Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №932/19352/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1179/26 Справа № 932/19352/25 Суддя у 1-й інстанції - Карягіна Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши клопотання захисника Гусарова Владислава Олександровича в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Дніпра від 10 лютого 2026 року.

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з конфіскаціє предметів торгівлі та виручки.

18 березня 2026 року захисником Гусаровим В.О. на вказану постанову судді місцевого суду подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду зазначає, що копію постанови сторона захисту не отримувала, він 20.02.2026 року звертався з клопотанням про видачу копію постанови, однак йому повідомили, що постанова ще не складена. Після, 16.03.2026 року повторно звернувся з клопотання про надання копії, йому було відкрито доступ до справи через систему “Електронний Суд” та стало відомо, що постанова суду направлена до ЄДРСР 09 березня 2026 року.

Вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання захисника Гусарова В.О. про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.

Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Безсторонність суду передбачає як його суб`єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об`єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п.33 рішення у справі "Гурепка проти України").

Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження неодноразово висловив у своїй рішенням Верховний Суд. Зокрема у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа №299/2987/15-к провадження № 51-4594 км18) зазначено наступне.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).

При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.

Суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та її захисник Гусаров В.О. знав про існування справи та про час і місце її розгляду, від захисника надійшло клопотання про закриття провадження по справі, однак в судове засіданні ні ОСОБА_1 ні її захисник Гусаров В.О. не з`явились.

З клопотанням про надання копії постанови звернувся до суду 20 лютого 2026 року, тобто на десятий день після розгляду справи.

З апеляційною скаргою захисник звернувся 18 березня 2026 року, через 37 днів після розгляду справи.

Апеляційний суд зазначає, що нормами КУпАП встановлено, що строк на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення відраховується не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення або дня коли особа дізналась про судове рішення, а з моменту його винесення.

Захисник Гусаров В.О. не був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу в строк, передбачений ч. 2 ст. 294 КУпАП та в разі необхідності надати доповнення до апеляційної скарги після отримання копії постанови суду, оскільки нормами КУпАП такої заборони не містять.

З огляду на викладене не можна погодитися з наведеними у клопотанні доводами щодо поважності причин пропуску строків на апеляційне оскарження постанови суду та апеляційний суд вважає їх безпідставними враховуючи вищенаведене.

Зважаючи на викладене, враховуючи практику ЄСПЛ, а також те, що КУпАП пов`язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення саме з моментом винесення постанови, при цьому ОСОБА_1 та її захисник Гусаров В.О. знали про існування справи відносно ОСОБА_1 , доводи заявника з приводу неможливості своєчасного оскарження постанови суду, за відсутності особливих і непереборних обставин, на увагу не заслуговують.

Отже, в задоволенні клопотання захисника Гусарова В.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Дніпра від 10 лютого 2026 року слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути заявнику у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання захисника Гусарова Владислава Олександровича в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Дніпра від 10 лютого 2026 року — відмовити.

Апеляційну скаргу - повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А.О. Пістун