Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №635/9276/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/9276/25

Провадження № 2/635/2039/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя О.М. Пілюгіна

секретар судового засідання Головінов С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

представник позивача подав до суду позовну заяву та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 010/322904/82/704214 від 31 жовтня 2019 року у розмірі 59514,21 гривень. Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 16000,00 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 31 жовтня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк» та відповідачем укладено договір № 010/322904/82/704214, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит в сумі 23900,00 грн строком на 48 місяців. Підписанням кредитного договору, відповідач підтвердив, що перед підписанням Заяви-Договору він повідомлений про усі умови споживчого кредитування в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовну вартість кредиту, що підтверджується підписом ОСОБА_1 про його ознайомлення з паспортом споживчого кредиту «Кредит готівкою», та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації. Надана інформація відповідачу є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною. За умовами договору № 010/322904/82/704214 відповідач зобов`язався у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором. АТ «Райффайзен Банк Аваль» належним чином виконав свої зобов`язання за договором № 010/322904/82/704214, надав ОСОБА_1 кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, проте відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені договором. 30 листопада 2021 року укладено договір № 114/2-47, на підставі якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/322904/82/704214. 10 січня 2023 року укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/322904/82/704214. Таким чином, ТОВ «Коллект центр» отримало право вимоги до відповідача за договором № 010/322904/82/704214. Станом на день звернення до суду заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість, яка складається з: заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) у розмірі 36203,87 грн.; заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 16729,06 грн.; заборгованості за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) у розмірі 6581,28 грн.; загальний розмір заборгованості відповідача за договором № 010/322904/82/704214 становить 59514,21 грн, що змусило позивача звернутися до суду з позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 листопада 2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29 січня 2026 року відповідач подав клопотання про поновлення строку на подачу відзиву. В обґрунтування клопотання посилався на те, що ухвалу про відкриття провадження по справі на поштову адресу не отримав, а дізнався про вказану ухвалу з загального реєстру. У зв`язку з продовженням запровадженого воєнного стану, постійними обстрілами, перебоями з електропостачанням, відповідач був позбавлений можливості у 15-денний строк підготувати та надати до суду відзив на позовну заяву.

29 січня 2026 року відповідач подав відзив на позову заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, вказав, що ТОВ «Коллект центр» є неналежним позивачем у справі, посилаючись на наступне. З позовної заяви вбачається, що позивач посилається на те, що 31 жовтня 2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен банк», як Кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір № 010/322904/82/704214. Разом з цим, до позовної заяви надано не копія самого договору № 010/322904/82/704214, а копія Заяви про відкриття карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» № 010/322904/82/704214 від 31 жовтня 2019 року, копія Заяви від 31 жовтня 2019 року № 010/322904/82/704214 на приєднання до Договору добровільного страхування життя № РБ1701; копія паспорту споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка»; копія розписки про отримання картки. Тобто, позивач ТОВ «Коллект центр» не надавав відповідачу кредитних коштів. Умови споживчого кредиту не передбачали відступлення прав вимоги на користь третіх осіб. Акціонерне товариство «Райффайзен банк» не повідомляло відповідача про можливість зміни кредитора та відступлення прав вимоги. В Заяві про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/322904/82/704214, в Заяві на приєднання до Договору добровільного страхування життя, в паспорті споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка», в копії розписки про отримання картки – відсутня інформація, про можливість зміни кредитора та відступлення прав вимоги за конкретним споживчим кредитом. ОСОБА_1 не повідомляли про зміну кредитора з Акціонерного товариства «Райффайзен банк» на інших осіб за споживчим кредитом. Жодних повідомлень про зміну Акціонерним товариством «Райффайзен банк» на користь ТОВ «Вердикт капітал» відповідач не отримував. Так само відповідач не отримував жодних повідомлень про зміну кредитора ТОВ «Вердикт капітал» на ТОВ «Коллект центр». В матеріалах справи відсутні підтвердження надсилання відповідачу повідомлення та одержання ним письмового повідомлення щодо відступлення прав вимоги. ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Вердикт капітал» не мали права нараховувати відсотки за споживчим кредитом отриманим від Акціонерного товариства «Райффайзен банк», оскільки паспорт споживчого кредиту не передбачав таких умов, як нарахування відсотків третіми особами. З наданих позивачем копій документів вбачається, що Акціонерним товариством «Райффайзен банк» станом на 30 листопада 2021 року було нараховано заборгованість за відсотками у розмірі 180,59 грн, в той час як ТОВ «Коллект центр» просить стягнути з відповідача відсотки у сумі 16729,06 грн, що в 92 рази перевищує суму відсотків, визначених Акціонерним товариством «Райффайзен банк». Крім того позивач у позовній заяві зазначає, що 30 листопада 2021 року було укладено договір № 114/2-47, відповідного якого Акціонерне товариство «Райффайзен банк» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 010/322904/82/704214. Факт передачі права вимоги позивач підтверджує долученим до позовної заяви копією договору про відступлення прав вимоги № 114/2-47 від 30 листопада 2021 року, копією платіжного доручення № 306770027 від 30 листопада 2021 року, копією реєстру боржників від 15 грудня 2021 року, в якому неможливо ідентифікувати сторони, оскільки шрифт вказаного документу не дозволяє прочитати його зміст; витяг цього реєстру підписаний лише однією стороною ТОВ «Вердикт капітал», проте неможливо встановити відповідність витягу з реєстру боржників самому реєстру боржників, оскільки реєстр містить шрифт, який не дозволяє ідентифікувати осіб, підстави та суми, зазначені у реєстрі боржників. Позивачем не надано додатки, визначені розділом 9 договору про відступлення прав вимоги № 114/2-47 від 30 листопада 2021 року, які є обов`язковими додатками до вказаного договору про відступлення прав вимоги, а також позивачем не надано Акт приймання-передачі, визначений у п. 5.1. договору про відступлення прав вимоги № 114/2-47 від 30 листопада 2021 року. Факт передачі права вимоги позивач підтверджує долученими до позовної заяви копією договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, копією акту прийому-передачі реєстру боржників за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, копією Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року, копією реєстру боржників, копією витягу з реєстру боржників від 10 січня 2023 року, з якого вбачається, що загальна заборгованість, визначена ТОВ «Вердикт капітал» станом на дату 10 січня 2023 року, при виданому кредиті 23900,00 грн, становить 52932,93 грн. На підставі чого позивач помилково вважає, що він наділений правом вимоги до ОСОБА_1 за договором № 010/322904/82/704214, проте така вимога суперечить нормам чинного законодавства. Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом такого договору, згідно зі статтею 1078 ЦК України, може бути право грошової вимоги, що існує на даний час. Загальна заборгованість, визначена Акціонерним товариством «Райффайзен банк» станом на 30 листопада 2021 року, становила 36800,91 грн, з яких: 23900,00 грн – заборгованість за дозволеним овердрафтом; 12720,32 грн – заборгованість недозволена овердрафтом; 180,59 грн – заборгованість за відсотками. Сторонами є клієнт та фактор, яким, відповідно до статті 1079 ЦК України, може бути банк або інша фінансова установа, що має право здійснювати факторингові операції. При цьому, згідно зі статтею 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові (новому кредитору) за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги. Проте позивачем не надано підтвердження письмового надсилання відповідачу повідомлення та одержання ним письмового повідомлення щодо відступлення прав вимоги первісним кредитором Акціонерним товариством «Райффайзен банк» на користь ТОВ «Вердикт капітал», та не надано підтвердження надсилання та одержання відповідачем письмового повідомлення щодо відступлення прав вимоги ТОВ «Вердикт капітал» на користь ТОВ «Вердикт капітал» ТОВ «Коллект центр»». Таким чином, ТОВ «Коллект центр» не є належним позивачем у даній справі.

29 січня 2026 року відповідач подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в яких просив відмовити в задоволенні вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 16000 грн, який є завищеним та необґрунтованим з наступних підстав. На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав наступні документи: копію тарифів на послуги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , підписаного ФОП Косарецьковим В.М., як виконавцем, та ТОВ «Коллект центр», як клієнтом; копію Договору № 02-09/2024-6 про надання правової допомоги від 02 вересня 2024 року, укладеного між ФОП Косарецьковим В.М., як виконавцем, та ТОВ «Коллект центр», як клієнтом; копію заявки на надання юридичної допомоги № 5 від 01 вересня 2025 року за договором № 02-09/2024-6 від 02 вересня 2024 року, що стосується послуг з супроводу примусового стягнення заборгованості з Реброва Олександра Сергійовича, підписану директором ТОВ «Коллект центр»; копію витягу з акту № 9 про надання юридичної допомоги від 30 вересня 2025 року, підписаного ФОП Косарецьковим В.М. та ТОВ «Коллект центр», на підтвердження того, що виконавцем були проведені роботи (надані послуги) по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . 3 наведених документів вбачається, що послуги були надані Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 . Витрати на юридичні послуги, надані іншою, ніж адвокат, особою не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст. 141 ЦПК. Правова допомога, надана фізичною-особою підприємцем не підлягає стягненню зі сторони при розподілі судових витрат, оскільки юридичні послуги від ФО-П, не підпадають під регулювання стягнення професійної правничої допомоги за чинним ЦПК України. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Крім того представник позивача не надав детального опису наданих адвокатом робіт (послуг). Відповідно до Постанови ВС від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі може бути ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом. Також сума витрат на юридичні послуги 16000,00 грн, зазначена позивачем, не є співмірною із ціною позову у сумі 59514,21 грн, а також для позивача ця справа (стягнення заборгованості за споживчим кредитом) не є складною, оскільки діяльність ТОВ «Коллект центр» спрямована саме на стягнення заборгованості, та з наданих позивачем документів вбачається, що позивач самостійно придбав пакет кредитних заборгованостей, з метою подальшого стягнення у судовому порядку, тож для позивача стягнення таких заборгованостей не потребує додаткового часу на вивчення та виготовлення процесуальних документів.

29 січня 2026 року відповідач подав письмові пояснення в яких на обґрунтування заперечень проти позову посилається на ті ж самі підставі, що і у відзиві на позовну заяву.

16 лютого 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якій вказав, що відзив відповідача на позовну заяву є необґрунтованим та таким, що не підлягає взяттю до увагу, з огляду на наступне. 31 жовтня 2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (Банк) та ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено Договір-Заяву про відкриття Карткового рахунку «Кредитна картка» № 010/322904/82/704214 (Договір). Умовами Договору-Заяви передбачено сума кредитного ліміту у розмірі 23 900 грн. та проценти за користування Кредитом - 45% річних (п.1.4 Договору); строк Кредиту з пролонгацією – 12 листопада 2023 року. Разом з тим, 30 листопада 2019 року між АТ «Райффайзен Банк» (попередня назва - АТ «Райффайзен Банк Аваль») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-47 відповідно до якого, на умовах та в порядку, встановлених цим Договором та відповідно до ст. 512 - 519 Цивільного кодексу України, Первісний кредитор (АТ «Райффайзен Банк») передає (відступає) Новому кредиторові (ТОВ «Вердикт Капітал») за плату, а Новий Кредитор приймає належні Первісному кредитору Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі Боржників (Портфель Заборгованості). Перелік Кредитних договорів, Боржників, розрахунок сум заборгованості Боржника на дату підписання Договору зазначені в Додатку 1 до Договору (Попередній реєстр боржників), що є його невід`ємною частиною. Відступлення Новому кредитору зазначених в Попередньому реєстрі боржників (Додаток № 1 до Договору) Прав вимоги відбувається за умови виконання Новим кредитором п. 3.2. Договору, та з моменту підписання Сторонами Реєстру(ів) Боржників, складених за формою, наведеною в Додатку № 2 до Договору. Сторони погодили, що Реєстр (и) Боржників підписується (ються) Сторонами не пізніше 15 робочих днів з дати підписання Договору та Попереднього реєстру боржників. Внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, Новий кредитор замінює Первісного кредитора у Кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за Кредитними договорами. Права Вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливістю зворотного відступлення. Так, відступлення Прав вимоги від АТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 за Договором № 010/322904/82/704214 відбулось шляхом підписанням Реєстру Боржників від 15 грудня 2021 року до Договору № 114/2-47. Копію вказаного реєстру (першу сторінку, сторінку з відомостями щодо боржника де під номером 878 зазначено заборгованість боржника, та останню сторінку) та витяг з нього було додано до позовної заяви. Відтак, факт відступлення прав вимоги від АТ «Райффайзен Банк» до ТОВ «Вердикт Капітал» підтверджено належними та достатніми доказами. Отже, з моменту відступлення на користь ТОВ «Вердикт Капітал» прав вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 010/322904/82/704214, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло усі права згідно кредитного договору, що були у Первісного кредитора. У свою чергу, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору (Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором. Права вимоги, що є предметом цього Договору, належать Первісному кредитору на підставі, в тому числі, Договору № 114/2-47, між Первісним кредитором (ТОВ «Вердикт Капітал») та АТ «Райффайзен Банк». Відповідно до п. 5.2 Договору, Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4). Так, 10 січня 2023 року Сторонами було підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, який є Додатком № 4 до Договору № 10-01/2023 та яким передано від Первісного кредитора Новому кредитору Реєстр Боржників кількістю 207307. Матеріали справи містять належним чином засвідчені копії Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 10 січня 2023 року за Договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, Реєстру Боржників (першу сторінку, сторінку з відомостями щодо боржника де під номером 20046, знаходиться заборгованість боржника, та останню сторінку) до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, який є Додатком № 3 до Договору № 10-01/2023, що є належними та достатніми доказами переходу прав вимоги від ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 за Договором № 010/322904/82/704214. Відтак, факт відступлення прав вимоги від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» підтверджено належними та достатніми доказами. Отже, з моменту відступлення на користь ТОВ «Коллект Центр» прав вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 010/322904/82/704214, позивач набув усі права згідно кредитного договору, що були у Первісного кредитора. Отже, жодних порушень вимог законодавства щодо змісту Кредитного договору здійснено не було, а іншого відповідачем не доведено. Крім того відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. За договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається і повністю змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Отже, до нового кредитора переходять усі права першого кредитора. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. Отже, враховуючи викладене та відсутність наданих відповідачем доказів виконання зобов`язання за кредитним договором, позивач є належним і стягнення заборгованості підлягає на його користь. При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі, а розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Виходячи з чого, вбачається, що Кредитодавцями у відповідності до домовленостей між Сторонами, що викладені в даному Договорі, та інших документах, було правомірно нараховано заборгованість по відсоткам в межах строку дії договору.

Щодо витрат на правничу допомогу. Договір про надання правової допомоги від 02 вересня 2024 року № 02-09/2024-6 укладений не лише в рамках надання правової допомоги щодо конкретного відповідача, а охоплює також правову допомогу стосовно інших боржників. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Крім того договірні відносини між ТОВ «Коллект центр» та ФО-П ОСОБА_2 за Договором є виключно цивільно- правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на жодні права відповідача у справі. Вони мають на меті лише обумовлені угодою обов`язки та відповідні дії сторін даного договору, що не суперечать правовим нормам та не зачіпають інтереси третіх осіб. Відтак, будь-які посилання на цей договір з метою доведення порушень прав відповідача є необґрунтованими. Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду прийшов до наступного висновку в своїй постанові від 01.02.2022 № 910/10935/20: «укладення Договору представником-адвокатом як фізичною особою - підприємцем не позбавляє його статусу адвоката, а тому в розумінні наведених приписів процесуального закону і не впливає на правильність розподілу судових витрат у справі.». Отже, висновок, зроблений відповідачем щодо статусу адвоката та правової природи договор, є юридично помилковим. Статус адвоката не втрачається внаслідок здійснення ним професійної діяльності у формі фізичної особи-підприємця. Це підтверджується як нормами законодавства, так і усталеною судовою практикою, зокрема правовою позицією Верховного Суду. Отже, посилання відповідача на відсутність доказів статусу адвоката у ФО-П ОСОБА_2 не мають правового значення та не впливають на допустимість витрат на професійну правничу допомогу. При цьому відомості про наявність свідоцтва є відкритими та загальнодоступними, що виключає будь-яку шкоду для принципу змагальності сторін і дозволяє суду врахувати їх для об`єктивного та всебічного вирішення спору. Дані про наявність свідоцтва відкриті та доступні в інтернеті. Відповідно до даних Національної асоціації адвокатів України, Косарецьков В.М. є адвокатом - свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 00032 від 15.05.2019, видане Радою адвокатів Кіровоградської області. Також, щодо порядку обчислення гонорару, розмір гонорару визначається лише за погодженням стороною надавачем послуг та клієнтом, а відповідач не вправі втручатися в ці правовідносини. А тому, в разі неврахування умов договору про надання правової допомоги, щодо порядку обчислення гонорару та черговості виконання зобов`язань за цим договором, може бути розцінене як не притримання принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Позивачем разом з позовною заявою надано відповідні документи на дотримання вимог ч. 9 ст. 175 ЦПК України, а саме: Договір про надання правової допомоги; Прайс-лист ФОП ОСОБА_2 ; Заявка № 5 на надання юридичної допомоги від 01.09.2025; Витяг з Акту № 9 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , договір № 010/322904/82/704214. Із врахуванням вищезазначеного, заявлена до стягнення сума витрат позивача є співмірною зі складністю даної справою, зворотного відповідачем не доведено. При цьому спір виник внаслідок протиправної поведінки відповідача, пов`язаної з тривалим невиконанням умов договору. Враховуючи вищезазначене, на противагу наданим позивачем доказам, які підтверджують зазначені у позовній заяві обставини, відповідачем не було долучено жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження тих обставин, на які він посилається.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав суду клопотання, в якому просив задовольнити позов в повному обсязі, справу розглянути за його відсутності.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. При цьому не заперечував наявність заборгованості за кредитним договором № 010/322904/82/704214 у розмірі 36203,87 гривні.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши докази по справі, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_1 укладено заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/322904/82/704214 до Договору банківського обслуговування, відповідно до умов якої банк відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок, розмір поточного ліміту на дату підписання заяви становить 0 грн, протягом 30 робочих днів з дати заяви, після відкриття карткового рахунку банк може змінити розмір поточного ліміту; розмір поточного ліміту дату початку кредитування 23900,00 грн, строк кредиту 48 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту (дати початку кредитування), подовження строку є можливим, процентна ставка фіксована 45% річних, щомісячний мінімальний платіж за користування кредитом в розмірі 5% від суми заборгованості, але не менше 30,00 грн або суми залишку власної заборгованості перед банком, якщо вона менше за зазначену суму.

ОСОБА_1 підписав додаток 1 до заяви № 010/322904/82/704214 від 31 жовтня 2019 року, який містить аналогічну інформацію.

Також ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка», який також містить аналогічні істотні умови, основні умови кредитування, строк кредитування, розмір процентів, порядок повернення грошових коштів.

Підписанням заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/322904/82/704214, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з чинною редакцією Правил, визнає та підтверджує, що на взаємовідносини сторін за цією Заявою поширюються положення Договору, Правил; він зобов`язується дотримуватись умов договору, Правил, зокрема, тих положень, що регламентують умови відкриття та обслуговування карткових рахунків, а також надання банком кредитів.

АТ «Райффайзен Банк» повністю виконало свої зобов`язання за заявою про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/322904/82/704214 та надало відповідачу кредит на умовах та розмірі, передбачених цим договором, відповідач кредит отримав, користувався кредитними коштами та протягом тривалого періоду часу частково виконував зобов`язання щодо їх повернення, про що свідчать дані виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 12 листопада 2019 року по 30 листопада 2021 року та дані розрахунку заборгованості за кредитним договором № 010/322904/82/704214 (дата закінчення договору з урахуванням пролонгації 12 листопада 2023 року), відповідно до якого станом на 30 листопада 2021 року заборгованість відповідача становить 36800,91 грн, з яких:

- 36620,32 грн – заборгованість за тілом кредиту;

- 180,59 грн – заборгованість за відсотками.

30 листопада 2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-47, відповідно до умов якого Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» за плату, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло належні АТ «Райффайзен Банк» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (Портфель заборгованості).

За платіжним дорученням № 306770027 від 30 листопада 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» сплачено на рахунок Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на виконання договору відступлення права вимоги № 114/2-47 від 30 листопада 2021 року сплачено суму в розмірі 4774940,58 грн.

Відповідно до реєстру боржників від 15 грудня 2021 року до договору відступлення права вимоги № 114/2-47 від 30 листопада 2021 року та витягу з вказаного реєстру, ТОВ «Вердикт Капітал» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/322904/82/704214 в розмірі 36800,91 грн, яких: сума заборгованості за основною сумою боргу по кредиту - 36620,32 грн, сума заборгованості за відсотками 180,59 грн.

Відповідно до розрахунку, складеного ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10 січня 2023 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 010/322904/82/704214 становить 52932,93 грн, з яких:

- 36203,87 грн – заборгованість за тілом кредиту;

- 16729,06 грн – заборгованість за нарахованими відсотками по 09 січня 2023 року.

10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило шляхом продажу ТОВ «Коллект Центр» належні ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Коллект Центр» набув у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього договору (Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

Відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року та витягу з вказаного реєстру, ТОВ «Коллект Центр» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/322904/82/704214 в розмірі 52932,93 грн, з яких: сума заборгованості за основним зобов`язанням – 36203,87 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами – 16729,06 грн.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт переходу права вимоги до відповідача від АТ «Райффайзен Банк» до ТОВ «Коллект Центр».

Крім того, презумпція правомірності договору факторингу, передбачена статтею 204 ЦК України, також не спростована.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 09 жовтня 2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 010/322904/82/704214:

- 36203,87 грн – заборгованість за тілом кредиту;

- 16729,06 грн – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги (10 січня 2023 року);

- 13658,28 грн – заборгованість за нарахованими відсотками з 10 січня 2023 року по 11 листопада 2023 року;

- 7077,00 грн – загальна сума погашень здійснених відповідачем до 09 жовтня 2025 року.

Загальна заборгованість відповідача за кредитним договором № 010/322904/82/704214 станом на 09 жовтня 2025 року складає 59514,21 гривень (36203,87 грн + 16729,06 грн + 13658,28 грн - 7077,00 грн).

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку; умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 010/322904/82/704214 від 31 жовтня 2019 року в загальному розмірі 59514,21 гривень підлягають задоволенню, при цьому враховує, що відповідачем були порушені умови кредитного договору № 010/322904/82/704214 щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів, а на час розгляду справи суду не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вказаним кредитним договором у добровільному порядку, при цьому, умови договору ОСОБА_1 роз`яснені та зрозумілі, про що свідчить підпис останнього в заяві про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/322904/82/704214 від 31 жовтня 2019 року та паспорті споживчого кредиту. Крім того відповідач в судовому засіданні не заперечував укладення кредитного договору.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що ТОВ «Коллект центр» є неналежним позивачем у справі, оскільки позивачем не надано актів прийому-передачі права вимоги та підтвердження надсилання відповідачу повідомлення та одержання ним письмового повідомлення щодо відступлення прав вимоги, суд розцінює критично та не приймає до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).

За вимогами ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц вказано, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Крім того у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки про те, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Отже, суди беруть до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за яким набуває новий кредитор (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23), від 02 жовтня 2024 року у справі № 172/209/24 (провадження № 61-11869св24).

Позивачем надано договір відступлення права вимоги № 114/2-47 від 30 листопада 2021 року, платіжне доручення № 306770027 та реєстр боржників від 15 грудня 2021 року, який містить дані за кредитним договором № 010/322904/82/704214 від 31 жовтня 2019 року (боржник ОСОБА_1 , порядковий номер 878), договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року та реєстр боржників від 10 січня 2023 року, який містить дані за кредитним договором № 010/322904/82/704214 від 31 жовтня 2019 року (боржник ОСОБА_1 , порядковий номер 20046), які є належними доказами набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» прав вимоги за кредитним договором № 010/322904/82/704214 від 31 жовтня 2019 року, а також спростовують посилання відповідача на неможливість ідентифікувати сторони в реєстрі боржників.

Щодо заперечень відповідача про стягнення відсотків за користування кредитними коштами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

За умовами укладеного між сторонами кредитного договору № 010/322904/82/704214 від 31 жовтня 2019 року сторони погодили строк кредиту 48 місяців з можливим подовженням, тобто до 12 листопада 2023 року, та відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 45% річних.

Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами.

З розрахунку заборгованості виконаного АТ «Райффайзен Банк» вбачається, що розмір заборгованості розраховувався за період з 12 листопада 2019 року по 30 листопада 2021 року та становив 36800,91 грн = 36620,32 грн (заборгованість за тілом кредиту) + 180,59 грн (заборгованість за відсотками).

Як вбачається з розрахунку заборгованості виконаного ТОВ «Вердикт Капітал», розмір заборгованості розраховувався за період з 30 листопада 2021 року (дата відступлення прав вимоги ТОВ «Вердикт Капітал») по 09 січня 2023 року, тобто 406 днів, з урахуванням суми погашень відповідачем, за процентною ставкою 45,0% річних, та становив 52932,93 грн = 36203,87 грн (заборгованість за тілом кредиту) + 16729,06 грн (заборгованість за відсотками).

