Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №525/442/22 — Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/442/22

Номер провадження 3-в/525/3/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ячала Ю.І.,

за участю секретаря Лопатки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання в.о. начальника Миргородського районного сектору № 1 філії Державної установи "Центр пробації" в Полтавській області Якименко Я.С. про звільнення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02.08.2022, у зв`язку з закінченням строку давності виконання судового рішення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючий, за станом здоров`я групи інвалідності не має, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , громадянин України,

по ч. 1 ст. 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

встановив:

До Великобагачанського районного суду Полтавської області звернулася в.о. начальника Миргородського районного сектору № 1 філії Державної установи "Центр пробації" в Полтавській області Якименко Я.С. з поданням, в якому просила вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, накладеного постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП від 02.08.2022, у зв`язку з закінченням строку давності виконання судового рішення на підставі ст. 304, 305КУпАП, ст. 80 КК України.

В обґрунтування подання посилалася на те, що 16 серпня 2022 Миргородський районний сектор № 1 отримав для виконання постанову Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02 серпня 2022 на громадянина ОСОБА_1 , жителя с. Якимове Миргородського району Полтавської області. За викликом № 258/2/656-22 від 16.08.2022 до Миргородського РС № 1 на 22.08.2022 ОСОБА_1 не з`явився. 22.08.2022 порушнику направлено повторний виклик № 25/2/695-22 від 22.08.2022, за яким ОСОБА_1 також не з`явився. 26.08.2022 порушнику направлено рекомендованим листом виклик № 25/2/706-22, але за викликом порушник знову не з`явився, про причини не повідомив. 14 вересня 2022 сектором пробації направлено запит (вих. № 25/2/740-22) до ВП № 3 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області та до Великобагачанської селищної ради (вих. № 25/2/745-22) для з`ясування місця знаходження порушника ОСОБА_1 19.09.2022 порушник ОСОБА_1 з`явився до підрозділу та повідомив, що не має можливості 19.09.2022 ознайомлюватися з порядком та умовами виконання адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт. Зобов`язався 20.09.2022 з`явитися до Миргородського РС № 1 для постановки на облік, про що отримав особисто виклик до підрозділу, в якому підписався. За викликом не з`явився, про причини не повідомив. 06.10.2022 з Великобагачанської селищної ради до Миргородського РС № 1 надійшло повідомлення про те, що порушник ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 10.11.2022 до ВП № 3 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області повторно направлено запит щодо ОСОБА_1 25.11.2022 з ВП № 3 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області надійшло повідомлення про те, що порушник ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 02.01.2023 до Миргородського сектору з`явилася мати порушника ОСОБА_2 та повідомила, що її син ОСОБА_1 має психічне захворювання. Він знаходиться вдома, не спілкується ні з ким, від їжі та лікування відмовляється. В разі одужання з`явиться для відпрацювання суспільно корисних робіт. 13.01.2023 до КНП "Великобагачанська ЦЛ" направлено запит (вих. №25/2/39-23) відносно ОСОБА_1 , щодо перебування на обліку у лікаря психіатра. 17.01.2023 з КНП "Великобагачанська ЦЛ" надійшло повідомлення, що ОСОБА_1 дійсно перебуває на обліку лікаря психіатра. 13.02.2023 та 06.03.2023 ОСОБА_1 був викликаний до Миргородського районного сектору № 1 у телефонному режимі (0668459121), за викликами не з`явився. 08.05.2023 до КНП "Великобагачанська ЦЛ" направлено запит (вих. № 25/2/312-23) відносно ОСОБА_1 щодо перебування на обліку та лікування у січні-травні 2023. 11.05.2023 з КНП "Великобагачанська ЦЛ" надійшло повідомлення, що ОСОБА_1 дійсно перебуває на обліку лікаря психіатра, діагноз: хронічний маревний розлад,за медичною допомогою у січні-травні не звертався. 08.06.2023 мати порушника ОСОБА_2 в телефонній розмові (0668459121) повідомила, що її син ОСОБА_1 продовжує хворіти, бо має психічне захворювання. Він знаходиться вдома, не спілкується ні з ким, від їжі та лікування відмовляється. В разі одужання з`явиться для відпрацювання суспільно корисних робіт. 08.06.2023 до Великобагачанського районного суду Полтавської області направлено подання про вирішення питання пов`язаного з виконанням постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 21 червня 2023 ухвалою суду відмовлено у задоволенні подання Миргородського РС № 1. 03.12.2024 сектором пробації направлено запит (вих. № 1240/25/2-24) до ВП № 3 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області та до Великобагачанської селищної ради (вих. № 1239/25/2-24) для з`ясування місця знаходження порушника ОСОБА_1 10.12.2024 з селищної ради до Миргородського РС № 1 надійшло повідомлення про те, що порушник ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 26.12.2024 ВП № 3 Миргородського РВП ГУ НП надіслало повідомлення про те, що порушник ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має психічні розлади та перебуває на обліку у лікаря психіатра. На даний час ОСОБА_1 суспільно корисні роботи не відпрацював. Тому на підставі ст. 304, 305 КУпАП, ст. 80 КК України представник РС № 1 просила вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02.08.2022 за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, за закінченням строку давності виконання судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02.08.2022 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, із накладенням стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин.

Вказану постанову суду звернуто до виконання 15.08.2022, тобто у визначений ст. 303 КУпАП строк.

Матеріали відносно громадянина ОСОБА_1 надійшли до Миргородського РС № 1 філії ДУ "Центр пробації" в Полтавській області та були прийняті до виконання 16.08.2022.

Відповідно статті 304 КУпАП питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова для застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як "кримінальні" у розумінні норм Конвенції.

Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, не містять поняття строки давності виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення, тобто законодавцем залишено поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання таких постанов, створивши при цьому ситуацію безстрокового виконання такого рішення суду. Фактична "безстроковість" виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а "необмежений строк виконання" своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов`язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.

Натомість, дані строки, передбачені в Кримінальному кодексі України, а саме, ст. 80, яка розташована у розділі ХІІ "Звільнення від покарання та його відбування" і регламентує звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Таким чином, порушено інший фундаментальний із принципів права принцип справедливості, оскільки засуджені, які вчинили кримінальне правопорушення, в порівнянні з адміністративним правопорушенням, на підставі ст. 80 КК України звільняються судом від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку суду.

Крім того, КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що "не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення", а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним". У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме норми ст. 80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі).

Згідно з ч. 3 ст. 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.

Згідно з ч. 4 ст. 80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Отже, ст. 80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.

Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Положення ст. 80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

За таких обставин застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі N5-324кс15 (постанова від 24 грудня 2015 року) ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

Редакція ч. 3 ст. 80 КК України певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч. 3 ст. 80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини Кодексу. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч. 3 ст. 80 КК України, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч. 1 ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

Оскільки в матеріалах особової справи відсутні дані про ухилення ОСОБА_1 від відбування покарання, зокрема притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1КУпАП та кримінальної відповідальності за ст. 389-2 КК України, то немає підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.

Відповідно до приписів ст. 152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.

Підстава для звільнення від відбування покарання у відповідності до положень ст. 80 КК України складається з трьох обов`язкових елементів: 1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку; 2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання; 3) не вчинення нею нового злочину, а не кримінального проступку.

Враховуючи вище наведене, за аналогією права та той факт, що з часу набрання законної сили постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02.08.2022 року про призначення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт минуло більше двох роки, а тому на час розгляду подання закінчились строки давності її виконання, факт ухилення від відбування стягнення не встановлений постановою чи вироком суду, суд вважає, що подання підлягає до задоволення, оскільки наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт за закінченням строків давності виконання постанови про накладення стягнення, визначені ст. 80 ч. 1 п. 1 КК України.

Керуючись ст. 303, 304 КУпАП, ст. 80 КК України, суд,

постановив:

Подання в.о. начальника Миргородського районного сектору № 1 філії Державної установи "Центр пробації" в Полтавській області Якименко Я.С. про звільнення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02.08.2022, у зв`язку з закінченням строку давності виконання судового рішення відносно ОСОБА_1 , задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, призначеного за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02.08.2022 року, за закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, визначених ст. 80 ч. 1 п. 1 КК України.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Суддя Ю.І. Ячало