Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №188/2420/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/378/26 Справа № 188/2420/23 Суддя у 1-й інстанції - Курочкіна О. М. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №188/2420/23 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року, ухвалене у складі судді Курочкіної О.М.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 15 травня 2012 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредиту.

Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості, за кредитом, відсотками відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тобто, зобов`язання за вказаним договором не виконав.

У зв`язку з чим просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, яка утворилася станом на 01 жовтня 2023 року у розмірі 81169,29 грн., яка складається із: 68934,79 грн. заборгованість за тілом кредиту; 12234,50 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

ОСОБА_1 звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» посилається на те, що у заяві № б/н від 15 травня 2012 року не зазначена процентна ставка, відсутні умови договору. У заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів). Підписаним ним анкета містить лише анкетні дані.

Зазначив, що наявність паспорта кредиту не замінює сам договір, а за відсутності договору - відсутній борг (правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 23 травня 2022 справа №393/126/20).

Вважає, що суми надходжень, які були розподілені банком на погашення складових заборгованості підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту (постанова Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі №643/5521/19).

Нарахування банком відсотків, штрафів, пені є незаконним та безпідставним. Відповідно до наданої позивачем виписки зо договором № б/н за період 10 січня 2007 року — 04 жовтня 2023 року відповідачем безпідставно нараховано та списано 86513,08 грн.

Позовні вимоги банку не визнає вважає, враховуючи що ціна позову 81169,29 грн., то він переплатив позивачу 5343,79 грн.

У зв`язку з чим просив суд стягнути з АТ КБ «Приватбанк» безпідставно стягнуті грошові кошти у розмірі 5343,79 грн.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 15 травня 2012 року суму заборгованості в розмірі 81169,29 грн., яка складається з наступного: 68934,79 грн. - заборгованість за кредитом; 12234,5 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, на користь АТ КБ «Приватбанк». В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір в розмірі 2684 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення є необґрунтованим, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що у заяві № б/н від 15 травня 2012 року не зазначена процентна ставка, відсутні умови договору.

У заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів). Підписаним ним анкета містить лише анкетні дані. Жодних інших документів, які б визначали процентну ставку та відповідальність за прострочення платежів ним не було підписано.

Матеріали справи також не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначених у цих документах розмірах і порядку нарахування.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» сторони обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків та штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, нарахування банком відсотків, штрафів, пені є незаконним та безпідставним. Відповідно до наданої позивачем виписки за договором № б/н за період 10 січня 2007 року — 04 жовтня 2023 року відповідачем безпідставно нараховано та списано 86513,08 грн., враховуючи що ціна позову 81169,29 грн., то стверджує, що він переплатив позивачу 5343,79 грн.

У зв`язку з чим просив суд рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк», та задоволення зустрічних позовних вимог.

Позивач АТ КБ «Приватбанк», скориставшись своїм правом, подав відзив, в якому вважає апеляційну скаргу безпідставною та невмотивованою. Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди відповідача з ухваленим у справі судовим рішенням.

Відповідно до укладеного договору б/н від 15 травня 2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки.

Відповідачем вказана інформація про себе повідомлена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 особистим підписом засвідчив , що “ Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...”. Та в якій детально визначено усі умови користування кредитними коштами. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Також до матеріалів позовної заяви долучено “Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” з якого чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,3% (27,6% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

В подальшому відповідач ознайомився Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписавши Паспорт споживчого кредиту та Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 01 жовтня 2021 року, в яких прописана валюта кредитування, відсоткова ставка, винагороди, розмір платежу, відповідальність, права та обов`язки сторін договору та багато іншого. Відповідач активно користувався кредитними коштами що вбачається з наданої банком виписки по рахунку.

Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку Договорі банківського обслуговування в цілому.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг.

Відповідач безпідставно посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, оскільки у зазначеній постанові Верховний суд зробив висновок про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.

По даній справі відповідач з позовом про визнання недійсним кредитного договору не звертався, лише не погоджується з обов`язком виконання зобов`язань за договором.

У зв`язку з чим, просив суд рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 15 травня 2012 року.

01 жовтня 2021 року ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 31 грудня 2021 року заборгованість відповідача складала 0.00 грн., а тому всі наступні нарахування здійснені позивачем, фінансові операції з кредитними коштами відповідачем є такими, які здійснені ним після приєднання до Умов та Правил надання послуг відповідно до заяви підписаної відповідачем 01 жовтня 2021 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 15 травня 2012 року, укладеним з відповідачем, станом на 31 жовтня 2015 року, заборгованість становила 62,94 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 15 травня 2012 року, укладеним з відповідачем, станом на 30 червня 2019 року, тіло кредиту на цю дату було в розмірі 8805,02 грн., а заборгованість становила 8805,02 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 15 травня 2012 року, укладеним з відповідачем, станом на 01 жовтня 2023 року, тіло кредиту на цю дату було в розмірі 68934,79 грн., а заборгованість становила 81169,29 грн.

Випискою за договором № б/н за період з 10 січня 2007 року по 04 жовтня 2023 року підтверджується, що відповідно до довідки про видачу кредитної карти 01 жовтня 2021 року в день приєднання до Умов та Правил надання послуг №5168742242678948 відповідач активно нею користувався, поповнював її до 12 вересня 2023 року.

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 порушує строки повернення заборгованості за кредитом, та строки сплати нарахованих відсотків, тому кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, та відмовив у задоволенні зустрічного позову за недоведеністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Для вирішення спору в даній справі обов`язковим є з`ясування обставин щодо виникнення зобов`язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору.

Суд встановив, що відповідач ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписавши Паспорт споживчого кредиту та Заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 01 жовтня 2021 року, в яких прописана валюта кредитування, відсоткова ставка, винагороди, розмір платежу, відповідальність, права та обов`язки сторін договору та багато іншого. Відповідач активно користувався кредитними коштами що вбачається з наданої банком виписки по рахунку.

Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку Договорі банківського обслуговування в цілому.

Таким чином, умови щодо процентної ставки за кредитним договором погоджені з позичальником ОСОБА_1 у Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 01 жовтня 2021 року та Паспорті споживчого кредиту, який підписаний позичальником ОСОБА_1 особисто 01 жовтня 2021 року (а.с.43-59).

Паспорт споживчого кредиту в розділах «3. Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» та «4. Інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки в межах пільгового періоду на рівні 0,00001% річних, простроченої ставки за межами пільгового періоду на рівні 42%, 40,08%, 36% річних залежно від суми кредиту і процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту на рівні 84,00%, 81,60%, 72% річних; та вказаний документ містить дату 01 жовтня 2021 року і підпис ОСОБА_1 .

Клопотань про призначення почеркознавчої експертизи відповідачем ні в суді першої, а ні апеляційної інстанції не заявлялось.

Отже, умови кредитування щодо сплати процентів і їх розмір передбачені безпосередньо у Паспорті споживчого кредиту, що особисто підписаний відповідачем. Зміст зобов`язання у Паспорті споживчого кредиту викладено зрозуміло, оскільки, системний аналіз Заяви позичальника, наданого банком розрахунку, банківської виписки та довідок дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру процентів за кредитним договором; наявні відомості про те, що ОСОБА_1 погодився з умовами з приводу процентної ставки за кредитом.

Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я ОСОБА_1 підтверджується, що 12 грудня 2013 року відповідачу встановлено кредитний ліміт - 12000 грн., 22 грудня 2021 року збільшено кредитний ліміт до 75000 грн. (а.с.41).

З довідки банку вбачається, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» був підписаний кредитний договір №б/н, за яким були надані кредитні картки типу “Універсальна”: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 (а.с.22).

Розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором №б/н від 15 травня 2012 року підтверджується розрахунок заборгованості, випискою за договором № б/н від 15 травня 2012 року за період з 10 січня 2007 року по 04 жовтня 2023 року.

Контррозрахунку або доказів на підтвердження відсутності заборгованості за договором №б/н від 15 травня 2012 року відповідачем ОСОБА_1 суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обґрунтованими, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів є недоведеними належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що при укладенні ним договору з АТ КБ «Приватбанк» не було обумовлено у письмовому вигляді сплату відсотків та штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань є безпідставними.

Посилання в апеляційній скарзі на безпідставність нарахування банком відсотків, штрафів, пені та наявність у нього переплати у розмірі 5343,79 грн. є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, пов`язані з незгодою з висновками суду першої інстанції і не є підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існуютьу державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року у цивільній справі №188/2420/23 — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 25 березня 2026 року.

Судді: