Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №703/1113/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1113/26

2/703/1352/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді - Проценко А.М.,

за участі секретаря судового засідання - Вовк І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просить припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , визнати за позивачем право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м., згідно з договором купівлі-продажу, від 27 січня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г.В., зареєстрованим в реєстрі за № 105, та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Від відповідача на адресу суду надійшла заява про визнання позову, якій останній позов ОСОБА_1 визнає та не заперечує проти визнання за позивачем 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Відповідач знаходиться на військовій службі, тому просить суд справу розглянути без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи із свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ч. 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 08 серпня 2009 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб № 255 від 08 серпня 2009 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Смілі Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області. У шлюбі у позивача та відповідача народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження № 220 від 27 травня 2010 року, та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження № 187 від 08 листопада 2019 року.

У провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області знаходиться на розгляді цивільна справа № 703/8445/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Під час шлюбу позивачем та відповідачем за спільні кошти було придбано двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м. Договір купівлі-продажу вказаної квартири оформлений на ім`я відповідача, тобто на ОСОБА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 27 січня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г.В., зареєстрованим в реєстрі за № 105. Також те, що власником квартири є відповідач ОСОБА_2 підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 197816685 від 27.01.2020.

Оскільки майно було придбане сторонами в період шлюбу, позивач вважає, що воно належить їм як подружжю на праві спільної сумісної власності.

Відповідач погодився з даними обставинами, визнавши позов.

У відповідності до змісту п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 2 ст. 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Суд зазначає, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Ч. 1 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Отже, у сімейному законодавстві України встановлено спростовну презумпцію спільності майна подружжя, яка полягає у тому, що майно, набуте за час шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності (виключення зазначені у ст. 57 СК України), допоки одним із подружжя, який це заперечує, не доведено інше.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

Положеннями ч. 1 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Ч. 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Правовий аналіз ст. 57, 60, 61, 63, 69, 70 СК України та ст. 368, 372 ЦК України дає підстави для висновку про те, що нерухоме майно - квартира, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2016396571105, набуте сторонами за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності, а також можливо визначити його частки.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо поділу майна подружжя є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання цього позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3360,00 грн.

Частиною 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач позовні вимоги визнав, суд на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50% судового збору сплаченого за подання цього позову, тобто 1680,00 грн, тоді як решта судового збору у сумі 1680,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 57, 60, 61, 63, 69, 70 СК України, ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст. 12, 15, 76-82, 89, 133, 141, 142, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за позивачем право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м., згідно з договором купівлі-продажу, від 27 січня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г.В., зареєстрованимо в реєстрі за № 105.

Зобов`язати Головне Управління Державної казначейської служби України у Черкаськiй областi повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого за квитанцією № @2PL560195 від 27 лютого 2026 року на суму 3360,00 грн, тобто у розмірі 1680,00 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1680,00 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя А.М. Проценко