Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №752/8506/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8506/25

Провадження № 2-а/752/39/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 березня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить скасувати постанову АД №785 від 04 квітня 2025 року, винесену в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та закрити провадження в справі.

Посилається в позові на те, що за змістом постанови підставою для застосування адміністративного стягнення стала та обставина, що він не з`вився за викликом у ТЦК в строк та місце, вказане у повістці, чим порушив статтю 22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Повістка від 07 жовтня 2024 року з вимогою прибути 14 листопада 2024 року.

Зазначає, що відповідач не надав жодних доказів вчиненого ним правопорушення.

В постанові не зазначено, яка сама повістка йому направлялася та докази її отримання ним.

Крім того, адміністративне стягнення на нього накладено з порушенням строків, визначених статтею 38 КУпАП.

З урахуванням цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 09 квітня 2025 року та відповідно до статті 31 КАС України визначено склад суду.

Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до статі 162 КАС України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення направлені судом документи відповідачем отримані 27 травня 2025 року.

Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, а також обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України « « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває на даний час.

За змістом пункту 12 статті 1 Закону Украни « Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Таким чином, з 24 лютого 2024 року на території України діє особливий період.

Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, є адміністративним правопорушенням, яке тягне за собою накладення штрафу громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що 04 квітня 2025 року начальником адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно позивача складено адміністративний протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

За змістом протоколу позивач не не з`явився за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці/розпорядженні/викликом, тим самим порушив вимоги статті 22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Повістка від 07 жовтня 2024 року з вимогою прибути 14 листопада 2024 року.

Постановою в.о.начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 АД № 785 від 04 квітня 2025 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн.

( а.с. 17 - 19 )

Адміністративна відповідальність за неявку за викликом ТЦК передбачена статтею 210-1 КУпАП.

Відповідно до частини 6 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику.

Тобто, за змістом даної норми закону, складання протоколу свідчить про неотримання позивачем повістки.

Однак, неотримання повістки позивач при зверненні до суду не доводить.

У той же час, не подавши відзив, відповідач належними доказами не підтвердив направлення та отримання позивачем повістки про виклик та її отримання останнім.

Частиною 1 статті 283 КУпАП передбачено, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

В постанові про застосування адміністративного стягнення не відображено обставини направлення повістки позивачу, а також інформації про її отримання чи неотримання.

Частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено перелік військовозобов`язаних, які зобов`язані під час мобілізації з`явитися в місця, визначені законом та даною нормою закону.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:

1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;

2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;

3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

4) місце, день і час явки за викликом;

5) підпис (електронний цифровий

підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;

6) реєстраційний номер повістки;

7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

1) перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

2) смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року, визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила іншої адреси місця проживання.

Таким чином, у разі відсутності належного оповіщення військовозобов`язаного про виклик, неприбуття останнього не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Частиною 1 статті 283 КУпАП передбачено, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Виходячи з підстав притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП для висновку про правомірність оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; неявка за викликом; наявність поважних причин неприбуття у строк, визначений у повістці.

Докази направлення та вручення повстки позивачу відповідачем не надані.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

У відповідності до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідач, отримавши копію позову з додатками, своїм правом не скористався, відзив на позов не подав, приведених позивачем обставин не спростував, доказів, приведеним у постанові обставинам, не надав.

Крім того, відповідно до статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Згідно із частиною 9 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Як випливає із змісту постанови, виклик позивачу направлявся на 14 листопада 2024 року.

Постанова винесена 04 квітня 2025 року, тобто після спливу встановленого статтею 38 КУпАП строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи викладене вище, не спростовані відповідачем обставини, приведені в позові, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 605, 60 грн.

З урахуванням цього з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає сплачений ним судовий збр при зверненні до суду.

Керуючись статтями 8, 19 Конституції України, статтями 7, 9, 72, 77, 139,210, 235, 245, 251,254, 255, 256, 277, 278, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 7, 9, 19, 90, 139, 205, 243, 245, 250, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення АД №785 від 04 квітня 2025 року, винесену в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 484, 48 грн судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В.Машкевич