Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №759/21323/25 — Святошинський районний суд міста Києва

Суд: Святошинський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 24 березня 2026 р.

Справа: №759/21323/25

Суддя: Твердохліб Ю. О.

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21323/25

пр. № 2/759/2427/26

25 березня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Твердохліб Ю.О., за участю секретаря судового засідання Жиглій Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду, через систему "Електронний суд", з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - АТ «СГ «ТАС» (приватне), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь завдану майнову шкоду у розмірі 28 902,72 грн, мінімальний розмір страхового відшкодування 120 600,00 грн, моральну шкоду у розмірі 150 тис. грн та судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 15.09.2023 року біля 09.00 год., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «MAN TGM 18.250», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи маневр повороту ліворуч, а саме з вул. Привокзальної на вул. Незалежності в смт Вапнярка Тульчинського району Вінницької області, здійснив наїзд на пішохода - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка переходила вул. Незалежності у невстановленому місці, в результаті чого вона отримала тілесні ушкодження.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач була госпіталізована до КНП «Тульчинська ЦРЛ».

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №131 від 28.11.2023 ОСОБА_1 нанесені тілесні ушкодження, а саме: розчавлення лівої кісті, рвано-скальпові рани лівої кісті та передпліччя, некроз м`яких тканин кисті. Перелом голівки середньої фаланги 5-го пальця лівої кісті з послідуючою операцією остеометалосинтезом, ЗЧМТ, струс головного мозку, цефалічний синдром. Вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які призвели до довготривалого розладу здоров`я більше як на 21 добу, які не є небезпечним для життя потерпілої. Вказане підтверджується повідомленням слідчого СВ ВП №2 Тульчинського РВП ГУ НП у Вінницькій області від 18.02.2025.

Постановою слідчого СВ Відділення поліції №2 Тульчинського районного відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області від 28.04.2025 року кримінальне провадження №12023020200000169 від 15.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 21826 від 22.09.2023 року внаслідок ДТП, яке сталося 15.09.2023 року позивач отримала важку травму кисті. Розчавлення лівої кисті та передпліччя, рвано-скальпована рана правої кисті, відкритий перелом нігтьової фаланги V пальця правої кисті. ЗЧМТ, струс головного мозку. Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 21826 від 27.10.2023 року основний діагноз ОСОБА_1 : Розчавлення лівої кисті. Рвано-скальповані рани лівої кисті та передпліччя, некроз м?яких тканин кисті. ЗЧМТ, струс головного мозку, цефалгічний синдром. Травма отримана у ДТП 15.09.2023 - упала під автомобіль, що рухався. Лікувалась в Тульчинській ЦРЛ. Направлена у КНП «ВОКЛ ім.М.Л.Пирогова ВоР», госпіталізована у травматологічне відділення (ВЦОЕтаРТ). Обстежена. 21.09.2023 - операція: Повторна хірургічна обробка ран лівої кисті; 05.10.2023- операція: Повторна хірургічна обробка ран лівої кисті, VAC; 11.10.2023- операція: Повторна хірургічна обробка ран лівої кисті. VAC; 17.10.2023 - операція: : Повторна хірургічна обробка ран лівої кисті, пластика дефекту м?яких тканин повношаровим клаптем на судинній ніжці із задньої міжкісткової артерії передпліччя. Аутодермопластика. Виданий паперовий лист непрацездатності з 12.10.2023 по 27.10.2023. Продовжити л/непрацездатності у сімейного лікаря з 28.10.2023.

Консультативним висновком спеціаліста від 09.02.2024 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: М24.54 Контрактура суглоба, кисть. Післятравматична контрактура променево-зап?ястного суглобу та суглобів лівої кисті. ДОД променево-зап?ястного суглобу та суглобів лівої кисті. М24.53. Контрактура суглоба, передпліччя M19 14 Посттравматичний артроз інших суглобів, кисть. Z54.8 Період видужування після іншого лікування. Z5. 9 Реабілітаційна процедура, неуточнена. Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №53560159 від 27.03.2024 року повний діагноз: S67.8 - Роздавлювання іншої та неуточненої частини зап?ястка та кисті (основний). Висновок спеціаліста: наслідки розчавлення лівої кисті (15.09.2023 р). Рвано-скальповані рани лівої кисті та передпліччя, стан після пластики дефекту м?яких тканин повношаровим клаптем на судинній ніжці із задньої міжкісткової артерії передпліччя, аутодермопластика (17.10 2023 р). Післятравматичні контрактури лівого променево-зап?ясного суглоба. Значне порушення ф-ції.

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 6710 від 29.11.2024 року позивачу встановлено основний діагноз: наслідки пошкодження лівого передпліччя у вигляді обширних післяопераційних рубців (повторні хірургічні обробки ран лівої кисті, VAC, пластика дефекту м?яких тканин, аутозерматопластика в 2023 р.), з ульнарною деформацію (під кутом 30") лівої кисті в променево-зап?ястковому суглобі в функціонально невигідному положенні, різко виражена контракгура II-V пальця, легка І пальця на ґрунті пошкодження суглоба, і деформуючого аргроза 11-III ст променево-зап?ясткового та суглобів пальців з різким порушенням функції.

Посттраматична полінейропатія лівої руки, стійкий больовий нейропатичний синдром, рухові, чутливі розлади. Віддалені наслідки 3ЧМТ. Неврологічна симптоматика, цефалічний синдром. Рекомендована, зокрема, комплексна реабілітація після травми кисті.

Згідно довідки № AP_00000008 від 23.01.2025 року ОСОБА_1 займає посаду продавець-консультант та з 15.09.2023 року по 10.05.2024 року перебувала на

лікарняному.

Консультативним висновком спеціаліста від 13.05.2025 року ОСОБА_4

встановлено діагноз: S.67.8 Роздавлювання іншої та неточненої частини зап?ястка та кисті. Стан після важкої травми кисті. Розчавлення лівої кисті та передпліччя у вигляді обширних післяопераційних рубців (повторні хірургічні обробки ран лівої кисті VAC, пластика дефекту м?яких тканин, аутодерматопластика в 2023 р. 3 ульнарною деформацією (під кутом 30 градусів) лівої кисті в променево-зап?ястковому суглобі в функціонально невигідному положенні, різко виражена контрактура 2-5 пальців, легка 1 пальця на ґрунті пошкодження суглобів, деформуючий артроз 2-3 ст, променево-зап?ясткового суглобів пальців з різким порушенням функції. Рекомендації: реабілітаційне лікування.

У довідці із медичної карти амбулаторного хворого №027/0 зазначено повний діагноз ОСОБА_1 : контрактура суглоба, множинні локалізації (М24.50). Роздавлювання іншої та неуточненої частини зап?ястка (S.67.8) Реабілітаційна процедура, неуточнена (Z50.9) Період видужування після хірургічного лікування (Z54.0). Потребує продовження лікарняного листа.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23.07.2025 (номер витягу 10473/25/5943/В, номер рішення

10473/25/5943/P) позивачка отримала ІІ (другу) групу інвалідності. Основний діагноз: S67.0 - Роздавлювання великого та іншого(их) пальця (ів) кисті.

Відповідно до Рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (номер витягу 10473/25/5943/1) від 23.07.2025 року, здатність ОСОБА_1 до самообслуговування: виражений ступінь обмеження; здатність до пересування: виражений ступінь обмеження; здатність до трудової діяльності: виражений ступінь обмеження. Існує потреба в отриманні реабілітаційної допомоги в сфері охорони здоров?я. Згідно Полісу № ЕР-211583943 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності, забезпечений транспортний засіб MAN TGM 18.250 номерний знак

НОМЕР_2 застраховано у страховика - Приватне акціонерне товариство

«Страхова група «ТАС», страхувальник - ОСОБА_3 , ІПН

НОМЕР_3 . Страхова сума на одного потерпілого: 320 000 грн - за шкоду, заподіяну життю та здоров?ю; 160 000 грн - за шкоду, заподіяну майну. Поліс дійсний з 20.10.2022 по 19.10.2023 року.

На думку позивача, володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Дорожньо-транспортна пригода, що сталася 15.09.2023 року є страховим випадком, а тому у страховика виник обов`язок виплатити страхове відшкодування за шкоду, завдану забезпеченим транспортним засобом, яка пов`язана із заподіянням шкоди життю та здоров`ю потерпілої, а її розмір визначено відповідно до положень статей 23-25, 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Майнова шкода підлягає стягненню на її користь з відповідача у розмірі 28 902,72 грн, пов`язана з документально підтвердженими витратами на лікування.

Внаслідок зазначених обставин позивач у зв`язку із встановленням їй внаслідок ДТП другої групи інвалідності має право на виплату 18 мінімальних заробітних плату місячному розмірі, встановлених на дату настання страхового випадку, тобто 120 600,00 грн.

Також позивач зазнала моральних і душевних страждань у зв`язку з отриманням каліцтва і травм внаслідок ДТП та тривалого лікування, а також встановлення їй на підставі цього другої групи інвалідності. Моральну шкоду позивач оцінила у розмірі 150 тис. грн.

Процесуальні дії

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 39-40).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22.09.2025 року справу прийнято до провадження, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін (а.с. 41-43).

Оскільки позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд», примірники позовної заяви разом з додатками до неї, були направлені відповідачу та третім особам, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями доказів відправлення (а.с. 27, 28).

29.10.2025 від відповідача надійшов відзив, в якому зазначив, що для отримання страхового відшкодування, потерпілій особі необхідно звернутися до АТ «СГ «ТАС» (приватне) в передбаченому законодавством порядку із заявою про страхове відшкодування, та надати необхідні документи для визначення розміру шкоди. Позивач не звертався до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно Постанови про закриття кримінального провадження від 28.04.2025р.:

«...причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди стало порушення пішоходом ОСОБА_1 вимог п.п. 4.7., 4.14, (а,б) Правил дорожнього руху України».

В п.26 Постанови Верховний Суд від 16.08.2019 у справі № 927/120/18 у складі суддів об?єднаної палати Касаційного господарського суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять належних доказів наявності вини та протиправної поведінки в діях водія, зокрема у п.26 постанови зазначено: «Враховуючи, що головною умовою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді зобов?язання відшкодувати заподіяну шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення, а факт протиправної поведінки Відповідача-1 та наявності причинно-наслідкового зв?язку не підтвердився матеріалами справи, то відсутні й правові підстави для покладення на Відповідача-1 відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної майну позивача. Тому у Відповідача-2 як страховика цивільно-правової відповідальності Відповідача-1 не виникло зобов?язання відшкодувати Позивачу шкоду, заподіяну його майну внаслідок ДТП».

Згідно п. 37.1.1., ст. 37 ЗУ "Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004р. № 1961-IV: «Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов?язані з виконанням ними громадянського чи службового обов?язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров?я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону».

Виходячи з вищенаведеного, вимога позивача про стягнення страхового

відшкодування є безпідставною та необґрунтованою, оскільки у діях потерпілого наявний факт порушення ПДР України, дії спрямовані на настання страхового випадку та вбачається непрямий умисел та наявний факт непереборної сили, що причинило на нього наїзд автомобіля.

Витрати, понесені потерпілими у зв?язку з лікуванням, згідно п.24.1, ст.24 ЗУ "Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", повинні бути обгрунтовані та документально підтверджені медичним закладом, а саме кожна витрата повинна підтверджуватися чеками, та згідно Витягу з історії хвороби за період лікування медичному закладі, засвідченим належним чином медичним закладом, в якому повинно зазначатися про призначення даних лікарських препаратів потерпілому.

Згідно доданих до позовної заяви документів, обгрунтованими та документально підтвердженими витратами на лікування, пов?язаними з ДТП є витрати в розмірі 2 003,86 грн.

Витрати на лікування з приводу травм, які отримані під час ДТП від 15.09.2023 року та їх наслідків (постраждала особа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) викладені у таблиці.

Таким чином, згідно законодавства в разі виникнення цивільно-правової

відповідальності страхувальника, відшкодуванню страховиком підлягають обґрунтовані та документально підтверджені медичним закладом витрати на лікування після звернення у передбаченому законодавством порядку до страховика із заявою про страхове відшкодування.

Позивач вимагає стягнути з АТ «СГ «СГ «ТАС» (приватне) 120 600,00 грн, у зв`язку з стійкою втратою працездатності.

Згідно ст. 5 ЗУ «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: «Об?єктом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов?язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров?ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу»

Згідно ст. 6 3У «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: «Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого».

Згідно п. 26.1, ст. 26 ЗУ «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: «Шкода, пов?язана із стійкою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України».

Згідно п. 26.2, ст. 26 ЗУ «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: «Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов?язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку».

Тобто згідно законодавства потерпілим сплачується сума у вищевказаному розмірі після звернення в передбаченому законом порядку до страховика із заявою про страхове відшкодування.

Позивач вимагає стягнути з відповідача 150 тис. грн моральної шкоди.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно ст. 26-1 «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: «Страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров?я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду,

заподіяну здоров?ю».

Таким чином, згідно законодавства в разі виникнення цивільно-правової

відповідальності страхувальника, страховик відшкодовує моральну шкоду в розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров?ю після звернення в передбаченому законодавством порядку до страховика із заявою про страхове відшкодування.

Щодо витрат на правову допомогу, то позивачем не надано видаткових касових ордерів або платіжних доручень про передачу коштів адвокату та не встановлено й не зазначено, якими доказами підтверджується фактичне понесення Позивачем витрат на правову допомогу (їх оплати). Постановою Верховного Суду від 28.09.2023р. по справі 686/31892/19 встановлена наступна правова позиція: «Склад та розмір витрат, пов?язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов?язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження)».

Виходячи з вищенаведеного, Позивач безпідставно вимагає стягнути витрати на правову допомогу.

З урахуванням викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог до АТ «СГ «ТАС» (приватне) в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до наступного.

Фактичні обставини справи

Як убачається з постанови слідчого СВ Відділення поліції №2 Тульчинського районного відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області про закриття кримінального провадження від 28.04.2025 року біля 09.00 год. 15.09.2023 року водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «MAN» моделі «TGM 18.250», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись з вулиці Привокзальної в напрямку вулиці Незалежності в смт Вапнярка Тульчинського району Вінницької області, допустив наїзд на пішохода - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка у невстановленому місці перетинала вулицю Привокзальна справа на ліво перед правим переднім габаритом автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження (а.с.15-16).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №131 від 28.11.2023, ОСОБА_1 нанесені тілесні ушкодження, а саме: розчавлення лівої кисті. Рвано-скальповані рани лівої кисті та передпліччя, некроз м?яких тканин кисті. Перелом голівки середньої фланги S-го пальця лівої кисті з послідуючою операцією остеометалосинтезом (з?єднання місця перелому металевою спицею). ЗЧМТ, струс головного мозку, цефалічний синдром.

Відповідно до висновку додаткової інженерно-транспортної експертизи від

07.03.2025 №CE-19/102-25/4198-1T в ситуації, яка склалася, зокрема, що за умови в момент початку руху автомобіля MAN-TGM 18.250 з врахуванням конструктивних особливостей кабіни даного Т3, водій не міг виявити пішохода, який перебуває перед автомобілем, в діях водія автомобіля MAN-TGM18.250 ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися б в причинному зв?язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, стало порушення пішоходом ОСОБА_1 вимог п.п. 4.7, 4.14 (а, б) Правил дорожнього руху України, а в діях водія автомобіля марки «MAN», моделі «TGM 18.250», ресстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 відсутні порушення вимог Правил дорожнього руху, які б перебували у причинному зв?язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди, тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023020200000169 від 15.09.2023 закрите у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 21826 від 22.09.2023 року (а.с.22) внаслідок ДТП, яке сталося 15.09.2023 року позивач отримала важку травму кисті. Розчавлення лівої кисті та передпліччя, рвано-скальпована рана правої кисті, відкритий перелом нігтьової фаланги V пальця правої кисті. ЗЧМТ, струс головного мозку.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 21826 від 27.10.2023 року основний діагноз ОСОБА_1 : Розчавлення лівої кисті. Рвано-скальповані рани лівої кисті та передпліччя, некроз м?яких тканин кисті. ЗЧМТ, струс головного мозку, цефалгічний синдром.

Направлена у КНП «ВОКЛ ім.М.Л.Пирогова ВоР», госпіталізована у травматологічне відділення (ВЦОЕтаРТ). Обстежена. 21.09.2023 - операція: Повторна хірургічна обробка ран лівої кисті; 05.10.2023- операція: Повторна хірургічна обробка ран лівої кисті, VAC; 11.10.2023- операція: Повторна хірургічна обробка ран лівої кисті. VAC; 17.10.2023 - операція: Повторна хірургічна обробка ран лівої кисті, пластика дефекту м?яких тканин повношаровим клаптем на судинній ніжці із задньої міжкісткової артерії передпліччя. Аутодермопластика (а.с.24).

Консультативним висновком спеціаліста від 09.02.2024 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: М24.54 Контрактура суглоба, кисть. Післятравматична контрактура променево-зап?ястного суглобу та суглобів лівої кисті. ДОД променево-зап?ястного суглобу та суглобів лівої кисті. М24.53. Контрактура суглоба, передпліччя M19 14 Посттравматичний артроз інших суглобів, кисть. Z54.8 (а.с.24).

Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №53560159 від 27.03.2024 року повний діагноз: S67.8 - Роздавлювання іншої та неточненої частини зап?ястка та кисті (основний) (а.с.22).

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 6710 від 29.11.2024 року позивачу встановлено основний діагноз: наслідки пошкодження лівого передпліччя у вигляді обширних післяопераційних рубців (повторні хірургічні обробки ран лівої кисті, VAC, пластика дефекту м?яких тканин, аутозерматопластика в 2023 р.), з ульнарною деформацію (під кутом 30") лівої кисті в променево-зап?ястковому суглобі в функціонально невигідному положенні, різко виражена контракгура II-V пальше, легка І пальця на ґрунті пошкодження суглоба, і деформуючого артроза 11-III ст променево-зап?ясткового та суглобів пальців з різким порушенням функції. Посттраматична полінейропатія лівої руки, стійкий больовий нейропатичний синдром, рухові, чутливі розлади. Віддалені наслідки 3ЧМТ. Неврологічна симптоматика, цефалічний синдром. Рекомендована, зокрема, комплексна реабілітація після травми кисті (а.с.24).

Згідно довідки № AP_00000008 від 23.01.2025 року ОСОБА_1 займає посаду продавець-консультант та з 15.09.2023 року по 10.05.2024 року перебувала на

лікарняному (а.с.29).

Консультативним висновком спеціаліста від 13.05.2025 року ОСОБА_4

встановлено діагноз: S.67.8 Роздавлювання іншої та неуточненої частини зап?ястка та кисті. Стан після важкої травми кисті. Розчавлення лівої кисті та передпліччя у вигляді обширних післяопераційних рубців (повторні хірургічні обробки ран лівої кисті VAC, пластика дефекту м?яких тканин, аутодерматопластика в 2023 р. 3 ульнарною деформацією (під кутом 30 градусів) лівої кисті в променево-зап?ястковому суглобі в функціонально невигідному положенні, різко виражена контрактура 2-5 пальців, легка 1 пальця на ґрунті пошкодження суглобів, деформуючий артроз 2-3 ст, променево-зап?ясткового суглобів пальців з різким порушенням функції.

У довідці із медичної карти амбулаторного хворого №027/0 зазначено повний діагноз ОСОБА_1 : контрактура суглоба, множинні локалізації (М24.50). Роздавлювання іншої та неуточненої частини зап?ястка (S.67.8) (а.с.23).

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23.07.2025 (номер витягу 10473/25/5943/Р з 26.05.2025 року ОСОБА_1 встановлено ІІ (другу) групу інвалідності не безстроково, дата повторного оцінювання 01.08.2027 року. Основний діагноз: S67.0 - Роздавлювання великого та іншого(их) пальця (ів) кисті (а.с.20).

Згідно полісу №2111583943 автомобіль марки «MAN» моделі «TGM 18.250», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час ДТП застрахований АТ «СГ «СГ «ТАС» (приватне) (а.с.34).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до статтей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Зокрема, відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Обов`язковість страхування цивільно-правової відповідальності транспортних засобів передбачена ст. 7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), яким регулюються відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п.п. 59 п. 1 ст. вказаного Закону страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.

Відтак, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком джерела підвищеної небезпеки, - незалежності від наявності вини (п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

Із постанови про закриття кримінального провадження від 28.04.2025 року, яка має преюдиційне значення, встановлено, що шкода пішоходу ОСОБА_1 була завдана лише внаслідок її власних безвідповідальних дій, що полягали у тому, що вона у невстановленому місці перетинала вулицю.

Отже, у даному випадку наявні дві особи - учасники дорожнього руху в розумінні п.1.10. Правил дорожнього руху України, які є відповідальними за завдання шкоди:

- водій ОСОБА_2 , що керував автомобіля марки «MAN», моделі «TGM 18.250», ресстраційний номер НОМЕР_1 , який у ДТП не винен;

- пішохід ОСОБА_1 , яка порушив вимоги п.п.4.7, 4.14 (а, б) Правил дорожнього руху України, що і стало причиною дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, шкода була завдана потерпілому пішоходу внаслідок сукупних дій (взаємного руху) вищевказаних осіб.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 5 Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п.23 ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п.24.1 ст. 24 вказаного Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Відповідно до п.26.1, п.26.2 ст. 26 вказаного Закону шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Згідно ст. 28 вказаного Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: - з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; - з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; - з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; - з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; - з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; - з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до абз.1 п.22.1 ст.22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 12 вказаного Закону при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюється розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, який не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.

Згідно п.35.1 ст. 35 вказаного Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 ст. 36 вказаного Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п. 36.2 ст. вказаного 36 Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

З приводу посилання відповідача на те, що позивач не зверталася з заявою про виплату страхового відшкодування суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що: «підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності».

Таким чином, враховуючи, що інвалідність встановлено позивачу у липні 2025 року, позивач використала своє право на отримання страхового відшкодування пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку.

У постанові Верховного Суду від 03.06.2020 року у справі № 345/3335/17 суд дійшов висновку, що порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними. При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.

Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає не залежно від вини її заподіювача.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини, а у випадку, коли відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, застрахована володільцем, шкода відшкодовується страховиком у межах сум договору страхування.

Отже, та обставина, що вина водія у завданні шкоди позивачу не встановлена, не скасовує обов`язку відповідача як страховика виплатити позивачу страхове відшкодування за шкоду, завдану автомобілем під керування водія ОСОБА_2 , а тому позов про стягнення страхового відшкодування є обґрунтованим.

На день настання страхового випадку 15.09.2023 року статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було встановлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6 700,00 грн, тобто мінімально гарантований розмір страхового відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 120 600,00 грн (6 700,00 грн х 18).

Щодо стягнення шкоди, завданої позивачу у зв`язку з його лікуванням, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обгрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

На підтвердження завданої шкоди здоров`ю у розмірі 28 902,72 грн, позивач надала суду медичні довідки, виписки зі стаціонарів, консультативні висновки лікарів, результати обстежень, квитанції про оплату лікарських засобів, медичних процедур, діагностичних досліджень, а також інші документи (а.с. 15-36).

Суд враховує доводи відповідача про недоведеність позивачем у повному обсязі витрат на лікування, а саме: фіскальний чек № 66 на суму 5,00 грн, чеки в/№ від B/Д на суму 298,20 грн, на суму 294,50 грн, на суму 662,00 грн, на суму 150,00 грн, на суму 493,26 грн, оскільки зазначені фіскальні чеки нечитабельні, неможливо встановити чи містять відомості про найменування придбаних товарів чи послуг, не дають змоги встановити їх зв`язок із лікуванням позивача та не підтверджують, що зазначені витрати пов`язані з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15.09.2023 року.

В іншій частині доводи відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи документами: медичною документацією, програмою реабілітації, які підтверджують як сам факт лікування, так і обґрунтованість витрат, у тому числі у зв`язку з втратою працездатності.

Здійснивши перевірку та перерахунок розміру шкоди за наданими позивачем документами, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив понесення витрат на лікування, безпосередньо пов`язаних із наслідками дорожньо-транспортної пригоди від 15.09.2023 року, на суму 26 999,76 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди в розмірі 26 999,76 грн.

Розмір заявленого позивачем страхового відшкодування не перевищує ліміту страхового полісу.

Таким чином, з урахуванням доведеності розміру завданої шкоди, ліміту відповідальності та розміру франшизи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування у загальному розмірі 147 599,76 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, під час судового розгляду встановлено та не спростовано сторонами, що дорожньо-транспортна пригода 15.09.2023 року сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 4.7., 4.14, (а,б) Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 26-1 Закону страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року зі змінами, моральна шкода - це шкода немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяна фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п.5 Постанови, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Позивач зазначала, що зазнала моральних і душевних страждань у зв`язку з отриманням каліцтва і травм внаслідок ДТП та тривалого лікування, а також встановлення їй на підставі цього другої групи інвалідності. Моральну шкоду позивач оцінила у розмірі 150 тис. грн.

При цьому, позивач не надала суду жодного доказу спричинення АТ «СГ «ТАС» (приватне) їй моральної шкоди у визначеному нею розмірі.

З урахуванням наведених положень норм чинного законодавства та встановлених судом обставин, суд вважає, що позивачу дійсно завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Відповідно до п. 23.1. ст. 23 Закону шкодою, заподіяною здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана із лікуванням потерпілого - 26 999,76 грн.; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим - 120 600,00 грн.

Таким чином, виходячи з розміру страхових виплат належних позивачу в якості відшкодування шкоди заподіяної здоров`ю, розмір страхового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок ушкодження здоров`я за страховим випадком від 15.09.2023 року, становить 7 379,98 грн (147 599,76 грн х 5%).

Суд, враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість та достовірність доказів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору.

З огляду на ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, судовий збір, який підлягав сплаті при подачі позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Судовий збір за подання до суду позовної заяви складав 3 028,00 грн, враховуючи ціну позову.

Що стосується витрат на правничу допомогу

Позивач має право подати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки позивачем зазначено в позовній заяві орієнтовний розмір витрат на правову допомогу 10 тис. грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілої, у розмірі - 26 999,76 грн, в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності потерпілою - 120 600,00 грн, а всього 147 599 (сто сорок сім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 76 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 7 379 (сім тисяч триста сімдесят дев`ять) гривень 98 копійок.

Стягнути з Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок на користь держави Україна.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Інформація про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне «Страхова група «ТАС» (код за ЄДРПОУ 30115243, юридична адреса: 03062, м. Київ, пр. Берестейський,65).

Треті особи: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ,

Текст рішення виготовлено 25.03.2026 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб

Оригінал: reyestr.court.gov.ua