З розрахунку заборгованості виконаного позивачем ТОВ «Коллект Центр», розмір заборгованості розраховувався за період з 10 січня 2023 року (дата відступлення прав вимоги ТОВ «Коллект Центр») по 11 листопада 2023 року (дата закінчення строку дії кредитного договору), тобто 306 днів, з урахуванням суми погашень відповідачем, за процентною ставкою 45,0% річних, та становить 59514,21 грн = 36203,87 грн (заборгованість за тілом кредиту) + 16729,06 грн (заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги) + 13658,28 грн (заборгованість за відсотками нарахованими з 10 січня 2023 року по 11 листопада 2023 року) - 7077,00 грн (сума погашень здійснених відповідачем до 09 жовтня 2025 року).

Таким чином, розмір заборгованості за відсотками кредитором розраховано станом на 11 листопада 2023 року, тобто в межах строку дії кредитного договору № 010/322904/82/704214. У зв`язку з чим посилання ОСОБА_1 на те, що кредитором неправомірно здійснено нарахування процентів за користування кредитом після відступлення права вимоги є безпідставними.

Також, відповідачем в ході розгляду справи не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов`язання у строки та на умовах, встановлених кредитним договором № 010/322904/82/704214 від 31 жовтня 2019 року не виконав, тому сума заборгованості в загальному розмірі 59514,21 гривень підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до платіжної інструкції № 0569310004 від 28 жовтня 2025 року при пред`явленні позову до суду позивачем понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривні.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд приходить до наступного.

У частині 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У частині 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частинах 4-6 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині 3 статті 12 та частині 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 16000,00 гривень.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду:

- Договір № 02-09/2024-6 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та ФОП ОСОБА_2 ;

- Тарифи на послуги;

- Витяг з Єдиного реєстру адвокатів України з профайлом адвоката Косарецькова Володимира Михайловича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000332 від 15.05.2019), який обліковується в Раді адвокатів Кіровоградської області;

- Заявка на надання юридичної допомоги № 5 від 01.09.2025 по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , яка складається з послуг: усна (з вивченням документів) – 4000,00 гривень за 2 години; позовна заява – 12000,00 гривень за 4 години;

- Витяг з Акту № 9 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , договір № 010/322904/82/704214, згідно з яким адвокатом надано наступні правові послуги: усна (з вивченням документів) – 4000,00 гривень за 2 години; позовна заява – 12000,00 гривень за 4 години;

- Платіжна інструкція № 0565940004 про сплату ТОВ «Коллект Центр» ФО-П ОСОБА_2 112000,00 гривень за правову допомогу згідно Договору № 02-09/2024 від 02.09.2024.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Як зазначено у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2024 року у справі № 357/7395/20, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною 4 статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу на користь позивача у розмірі 16000,00 гривень. Так, спираючись на обсяг та складність даної справи, достатність судової практики щодо спірних правовідносин, суд вважає, що надання/виконання послуг/робіт по даній справі не вимагало від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, значної юридичної та технічної роботи. Для адвоката, який за своїм статусом має достатню правову кваліфікацію, цей спір є спором незначної складності.

Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, є малозначною у розумінні статті 19 ЦПК України. Спір у цій справі відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору, судова практика у спорах такого характеру є сталою. Матеріали справи не містять великої кількості доказів (з якими необхідно було ознайомитися та які необхідно було підготувати), а нормативне обґрунтування, що зазначене у позові, є типовим для спірних правовідносин.

Отже, зважаючи на обсяг фактично наданих/виконаних адвокатом послуг/робіт, рівень складності цієї справи, клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу 15000,00 гривень не є обґрунтованим та не відповідає критерію розумності розміру таких витрат.

Таким чином, витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень є співмірними із складністю справи, наданими послугами, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності, що свідчить про необхідність часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат у відповідному розмірі. При цьому суд враховує, що позивачем надано докази надання правничої допомоги адвокатом Косарецьковим В.М., а тому посилання відповідача на те, що послуги надані іншою ніж адвокат особою і тому не належать до витрат на правничу допомогу, суд розцінює критично та не приймає до уваги.

Таким чином, суд повністю задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 207, 514, 516, 526, 530, 610, 612, 625-628, 638, 1048-1049, 1054, 1056-1 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» суму заборгованості за кредитним договором № 010/322904/82/704214 від 31 жовтня 2019 року в розмірі 59514 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот чотирнадцять) гривень 21 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» суму судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Мечнікова, 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 26 березня 2026 року.

Суддя О.М. Пілюгіна