 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 22 000 грн; - на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 100 000 грн.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_10 , 19.11.2017 року близько 18.35 годин, маючи посвідчення водія НОМЕР_1 від 27.09.2017 року, керуючи автомобілем «ЗАЗ Forza», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 02.07.2016 року належить останньому, в темний час доби, при увімкненому зовнішньому освітленні, здійснював рух по лівій смузі проїжджої частини вул. Велика Діївська в місті Дніпро, що проходить по території Новокодацького району в м. Дніпро з боку проспекту Свободи, в напрямку бульвару Рубінового.

Під час руху по вул. Велика Діївська м. Дніпро, на перехресті з вул. Велика Діївська та вул. Чорноземною, водій автомобіля «ЗАЗ Forza», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_10 , близько 18.35 годин, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, маючи об`єктивну можливість виявити велосипедиста ОСОБА_13 , який рухався хвилеподібною траєкторію по перехрестю рівнозначних доріг через перехрестя вул. Велика Діївська з вул. Чорноземною, з ліва на право відносно його напрямку руху, не вжив заходів своєчасного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, в наслідок чого, в районі електроопори №1847, яка розташована на вул. Велика Діївська, м. Дніпро, скоїв зіткнення передньою лівою частиною керованим ним автомобілем «ЗАЗ Forza», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з правою бічною частиною велосипеда «Україна» без реєстраційного номеру під керуванням ОСОБА_13 .

Своїми діями водій ОСОБА_10 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5., 2.3.(б), 12.3. Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п. 1.3. «учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»; п. 1.5. «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: а) «перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу»; б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; п. 12.3. «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Порушення водієм ОСОБА_10 п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого водію велосипеда «Україна» ОСОБА_13 спричинено численні тілесні ушкодження, від яких останній загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Смерть ОСОБА_13 настала від сумісної тупої травми тіла з переломом кісток і основи черепу, з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, переломами ребер праворуч та ліворуч, переломами кісток нижніх кінцівок, яка ускладнилась розвитком шоку, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі з трупа виявлений спирт у концентрації 2,50% у крові, 3,58% у сечі, така концентрація його у крові, живих осіб, може відповідати сильному алкогольному сп`янінню.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілу та її представника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора та просили вирок суду залишити без змін, потерпілу та представника потерпілої, які зазначили, що вирок є законним, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновок суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_10 за кримінальним законом та доведеність його вини в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскільки суд першої інстанції необґрунтовано не призначив ОСОБА_10 додаткове покарання, заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Як витікає з вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Однак вказаних вимог кримінального закону суд першої інстанції не в повному обсязі дотримався.

Призначаючи покарання ОСОБА_10 , суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, де характеризується позитивно; обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, часткове відшкодування шкоди; обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

У сукупності наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим призначення судом першої інстанції покарання ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки із застосуванням ст.75 КК України.

Водночас, санкцією ч. 2 ст. 286 КК України також передбачено альтернативне застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.

Так, посилання у вироку на те, що призначаючи покарання ОСОБА_10 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, є формальним і фактично не враховує характеру вчиненого обвинуваченим злочину, віднесеного законом до тяжкого злочину, а також те, що ОСОБА_10 своїми діями грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України у нескладній дорожній ситуації, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_13 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до його смерті.

На підставі викладеного, наведені у вироку мотиви, які суд навів на користь висновків про відсутність підстав для призначення додаткового покарання, а саме, що керування транспортним засобом для ОСОБА_10 є єдиним джерелом його доходу, останній раніше не притягувався ані до адміністративної, ані до кримінальної відповідальності за порушення правил дорожнього руху та у випадку застосування судом такого додаткового покарання обвинувачений буде позбавлений фактичної можливості виконувати вирок суду в частині цивільного позову є непереконливими з огляду на наслідки вчиненого кримінального правопорушення, а тому колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що наведене призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Надані стороною захисту документи на підтвердження того, що обвинувачений офіційно працює водієм, за місцем роботи характеризується позитивно, - не є підставою не застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 додаткового покарання, враховуючи обставини та наслідки вчиненого кримінального правопорушення, та тієї обставини, що обвинувачений влаштувався на роботу водієм вже після вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Також вчинене ОСОБА_10 кримінальне правопорушення належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, а тому позиція потерпілої у справі щодо покарання, яке винний повинен понести за вчинене, під час вирішення цього питання судом не є вирішальною.

Отже, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами в цьому випадку не є необхідним і достатнім для його виправлення та не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, а також меті покарання, якою є запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

З урахуванням вищезазначеного, вирок щодо ОСОБА_10 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання на підставі ч. 2 ст. 409, ст. 414 КПК України, у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, з ухваленням відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 420 КПК України нового вироку судом апеляційної інстанції, у зв`язку з необхідністю застосування більш суворого покарання, а саме, призначення додаткового покарання, а тому вимоги апеляційної скарги прокурора підлягають задоволенню.

У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку, що основне покарання ОСОБА_10 повинно бути призначено в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки, з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, та із застосуванням ст.75 КК України щодо основного покарання.

На думку колегії суддів, саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 , яка приймала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Новокодацького районного суду м. Дніпра від 17 грудня 2025 року – задовольнити.

Вирок Новокодацького районного суду м. Дніпра від 17 грудня 2025 року щодо ОСОБА_10 в частині призначеного покарання – скасувати.

Призначити ОСОБА_10 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_10 : - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Негайно після проголошення вручити копію вироку обвинуваченому, прокурору.

Судді:

_____________ _________ __________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4