Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №159/8043/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/8043/25 Головуючий у 1 інстанції: Хвіц Г. Й.

Провадження № 22-ц/802/377/26 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шевчук Л. Я.,

суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,

секретар с/з Черняк О. В.,

з участю:

представника відповідачів – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Підприємства теплових мереж «Ковельтепло» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_1 , на ухвалу Турійського районного суду Волинської області від 20 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року Підприємство теплових мереж (далі – ПТМ) звернулося в суд із зазначеним позовом, який обґрунтований тим, що позивач надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води до житлового будинку на АДРЕСА_1 , зокрема у квартиру АДРЕСА_2 , співвласниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач також зазначав, що відповідачі оплату за надані послуги належним чином не здійснюють, у зв`язку з чим за період з серпня 2024 по вересень 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 10 887,25 грн.

Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ПТМ «Ковельтепло» заборгованість по оплаті за комунальні послуги у розмірі 10 887,25 грн та судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Ухвалою Турійського районного суду Волинської області від 20 січня 2026 року у цій справі позовну заяву ПТМ «Ковельтепло» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, відповідачка ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить суд ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3 .

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просила апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3 .

Представник позивача подала до апеляційного суду заяву, в якій просила апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, а також просила розгляд справи провести у відсутності представника позивача.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з?явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідачів ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

Дії та воля сторони цивільного процесу фактично визначає спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.

Згідно з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Із матеріалів справи убачається, що 07 листопада 2025 року ПТМ «Ковельтепло» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті за надані комунальні послуги.

Ухвалою Турійського районного суду Волинської області від 28 листопада 2025 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ПТМ «Ковельтепло» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у приміщенні Турійського районного суду Волинської області на 10 годину 20 січня 2026 року (а. с. 43).

26 грудня 2025 року представник позивача подав до Турійського районного суду Волинської області заяву, в якій він просить позовну заяву в частині позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті за комунальні послуги залишити без розгляду (а. с. 94, 95).

Ухвалою Турійського районного суду Волинської області від 20 січня 2026 року у цій справі постановлено позовну заяву ПТМ «Ковельтепло» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишити без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України (а. с. 138).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду (пункт 5 частини 1 статті 257 ЦПК України).

Закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (постанови Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 548/2531/18, від 05 жовтня 2021 року у справі №308/13199/17, від 04 квітня 2022 у справі № 441/1609/19).

Суд не наділений повноваженнями відмовити позивачу, який просить не розглядати його позовні вимоги по суті.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви ПТМ «Ковельтепло» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості без розгляду з врахуванням того, що позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно залишив позовну заяву до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості без розгляду, оскільки, як вважає представник відповідачів, провадження у справі за позовом ПТМ «Ковельтепло» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості слід було закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України (відсутній предмет спору), є безпідставними та ґрунтуються на власному помилковому тлумаченні представником відповідачів норм процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Турійського районного суду Волинської області від 20 січня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді