Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №400/4451/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4451/25

Перша інстанція: суддя Бульба Н.О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.

суддів – Бойка А.В., Єщенка О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, 3-тя особа: Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом до Міністерства освіти і науки України, 3-тя особа: Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС», в якому просить:

- визнати протиправним рішення щодо відображення у довідці з Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 195690 від 19.08.2024 інформації про порушення послідовності здобуття освіти;

- зобов`язати внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти про відсутність порушення черговості здобуття освіти, визначеної ст. 10 Закону України «Про освіту».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що як здобувач освіти у 2018 році вступив до навчального закладу для здобуття освітнього рівні «бакалавр», однак у 2020 році відрахований з навчального закладу. У 2024 році повторно вступив до Херсонського державного аграрно-економічного університету на денній формі навчання для здобуття освітнього рівня «бакалавр», у зв`язку з чим вважає, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та пункту 62 Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, якою затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Далі позивач пояснює, що з метою збору документів для отримання відстрочки від призову на військову службу відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», він отримав довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі – ЄДЕБО), в якій указано, що він порушує послідовність здобуття освіти визначену ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».

Позивач не погоджується зі змістом довідки та вважає, що така довідка порушує його законе право на отримання відстрочки від призову на військову службу відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

В апеляційній сказі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції про порушення ним послідовності навчання, суперечать вимогам чинного законодавства та обставинам справи.

На думку апелянта під час ухвалення рішення суд першої інстанції не врахував, що згідно положень п. 23 ч. 1 ст.1 Закону України «Про освіту» рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Також апелянт звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про освіту» здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти. До того ж, здобуття певного рівня освіти передбачає отримання відповідного диплому або свідоцтва, виданого компетентним органом, що засвідчує успішне закінчення програми з вищої освіти.

Водночас, як зауважує апелянт, попри зарахування його до вищого закладу у 2018 році, у листопаді 2020 році він був відрахований за академічну неуспішність, тобто вищу освіту він не здобув.

Апелянт вважає, що для встановлення факту дотримання послідовності здобуття освіти необхідно враховувати лише раніше здобуті рівні освіти, тобто завершене навчання, яке підтверджене документом державного зразка - дипломом чи свідоцтвом.

На переконання апелянта наведене свідчить про те, що він не порушує послідовність навчання у розумінні ст. 10 Закону України «Про освіту», у зв`язку з чим вважає свої вимоги обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Міністерство освіти і науки України у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на доводи, які узгоджуються із висновками суду першої інстанції зазначає про безпідставність поданої апеляційної скарги та вважає, що підстави для задоволення позову відсутні. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а рішення суду – залишити без змін.

ДП «ІНФОРЕСУРС» своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у 2018 році був зарахований Чорноморського національного університету імені Петра Могили для здобуття освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр.

У 2020 році був відрахований з числа здобувачів вищої освіти за академічну неуспішність відповідно до Академічної довідки від 26.11.2020 № АД -327/2020..

У 2024 році ОСОБА_1 зарахований до Херсонського державного аграрно-економічного університету за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр.

З метою збору документів для отримання відстрочки від призову на військову службу, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», позивач отримав довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.

Відповідно до даних довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО № 195690 від 19.08.2024, поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».

03.02.2025 позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України із заявою про вжиття заходів щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушень послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст. 10 Закону України «Про освіту» стосовно нього.

Листом від 07.02.2025 Міністерство освіти і науки України повідомила позивача, що підстави для внесення змін до ЄДЕБО відсутні.

Не погоджуючись із відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО, а також надання довідки, яка формується за даними ЄДЕБО і має підтверджувати статус здобувача вищої освіти, належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності, в даному випадку - Херсонський державний аграрно-економічний університет.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що Міністерство освіти і науки України листом правомірно відмовило позивачу у внесенні змін до відомостей, що містяться в ЄДЕБО щодо нього.

Водночас, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (строк дії воєнного стану в Україні продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).

Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 “Про загальну мобілізацію”, затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту”, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Так, Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII “Про освіту” регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України “Про освіту” рівнями освіти є:

дошкільна освіта;

початкова освіта;

базова середня освіта;

профільна середня освіта;

перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

фахова передвища освіта;

початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;

перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;

другий (магістерський) рівень вищої освіти;

третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Колегія суддів враховує, що згідно п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про освіту” рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Таким чином, зазначені норми чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч. 2статті 10 Закону України “Про освіту”.

При цьому, обов`язковою характеристикою є завершеність етапу освіти.

