Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №173/3695/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2026 року м. Дніпросправа № 173/3695/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30.01.2026 ( суддя Чемобаєєв Є.В.) в адміністративній справі №173/3695/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 6151270 від 14 листопада 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі закрити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 листопада 2025 року о 14:46 по трасі Київ-Харків-Довжанський, 306 км, поліцейським 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області, сержантом поліції Макаренком Андрієм Сергійовичем, було складено постанову про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6151270. Згідно з фабулою правопорушення, викладеною в п. 5 оскаржуваної постанови, 14.11.2025 о 14:20:48 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN ID.4 CROZZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався в межах м. Решетилівка (траса Київ-Харків-Довжанський, 306 км) зі швидкістю 78 км/год, при цьому нібито перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 28 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України. У постанові зазначено, що швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху т/з TruCAM LTI 20/20 із серійним номером TC008425. Таким чином, відповідно до змісту оскаржуваної постанови позивача, було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. З огляду на те, що з боку відповідача під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови мали місце суттєві порушення вимог чинного законодавства позивач змушений звернутися до суду з позовом про поновлення пропущеного строку для подачі позову до суду та скасування вказаної вище постанови про адміністративне правопорушення.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30.01.2026 у задоволені вказаного позову було відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем, який у своїй скарзі просив таке скасувати та прийняте нове про задоволення його позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, а доводи позивача проігноровано. Жодних доказів того, що він порушив Правила дорожнього руху відповідачем не надано.

При цьому звертає увагу, що вимірювання швидкості руху транспортного засобу здійснювалась за допомогою приладу TruCAM, однак такий використовувався інспектором поліції не у спосіб, що передбачений чинним законодавством, зокрема, статтею 40 Закону України «Про національну поліцію», оскільки працівник поліції під час вимірювання швидкості руху автомобіля тримав прилад в руках, тоді як вимірювач повинен розміщуватись стаціонарно.

Крім того, зазначено, що відповідач не надав суду жодного належного і допустимого доказу, який би підтверджував як сам факт застосування засобів РЕБ у конкретному місці та у конкретний час фіксації правопорушення, так і технічну спроможність таких засобів впливати саме на внутрішню систему і програмне забезпечення приладу TruCAM з перенесенням дати аж на три роки вперед - на 03.10.2028. Уматеріалах справи відсутні будь-які технічні звіти, експертні висновки, довідки від виробника приладу, документи від військових або інших компетентних органів, які б підтверджували можливість такого впливу. Прийнявши припущення про РЕБ без жодного доказового підтвердження, суд фактично звільнив суб`єкта владних повноважень від обов`язку доказування та переклав тягар спростування гіпотетичних причин технічного збою на Апелянта, чим порушив принцип змагальності сторін і рівності учасників процесу, закріплений у ст. 9 та ст. 77 КАС України. Крім того, суд першої інстанції неправомірно визнав технічні аспекти роботи конкретного вимірювального приладу загальновідомими обставинами у розумінні ст. 78 КАС України. Хоча сам факт застосування засобів РЕБ в Україні в умовах воєнного стану може вважатися загальновідомим, але питання їх конкретного впливу на програмно-апаратний комплекс лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20, зокрема, здатність змінювати внутрішній системний час, календар і координати з перенесенням дати на майбутній період та на інший континент, є спеціальним технічним питанням, що потребує відповідних знань у сфері радіоелектроніки, навігаційних систем і програмного забезпечення. Суд першої інстанції, у свою чергу, не залучивши експерта та не призначивши судову експертизу, самостійно зробив технічний висновок про характер і наслідки впливу РЕБ, чим вийшов за межі своїх процесуальних повноважень. Такий підхід суперечить п.1 ч.1 ст. 102 КАС України, якою встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі, зокрема для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

У додаткових проясненнях позивачем зазначено, що оскільки, матеріали фіксації містять хибні дані щодо ключових обставин, зокрема місця та часу нібито вчинення правопорушення, а лазерний вимірювач TruCAM LTI 20/20 зазнав радіоелектронного впливу РЕБ, усі сумніви щодо правильності вимірювання швидкості також мають тлумачитися виключно на користь Апелянта.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом, 14 листопада 2025 року о 14:46 по трасі Київ-Харків-Довжанський, 306 км, поліцейським 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області, сержантом поліції Макаренком Андрієм Сергійовичем, було складено постанову про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, серії ЕНА № 6151270 від 14.11.2025.

Згідно з даною постановою, 14.11.2025 о 14:20:48 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN ID.4 CROZZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався в межах м. Решетилівка (траса Київ-Харків-Довжанський, 306 км) зі швидкістю 78 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 28 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України. У постанові зазначено, що швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху т/з TruCAM LTI 20/20 із серійним номером TC008425.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», установлюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі – ПДР).

В пункті 1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до пункту 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Санкцією частини 1 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Матеріали справи свідчать, що факт вчинення адміністративного правопорушення був зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 із серійним номером TC008425.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо доводів позивача про те, що відповідачем застосовано прилад TruCam в інший спосіб, ніж визначений статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію», апеляційний суд зазначає таке.

Згідно із частиною 1, 2 статті 8 Закону України «Про метрологію» у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про метрологію» результати вимірювань можуть бути використані у сфері законодавчо регульованої метрології за умови, що для таких результатів відомі відповідні характеристики похибок або невизначеність вимірювань.

Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

Можливість використання виробу «TruCAM ІІ LTI 20/20 № TC008425», виробництва Laser Technology Inc., підтверджується наявністю свідоцтва Всеукраїнського державно науково-виробничого центру стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів ДП «Укрметртесттандарт» про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки №22-01/32855 від 03 грудня 2024 року, яке чинне до 03 грудня 2025 року.( а.с. 29)

Згідно із Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/32855 від 03 грудня 2024 року лазерний вимірювач швидкості TruCAM ІІ LTI 20/20 № TC008425, яким було зафіксовано правопорушення, відповідає вимогам технічної документації. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах +- 2 км/год в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год; +- 1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год. ( а.с. 29)

Відповідно до копії сертифікату перевірки типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-2903-2012 вимірювач швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 отримав сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки.

При цьому слід зазначити, що TruCAM - це лазерний вимірювач швидкості, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. TruCAM автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху, при цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 до 1200 м.

Зважаючи на викладене, апеляційним судом встановлено, що фіксація вчиненого позивачем правопорушення відбулася у строки дії вказаного Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/32855 від 03 грудня 2024 року, лазерним приладом TruCAM ІІ LTI 20/20 № TC008425, який відповідає технічним характеристикам та зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів.

Можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації.

Як слідує з апеляційної скарги, скаржник з посиланням на положення статті 40 Закону України «Про національну поліцію» вказує, що при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніка має бути розміщена у порядку, визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам статті 40 названого Закону.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, вказаною нормою не встановлено обмежень щодо використання лазерного вимірювача швидкості TruCam в ручному режимі.

При цьому лазерний вимірювач ТruСam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Окрім основного, ручного режиму роботи, вимірювач ТruСАМ також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі.

Таким чином, використання приладу TruCam у ручному режимі не суперечить вимогам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», а отже доводи позивача є безпідставними.

Щодо посилання скаржника, на те, що суд першої інстанції, не залучивши експерта та не призначивши судову експертизу, самостійно зробив технічний висновок про характер і наслідки впливу РЕБ, чим вийшов за межі своїх процесуальних повноважень та такий підхід суперечить п.1 ч.1 ст. 102 КАС України, колегія суддів зазначає.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 101 КАС України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Отже, судова експертиза може бути призначена ухвалою суду для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, водночас питання права не можуть бути предметом висновку експерта.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

На виконання вимог ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відсутність доказів перевищення позивачем швидкості руху у межах населеного пункту, спростовані фотознімками приладу TruCam. Фотознімки є належними, достовірними та достатніми доказами у розумінні статей 73, 75, 76 КАС України. Факт перевищення позивачем швидкості в межах населеного пункту, підтверджено саме відеофіксацією та фотознімками, на яких наявні відомості про місце здійснення фіксації - межі населеного пункту.

Позивачем під час розгляду справи, як у суді першої так і суді апеляційної інстанції не заявлялось клопотання про призначення експертизи у відповідності до п.1 ч.1 ст. 102 КАС України.

Колегія суддів наголошує, що обставини, що стосуються законності дотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення, можуть бути з`ясовані та перевірені судом при розгляді справи без спеціальних знань експерта, аргументи щодо необхідності призначення судової експертизи та зміст обставин, які за допомогою заявленої експертизи мали б бути підтверджені чи спростовані, не свідчать про наявність достатніх правових підстав для її призначення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів, розглядаючи дану апеляційну скаргу не надає правової оцінки необхідності призначення судової експертизи по справі на загальних підставах та зазначає, що відповідні доводи апеляційної скарги не впливають на рішення по суті за даною апеляційною скаргою.

Виходячи із наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи відповідачем правомірно визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КпАП України, та ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6151270 від 14 листопада 2025 року, а тому суд першої інстанції обґрунтовано у задоволенні позовних вимог відмовив.

При цьому доводи скаржника, на думку апеляційного суду, є надуманими і свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи на свою користь з метою уникнення від встановленої законом відповідальності за вчинене правопорушення.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30.01.2026 в адміністративній справі №173/3695/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова у повному обсязі складена 19 березня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя О.М. Лукманова

суддя Ю. В. Дурасова