Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №366/306/26 — Іванківський районний суд Київської області

Суд: Іванківський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Дата: 16 березня 2026 р.

Справа: №366/306/26

Суддя: Ткаченко Ю. В.

Справа № 366/306/26

Провадження №3/366/327/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року суддя Іванківського районного суду Київської області Ткаченко Ю.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 3 Вишгородського районного управління поліції ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

11 лютого 2026 року до суду від Відділення поліції № 3 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

З матеріалів справи, зокрема, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №043603 вбачається, що 30.01.2026 о 13 год. 00 хв. на а/д КПП «Паришів-2» - с. Паришів водій ОСОБА_1 керуючи авто Peugeot д.н.з. НОМЕР_1 не врахував дорожньої обстановки, допустив зіткнення з авто Ford д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався в зустрічному напрямку.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.4 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 043603, складеного відносно ОСОБА_1 працівниками поліції додано до матеріалів справи:

-письмові пояснення ОСОБА_1 , з яких слідує: «30.01.2026 керуючи автомобілем Пежо д.н.з. НОМЕР_1 в напрямку с. Паришів, виїхавши з повороту, на якому була погана видимість я помітив автомобіль, який рухався в моєму напрямку. Після чого я натиснув на гальма і повернув кермо вправо, щоб уникнути зіткнення, але дорожнє покриття було засніжене і вкрите льодом і мій автомобіль здійснив зіткнення з автомобілем Форд. При цьому моя швидкість була близько 30-35 км/год. Від госпіталізації відмовляюсь, так як тілесних ушкоджень не отримав»;

-письмові пояснення ОСОБА_2 , з яких слідує: «30.01.2026 близько 13 год. я керував автомобілем Форд д.н.з. НОМЕР_2 в с. Паришів в напрямку м. Чорнобиль помітивши автомобіль білого кольору, який рухався мені на зустріч. Я притиснувся до правої частини дороги та зупинився. Водій зустрічного транспортного засобу вивернув колеса праворуч та почав екстрене гальмування, але не врахував дорожнє покриття та здійснив зіткнення з моїм автомобілем. Від госпіталізації відмовляюсь тілесних ушкоджень не отримав»;

-схему місця ДТП від 30.01.2026 року з фототаблицями до неї;

-відеозаписом із нагрудної камери поліцейського від 30.01.2026 року, на якому зафіксовано факт ДТП за участю транспортних засобів: Peugeot д.н.з. НОМЕР_1 та Ford д.н.з. НОМЕР_2 .

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про розгляд справи судом повідомлений вчасно через смс-повідомлення. Заяв та клопотань до суду від ОСОБА_1 не надходило.

Суд, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за доцільне розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши матеріали адміністративної справи, що мають доказове значення, у їх сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом та правосвідомістю, встановивши фактичні обставини справи, вважає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.

Положеннями ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Положеннями ч. 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року за №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 та 280 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.ст. 251 та 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Диспозицією ст. 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Таким чином, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху має знаходитись у прямому причинно-наслідковому зв`язку із пошкодженням транспортних засобів.

За змістом ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, що позбавляє можливості перекваліфікувати діяння особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи в суді.

При цьому, суд також не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не може самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до правової позицій, викладеної в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 536/1703/17, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Таким чином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд не має повноважень щодо перекваліфікації діяння, вчиненого особою відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, а має вирішити питання щодо наявності в її діях складу адміністративного правопорушення за яким її діяння кваліфіковано уповноваженою особою, відповідно до ст. 255 КУпАП, якою складено такий протокол.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №043603 вбачається, що 30.01.2026 о 13 год. 00 хв. на а/д КПП «Паришів-2» - с. Паришів водій ОСОБА_1 керуючи авто Peugeot д.н.з. НОМЕР_1 не врахував дорожньої обстановки, допустив зіткнення з автомобілем Ford д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався в зустрічному напрямку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.4 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Пункт 13.4 ПДР передбачає, якщо зустрічний роз`їзд утруднений, водій, на смузі руху якого є перешкода чи габарити транспортного засобу, яким він керує, заважають зустрічному руху, повинен дати дорогу. На ділянках доріг, позначених знаками 1.6 "Крутий підйом" і 1.7 "Крутий спуск", за наявності перешкоди дати дорогу повинен водій транспортного засобу, що рухається на спуск.

Згідно з п. 2.3 (б) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

За положеннями п. 1.10 ПДР безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, а дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризується дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю та рівнем організації дорожнього руху, які повинен враховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

Даних про те, водій ОСОБА_1 порушив швидкісний режим, матеріали справи не містять.

Крім того, письмовими поясненнями учасників ДТП підтверджено факт наявності ожеледиці на дорозі та відсутність чищення і обробки проїжджої частити дороги.

Даний факт наявності ожеледиці та відсутність на проїжджій частині піско-соляної суміші підтверджений відео та фотодоказами, приєднаними поліцейським до матеріалів справи.

Зі схеми ДТП від 30.01.2026 року, яка була складена за участю автомобілів Peugeot д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та Ford д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , вбачається, що в графі «стан покриття проїзної частини» зазначено «засніжене».

На дослідженому в суді відеозаписі з місця ДТП видно наявність ожеледиці та відсутність чищення і обробки проїжджої частити дороги.

Лише за наявності представлених фото і відео з місця ДТП, виконаних відразу після ДТП є підстави об`єктивного характеру стверджувати, що на ділянці дороги, на якому сталася ДТП, не виключено, була або ожеледиця або вкатаний сніг.

Також судом встановлено, що на ділянці дороги, де відбулася ДТП, були відсутні позначення 7.12 "Ожеледиця", а тому водій ОСОБА_1 не був об`єктивно спроможний навіть при мінімальній швидкості автомобіля запобігти зіткнення.

При цьому, неналежний стан покриття належним чином зафіксований в графі протоколу про адміністративне правопорушення, як недолік в утриманні вулично-шляхової мережі, що стали причиною ДТП - «ожеледиця».

Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про автомобільні дороги» Державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.

Згідно з положеннями п. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані, зокрема: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху.

При розгляді справ про порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, необхідно з`ясувати наявність причинного зв`язку між порушенням водієм ПДР та наслідками, що настали, а виходячи із сукупності всіх обставин, що належать до предмета доказування, з огляду на особливості складу правопорушення, передбаченого у ст. 124 КУпАП, оцінці підлягає наявність технічної можливості у водія уникнути наслідків адміністративного правопорушення та джерело створення аварійної ситуації.

Виходячи із установлених у ході судового розгляду обставин, дійти однозначного висновку про причинний зв`язок дій водія ОСОБА_1 із наслідками, які настали, неможливо, оскільки не виключається причинний зв`язок із незадовільним станом дороги, при цьому обов`язок водія щодо вжиття заходів для безпечного руху кореспондує обов`язок посадових осіб, які відповідають за експлуатацію дороги щодо утримання у придатному до використання стані.

Аналогічного висновку в своїх постановах дійшов Чернігівський апеляційний суд (справа № 748/1/25 від 16.04.2025), Кропивницький апеляційний суд (справа № 392/125/26 від 27.02.2026).

Суд, дослідивши матеріали справи та додані до них докази, прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути зіткнення у зв`язку з неналежним станом покриття проїзної частини під час ожеледиці та відсутність попереджувальних знаків, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

За таких обставин, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вину особи за стандартом «поза розумним сумнівом».

У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно ст.ст. 1, 8 КУпАП завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, в тому числі осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, сумлінного виконання своїх обов`язків. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Статтями 3, 8 Конституції України проголошено, що людина, її права і свободи людини та їх гарантії визнаються в Україні найвищою цінністю, визначають зміст і спрямованість діяльності держави. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до вимог статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відсутні докази які свідчать про вчинення ОСОБА_1 дій, які знаходилися б в причинному зв`язку з виникненням адміністративного правопорушення, а тому згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.

Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 124, 247, 266, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення України,

У Х В А Л И В :

Справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУПАП закрити за відсутністю в його діях складу і події зазначеного адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя: Юрій ТКАЧЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua