Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №185/10565/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2077/26 Справа № 185/10565/25 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Пищиди М.М.

суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.

за участю секретаря судового засідання – Триполець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2025 позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання при виконанні трудових обов`язків.

В обґрунтування позову зазначає, що він працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», внаслідок роботи на підприємстві він втратив професійну працездатність.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути із Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в розмірі 245 000.00 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання при виконанні трудових обов`язків - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 90 000,00 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля»звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити, зменшивши моральну шкоду до 40 000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу з 22 листопада 2002 року по 27 серпня 2021 року працював у різних структурних підрозділах на різних посадах у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 27 серпня 2021 року його було звільнено. За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, що підтверджується актом про нещасний випадок, форми Н-1 № 48 від 03 листопада 2005 року. П. 6 зазначеного акту встановлено обставини нещасного випадку, а саме: Ланці прохідників, в склад якої входив ОСОБА_1 , був виданий наряд на проходку 1-го Східного Магістрального Відкатного Штреку пл. С4 гор. 210 метрів комбайном ГПКС. Після вирубки на другу раму аркового кріплення, приступили до її зведення, при цьому попередньо не обібравши ретельно крівлю та борти гірничої виробки. Ланковий прохідник ОСОБА_2 , не перевірив стан забою. При встановленні стійки аркового кріплення типу КШПУ-11.7 м2. ОСОБА_1 , знаходячись в незакріпленній зоні, також не перевірив стан крівлі і в один з моментів несподівано шматок породи, який випав з крівлі, вдарив його по правій нозі, травмувавши її. Згідно П. 6 акту форми Н-5 від 03 листопада 2005 року, нещасний випадок, який стався із ОСОБА_1 пов`язаний з виробництвом.

Також, за час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання. П. 7 акту розслідування хронічного професійного захворювання від 20 березня 2023 року (копія додається), затвердженого В. о. начальника Південно-східного управління Державної служби з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: 1. Вертеброгенна поперекво-крижова полірадикулопатія з стійким больовим синдромом на фоні остеохондрозу попереково-крижового відділу, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ першого ступеня), СПО (14.05.2021 р.). Інтерлямінектомія L4-L5 з двох сторін, дискектомія L4- L5, міжтіловий корпородез системою PLIF на рівні L4-L5. Транспедикулярна стабілізація титановою системою «Інтерлок» на 4 гвинта на рівні L4, L5. Порушення статико-динамічної функції хребта другого-третього ступеня. П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробниого середовища та трудового процесу на організм хворого. Підземні умови праці в гірничих виробках не дозволяють досягнути гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин в повітрі робочої зони, гранично-допустимих рівнів шуму, допустимих параметрів показників важкості праці. Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: Важкість праці: маса підіймання та переміщення вантажу постійно протягом робочої зміни 37 кг, періодичне перебування у незручній позі 54,2% часу зміни, нахили корпусу 310 разів за зміну, фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні за участю м`язів рук, корпусу, ніг становило 40883,3 кг/м; величина статичного навантаження за зміну двома руками становило 86580 кг/с, за участю м`язів корпусу та ніг – 55500 кг/с.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 12 листопада 2007 року серії ДНА-02 № 020795 позивачу первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 10%, через трудове каліцтво відповідно до акту форми Н-1 № 48 від 03 листопада 2005 року.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 05 травня 2023 року серії 12ААА № 128736 позивачу первинно-повторно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 45%, з яких: первинно 40% через радикулопатію, дефартрози, повторно 5% через трудове каліцтво відповідно до акту форми Н-1 № 48 від 03 листопада 2005 року.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 05 травня 2023 року серії 12ААГ № 182736 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності та протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19 червня 2025 року № 153/25/845/Р позивачу повторно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 45%, з яких: 40% - професійне захворювання; 5% - нещасний випадок на виробництві.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою із медичної карти 30 червня 2023 року, випискою із медичної карти від 25 грудня 2024 року, випискою із медичної карти від 16 квітня 2025 року. Відповідно до виписки із медичної карти від 16 квітня 2025 року позивач моє скарги на стійкий біль та обмеження рухів у поперековому відділі хребта з іррадіацією в праву руку та ногу, болі у шиї, що віддають у плечі, порушення ходи, оніміння в кистях, пальцях стоп, біль та обмеження рухів у ліктьових, колінних, плечових суглобах, хрускіт в них, заніміння кінцівок. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням та вказаною травмою порушено порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання та травми, постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань та виробничої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків – стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 45 %. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 90 000 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Позивачу встановлено 45 % втрати професійної працездатності.

Визначаючи розмір моральної шкоди, судом першої інстанції було враховано роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, та взято до уваги конкретні обставини по справі, глибину і ступінь його моральних страждань, пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що настали та вірно визначив розмір моральної шкоди у розмірі 90 000 грн.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення, в оскаржуваній частині, залишенню без змін.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Повний текст постанови складено 26 березня 2026 року.

Судді