Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №161/321/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/321/26 Головуючий у 1 інстанції: Антіпова Т. А.

Провадження № 22-ц/802/389/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Русинчук М.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолігалгруп», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору комісії та договору купівлі - продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

06.01.2026 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Автолігалгруп», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору комісії та договору купівлі – продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на автомобіль марки Hyundai, модель SONATA, номер шасі НОМЕР_1 , колір білий, рік випуску 2017.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову зазначає, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 03 лютого 2024 року ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки HYUNDАІ, модель SONАТА, номер шасі НОМЕР_3 колір білий, рік випуску 2017, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

В березні 2024 року позивач вирішив продати вказаний транспортний засіб, а тому за порадою свого знайомого ОСОБА_5 вирішив скористатися послугами посередників для демонстрації авто та розмістити вказаний автомобіль на спеціалізованому майданчику з продажу автомобілів за адресою: вул. Протасевича, ЗБ, м. Тернопіль.

Для того, аби автомобіль позивача могли продемонструвати потенційним покупцям, він передав ОСОБА_6 свій автомобіль, ключ до нього (один) та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Домовленість з ОСОБА_6 була в тому, що коли він знайде клієнтів, то зателефонує позивачу і позивач особисто переоформить свій автомобіль на покупців.

Однак, 22 жовтня 2024 року, перебуваючи в м. Дніпро, позивач побачив, що у застосунку «ДІЯ» відсутні відомості про те, що у власності позивача знаходиться автомобіль марки HYUNDAI моделі SONAТА.

В подальшому ним встановлено, що 19 жовтня 2024 року він нібито уклав договір комісії № 8654/24/1/004113 з ТОВ «Автолігалгруп».

Відповідно до п.1.1. Договору комісії Комісіонер (ТОВ «Автолігалгруп») зобов`язався за дорученням Комітента за комісійну плату вчиняти за рахунок Комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу. Однак такого договору позивач ніколи не укладав та не мав наміру укладати.

20 жовтня 2024 року на підставі договору комісії між ТОВ «Автолігалгруп» та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі продажу транспортного засобу №8654/24/1/004483, відповідно до якого ТОВ «Автолігалгруп» передав у власність ОСОБА_4 транспортний засіб.

Відповідно до п.1 розділу 3 Договору купівлі-продажу ціна транспортного засобу склала 322 871 грн.

Вказує, що ніяких договорів купівлі-продажу, ні договорів комісії з відповідачами не укладав та не мав наміру укладати, згоди на продаж авто не надавав, коштів за такий продаж не отримував.

Враховуючи, що ОСОБА_4 , як фактичний володілець спірного транспортного засобу, може на свій розсуд ним розпорядитися, в тому числі, і відчужити його третім особам до вирішення позовних вимог по суті, що буде мати наслідком завдання шкоди правам та інтересам заявника, просить суд задовольнити вимоги заяви та накласти арешт на спірний автомобіль.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 січня 2026 року заяву задоволено.

Постановлено накласти арешт на автомобіль марки Hyundai, модель SONATA, номер шасі НОМЕР_1 , колір білий, рік випуску 2017.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, а також доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 03 лютого 2024 року ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки HYUNDАІ, модель SONАТА, номер шасі НОМЕР_3 колір білий, рік випуску 2017, реєстраційний номер НОМЕР_4 (а.с.6).

Позивач у категоричній формі заперечує свою волю на відчуження транспортного засобу марки HYUNDАІ, модель SONАТА, власником якого він був, та відповідно просить визнати недійсними договори та витребувати у свою власність автомобіль.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову заявник вказував на те, що враховуючи, що ОСОБА_4 , як фактичний володілець спірного транспортного засобу, може на свій розсуд ним розпорядитися, в тому числі, і відчужити його третім особам до вирішення позовних вимог по суті, що буде мати наслідком завдання шкоди правам та інтересам заявника, а також ініціювання нового позову.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь–якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір, щодо спірного автомобіля, який на твердження позивача є його особистою власністю та який без його волі вибув з його користування у власність відповідача.

Вирішуючи питання про вжиття чи невжиття заходів забезпечення позову, суд повинен оцінювати доводи заяви про забезпечення позову

Встановивши, що між сторонами виник спір з приводу правомірності набуття відповідачем права власності на спірний автомобіль, враховуючи предмет спору та зміст позовних вимог, реальну можливість відповідача відчужити вказаний транспорт третім особам, суд першої інстанції правильно вказав про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірний автомобіль, оскільки у випадку відчуження даного автомобілю третім особам ускладнить подальше виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, тобто можливість поновлення прав позивача, за захистом яких він звернулась до суду, в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що невжиття зазначених позивачем заходів забезпечення позову до вирішення цієї справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити у разі задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору комісії та договору купівлі – продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та права ОСОБА_4 не порушують.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності та мають бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Таке забезпечення позову гарантуватиме виконання можливого рішення суду, при цьому права та законні інтереси ОСОБА_4 не будуть порушені.

Наявність ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.04.2025 про накладення арешту на транспортний засіб автомобіль марки Хюндай Соната р. н. НОМЕР_5 , білого кольору, 2017 р. випуску, кузов НОМЕР_6 у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12024216040001020 не впливає на правильність висновків суду про необхідність задоволення заяви позивача. Даний арешт діє в рамках кримінального провадження, а тому зняття арешту з транспортного засобу залежить від результатів саме кримінального провадження, а не результатів розгляду цивільної справи.

Чинне законодавство не забороняє накладати арешт у кримінальному провадженні та цивільному процесі одночасно.

Безпідставними є доводи апелянта про відсутність в заяві про забезпечення позову ціни позову про забезпечення якого просить заявник.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник в даному випадку з приводи правомірності набуття відповідачем права власності на автомобіль та саме на цей автомобіль просить заявник накласти арешт, тобто в даному випадку не зазначення ціни позову в заяві про забезпечення позову не має суттєвого значення.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що заява про забезпечення позову повинна розглядатися після відкриття провадження у цивільній справі.

Законодавець розмежовує 3 окремих випадки для подання заяви про забезпечення позову. Тому позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову одночасно із пред`явленням позову відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, про що і зазначено в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

Також не заслуговують доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не викликано сторін для вирішення питання про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті ( ч.1 ст. 153 ЦПК України).

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін ( ч. 3, 4 ст. 153 ЦПК України).

Враховуючи зазначене суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу суду виконав вимоги частини 1 статті 153 ЦПК України, та не вбачав необхідності викликати сторін, оскільки заява про забезпечення позову є обґрунтованою та до заяви додано відповідні докази для її задоволення.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій ухвалі.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: