Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №759/21431/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21431/25

пр. № 2/759/2447/26

25 березня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Твердохліб Ю.О., за участю секретаря судового засідання Жиглій Є.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Акцент-банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року позивач Акціонерного товариства "Акцент-банк" (далі ? АТ "А- банк") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101746016021427 від 30.04.2025 року у розмірі 44 698,06 грн станом на 13.09.2025 року та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.04.2025 року між АТ «А-банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № АВН0СТ155101746016021427, щодо надання кредиту в розмірі 35 000,00 грн строком на 24 місяців (тобто до 29.04.2027 року) зі сплатою процентів у розмірі 75.00 щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн.

Станом на 13.09.2025 року заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором склала суму в розмірі 44 698,06 грн, яка складається з: 34 700,00 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 9 530,55 грн - загальний залишок заборгованості за процентами. 0,00 грн - загальний залишок заборгованості за комісією. 467,51 грн - загальний залишок заборгованості за пенею, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Процесуальні дії

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 16.09.2025 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 31-32).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.09.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 33).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Через те що, розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Позивач, самостійно відправив примірник позовної заяви разом з додатками до неї, відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями доказів відправлення (а.с. 26)

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі направлялись на зареєстроване місце проживання.

Поштовий конверт повернувся до суду без вручення. На довідці про причини повернення стоїть відмітка «за закінченням терміну зберігання» (а.с .37). Судом повторно було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками до неї, однак поштовий конверт повторно повернувся без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 39).

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Фактичні обставини справи

З матеріалів справи встановлено, що 30.04.2025 року, будучи клієнтом Банку, Позичальник уклав з Банком кредитний договір № АВН0СТ155101746016021427, щодо надання останньому кредиту в розмірі 35 000,00 грн строком на 24 місяців (тобто до 29.04.2027 року) зі сплатою процентів у розмірі 75.00 щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн (а.с.12-13).

У відповідності до п. п. 3-5 Кредитного договору (Заяви клієнта, далі кредитний договір), сума цього договору: 35 000,00 грн на придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг зі строком повернення до 29.04.2027 року, терміном на 24 місяців.

Згідно до п. 6 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 75.00 річних.

Станом на 13.09.2025 року заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 44 698,06 грн, яка складається з: 34 700,00 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 9 530,55 грн - загальний залишок заборгованості за процентами. 0,00 грн - загальний залишок заборгованості за комісією. 467,51 грн - загальний залишок заборгованості за пенею, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь (а.с.15).

На підтвердження позовних вимог позивачем до матеріалів справи також долучено: копію паспорта відповідача (а.с.17); анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-банк» (а.с.11); меморіальний ордер від 30.04.2025 року (а.с.16); паспорт споживчого кредиту «швидка готівка» (а.с.11-12); виписка по кредиту (а.с.16); копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо АТ "А- Банк" (а.с.18); копію витягу з державного реєстру банків щодо АТ "А-Банк" (а.с.19); копію витягу з статуту АТ "А-Банк" (а.с.20-23).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

30.04.2025 року між сторонами у електронній формі був укладений кредитний договір, шляхом підписання ними Заяви про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101746016021427 від 2025-04-30 року.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно з ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом, встановленим ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис Заяви про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101746016021427 від 202-04-30 року здійснений сторонами в електронному вигляді за допомогою простого електронного підпису, що відповідає вимогам законодавства.

Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у справі, що розглядається це АТ «А-БАНК»).

Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Всі істотні умови договору, зокрема, сума кредиту, строк кредитування та процентна ставка узгоджені сторонами в Заяві про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101746016021427 від 2025-04-30 року.

Зважаючи на Розрахунок заборгованості за договором № АВН0СТ155101746016021427 від 30.04.2025 року, укладеного мiж АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 13.09.2025, загальна заборгованість відповідача склала 44 698,06 грн, з яких: 34 700,00 грн - залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 9 530,55 грн - залишок заборгованості за процентами та 467,51 грн. - заборгованість за пенею (а.с.15).

Крім того, із розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість нараховувалась за процентною ставкою, узгодженою сторонами у Заяві про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101746016021427 від 2025-04-30 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з положеннями ст. 1069 Кодексу, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Статтею 1054 ЦК України у частині встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Суд зауважує, що як вбачаться з Розрахунку заборгованості за договором № АВН0СТ155101746016021427 від 30.04.2025 року, укладеного мiж АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 13.09.2025, відповідач має заборгованість за пенею у розмірі 467,51 грн.

Так, у п. 12 Заяви № АВН0СТ155101746016021427 від 2025-04-30 року сторонами погоджено, що у випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

Таким чином, розмір пені узгоджений АТ «А-БАНК» та ОСОБА_1 у договорі.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) вказав тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зазначивши, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування неустойки в сумі 467,51 грн за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наданий банком розрахунок заборгованості відповідачем не спростований.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «А-БАНК» не повернуті, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, позовна заява підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101746016021427 від 30.04.2024 року у загальному розмірі 44 230,55 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 397,06 грн (44 230,55 / 44 698,06 * 2 422,40), що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 274-279, 280-284, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 44 230 (сорок чотири тисячі двісті тридцять) гривень 55 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 397 (дві тисячі триста дев`яносто сім) гривень 06 копійок.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Інформація про учасників:

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-банк», місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080.

Відповідач: ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Текст рішення виготовлено 25.03.2026 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб