Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №199/9306/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2438/26 Справа № 199/9306/25 Суддя у 1-й інстанції - БОГУН О. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Пищиди М.М.

суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.

за участю секретаря судового засідання – Триполець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання права на доприватизацію кімнати у гуртожитку, зобов`язаня вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання права на доприватизацію кімнати у гуртожитку, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що позивач проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

З 21.10.1983 по 11.04.1986 року та з 07.01.1988 по 29.07.2008 року, згідно довідки Департаменту адміністративних послуг від 16 січня 2025 року №10/5-71.

Згідно відомостей з інформаційної довідки КП «ДМБТІ» від 06.03.2025 року, станом на 31.12.2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 містяться відомості про право власності, яке було зареєстровано за позивачем ОСОБА_2 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.02.2000 року, виданого Виконкомом міської ради народних депутатів, згідно розпорядження №1/214-2000, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДМР та записано в реєстрову книгу №425п за реєстровим №318-474. Квартира загальною площею 65,8 кв.м. Таким чином позивачем було приватизовано 16,45 кв.м. На підставі договору дарування від 25.07.2005 року право власності перейшло до іншої особи. Згідно довідки КП «Жилсервіс-5» ДМР №30, ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 з 12.08.2008 року, знятий з реєстрації 18.12.2019 року. Позивач зазначає, що 10 грудня 2019 року йому було надано кімнату, яка розташована в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 . Вказана кімната була надана на підставі ордеру №259 виданого на підставі Наказу №90 генерального директора ПАТ «КОМІНМЕНТ» про надання житлових кімнат у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 від 17 липня 2017 року.

12 березня 2025 року позивач звернувся до органу приватизації з заявою про приватизацію кімнати №4А АДРЕСА_4 .

Листом №3/16-1496 від 26 березня 2025 року орган приватизації повідомив про те, що позивач використав своє право на приватизацію державного житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до ч.5 п.5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або частковою доплатою один раз. 28 травня 2025 року позивач знову звернувся до відповідача з заявою та просив прийняти відповідне рішення про передачу йому безоплатно в порядку приватизації кімнати у гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 за рахунок залишку невикористаних ним житлових чеків з правом викупу надлишкової загальної площі кімнати у гуртожитку. Листом від 12.06.2025 року №3/16-2942 позивачу було відмовлено, оскільки відповідач вважає, що своє право вже використав.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд визнати незаконною відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради як органу приватизації державного житлового фонду в безоплатній передачі у власність ОСОБА_1 в порядку доприватизації кімнати у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 за рахунок залишку невикористаних чеків з правом викупу надлишкової загальної площі кімнати у гуртожитку ;

визнати за ОСОБА_1 право на доприватизацію кімнати у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 за рахунок залишку невикористаних чеків з правом викупу надлишкової загальної площі кімнати у гуртожитку;

зобов`язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради провести за ОСОБА_1 доприватизацію кімнати у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 за рахунок залишку невикористаних чеків з правом викупу надлишкової загальної площі кімнати у гуртожитку.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2025 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання права на доприватизацію кімнати у гуртожитку, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Судом встановлено, що позивач проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

З 21.10.1983 по 11.04.1986 року та з 07.01.1988 по 29.07.2008 року, згідно довідки Департаменту адміністративних послуг від 16 січня 2025 року №10/5-71.

Згідно відомостей з інформаційної довідки КП «ДМБТІ» від 06.03.2025 року, станом на 31.12.2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 містяться відомості про право власності, яке було зареєстровано за позивачем ОСОБА_2 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.02.2000 року, виданого Виконкомом міської ради народних депутатів, згідно розпорядження №1/214-2000, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДМР та записано в реєстрову книгу №425п за реєстровим №318-474. Квартира загальною площею 65,8 кв.м. Таким чином позивачем було приватизовано 16,45 кв.м.

На підставі договору дарування від 25.07.2005 року право власності перейшло до іншої особи.

Згідно довідки КП «Жилсервіс-5» ДМР №30, ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 з 12.08.2008 року, знятий з реєстрації 18.12.2019 року.

Відповідно до ордеру №259 від 10 грудня 2019 року виданого на підставі Наказу №90 генерального директора ПАТ «КОМІНМЕНТ» «Про надання житлових кімнат у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 » від 12 липня 2017 року позивачу надано право на зайняття однією особою жилого приміщення у гуртожитку, яка розташована в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 .

12 березня 2025 року позивач звернувся до органу приватизації з заявою про приватизацію кімнати №4А АДРЕСА_4 .

Листом №3/16-1496 від 26 березня 2025 року орган приватизації повідомив про те, що позивач використав своє право на приватизацію державного житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до ч.5 п.5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або частковою доплатою один раз. 28 травня 2025 року позивач знову звернувся до відповідача з заявою та просив прийняти відповідне рішення про передачу йому безоплатно в порядку приватизації кімнати у гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 за рахунок залишку невикористаних ним житлових чеків з правом викупу надлишкової загальної площі кімнати у гуртожитку.

Листом від 12.06.2025 року №3/16-2942 позивачу було відмовлено, оскільки відповідач вважає, що ОСОБА_1 використано право на приватизацію. Також у листі зазначено, що на теперішній час номінальна вартість житлового чека становить 4 гривні 20 коп. Позивач використав житловий чек на приватизацію житла в сумі 2 грн. 94 коп., залишок житлових чеків становить 1 грн. 26 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності законних підстав для передачі у власність позивачу, шляхом приватизації жилого приміщення 4А у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 .

Проте колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі ст. 345 ЦК України фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Норми ст.3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" встановлюють, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Згідно ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.06.2010 року №15-рп/2010 щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (справа про безоплатну приватизацію житла) в аспекті конституційного звернення положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року № 2482-XII, згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо:

- громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю;

- у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла;

- у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду;

- весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Отже, безоплатна приватизація державного житлового фонду обумовлюється загальною площею квартири (будинку), в якій постійно проживає наймач та члени його сім`ї, і санітарною нормою загальної площі, що підлягає приватизації, та не обмежується кількістю квартир (будинків) державного житлового фонду, площа яких відповідає зазначеній санітарній нормі. Тому громадяни України мають право використати житлові чеки для приватизації державного житлового фонду у повному обсязі незалежно від того, вкладається в санітарну норму загальна площа однієї чи кількох квартир (будинків).

Тобто, якщо площа займаної квартири (будинку) менша санітарної норми, то громадянин України має право використати залишок житлового чека для приватизації іншої квартири (будинку) державного житлового фонду, наймачем якої він є, або частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Для приватизації державного житлового фонду житлові чеки вважаються використаними повністю, якщо у власність наймача і кожного члена його сім`ї безоплатно передано з державного житлового фонду загальну площу квартири (будинку) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю. Так само житловий чек є використаним у повному обсязі один раз, якщо його залишок після безоплатної приватизації житла, площа якого менша санітарної норми, використано для придбання частки майна державних підприємств, земельного фонду (стаття 4, пункт 2 статті 5 Закону) або весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Таким чином, тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла, передбаченого пунктом 5 статті 5 Закону.

Положення пункту 5 статті 5 ЗаконуУкраїни від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Саме таке тлумачення норм чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, висловлене в рішенні Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року №15-рп/2010 за конституційним зверненням громадянки щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (справа про безоплатну приватизацію житла).

Аналогічного висновку дійшли і Верховний Суд України в своїй постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13 та Верховний Суд в своїй постанові від 19 червня 2019 року по справі № 338/347/16-ц.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно свідоцтва про право власності на житло від 03 лютого 2000 року за адресою: АДРЕСА_1 реєстрація права власності була проведена за фізичними особами у кількості чотирьох осіб (один з яких позивач). Загальна площа квартири — 65,8 кв.м. (а.с. 36).

Враховуючи, що при приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_6 кожному члену його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, позивач не позбавлений права на приватизацію займаної ним кімнати в гуртожитку в межах санітарної норми, та в решті із використанням житлового чеку або з часткової доплатою.

Отже, колегія суддів наголошує, що, оскаржуване судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового вирішення питання, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, то на його користь необхідно стягнути з відповідача у розмірі 3 489,00 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 368, 371, 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України , колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2025 року – скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання права на доприватизацію кімнати у гуртожитку, зобов`язаня вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати незаконною відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради як органу приватизації державного житлового фонду в безоплатній передачі у власність ОСОБА_1 в порядку до приватизації кімнати у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 за рахунок залишку невикористаних чеків з правом викупу надлишкової загальної площі кімнати у гуртожитку.

Визнати за ОСОБА_1 право на доприватизацію кімнати у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 за рахунок залишку невикористаних чеків з правом викупу надлишкової загальної площі кімнати у гуртожитку.

Зобов`язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради як орган приватизації державного житлового фонду провести за ОСОБА_1 доприватизацію кімнати у гуртожитку за рахунок залишку невикористаних чеків з правом викупу надлишкової загальної площі кімнати у гуртожитку.

Стягнути з Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені витрати по справі – сплачений судовий збір у розмірі 3 489,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Повний текст постанови складено 26 березня 2026 року.

Судді