Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №755/13284/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/13284/25

Провадження №: 2/755/5663/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді - Хромової О.О.

при секретарі - Церні В.А.

за участі:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Біліченка В.В.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кар Інвест Україна» про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кар Інвест Україна» (далі - ТОВ «Кар Інвест Україна») про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів, у якому просив визнати недійсним договір фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року № 239/21, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Кар Інвест Україна», застосувати наслідки недійсності (нікчемності) договору фінансового лізингу від 07 жовтня

2021 року № 239/21 та стягнути з ТОВ «Кар Інвест Україна» на користь ОСОБА_1 296 574,56 грн платежу за оформлення договору фінансового лізингу та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

На обґрунтування позову зазначив, що 07 жовтня 2021 року між сторонами укладено договір фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року № 239/21. В усному порядку позивач звертався до ТОВ «Кар Інвест Україна» щодо нотаріального посвідчення вказаного договору, водночас вимогу було проігноровано. 07 жовтня 2021 року між сторонами також укладено Додаток № 1 - Лізинговий протокол до Договору фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року № 239/21, у якому зазначено транспортний засіб - Chevrolet Bolt, вартістю 621 000,00 грн з ПДВ (пункт 1.1) та визначено графік лізингових платежів (пункт 5.5), зокрема, у розділі «Складові лізингових платежів» визначено два розділи: «відшкодування вартості об`єкту лізингу» та «винагорода лізингодавця за отримане в лізинг майно». Однак, розділ 6 Договору «Ціна та порядок розрахунків» не містить інформації щодо винагороди лізингодавця. Поряд з цим, умовами вказаного розділу визначено загальну вартість транспортного засобу без ПДВ, а відповідно до пункту 1.1 лізингового протоколу - з ПДВ. Також у даному розділі сторони передбачили обов`язок лізингодавця щодо продажу предмету договору за залишковою вартістю, що складає 1 грн з ПДВ, та відповідне право лізингоодержувача на його придбання. 07 жовтня 2021 року між сторонами підписано Акт приймання-передачі транспортного засобу - Додаток № 2 до Договору фінансового лізингу від

07 жовтня 2021 року № 239/21, відповідно до якого позивачу передано транспортний засіб Chevrolet Bolt сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , 2017 року випуску. Початкова вартість автомобіля представником ТОВ «Кар Інвест Україна» була заявлена 23 567,00 доларів США, що відповідає офіційному курсу НБУ за 1 долар США станом на 07 жовтня 2021 року. Перший лізинговий платіж у розмірі 189 000,00 грн ОСОБА_1 сплатив 07 жовтня 2021 року, після якого отримав право користування транспортним засобом з правом його подальшого викупу. Також у позивача збереглися квитанції про сплату чергових лізингових платежів, а саме: 09 листопада 2021 року

- 20 325,94 грн, 08 грудня 2021 року - 26 254,34 грн, 22 лютого 2022 року - 26 254,34 грн, 12 квітня

2022 року - 5 000,00 грн, 26 травня 2022 року - 5 003,00 грн, 26 травня 2022 року - 7 236,94 грн, 01 липня 2022 року - 17 500,00 грн, що разом складає 107 574,56 грн. Таким чином, загальна сума сплачених позивачем лізингових платежів становить - 296 574,56 грн. У квітні 2022 року позивачем порушено власні зобов`язання за договором щодо сплати лізингових платежів, у зв`язку із чим відповідачем наголошено на можливості застосування штрафних санкцій. Останній лізинговий платіж позивачем здійснено в липні 2022 року. Поряд з цим, позивач звернувся до відповідача з проханням відтермінування платежів у зв`язку із дією форс-мажорних обставин, обумовлених введенням воєнного стану на території України. Однак, влітку 2022 року представниками ТОВ «Кар Інвест Україна» вилучено автомобіль у ОСОБА_1 , у якому знаходився примірник договору лізингу та всі документи на автомобіль. У грудні 2022 року, в порушення домовленостей та умов договору, позивач отримав повідомлення про те, що автомобіль продано відповідачем, чим порушено його права як лізингодержателя. Також підлягає перевірці наявність повноважень у директора ТОВ «Кар Інвест Україна» Климанського А.С. на підписання договору. Також всупереч вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови договору щодо визначення вартості транспортного засобу та порядку розрахунків (відмінності між положеннями договору та додатку), договором не визначено перехід права власності на транспортний засіб, розділом 7 договору передбачено тільки обов`язки лізингоодержувача та закладено додаткові права лізингодавця, договір передбачає виключні права відповідача на штрафні санкції та дострокове розірвання договору без гарантій для лізингоотримувача, умовами договору форс-мажорні обставини ставлять позивача у нерівні відносини з відповідачем, умовами договору не передбачено відповідальності лізингодавача, поряд з цим на лізингоотримувача покладається додаткова відповідальність.

Також позивач зазначив, що у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 755/6570/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кар Інвест Україна» про визнання договору фінансового лізингу від 03 жовтня 2021 року № 239/21 недійсним. Однак, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2025 року по справі № 755/6570/24 у задоволенні позову відмовлено, зазначено, що 03 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кар Інвест Україна» договорів не укладалося.

З огляду на викладене та положення статей 215, 216, 220, 799, 806 ЦК України та норми Закону України «Про захист прав споживачів» позов просив задовольнити, визнати спірний договір недійсним, застосувати наслідки його недійсності та на підставі статті 1212 ЦК України стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 296 574,56 грн, сплачені позивачем на виконання умов договору.

В порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23 вересня 2025 року на 12 год. 30 хв.

23 вересня 2025 року (вхід. № 56080) до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Біліченка В.В., надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: просив витребувати у відповідача ТОВ «Кар Інвест Україна» інформацію та документи, які стосуються договору фінансового лізингу від

07 жовтня 2021 року № 239/21, укладеного з ОСОБА_1 стосовно транспортного засобу Chevrolet Bolt EV 2017 року випуску сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , а саме:

1)інформацію, яка стосується лізингових платежів:

-Яку винагороду за першим лізинговим платежем сплатив ОСОБА_1 :

-Яку винагороду за черговими Лізинговими платежами сплатив ОСОБА_1 .

2)Копії довіреності від 01 вересня 2020 року № б/н, видану ТОВ «Кар Інвест Україна» на ім`я заступника директора Климанського А.С. для укладення та підписання договору фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року № 239/21, та статуту ТОВ «Кар Інвест Україна».

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Біліченка В.В., про витребування доказів, витребувано у ТОВ «Кар Інвест Україна» інформацію про здійснені розрахунки за договором фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року № 239/21 із зазначенням дати та суми здійснених ОСОБА_1 платежів, а також копії статуту ТОВ «Кар Інвест Україна» у редакції станом на дату укладення спірного договору та копії документів на підтвердження представника ТОВ «Кар Інвест Україна» - заступника директора Климанського А.С., а саме довіреності від 01 вересня 2020 року № б/н.

Підготовче засідання відкладено до 28 жовтня 2025 року до 12 год. 30 хв.

23 жовтня 2025 року (вхід. від 24 жовтня 2025 року № 64430) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Біліченко В.В., подав до суду клопотання про долучення доказів, а саме: просив долучити до матеріалів справи довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 14 липня 2025 року з додатком № 1 до неї, відповідь ТОВ «Кар Інвест Україна» від 29 липня 2025 року; акт звіряння взаємних розрахунків за період з

07 жовтня 2021 року по 29 липня 2025 року між ТОВ «Кар Інвест Україна» та ОСОБА_1

24 жовтня 2025 року (вхід. № 64523) ТОВ «Кар Інвест Україна» на виконання вимог ухвали від

23 вересня 2025 року до суду подано витребовувані документи.

28 жовтня 2025 року у підготовчому засіданні протокольною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання відповідача, відкладено підготовче засідання до 02 грудня

2025 року до 15 год. 00 хв.

02 грудня 2025 року у підготовче засідання сторони не з`явилися про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялася належним чином. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Біліченко В.В., подав заяву, у якій просив підготовче засідання провести без його участі, проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечував. Відповідач ТОВ «Кар Інвест Україна» свого представника у підготовче засідання не направив, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся належним чином. Правом на подання відзиву не скористався, копію ухвали про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету відповідача 25 липня 2025 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 січня 2026 року на 10 год. 30 хв.

20 січня 2026 року (вхід. № ЕП-545) до суду від представника відповідача ТОВ «Кар Інвест Україна» - адвоката Абакарова М.М., надійшли письмові пояснення по справі. З огляду на положення статей 216, 799, 806 ЦК України та статті 18 Закону України «Про фінансовий лізинг» позивач вважає, що договір фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року № 239/21 є недійсним, однак відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Спірний договір укладено після набрання законної сили Законом України «Про фінансовий лізинг». Враховуючи положення статті 15 Закону України «Про фінансовий лізинг», якщо перед укладенням договору та на момент укладення особа не заявляла вимог щодо нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу, він не потребував такого посвідчення. Позивач не заявляв вимог щодо нотаріального посвідчення договору. Аналіз пунктів

15.2, 15.3, 16.1 спірного договору свідчить, що сторони досягли усіх істотних умов, розуміли значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажали настання саме тих правових наслідків, що створюються таким договором. Досягли згоди, що договір і всі додаткові угоди укладаються в простій письмовій формі. Поряд з цим мала місце недобросовісна та суперечлива поведінка позивача. Так

01 серпня 2022 року відповідач надсилав позивачу повідомлення (вимогу) про розірвання договору та повернення предмету лізингу, у якому повідомив про розірвання договору та намагався повернути предмет лізингу. Також відповідач вимагав у позивача сплати станом на 01 серпня 2022 року непогашеної заборгованості в сумі 36 671,82 грн згідно рахунків від 31 травня 2022 року № 1428 на суму 12 223,94 грн, від 30 червня 2022 року № 1671 на суму 12 223,94 грн, від 29 липня 2022 року № 1892 на суму

12 223,94 грн. Водночас, відповідач також вимагав у позивача сплати штрафу згідно із пунктом

10.7.1.2 договору в розмірі 36 671,82 грн та пеню згідно із пунктом 12.3 договору у розмірі 911 646,41 грн. Після отримання вказаного повідомлення позивач прибув до відповідача з проханням забрати транспортний засіб і не застосовувати штраф та пеню. З огляду на збройну агресію Російської Федерації проти України, відповідач не застосовував заходів щодо стягнення з позивача непогашеної заборгованості, штрафу та пені відповідно до умов договору. 10 серпня 2022 року сторони підписали додаткову угоду

№ 1 про дострокове розірвання договору, оформлену у простій письмовій формі. Сторони дійшли згоди, що не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за договором до моменту його розірвання. Позивачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував порушення його прав чи інтересів відповідачем. Позивачем не обрано ефективний спосіб захисту порушеного права. З огляду на добросовісність дій відповідача, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене у задоволенні позову просили відмовити.

21 січня 2026 року протокольною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, у судове засідання відкладено до 24 лютого 2026 року до 12 год. 30 хв., у зв`язку із першою неявкою відповідача у судове засідання.

28 січня 2026 року (вхід. від 04 лютого 2026 року № 5159) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Біліченко В.В., подав до суду клопотання про виклик свідка, а саме просив допитати в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2

24 лютого 2026 року у судовому засіданні протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, поновлено позивачеві строк для звернення до суду з клопотанням про допит свідків, занесеною до протоколу судового засідання, клопотання позивача про допит свідків задоволено в частині допиту позивача ОСОБА_1 , як свідка, у задоволенні вимог клопотання про допит свідка ОСОБА_3 відмовлено.

У судовому засідання проведено допит позивача ОСОБА_1 , як свідка.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Біліченко В.В., позов підтримали та просили задовольнити з мотивів, викладених у клопотанні.

Відповідач ТОВ «Кар Інвест Україна» свого представника у судове засідання не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, вислухаши пояснення позивача та його представника, допитавши свідка, суд встановив таке.

07 жовтня 2021 року між ТОВ «Кар Інвест Україна», як лізингодавцем, та ОСОБА_1 , як лізингоодержувачем, укладено договір фінансового лізингу № 239/21, відповідно до умов якого ТОВ «Кар Інвест Україна» передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування транспортний засіб, а ОСОБА_1 зобов`язується прийняти транспортний засіб та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Склад та вартість, ознаки, параметри та комплектність транспортного засобу вказується в лізинговому протоколі (пункт 1.1, 1.3 договору).

У розділі 2 договору «Строк дії договору» сторони погодили, що строк дії договору: з 07 жовтня 2021 року по 07 жовтня 2023 року. Строк користування лізингоодержувачем транспортним засобом (строк лізингу) починається з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі транспортного засобу, а завершується після підписання або Акту повернення транспортного засобу за Договором, або Акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на транспортний засіб (пункт 2.1, 2.2 договору).

Відповідно до положень пункту 3.2 договору транспортний засіб вважається взятим лізингоодержувачем у фінансовий лізинг від лізингодавця на умовах цього договору з дати підписання Акту приймання-передачі (додатку № 2 до лізингового договору) лізингоодержувачем та лізингодавцем. Датою передачі транспортного засобу вважається дата, зазначена в Акті приймання-передачі. Лізингодавець передає лізингоодержувачу транспортний засіб у відповідності до цього договору в день підписання Акту приймання-передачі (додаток № 2 до лізингового договору), але не раніше дати фактичного отримання транспортного засобу у продавця (постачальника) транспортного засобу.

У розділі 5 договору сторони погодили перелік прав та обов`язків лізингодавця та лізингоодержувача за договором. Також права та обов`язки сторін, пов`язані з експлуатацією транспортного засобу визначено у розділі 7 договору «Умови експлуатації транспортного засобу».

Пунктом 6.1 договору встановлено, що загальна вартість транспортного засобу за договором становить 621 000,00 грн, без ПДВ.

Лізингоодержувач сплачує лізингодавцеві: а) чергові лізингові та будь-які інші платежі, належні за цим договором, мають бути сплаченими протягом трьох банківських днів із дня пред`явлення (виставлення) лізингодавцем відповідних рахунків згідно з графіком платежів, зазначених в Лізинговому протоколі. Термін лізингу транспортного засобу, на який нараховується черговий платіж, становить один місяць; б) будь-які інші платежі, належні за цим договором, мають бути сплаченими протягом трьох робочих днів із дня виставлення лізингодавцем відповідних рахунків (пункт 6.1.1 договору). Достатньою та належною підставою для сплати рахунків за цим договором є надсилання відповідних рахунків на електронну адресу або телефон лізингоодержувача, що зазначені у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що лізингоодержувач зобов`язаний повернути транспортний засіб лізингодавцю не пізніше дати, зазначеної в Акті приймання-передачі, якщо сторони не домовилися про інше. В разі прострочки зазначеної дати, лізингоодержувач платить на користь лізингодавця неустойку в розмірі: F=M * (N-1) (де F - сума неустойки, M - останній черговий лізинговий платіж, N - кількість повних місяців прострочки).

Також у пункті 9.2 договору сторони передбачили, що лізингоодержувач зобов`язаний повернути транспортний засіб, документи на нього, ключі та необхідні засоби для належного управління та користування транспортним засобом лізингодавцю у випадку розірвання лізингового договору чи дострокового його припинення. Строк повернення - в день підписання або __ (у тексті не зазначено) робочі дні з дня отримання поштою договору про розірвання (або припинення) договору та акту прийому-передачі транспортного засобу. За порушення цього строку лізингоодержувач, крім сплати неустойки, що визначена в пункті 9.1 договору, зобов`язується сплатити на користь лізингодавця також: штраф в розмірі чергового лізингового платежу, який він лізингоодержувач мав сплатити в разі користування транспортним засобом (підпункт 9.2.1 договору); відшкодування збитків, що зазнав лізингодавець за час затримки повернення йому транспортного засобу (підпункт 9.2.2 договору).

Порядок припинення та розірвання договору визначено у розділі 10 договору від 07 жовтня

2021 року № 239/21.

Договір припиняє свою дію у випадку неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 10.2. договору). Датою припинення договору є дата повернення транспортного засобу, що знаходиться в користуванні лізингоодержувача (пункт 10.3 договору).

Відповідно до підпункту 10.6.1 дострокове припинення договору відбувається у разі розірвання договору або певних лізингових протоколів за ініціативою лізингоодержувача (по причинам, що не залежать від лізингодавця) він повинен погасити заборгованість з лізингових платежів, якщо така має місце, повернути транспортний засіб та сплатити штраф за дострокове припинення договору (або лізингового протоколу) у розмірі трьох чергових лізингових платежів за всіма підписаними лізинговими протоколами, що мають бути розірвані.

Згідно пункту 10.7.1 договору він підлягає розірванню в односторонньому порядку на вимогу лізингодавця та повернення об`єкта фінансового лізингу, в тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса в разі:

10.7.1.1 - якщо лізингоодержувач не виконує будь-якої умови з даного договору та, якщо таке невиконання не буде виправлене протягом шести робочих днів з дня, наступного за днем надсилання повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначеної в договору;

10.7.1.2 - якщо лізингодавець не отримав від лізингоодержувача протягом 60 календарних днів черговий лізинговий платіж відповідно до Лізингового протоколу. При цьому сторони домовились, що в такому випадку це розірвання, як свідома відмова лізингоодержувача від договору з настанням обов`язку сплати лізингодавцю штрафу за дострокове припинення договору в розмірі трьох чергових лізингових платежів, неустойки та компенсації збитків, що зазнав лізингодавець за всіма підписаними Лізинговими протоколами.

Поряд з цим, у пункті 12.3 договору сторони встановили, що за порушення обов`язку з своєчасної оплати лізингових платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, - сплачує пеню в розмірі 2 % від вартості об`єкта лізингу та заборгованості за платежами за кожен день несвоєчасної сплати.

Водночас, у розділі 11 договору від 07 жовтня 2021 року № 239/21 сторони погодили, що звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобов`язання або невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До таких обставин належить: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, дія чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами своїх обов`язків за договором (підпункт а)), Якщо форс-мажорні обставини, вказані в пункті 10.1 продовжують діяти протягом 30 днів з часу їх виникнення, то сторони проводять переговори, щоб обговорити заходи, яких слід вжити. У випадку, якщо протягом наступних 10 днів сторони не зможуть домовитися, то лізингодавець може прийняти рішення про вилучення транспортного засобу з лізингу, а лізингоодержувач зобов`язаний повернути транспортний засіб лізингодавцю протягом 15 днів з моменту прийняття такого рішення, при цьому, усі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають (підпункт с)).

Також у пункті 15.1 договору від 07 жовтня 2021 року № 239/21 сторони погодили, що лізинговий договір має такі додатки: Додаток № 1 - Форма лізингового протоколу, Додаток № 2 - Акт приймання-передачі транспортного засобу за договором.

У пункті 15.3 договору зазначено, що підписанням цього договору, лізингоодержувач підтверджує, що ознайомлений із правилами надання послуг з фінансового лізингу належним чином.

Шляхом проставлення особистого підпису ОСОБА_1 підтвердив отримання Договору фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року.

До матеріалів справи також долучено Додаток № 1 до Договору фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року № 239/21 - Лізинговий протокол, у якому зазначено інформацію про транспортний засіб: Chevrolet Bolt, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , вартість транспортного засобу зазначена - 621 000,00 грн, з ПДВ. Дата поставки - 07 жовтня 2021 року.

Строк лізингу транспортного засобу становить 24 календарних місяці з дня підписання акту приймання-передачі. Датою повернення транспортного засобу є дата, що зазначена в акті приймання-передачі (пункт 2.1 Лізингового протоколу).

Графік лізингових платежів визначено сторонами у пункті 5 Лізингового протоколу, де сторони визначили суму першого лізингового платежу - 189 000,00 грн, без ПДВ, а також розмір кожного чергового лізингового платежу та дату його внесення.

Сторонами погоджено, що відшкодування вартості об`єкту лізингу складає - 621 000,00 грн, винагорода лізингодавця за отримане у лізинг майно - 198 104,13 грн, що разом складає 819 104,13 грн. Суми зазначені без ПДВ.

Після закінчення строку лізингу, лізингодавець зобов`язаний продати, а лізингоодержувач має право придбати транспортний засіб, що є предметом цього договору, за залишковою вартістю, що становитиме одну гривню, з урахуванням ПДВ (пункт 6.1 Лізингового протоколу).

Шляхом проставлення особистого підпису ОСОБА_1 підтвердив отримання додатку № 1 до Договору фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року.

07 жовтня 2021 року між ТОВ «Кар Інвест Україна» та ОСОБА_1 підписано Акт приймання-передачі транспортного засобу від 07 жовтня 2021 року, що становить Додаток № 2 до Договору фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року.

Сторони погодили, що передано транспортний засіб Chevrolet Bolt сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , 2017 року випуску, показники лічильника пробігу - 56 000 км. Вартість транспортного засобу зазначена - 621 000,00 грн, без ПДВ. Дата повернення транспортного засобу - 07 жовтня 2023 року.

Шляхом проставлення особистого підпису ОСОБА_1 підтвердив отримання додатку № 2 до Договору фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року.

До матеріалів справи долучено:

-квитанцію від 09 листопада 2021 року № 35490045 на суму 20 325,90 грн про сплату ОСОБА_1 чергового лізингового платежу за жовтень 2021 року за договором;

-квитанцію від 22 лютого 2022 року на суму 26 254,34 грн про сплату ОСОБА_4 лізингового платежу за договором за грудень 2021 року;

-квитанцію від 14 квітня 2022 року на суму 5 000,00 грн про сплату ОСОБА_1 лізингового платежу за грудень 2021 року;

-квитанцію від 26 травня 2022 року на суму 5 003,00 грн про оплату послуг через мобільний додаток «Приват-24», без зазначення призначення платежу;

-квитанцію від 26 травня 2022 року на суму 7 236,94 грн про зарахування коштів на рахунок ТОВ «Кар Інвест Україна».

Також в матеріалах справи містяться відповідні рахунки, а саме: від 29 жовтня 2021 року № 1601 на суму 20 325,94 грн, від 30 листопада 2021 року № 192 на суму 26 254,34 грн, від 28 грудня 2021 року

№ 2275 на суму 26 254,34 грн, від 31 січня 2022 року № 172 на суму 26 254,34 грн, від 29 квітня 2022 року № 1154 на суму 12 223,94 грн, від 31 травня 2022 року № 1428 на суму 12 223,94 грн,

До матеріалів справи долучено копію повідомлення (вимоги) про розірвання договору та повернення предмета лізингу від 01 серпня 2022 року, вих. № 01-1/08/22, адресованого ТОВ «Кар Інвест Україна» ОСОБА_1 .

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.7 Договору фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року

№ 239/21, а також пункту 4 статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», Товариство повідомляє про розірвання договору та вимагають повернути предмет лізингу - транспортний засіб - Chevrolet Bolt сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , 2017 року випуску, у дводенний строк з моменту отримання вимоги. Також заявлено вимогу про сплату непогашеної станом на 01 серпня 2022 року заборгованості в сумі 36 761,82 грн згідно рахунків: від 31 травня 2022 року № 1428 на суму 12 223,94 грн, від 30 червня 2022 року № 1671 на суму 12 223,94 грн, від 29 липня 2022 року № 1892 на суму 12 223,94 грн.

Також товариством заявлено вимогу сплати штрафу згідно пункту 10.7.1.2 договору у розмірі 36 671,82 грн та пені згідно пункту 12.3 у розмірі 911 646,41 грн.

У вимозі зазначено, що вона направляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Водночас, суд враховує, що доказів направлення відповідної вимоги від 01 серпня 2022 року до матеріалів справи не долучено.

Судом встановлено, що 10 серпня 2022 року між ТОВ «Кар Інвест Україна» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 про дострокове розірвання Договору фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року № 239/21.

Відповідно до умов додаткової угоди від 10 серпня 2022 року № 1, враховуючи намір лізингоодержувача на підставі пункту 10.6 договору достроково розірвати договір, сторони погодили вважати такий договір розірваним (пункт 1). З моменту набрання чинності цією угодою зобов`язання сторін, що виникли за договором, припиняються, і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли за договором (пункт 4).

У зв`язку з достроковим розірванням договору, лізингоодержувач зобов`язаний повернути лізингодавцю транспортний засіб, що є предметом договору, протягом 2 робочих днів з моменту підписання даної Угоди та сплатити заборгованість по лізингових платежах, а також всі пені та штрафи згідно умов договору, якщо такі мали місце, протягом 3 банківських днів з дня підписання акту прийому-передачі транспортного засобу (пункт 2).

Сторони у пункті 4 додаткової угоди також погодили, що не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за договором до моменту його розірвання.

З Акту приймання-передачі транспортного засобу від 10 серпня 2022 року до Додаткової угоди від 10 серпня 2022 року № 1 до Договору фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року № 239/21 встановлено, що лізингодавець ТОВ «Кар Інвест Україна» прийняв, а лізингоодержувач ОСОБА_1 передав транспортний засіб Chevrolet Bolt сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак

НОМЕР_2 , 2017 року випуску

Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 07 жовтня 2021 року по 29 липня 2025 року між ТОВ «Кар Інвест Україна» та ОСОБА_1 за договором фінансового лізингу від

07 жовтня 2021 року № 239/21 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кар Інвест Україна» за вказаний період складає 36 803,24 грн, сплачено 107 568,56 грн.

Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 07 жовтня 2021 року по 23 жовтня 2025 року між ТОВ «Кар Інвест Україна» та ОСОБА_1 за договором фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року

№ 239/21 містить аналогічну інформацію про суму сплачених платежів за вказаний період та залишок заборгованості.

З довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 14 липня 2025 року, вих. № НСРНDORJ4G8FE715, встановлено, що ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кар Інвест Україна» здійснено такі перекази коштів: 08 грудня

2021 року у розмірі 26 254,34 грн, 22 лютого 2022 року - 26 254,34 грн, 12 квітня 2022 року - 5 000,00 грн, 26 травня 2022 року - 5 000,00 грн, 26 травня 2022 року - 7 233,94 грн. призначення платежу містить вказівку про сплату за договором фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року № 239/21.

Суд також враховує, що до матеріалів справи долучено копію довіреності ТОВ «Кар Інвест Україна» на ім`я Климанського А.С. від 01 вересня 2020 року на представництво інтересів Товариства, у тому числі з правом підпису договорів фінансового лізингу та договорів купівлі-продажу транспортних засобів, з правом на власний розсуд вирішувати істотні умови таких договорів.

Також в матеріалах справи міститься копія статуту ТОВ «Кар Інвест Україна», у редакції, затвердженій Рішенням учасника від 15 жовтня 2019 року № 3.

Суд також враховує, що пункт 10.13.8 Статуту містить зауваження, що директор має право вчиняти правочини (в тому числі укладати договори або інші документи, обов`язкові для товариства), на суму не більше 10 000 000,00 грн або еквівалент цієї суми в будь-якій іншій валюті на день укладення такого договору та/або іншого документа. Також директор може передавати свої повноваження (частину повноважень) іншим посадовим особам товариства на визначений термін (пункт 10.13.7 Статуту).

Позивач ОСОБА_1 , як свідок, повідомив, що на початку війни не мав змоги платити за спірним договором. У серпні 2022 року поїхав особисто до відповідача зафіксувати деякі питання. У цей час у нього забрали авто, яке в 2023 році, як він дізнався, було продане. Перед укладенням цього договору спілкувався та консультувався з менеджером. Дану компанію обрав за рекомендаціями керівництва за місцем роботи. За умовами договору разом із страховкою на авто щомісячно платіж складав у розмірі близько 900 - 950 доларів. Інших умов, ніж ті, що зазначені в договорі, не обговорювали. В офісі відповідача на вулиці Усенка в Києві було укладено спірний договір. Перед підписанням перечитав його, після чого підписав, а також підписав акт приймання-передачі. Стосовно необхідності нотаріального посвідчення договору не пам`ятав. Перший платіж у розмірі 189 000,00 грн сплатив готівкою в касу товариства, про що видали відповідну квитанцію. Всі документи та квитанції залишилися в автомобілі, їх не повернули після його вилучення. У серпні 2022 року самостійно поїхав до відповідача, до цього телефонували та повідомляли про заборгованість, просили сплатити, хоча б частинами. Письмової вимоги не отримував, тільки в усному порядку. Додаткову угоду про розірвання підписав уже після того, як автомобіль вилучили. Відповідний акт звірки взаєморозрахунків відсутній, не підписував.

Правовідносини, які виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України, Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства України, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно зі статтею 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Законом, який визначає загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері є Законом України від 04 лютого 2021 року

№ 1201-IX «Про фінансовий лізинг».

У частині першій Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про фінансовий лізинг» зазначено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

Вказаний Законом України від 04 лютого 2021 року № 1201-IX опубліковано 13 березня 2021 року в офіційному виданні Верховної Ради України Голос України в номері 47. Відповідно набрав чинності

13 червня 2021 року.

Водночас, згідно із частиною другою Прикінцевих та перехідних положень Закону України

№ 1201-ІХ цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Як встановлено з матеріалів справи, договір фінансового лізингу між ТОВ «Кар Інвест Україна» та ОСОБА_1 укладено 07 жовтня 2021 року, тобто вже після набрання чинності новим Законом України від 04 лютого 2021 року № 1201-IX «Про фінансовий лізинг», і тому правовідносини, які виникли між сторонами у справі, регулюються цим Законом.

Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір фінансового лізингу - договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу.

Фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим Законом.

Лізингодавець - юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об`єкт фінансового лізингу;

Лізингоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», об`єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень.

Особливості укладення договору фінансового лізингу фізичною особою (крім фізичної особи - підприємця) визначено статтею 13 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та цього Закону.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що крім вимог, зазначених у частині першій цієї статті, договір фінансового лізингу повинен містити:

1) найменування та опис об`єкта фінансового лізингу із зазначенням індивідуальних ознак, що дають змогу його чітко ідентифікувати. У разі якщо на день підписання договору фінансового лізингу виробництво об`єкта фінансового лізингу, що є предметом такого договору, не завершено та/або його індивідуальні ознаки невідомі, такий договір має містити посилання на документ та/або додаткову угоду, в якій визначені індивідуальні ознаки такого об`єкта;

2) строк, на який лізингоодержувачу надається право володіння та користування об`єктом фінансового лізингу;

3) строк передачі об`єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу;

4) порядок та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, який містить загальну суму, що підлягає сплаті, розмір, строки та кількість таких платежів (у тому числі авансового платежу), інших платежів, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу;

5) розмір, порядок розрахунку та умови сплати додаткових платежів і комісій (за наявності), пов`язаних з укладенням, виконанням, зміною та розірванням договору фінансового лізингу, достроковим викупом об`єкта фінансового лізингу, а також порядок зміни та/або індексації таких платежів;

6) положення щодо необхідності укладення договорів щодо послуг третіх осіб (за наявності), у тому числі щодо страхування об`єкта фінансового лізингу та/або ризиків, пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, та визначення особи, зобов`язаної здійснити страхування.

У договорі фінансового лізингу можуть бути зазначені інші умови за домовленістю сторін (частини третя статті 14 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Також частиною четвертою вказаної статті встановлено, що грошове зобов`язання за договором фінансового лізингу, у разі якщо лізингоодержувачем є фізична особа, має бути виражене виключно у гривні, без визначення грошового еквівалента такого зобов`язання в іноземній валюті.

Поряд з цим, частиною першою, другою статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються:

1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу;

2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу;

3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.

Суд враховує, що умови (інформацію, яка повинна міститися в договорі фінансового лізингу, відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про фінансовий лізинг») сторони погодили в Лізинговому протоколі до Договору фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року № 239/21.

З огляду на положення Закону України «Про фінансовий лізинг», належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно із статтею15 Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на момент укладення договору) договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі.

Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін.

Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору.

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 756/11019/22 зазначив, що особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

З огляду на зазначене та враховуючи параграф 1 глави 58 ЦК України вбачається, що у частині другій статті 806 ЦК України закріплена норма, яка відсилає до загальних положень про договір найму (параграф 1 глави 58 ЦК України), тому до договору лізингу можуть застосовуватися лише норми параграфа 1 глави 58 ЦК України, а не інші параграфи цієї глави.

Таку правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2023 року у справі № 465/1231/22 (провадження № 61-6251св22).

Натомість у справі договір лізингу був укладений 07 жовтня 2021 року, тобто вже після набрання чинності новим Законом України від 04 лютого 2021 року № 1201-IX «Про фінансовий лізинг» (набрав чинності 13 червня 2021 року), і тому правовідносини, які виникли між сторонами у справі, регулюються цим законом в новій редакції, який визначає загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Згідно із статтею15 Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на час укладення договору) договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі.

Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін.

Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору (частина третя статті 15 Закону).

Таким чином, починаючи з 13 червня 2021 року, нормами Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору.

Тягар доказування обґрунтованості заявлених позовних вимог покладено на позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України, передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, виходячи зі змісту частини другої статті 78 ЦПК України та відповідно до вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1 зазначив, що в усному порядку звертався до ТОВ «Кар Інвест Україна» щодо нотаріального посвідчення договору, водночас вимогу було проігноровано. Також вказав, що умови договору є несправедливими та не відповідають статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

У своїх показаннях ОСОБА_1 , як свідок, зазначив, що на момент укладення договору не пам`ятав про те, що договір слід посвідчити у нотаріальному порядку, перед підписанням перечитав його, після чого підписав, а також підписав акт приймання-передачі.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач, як лізингоодержувач, висував до лізингодавця ТОВ «Кар Інвест Україна» вимогу про нотаріальне посвідчення укладеного ним договору фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року № 239/21 та що така вимога відповідачем була проігнорована.

Суд також враховує, що після укладення договору ОСОБА_1 частково виконував умови лізингового договору, сплачував лізингові платежі у визначеному договором порядку та розмірах, що також підтверджує прийняття умов такого договору та визнання наявності власних зобов`язань за ним.

Обґрунтовуючи подальшу неможливість виконання умов договору позивач послався на існування форс-мажорних обставин, спричинених повномасштабним вторгнення на територію України.

Водночас, доказів звернення до лізингодавця у порядку, визначеному у розділі 11 договору від

07 жовтня 2021 року № 239/21, щодо проведення відповідних переговорів, погодження додаткових умов, відтермінування лізингових платежів чи зміну їх розміру тощо позивачем також не надано.

Поряд з цим, 10 серпня 2022 року між ТОВ «Кар Інвест Україна» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 про дострокове розірвання Договору фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року

№ 239/21, шляхом підписання якої позивач погодився на розірвання договору та визнав, що зобов`язаний повернути лізингодавцю транспортний засіб, що є предметом договору, протягом 2 робочих днів з моменту підписання додаткової угоди та сплатити заборгованість по лізингових платежах, а також всі пені та штрафи згідно умов договору, якщо такі мали місце, протягом 3 банківських днів з дня підписання акту прийому-передачі транспортного засобу. А також підтвердив, що не має права вимагати повернення того, що було виконане ним за договором до моменту його розірвання.

Також 10 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кар Інвест Україна» підписано відповідний Акту приймання-передачі транспортного засобу до Додаткової угоди від 10 серпня 2022 року № 1 до Договору фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року № 239/21.

Доказів або обставин, які б свідчили про іншу природу договору, а саме додаткової угоду від

10 серпня 2022 року № 1 про дострокове розірвання Договору фінансового лізингу від 07 жовтня

2021 року № 239/21, чи укладання під психологічним тиском чи внаслідок висловлювання відповідачем погроз, визнання його недійсним, судом не встановлено, позивачем не заявлено.

Суд також враховує, що зміст спірного Договору фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року

№ 239/21, в тому числі відповідний Лізинговий протокол, що є додатком Додаток № 1 до Договору, містили відповідну інформацію та умови, що визначені статтею 14 Закону України «Про фінансовий лізинг», в тому числі щодо лізингових платежів, їх розміру та складових, порядку внесення, а також інші умови договору фінансового лізингу, що визначені вказаним законом.

Доводи позивача про те, що положення оспорюваного договору в силу статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містять несправедливі умови та порушують його права як споживача не можуть бути підставою для задоволення вимог.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За змістом частини п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Таким чином, визнання недійсним певного положення правочину не є підставою для визнання недійсним правочину в цілому.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих доказів, тому при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, так як правом визначати предмет та підставу позову наділений виключно позивач (статті 13, 43, 49, 175 ЦПК України).

Отже, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати, зокрема, предмет позову.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 не зазначив конкретних пунктів Договору фінансового лізингу від 07 жовтня 2021 року № 239/21, які є несправедливими в розумінні положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

За наведених обставин в суду відсутні підстави для надання юридичної оцінки на предмет несправедливості у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» окремих пунктів договору фінансового лізингу, який позивач просив визнати недійсним в цілому.

Принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Слід зауважити, що Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява

№ 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням викладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Кар Інвест Україна» про визнання договору недійсним не підлягають задоволенню.

Вимога про стягнення грошових коштів є похідною від вимоги про визнання договору недійсним. Таким чином, у зв`язку із відмовою у задоволенні первісної вимоги, похідна вимога про стягнення грошових коштів задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 204, 217, 509, 626, 627, 628, 629, 506 ЦК України, Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про захист прав споживачів», статтями

12, 13, 76-81, 82, 89, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кар Інвест Україна» про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кар Інвест Україна», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43146197, адреса місцезнаходження: вул. Павла Усенка, буд. 8, м. Київ, 02105.

Повне рішення суду виготовлено 23 березня 2026 року, після закінчення періоду тимчасової непрацездатності судді Хромової О.О.

Суддя О.О. Хромова