Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №154/3062/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 154/3062/25 Головуючий у 1 інстанції: Лутай А. М.

Провадження № 22-ц/802/404/26 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шевчук Л. Я.,

суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,

секретар с/з Черняк О. В.,

з участю:

представника відповідачів – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_1 , на рішення Володимирського міського суду Волинської області від 13 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним позовом, який обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її матір ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та членам його сім?ї ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Після смерті батьків спадкоємцями за законом є вона та її рідний брат ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вона проживає і працює за кордоном, 26 грудня 2018 року вона приїхала в Україну з Німеччини і звернулася до приватного нотаріуса Лобас А. С., де склала заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 , яка була посвідчена нотаріусом та видана їй на руки.

Після спливу шести місяців після смерті матері позивачка не зверталась до нотаріуса за оформленням свідоцтва про право на спадщину, оскільки не було в цьому необхідності, дорога з Німеччини до України коштувала дорого, а видана їй нотаріусом заява надавала впевненості в тому, що спадщину після смерті матері вона прийняла й лишилося її оформити документально, на що проміжок часу після смерті спадкодавця не впливає.

У 2025 році обставини змінились і виникла необхідність оформити свої спадкові права, а тому вона приїхала в Україну і звернулася до приватного нотаріуса Велимчаниці А. І., який відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки надана нею заява від 26 грудня 2018 року не підтверджує факту прийняття спадщини, а лише засвідчує волевиявлення особи у намірі прийняти спадщину в майбутньому, тому вона як спадкоємець вважається такою, що спадщину після смерті матері не прийняла та пропустила строк для подання заяви про прийняття.

Після смерті брата ОСОБА_7 спадкоємцями належного йому при житті майна є його дружина ОСОБА_3 та їх син ОСОБА_4 , які є відповідачами у цій справі.

Позивачка вважає, що вона пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки добросовісно помилялась у своїх правах, які їй надає заява від 26 грудня 2018 року про прийняття спадщини після смерті матері, та була впевнена в тому, що в будь-який час може звернутися до нотаріуса за оформленням права власності на частку квартири її матері в порядку спадкування за законом, адже склала таку заяву в передбачений законом шестимісячний строк після відкриття спадщини саме по причині значної віддаленості її місця проживання від місця знаходження спадкового майна, а тому зараз вимушена звертатися до суду з цим позовом для захисту своїх спадкових прав.

Покликаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 13 січня 2026 року у цій справі позов ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалено визначити ОСОБА_2 додатковий строк - три місяці після набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, відповідачка ОСОБА_3 через свого представника Лесика С. І. подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в позові про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - адвокат Лесик С. І. апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Інші учасники справи у судове засідання не з?явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до вимог часини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Задовольняючи позов ОСОБА_9 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки добросовісно помилялася щодо того, що вона у встановлений законом строк подала заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

Судом за матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат позивачки – ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 , копією свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 , копією свідоцтва про смерть ОСОБА_7 серії НОМЕР_3 (а. с. 10, 14, 16).

Після смерті ОСОБА_6 (матір позивачки) відкрилася спадщина на все належне їй майно, в тому числі і на частку у квартирі АДРЕСА_2 , що належала на праві спільної сумісної власності позивачці ОСОБА_10 та померлим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло (а. с. 9).

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 80960496 від 28 квітня 2025 року спадкова справа після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не відкривалася.

За положеннями статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу якої входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина 1 статті 1218, частини 1, 2 статті 1220 ЦК України).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина 1 статті 1222 ЦК України).

При цьому судом встановлено, що позивачка у цій справі ОСОБА_2 та її рідний брат ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є спадкоємцями за законом на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Відповідачі у цій справі ОСОБА_3 (дружина) та ОСОБА_4 (син) є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 .

Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

У підпунктах 3.3, 3.4, 3.5 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зазначено, що заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Згідно з частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина 1 статті 1272 ЦК України).

Згідно з частиною 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У пункті 24 своєї постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» Пленум Верховного Суду України зазначив, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частини 1, 3 статті 1296 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (частина 1 статті 1297 ЦК України).

У своїй позовній заяві ОСОБА_2 зазначала, що 26 грудня 2018 року, тобто в межах встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), вона подала приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини, а тому вважала, що вона прийняла спадщину.

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 , яка подана приватному нотаріусу Лобас А. С. 26 грудня 2018 року (а. с. 15).

У цій заяві зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір ОСОБА_2 – ОСОБА_6 . Також у поданій заяві зазначено, що після смерті ОСОБА_6 залишилось спадкове майно, яке ОСОБА_2 приймає. Крім неї спадкоємцем за законом є син спадкодавця ОСОБА_7 (а. с. 15).

Допитана в судовому засіданні як свідок приватний нотаріус Лобас А. С. суду пояснила, що у вказаній заяві, яка була подана ОСОБА_2 , вона лише засвідчила справжність її підпису, а також пояснила, що для належного прийняття спадщини цю заяву слід було протягом 6 місяців зареєструвати. Оформлення такої заяви діючим законодавством не передбачено.

28 квітня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Велимчаниці А. І. із заявою про оформлення спадщини за законом після смерті її матері ОСОБА_6 .

Своїм листом приватний нотаріус роз`яснив ОСОБА_2 про те, що вона пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері, оскільки в установлений законом строк не подала в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини. На момент смерті спадкодавця вона проживала за іншою адресою. Крім того приватний нотаріус роз?яснив ОСОБА_2 про те, що вона має право звернутися до суду із позовною заявою про продовження строків для прийняття спадщини (а. с. 17).

Таким чином, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 у встановлений законом шестимісячний строк звернулася до приватного нотаріуса із заявою, в якій зазначила, що вона приймає спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 .

Проте приватний нотаріус на підставі поданої заяви не завела спадкову справу.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 пропустила встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки, подавши особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяву, в якій зазначила, що вона приймає спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 , добросовісно помилялася, що вона прийняла спадщину у визначеному законом порядку і що оформити спадщину вона має право в будь-який час.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Володимирського міського суду Волинської області від 13 січня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді