Вирок від 23 березня 2026 р. у справі №541/226/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/226/26

№ провадження 1-кп/541/159/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Миргородського міськрайонного суду Полтавської області обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025175550000247 від 28 листопада 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харцизьк Донецької області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, яка не працює, має статус внутрішньо-переміщеної особи, на утриманні якої перебуває малолітня дитина, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,

встановив:

24 листопада 2025 року (точного часу органом досудового розслідування та судом не встановлено) ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне проникнення до житла з метою тимчасового проживання, діючи всупереч вимогам ст. 30 Конституції України, що гарантує кожному недоторканість житла, прибула до домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 та на праві приватної власності належить потерпілій ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_5 за відсутності передбачених законом підстав та всупереч волі власника, шляхом відчинення вхідної хвіртки проникла на територію подвір`я вищевказаного домоволодіння. Надалі ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, будучи впевненою, що за нею ніхто не спостерігає та вона залишиться непоміченою, без будь-якого дозволу, шляхом відчинення навісного замка на вхідних дверях незаконно проникла до житлового будинку, тим самим порушивши недоторканість житла потерпілої ОСОБА_4 , в якому безпідставно проживала до 27 листопада 2025 року, а саме - до моменту коли була помічена сусідами.

Своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у незаконному проникненні до житла та іншого володіння особи, ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.

22 січня 2026 року між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_5 укладено угоду про примирення відповідно до вимог ст.ст. 468, 469, 471, 473 КПК України.

Згідно з даною угодою потерпіла та обвинувачена дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 1 ст. 162 КК України. Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання.

Сторони угоди погоджуються на призначення ОСОБА_5 покарання за вчинення нею кримінального правопорушення покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Отримана згода обвинуваченої ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_4 на призначення запропонованого виду та розміру покарання.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченій.

Потерпіла ОСОБА_4 не заперечувала проти укладення угоди про примирення, зазначила, що претензій матеріального або морального характеру до обвинуваченої вона не має.

Обвинувачена ОСОБА_5 беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, за викладених в обвинувальному акті обставин, просила затвердити угоду про примирення і призначити узгоджену в ній міру покарання.

Прокурор зазначила, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просила угоду затвердити і призначити обвинуваченій ОСОБА_5 узгоджену в угоді міру покарання.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 469 КПК України за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, яке відповідно до положень ч. 2 ст. 12 КК України є проступком.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Потерпіла також розуміє наслідки затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Також судом встановлено, що умови угоди про примирення не суперечать вимогам КПК України та КК України, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення є правильною; умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб; відсутні підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; не встановлено очевидної неможливості виконання обвинуваченого взятих на себе зобов`язань за угодою, а також відсутні фактичні підстави для невизнання винуватості.

Міра покарання, узгоджена сторонами угоди про примирення, відповідає санкції ч. 1 ст. 162 КК України.

Згідно з ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_5 та призначення узгодженої сторонами міри покарання.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої не обирався.

Матеріальна шкода кримінальним правопорушенням не завдана.

Цивільний позов не пред`являвся.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта і які документально підтверджені, в сумі 2 228 грн 50 коп. відповідно до вимог ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 126 КПК України суд стягує з обвинуваченої на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд

ухвалив :

Затвердити угоду про примирення від 22 січня 2026 року, укладену між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 162 К України, та призначити їй узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 2 228 грн 50 коп.

Речові докази:

- металеву тарілку, скляну чарку, металеву кружку, керамічну тарілку, скляний флакон з-під ліків та скляну пляшку; металевий ніж, металевий ніж з пластиковою ручкою та флакон з-під лікарського засобу «діамантовий зелений», які зберігаються в кімнаті речових доказів Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, – знищіти;

- дактилокарту, на яку нанесено відбитки правої та лівої кисті ОСОБА_5 ,– зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання угоди про примирення відповідно до ст. 476 КПК України потерпіла має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до відповідальності, встановленої законом відповідно до ст. 389-1 КК України.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд полтавської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченій.

СуддяОСОБА_1