Отже, з аналізу наведених норм права випливає, що відповідно до положень ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” особа має право на відстрочку, якщо здобуває рівень освіти вищий за раніше здобутий.

Законодавство акцентує увагу на фактично здобутому рівні освіти, оскільки лише завершена освіта може свідчити про відповідний рівень професійних та академічних знань та навичок, що прямо випливає з формулювання “раніше здобутий рівень освіти”.

Колегія суддів вважає, що незавершена освіта не є показником досягнення певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння, наприклад складанням іспиту або тесту.

Це положення закріплене в ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, яка чітко визначає, що відстрочка надається особам, які здобувають новий рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий. Закон вимагає порівнювати поточний рівень освіти із рівнем, який особа вже завершила. Тобто, враховується тільки та освіта, яка дійсно була здобута.

При цьому, законодавством не встановлено будь- яких особливостей для осіб, які були раніше відраховані із навчального закладу.

Колегія суддів зауважує, що у роз`ясненнях Міносвіти від 03.06.2024 № 1/9758-24 “Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти”, міністерство фактично прирівнює “відрахування” до “здобутого рівня освіти”, що не відповідає положенням Закону України “Про освіту”.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що згідно наведених у цьому ж листі пояснень та прикладів щодо алгоритму визначення послідовності здобуття освіти, факт попереднього відрахування та поновлення особи на навчання, в даному випадку за освітнім рівнем бакалавра, вважається не порушенням послідовності визначеної частиною 2 статті 10 Закону України “Про освіту”.

За таких підстав колегія суддів вважає доречних спиратися лише на норми чинного законодавства під час вирішення питання щодо статусу позивача як здобувача освіти.

Як мовилося вище, ОСОБА_1 у 2018 році був зарахований Чорноморського національного університету імені Петра Могили для здобуття освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр, однак у 2020 році був відрахований з числа здобувачів вищої освіти за академічну неуспішність відповідно до Академічної довідки від 26.11.2020 № АД -327/2020..

Отже, “провчившись” два роки, позивач не завершував навчання за освітньо-професійним ступенем бакалавра, не проходив відповідну атестацію та не отримував диплома бакалавра у Чорноморському національному університеті імені Петра Могили, як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму, оскільки він був відрахований за академічну неуспішність.

Також згідно матеріалів справи ОСОБА_1 у 2024 році зарахований до Херсонського державного аграрно-економічного університету за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр.

З урахуванням викладеного та наведених вище норм права, колегія суддів приходить до висновку, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 не порушує послідовності визначеної ст. 10 Закону України “Про освіту”, у зв`язку з чим відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки є здобувачем вищої освіти.

За таких підстав, колегія суддів вважає помилковим відображення у довідці з Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 195690 від 19.08.2024 щодо порушення позивачем порядку здобуття освіти, визначеного статтею 10 Закону України “Про освіту” та про відсутність підстав для внесення змін до ЄДЕБО.

Згідно матеріалів справи позивач звернувся до Міносвіти із заявою щодо внесення виправлення у довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО, зокрема, указати, що поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України “Про освіту”, однак отримав відмову із посиланням на правомірність даних.

Відповідач, Міносвіти, заперечуючи проти позову указав, що немає таких повноважень, а тому вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Вирішуючи питання щодо відновлення порушених прав позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №630 (далі - Положення №630), визначено, що Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Міністерство освіти і науки України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно з підпунктом 78 пункту 4 Положення №630 Міністерство освіти і науки України забезпечує ведення та функціонування ЄДЕБО, інших державних електронних баз та реєстрів, інших інформаційних систем у сфері, що належить до його компетенції.

Наведене кореспондується положеннями ч. 5 ст. 74 Закону України “Про освіту” згідно якої держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі і вище - ЄДЕБО) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Згідно ч.1 ст. 74 Закону України “Про освіту” у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі і вище - ЄДЕБО).

Згідно абз.1 ч.2 ст. 74 Закону України “Про освіту” ЄДЕБО містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).

Частина 5 ст. 74 Закону України “Про освіту” визначає, що держателем ЄДЕБО та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель ЄДЕБО) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Власником ЄДЕБО є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором ЄДЕБО та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор ЄДЕБО:

- здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази;

- відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі;

- забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази;

- проводить навчання для роботи з Електронною базою;

- здійснює інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 74 Закону України “Про освіту”, положення про ЄДЕБО та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

08.06.2018 Міносвіти Наказом № 620 затвердило Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти (далі – Положення №620).

Згідно п. 5 розділу І Положення №620, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава.

Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство “ІНФОРЕСУРС”, що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.

Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО.

Згідно з п. 2 розділу III Положення №620, інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб`єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО.

Основні функції уповноважених суб`єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення.

Відповідно до п. 1 розділу IV Положення №620, розпорядник ЄДЕБО:

1) вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО;

2) здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в ЄДЕБО згідно із законодавством;

3) використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством;

4) вносить до ЄДЕБО інформацію щодо: - ліцензування (рішення про видачу, анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, звуження, розширення освітньої діяльності) суб`єктів освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - результатів перевірок, ініційованих розпорядником ЄДЕБО, щодо дотримання суб`єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - акредитації спеціальностей, напрямів підготовки у закладах освіти, освітньо професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо кваліфікаційного рівня “молодший спеціаліст”, а також освітньо-професійних програм у сфері фахової перед вищої освіти (до затвердження положення про акредитацію освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти); - іншу інформацію, визначену законодавством;

5) забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п`ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису;

6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО;

7) визначає: - перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб`єктам; - вартість послуг з організації та підтримання доступу до ЄДЕБО, а також інших послуг, пов`язаних з ЄДЕБО та її реєстрами, що надаються технічним адміністратором ЄДЕБО.

Відповідно до п. 2 розділу IV Положення №620 технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує:

функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО;

здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО;

структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів;

взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством;

організацію та підтримання доступу уповноважених суб`єктів до ЄДЕБО на підставі укладеного з ним договору;

тимчасове припинення (блокування) та анулювання доступу уповноважених суб`єктів до ЄДЕБО;

можливість доступу у форматі відкритих даних до інформації, що міститься в ЄДЕБО, у порядку, встановленому законодавством;

оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб`єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО;

оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти;

ведення в ЄДЕБО обліку даних про органи управління у сфері освіти;

здійснення комплексу заходів щодо забезпечення захисту інформації, що міститься в ЄДЕБО;

внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО;

ведення обліку операцій, пов`язаних з обробкою персональних даних суб`єкта та доступом до них, зберігаючи інформацію про дату, час та джерело збирання персональних даних суб`єкта, зміну персональних даних, перегляд персональних даних, будь-яку передачу (копіювання персональних даних) суб`єкта, дату та час видалення або знищення персональних даних, користувача ЄДЕБО, який здійснив одну з указаних операцій, мету та підстави зміни, перегляду передачі та видалення або знищення персональних даних;

виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

З огляду на наведене слід дійти висновку, що саме Міністерство освіти і науки України, як розпорядник ЄДЕБО через технічного адміністратора ЄДЕБО - ДП “ІНФОРЕСУРС” має повноваження на внесення змін до електронної бази, зокрема щодо внесення змін про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст. 10 Закону України “Про освіту” щодо позивача.

Оскільки під час розгляду справи встановлено, що Міністерство освіти і науки України через технічного адміністратора ЄДЕБО - ДП “ІНФОРЕСУРС” має повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України “Про освіту” щодо позивача, колегія суддів вважає, що на відповідача може бути покладений обов`язок усунути порушення прав позивача шляхом внесення виправлення у записі в ЄДЕБО відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України “Про освіту”

За таких підстав колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною відмову Міносвіти внести зміни у ЄДЕБО та зобов`язання Міносвіти внести такі зміни.

Посилання Міносвіти у відзиві на позовну заяву на те, що у нього немає таких повноважень колегія суддів вважає помилковим та таким, що ґрунтується на однобічному трактуванні норм матеріального права, оскільки як мовилося вище, зокрема, оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної) віднесено Положенням №620 саме на Міносвіти та технічного адміністратора ЄДЕБО - ДП “ІНФОРЕСУРС”.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на неправильному трактуванні норм чинного законодавства.

Водночас, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправною відмову Міносвіти у внесенні змін до відомостей, що містяться в ЄДБО щодо ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача внести такі зміни, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково.

Стосовно заявленого клопотання про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст.4 Закону України “Про судовий збір” за подання апеляційної скарги до суду апелянт сплатив судовий збір у розмірі 1816,80 грн., що підтверджується квитанцією від 16.10.2025.

Також, з матеріалів справи вбачається, що згідно квитанції від 02.05.2025 за подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та позовної заяви ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міносвіти слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 3028 грн.

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, обставини справи та докази, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року – скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за яких у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 у розділі “На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України “Про освіту” вказати “Так, не порушує”.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя О. В. Єщенко