Вирок від 24 березня 2026 р. у справі №754/3371/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/719/26

Справа№754/3371/26

Вирок

Іменем України

25 березня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - ОСОБА_1

за участю секретаря: - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026100030000028 від 08.01.2026 щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця міста Маріуполь Донецької області, українець, громадянин України, з середньою освітою, студента 4 курсу Київського національного університету технологій та дизайну, не одруженого, офіційно працевлаштований у ТОВ «Новус Україна» вантажником, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України

за участю: сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 ,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

11.12.2025 року у нічний час доби ОСОБА_3 перебував за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 , де у нього виник злочинний умисел, спрямований на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем з метою подальшого заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_5 , котрі зберігалися на її рахунку в автоматизованій інформаційній системі АТ КБ «ПриватБанк» «Приват24».

Так, 11.12.2025 року о 03 годині 28 хвилин ОСОБА_3 із метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем облікового запису потерпілої ОСОБА_5 в АТ КБ «ПриватБанк» «Приват24», яка згідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є такою, що становить банківську таємницю, усвідомлюючи, що він не має права законного доступу до неї, з метою незаконного отримання відомостей щодо суми коштів, розміщених на банківській картці АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_5 , знаючи комбінацію паролю-доступу користувача, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без дозволу власника на мобільному телефоні Xiaomi Redmi 13C, що належить ОСОБА_5 , ввів пароль для входу до автоматизованої інформаційної системи АТ КБ «ПриватБанк» «Приват24», у результаті чого увійшов у застосунок «Приват24» від імені потерпілої, чим несанкціоновано втрутився в роботу автоматизованої (інформаційної) системи АТ КБ «ПриватБанк» «Приват24» та отримав доступ до банківського рахунку ОСОБА_5 по банківській картці АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, тобто у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

Після того, як ОСОБА_3 отримав несанкціонований доступ до автоматизованої інформаційної системи АТ КБ «ПриватБанк» «Приват24» за банківським рахунком потерпілої ОСОБА_5 , у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення грошових коштів, які перебувають на банківському рахунку останньої, в умовах воєнного стану, шляхом несанкціонованого втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи АТ КБ «Приватбанк» у мобільному застосунку «Приват 24».

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 11.12.2025 у нічний час доби ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 , діючи в умовах воєнного стану, який введено з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та неодноразово продовжено, востаннє - Указом Президента України від 12.01.2026 № 40/2026 строком на 90 діб, скориставшись відсутністю власниці та сторонніх осіб, діючи з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного особистого збагачення, шляхом входу до автоматизованої інформаційної системи АТ КБ «ПриватБанк» «Приват24» під особистими даними потерпілої ОСОБА_5 , за допомогою мобільного телефону Xiaomi Redmi 13C, що належить ОСОБА_5 , в результаті чого отримавши доступ до банківського рахунку ОСОБА_5 по банківській картці АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) без її відома, здійснив два перекази грошових коштів на свій банківський рахунок по банківській картці АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), а саме:

- о 03 годині 28 хвилин в сумі 20050 гривень 00 копійок,

- о 03 годині 32 хвилини в сумі 502 гривні 51 копійка, а всього на загальну суму 20552 гривні 51 копійка, якими розпорядився шляхом придбання 11.12.2025 о 03 годині 30 хвилин криптоактивів в сумі 458, 61 USDT (що еквівалентно 20000 гривень 00 копійок).

Таким чином, ОСОБА_3 таємно викрав грошові кошти з банківського рахунку потерпілої ОСОБА_5 в умовах воєнного стану, чим завдав потерпілій матеріальних збитків в сумі 20552 гривні 51 копійка.

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе за ч. 1 ст. 361; ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю та показав, що дійсно 11.12.2025 вночі знаходячись за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_5 у АДРЕСА_3 , яка є знайомою його матері, побачив у кімнаті квартири, де він знаходився блокнот, у якому було зазначено пароль від банківської картки Приватбанк, яка належить потерпілій. Телефон Xiaomi Redmi 13 потерпілої заряджався у коридорі та не мав паролю доступу. Зазначив, що коли він ввів пароль у вказаний телефон, побачив, що на рахунку знаходится більше 70 000 тисяч гривень. Вирішив перевести 20050 гривень на свій рахунок, перевіши кошти на свій банківський рахунок використав їх для купівлі криптовалюти у розмірі 458,61 USDT. Після того як було знято відповідну комісію, другою транзакцією перевів на свій рахунок з банківської картки потерпілої 502 гривні 51 копійка. Про вчинене щиро шкодує.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Судовий розгляд проводився відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження, відповідно й обвинуваченому, який надав суду ствердну згоду із запропонованим порядком.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Також відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Отже, за згодою учасників судового провадження, а саме обвинуваченого, який не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що він правильно розуміє зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності його позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, та матеріалів щодо речових доказів тощо.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінальних правопорушень за викладених у обвинувальному акті обставин, щирим каяттям у вчиненому тощо.

Щодо кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 , то суд вважає її правильною та кваліфікує його дії як несанкціоноване втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України та таємному викраденні чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії кримінального проступку та тяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав, розкаявся), особу обвинуваченого, а саме: молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, є студентом 4 курсу Київського національного університету технологій та дизайну, працює офіційно у ТОВ «Новус Україна» вантажником, не одружений, дітей не має.

Обставинами, які пом`якшують покарання, є повне визнання вини, щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Також за наявності всіх вказаних вище обставин, суд дійшов висновку, що застосування положень ст. 75 КК України щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням будуть правильними, оскільки останній не є таким, що не зможе виправитися без ізоляції від суспільства та потребує певного прощення державою без реального відбування покарання.

Під час досудового розслідування та судового розгляду обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід не обирався.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

ОСОБА_3 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно обвинуваченому ОСОБА_3 визначити покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю один рік.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи.

Під час досудового розслідування та судового розгляду обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід не обирався.

Після набрання вироком законної сили, речові докази у провадження, а саме копію виписки про рух коштів з банку АТ КБ «Приватбанк» залишити у матеріалах провадження.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя