Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №209/41/16-ц — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2914/26 Справа № 209/41/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Лобарчук О. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Пищиди М.М.

суддів - Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.

за участю секретаря судового засідання - Триполець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 січня 2016 року у справі за поданням головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського МУЮ Дніпропетровської області Добридніка С.А. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року Головний державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського МУЮ Дніпропетровської області Добриднік С.А. звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 .

В обґрунтування свого подання зазначала, що на виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження № 49643651, з виконання виконавчого листа № 724/2623/13-ц від 31.12.2013 року, виданого Хотинським районним судом Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” борг у сумі 266282,89 гривень, судовий збір в сумі 2662,82 гривень. По спливу строку для самостійного виконання рішень, ОСОБА_1 рішення не виконала, борг не сплатила.

Враховуючи вищевикладене Головний державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського МУЮ Дніпропетровської області Добриднік С.А. просила суд обмежити боржнику, громадянкі України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язання згідно виконавчого провадження №49643651, з виконання виконавчого листа № 724/2623/13-ц від 31.12.2013 року, виданого Хотинським районним судом Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” борг у сумі 266282,89 гривень, 2662,82 гривень.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 січня 2016 року подання державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського МУЮ Дніпропетровської області Добридніка С.А. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 задоволено.

Тимчасово обмежено боржнику, громадянкі України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язання згідно виконавчого провадження №49643651, з виконання виконавчого листа № 724/2623/13-ц від 31.12.2013 року, виданого Хотинським районним судом Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” борг у сумі 266282,89 гривень, 2662,82 гривень.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.10.2016 року скасувати та ухвалити нову постанову якою відмовити у задоволенні подання державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського МУЮ Дніпропетровської області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не перевірено належним чином фактичні обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 04 грудня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором, яка складається з наступного: 32967,60 дол. США – заборгованість за кредитом; 329,06 дол. США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 30,36 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а разом 33327,02 доларів США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 01.10.2013 року складає 266282,89грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 2662,82 грн.

24 грудня 2013 року Хотинським районним судом Чернівецької області, видано виконавчий лист №724/2623/13-ц стягувачу.

Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції від 14.12.2015 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 724/2623, виданим 24.12.2013 року Хотинським районним судом Чернівецької області.

Державним виконавцем відправлено постанову про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту державного виконавця від 21.12.2015 року посадовою особою здійснено вихід за адресою мешкання боржника, а саме: АДРЕСА_1 , також в даному акті зазначено, двері вказаної квартири ніхто не відчиняє та виклик залишено в дверях.

Згідно відповіді №1014477681 від 14.12.2015 на запит №15654252 від 14.12.2015 року до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зазначено: останнє місце роботи ТОВ “БРАВО-ТРЕЙД”, адреса страхувальника: АДРЕСА_2 .

У відповіді на запит №1014505540 від 15.12.2015 року на запит №15654215 від 14.12.2015 року до Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками-юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями вказано, що платник податків з даним податковим номером чи за серією та номером паспорта на обліку в органах ДПС не перебуває.

Відповідно до інформаційної довідки від 23.12.2015 року, визначено все належне на праві власності майно боржнику ОСОБА_1 .

Крім того, надано витяг з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна на підставі постанови державного виконавця Дніпровського відділу виконавчої служби.

Задовольняючи подання державного виконавця суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог подання.

Однак, колегія суддів не може погодитися з даним висновком, з огляду на таке.

Згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

За положеннями ст. 313 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, передбачена можливість звернення виконавця до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Таким чином, подання державного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити обставини, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

При зверненні до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України тягар доказування наявності факту ухилення від виконання зобов`язань покладається на державного виконавця. При цьому ухиленням від виконання зобов`язань є свідоме вчинення боржником діяння (дії або бездіяльності), що спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у боржника є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Така юридична санкція у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передбачена законом не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, при цьому дії боржника по ухиленню від виконання судового рішення повинні бути зазначені в поданні.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; несвоєчасна явка за викликом державного виконавця. Тобто, ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Таким чином, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе лише у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, що передбачено ст. 441 ЦПК України, є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення. Такі обставини суд повинен установити, виходячи з відомостей зазначених у поданні, матеріалів виконавчого провадження та пояснень державного виконавця.

В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Відповідно, наявність умислу та інші факти, як обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем не було надано належних доказів на підтвердження доводів про те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язань та вчиняє дії, які ускладнюють виконання рішення суду, а надані докази про те, які заходи здійснювались державним виконавцем для виконання рішення суду не є достатніми доказами вжиття усіх можливих заходів в межах повноважень державного виконавця до звернення з цим поданням.

Колегія суддів звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи за поданням головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського МУЮ Дніпропетровської області Добридніка С.А. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 .

Відповідно до відомостей довідки, виданої виконкомом Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 28.10.2025 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 з 04.12.2003 року по 08.12.2023 рік.

Тобто, адреса, зазначена у постанові про відкриття виконавчого провадження від 14.12.2015 року, а також у поданні головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського МУЮ Дніпропетровської області Добридніка С.А. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 є невірно зазначеною.

З огляду на це колегія зазначає, що однією з підстав для відмови у задоволенні подань державних виконавців є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Отже, державний виконавець не довів та в матеріалах подання відсутні належні докази того, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, з урахуванням того, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та боржник дійсно має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення, а тому у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для обмеження останньої у праві виїзду за межі України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового вирішення питання, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволені подання.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, то на її користь необхідно стягнути 484,48 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 368, 371, 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України , колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 січня 2016 року - скасувати.

У задоволенні подання головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського МУЮ Дніпропетровської області Добридніка С.А. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Повний текст постанови складено 26 березня 2026 року.

Судді