Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №420/21881/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/21881/25

Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.

суддів – Бойка А.В., Єщенка О.В.,

за часті секретаря – Жигайлової О.Е.

за участі представника апелянта – Іщенка В.О.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі за позовною заявою Громадської організації «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН» до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2025 року Громадська організація «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН» (далі – позивач, ГО «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН») звернулася до суду першої інстанції з позовом до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (далі – відповідач, Таїровська СР), в якому просить:

- визнати протиправним та нечинним рішення Таїровської селищної ради Овідіопольського(нині-Одеський) району Одеської області 4-ї сесії VII скликання №31- VII від 08.02.2019 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ГО «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН» створена та функціонує з 21.12.1999 та відповідно до Державного акту II-ОД №001643 від 10.07.2001 має на праві постійного користування земельну ділянку у розмірі 3,962 га, для зберігання плаваючих засобів та обслуговування будівель рибаків-любителів.

Як пояснює позивач, Таїровською СР в межах своїх повноважень, визначених статтею 12 Податкового кодексу України (далі – ПК України), рішенням №31-VII від 08.02.2019 встановлена ставка орендної плати у 12% від нормативно грошової оцінки за земельними ділянками, що перебувають в постійному користуванні юридичних осіб.

Позивач вважає спірне рішення протиправним, оскільки воно прийняте з порушенням норм ПК України, зокрема, приписів статті 12.3.3. ПК України, яка визначає, що рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається до контролюючого органу у десятиденний строк з дня прийняття, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них.

Крім того, як указує позивач, прийняття рішень органів місцевого самоврядування передбачає особливу процедуру щодо їх оприлюднення, однак, в порушення вимог статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», проект рішення не був оприлюднений належним чином на сайті, що на думку позивача також свідчить про порушення органом місцевого самоврядування процедури прийняття рішення.

Таким чином, на переконання позивача, рішення Таїровської СР від 08.02.2019 про встановлення ставок на 2019 рік, яке згідно наведеного законодавства мало бути прийняте до 15.07.2018, прийняте з порушенням норм ПК України щодо належної дати прийняття та оприлюднення такого рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року позов ГО «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН» – задоволено.

Визнано протиправним, нечинним та скасовано рішення Таїровської СР 4-ї сесії VII скликання №31- VII від 08.02.2019 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік».

Стягнуто з Таїровської СР, за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь ГО «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН» судовий збір у розмірі 2423,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Таїровська СР подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи та прийняття рішення не звернув уваги на той факт, що спірне рішення не зачіпає права ГО «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН», а тому вважає заявлений позов безпідставним.

Посилаючись на позицію Верховного Суду, яка викладена в постанові від 12.06.2018 у справі №826/4406/16 апелянт зазначає, що з`ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивачів передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, яке оскаржується. Відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивачів є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності такого рішення.

Як зауважує апелянт, спірне рішення №31-VII від 08.02.2019 не встановлює для постійних землекористувачів, в тому числі, і для самої громадської організації ставку земельного податку у розмірі 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Так, додаток №2 до рішення №31-VII від 08.02.2019 встановлює для категорії земель 10.08 – для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлена ставка 1%, яку позивач і сплачував. Наведене також свідчить про те, що спірне рішення не порушує прав та законних інтересів громадської організації.

Апелянт указує, що відповідно до приписів частини 2 статті 264 КАС України право на оскарження нормативно-правового акту мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Оскільки позивач не є такою особою, на переконання апелянта, заявлений позов задоволенню не підлягає.

Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до статті 124-130 КАС України.

Справа розглядалася у відкритому судовому засіданні, сторони надали свої пояснення та не заперечували закінчити судовий розгляду у порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГО «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН» створена та функціонує з 21.12.1999, має статус юридичної особи, є неприбутковою та непідприємницькою, основною метою якої не є одержання прибутку.

На підставі Державного акта II-ОД №001643 від 10.07.2001, позивач має право постійного користування земельною ділянкою у розмірі 3,962 га, яка сформована та зареєстрована з кадастровим номером 5123755800:01:003:3914 з цільовим призначенням 10.08 - для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, категорія земель - землі водного фонду, вид використання -для зберігання плаваючих засобів та обслуговування будівель рибаків-любителів (а.с.25).

26.02.2021 ГО «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН» зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою площею 3,9618, кадастровий номер 5123755800:01:003:3914 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

08.02.2019 Таїровська селищна рада Овідіопольського(нині-Одеський) району Одеської області на 4-ї сесії VII скликання №31-VII прийняла рішення «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік», яким були встановлені ставки податку на 2019 рік (а.с. 44).

Листом від 17.03.2025 Таїровська СР повідомила ГО «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН», що відповідно до ст. 286.2 ПК України платники податку самостійно обчислюють суму плати за землю, а також про прийняте рішення селищної ради, якими встановлені ставки податку на земельні ділянки, а саме: №31-VII від 08.02.2019; № 195-VІІ від 11.07.2019; № 477-VІІ від 03.07.2020; №177-VIII від 30.06.2021, №619-VIII від 11.07.2023, №860-VIII від 26.06.2024. Також селищна рада запропонувала за більш детальною інформацією звернутися до ГУ ДПС в Одеській області.

Позивач, вважаючи протиправним рішення Таїровської СР, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення впливає на права та інтереси ГО «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН», як платника податку за землю, оскільки даний нормативно-правовий акт має бути застосований, в тому числі, щодо позивача, як суб`єкта правовідносин, в яких має бути застосований цей акт. За таких підстав, суд визнав безпідставними твердження Таїровської СР про те, що оскаржуване рішення не зачіпає права та інтереси позивача, та відповідно про те, що заявлений позов є безпідставним.

Крім того, суд встановив, що спірне рішення прийняте із порушенням відповідачем процедури, передбаченої статтею 12 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим дійшов висновку, що такий акт суб`єкта владних повноважень має бути визнаний нечинним та скасований.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції про порушення процедури прийняття спірного рішення, а також про те, що спірне рішення не зачіпає права ГО «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН», колегія суддів керується наступним.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Згідно положень частини 1 статі 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Так, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Частина 1 статті 59 Закону №280-97-ВР встановлює, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частина 12 статті 59 Закону №280-97-ВР передбачає, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України №1160-IV від 11.09.2003 «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі – Закон №1160-IV).

За приписами статі 1 Закону №1160-IV регуляторний акт це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Згідно статті 4 Закону №1160-IV, одним з принципів державної регуляторної політики є прозорість та врахування громадської думки, відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

З метою вирішення питання, чи порушена відповідачем процедура прийняття спірного рішення, колегія суддів вважає необхідним звернутися до приписів Податкового кодексу України (далі – ПК України).

Пункт 1.1. статті 1 ПК України визначає, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 3.1. статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу, Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до статті 8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

За приписами пункту 10.1.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно, який відповідно до статті 265 ПК України, складається, зокрема, з плати за землю.

Отже, безпосереднє встановлення місцевих податків, у тому числі і плати за землю, віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Відповідно до статті 10.3 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

За змістом підпункту 12.1.2 пункту 12.1. статті 12 ПК України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Відповідно до пункту 12.3. статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно із підпунктом 12.3.3. пункту 12.3 статті 12 ПК України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них.

За змістом підпункту 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Згідно із пунктом 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Відповідно до пункту 284.1 статті 284 ПК України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Згідно пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що 08.02.2019 Таїровська селищна рада прийняла рішення «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік», яким були встановлені ставки податку на 2019 рік.

Отже, твердження апелянта на відсутність порушень з його боку процедури прийняття спірного рішення, колегія суддів вважає безпідставними, адже відповідно до приписів статті 12 ПК України таке рішення селищні ради мають прийняти до 1 липня та опублікувати до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків.

Враховуючи, що спірне рішення прийняте у лютому 2019 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем рішення прийняте із порушенням наведених вище приписів ПК України, оскільки чинне законодавство не передбачає прийняття у поточному році ставок податків на поточний рік, а тому колегія суддів погоджує висновок суду про його протиправність та скасування рішення Таїровської селищної ради від 08.02.2019 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік».

Стосовно посилань апелянта на те, що спірне рішення не порушує права та законні інтереси ГО «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН» колегія суддів зазначає, що останній є платником податку за землю, а тому спірне рішення впливає на його права та інтереси, як суб`єкта правовідносин щодо використання земельної ділянки та сплати відповідних податків, оскільки таке рішення регулює базу нарахування податку.

За таких підстав колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивач обґрунтував порушення його прав спірним рішенням та відхилив такі посилання відповідача.

Резюмуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому підстави для скасування правильного по суті рішення відсутні.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції.

Будь-яких інших доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить. Колегія суддів вважає, що надала відповідь на поставлені в апеляційній скарзі питання. За таких підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення та задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі за позовною заявою Громадської організації «РИБАЛКИ-ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН» до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя О.В. Єщенко