Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №361/13839/25 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 361/13839/25

Провадження № 2/355/490/26

ЗАОЧНЕ РІШЕНЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» адвокат Усенко М.І. з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 8663108 від 06 січня 2023 року в розмірі 12570.00 гривень, а також понесені витрати по сплаті судового збору під час подачі позовної заяви до суду у розмірі 2422.40 та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 гривень.

Свою позовну заяву обґрунтовує тим, що 06 січня 2023 року між фізичною особою-позичальником ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит № 8663108, згідно з умовами якого відповідач отримав 3000.00 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк, встановлений кредитним договором.

Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі, визначеній кредитним договором.

Відповідач та кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти відповідно до умов п. 2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти, зареєстрованої відповідачем в особистому кабінеті та визначеної в кредитному договорі.

29 травня 2023 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений договір відступлення прав вимоги 97-МЛ від 29 травня 2023 року.

Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги, згідно зі ст. 512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора по відношенню до осіб, визначених в реєстрі боржників, включно з правом вимоги і за кредитним договором № 8663108 від 06 січня 2023 року, що укладений між кредитодавцем та відповідачем.

Сума заборгованості відповідача становить 12570.00 гривень відповідно до виписки з особового рахунку, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 3000.00 гривень; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 9000.00 гривень; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 570.00 гривень.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, належно повідомлявся про час, місце розгляду справи на 12 лютого 2026 року на 09 годину 30 хвилин. Далі повідомлявся через оголошення на веб-сайті Судової влади України на 26 лютого 2026 року на 11 годину 30 хвилин, на 19 березня 2026 року на 12 годину 45 хвилин. Конверт з повісткою про виклик до суду на 26 лютого 2026 року повернувся з довідкою про причину повернення «адресат відсутній». Причину неявки не повідомив, яку слід вважати неповажною. Відзиву стосовно заявлених позовних вимог надано не було.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З таких підстав суд вирішив розглядати справу заочно.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджені матеріли справи у повному обсязі, а саме:

Копію договору про споживчий кредит № 8663108 (індивідуальна частина) від 06 січня 2023 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , за п.п. 1.1 якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений в п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п. 1.4 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Як слід з п.п. 1.2-1.3 договору про споживчий кредит № 8663108 від 06 січня 2023 року сума (загальний розмір) кредиту становить 3000.00 гривень. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 06 січня 2023 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 21 січня 2023 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 21 квітня 2023 року (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно з п.п. 1.5.1-1.5.3 договору про споживчий кредит № 8663108 від 06 січня 2023 року комісія за надання кредиту: 570.00 гривень, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 900.00 гривень, які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 8100.00 гривень, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Відповідно до п. 6.1 договору про споживчий кредит № 8663108 від 06 січня 2023 року, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (а.с. 15-26).

З копії паспорта споживчого кредиту № 8663108 від 06 січня 2023 року - додаток № 2 до договору про споживчий кредит №8663108 від 06 січня 2023 року слід, що відповідач був ознайомлений з умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацією щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядком повернення кредиту.(а.с. 27-28).

З копії анкети-заяви на кредит № 8663108 від 06 січня 2023 року слід, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» про надання кредиту у сумі 3000.00 гривень з нарахуванням комісії за надання кредиту: 570.00 гривень, що нараховується одноразово за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту за договором; процентів за користування кредитом: 900.00 гривень, що нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Строк кредиту: 15 днів з 06 січня 2023 року. Дата повернення кредиту: 21 січня 2023 року. Сума до повернення: 4470.00 гривень (а.с. 30).

З копії прийняття рішення по заяві 8663108 слід, що було винесено рішення про погодження умов кредитування по заяві 8663108 на суму 3000.00 гривень, строком на 15 днів, комісія за надання: 19 %, ставка процентна: 2.00 % за кожен день користування.(а.с. 31)

Відповідно до копії довідки генерального директора ТОВ «Мілоан» Вініченка О.В. слід, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 8663108 від 06 січня 2023 року, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: V11141, дата та час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику: 06 січня 2023 року, 10:42:27, номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_1 (а.с. 29).

З копії платіжного доручення № 90746687 від 06 січня 2023 року слід, що ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 3000.00 гривень на картку НОМЕР_2 (а.с. 32)

До позовної заяви долучено копію відомості про щоденні нарахування за кредитним договором № 8663108 ОСОБА_1 за період з 06.01.2023 по 21.04.2023 (а.с. 33-34).

З копії виписки з особового рахунка за кредитним договором № 8663108 від 06 січня 2023 року слід, що сума заборгованості за означеним договором станом на 12 листопада 2025 року (включно) складає 12570.00 гривень, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту: 3000.00 гривень, прострочена заборгованість за комісіями: 570.00 гривень, прострочена заборгованість за відсотками: 9000.00 гривень (а.с. 35).

З копії договору відступлення прав вимоги (з копіями додатків) № 97-МЛ від 29 травня 2023 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) слід, що на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (а.с. 36-50).

Також, як слід з копії додаткової угоди № 1 до договору про відступлення прав вимоги № 98-МЛ від 29 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (кредитор) та Товариство з обмежено. відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) уклали означену додаткову угоду, якою сторони досягли взаємної згоди змінити договір, внести зміни в додаток № 1 до договору про відступлення прав вимоги № 98-МЛ від 29 травня 2023 року (а.с. 51-52).

З копії акту приймання-передачі Реєстру боржників від 29 травня 2023 року до договору відступлення прав вимог № 97-МЛ від 29 травня 2023 року до слід, що згідно з вимогами п. 8.3 договору відступлення прав вимоги № 97-МЛ від 29 травня 2023 року кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кредитора від 29 травня 2023 року, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору (а.с. 53).

Відповідно до копії платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) № 71529 від 29 травня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перерахувала грошові кошти ТОВ «Мілоан» у сумі 1 104663.30 гривень за відступлення прав вимоги згідно з договором відступлення прав вимоги № 97-МЛ від 29 травня 2023 року (а.с. 54).

Як слід з копії витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 97-МЛ від 29 травня 2023 року (у новій редакції згідно додаткової угоди № 1 від 26 серпня 2025 року) відповідач ОСОБА_1 знаходиться у реєстрі під номером 2796, загальна заборгованість становить 12570.00 гривень.(а.с. 55).

З копії претензії слід, що новий кредитор в особі ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» повідомив відповідача ОСОБА_1 про зміну кредитора та необхідність повернення боргу.(а.с. 56)

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як слід з ч. 1 ст. 207 ЦК України, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічною правовою позицією є Постанова Верховного Суду №61-20799св19 у справі № 561/77/19 від 16 грудня 2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

З викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У суду не виникло сумніву про те, що первісний кредитор виконав вимоги закону, уклав договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту. У свою чергу відповідач, використовуючи своє право згідно укладеного договору отримав кредитні кошти, які використовував на свій розсуд.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 512 ЦК України слід, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

З ст. 514 ЦК України слід, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України слід, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України слід, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України слід, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1052 ЦК України передбачено, що у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Як слід за ст. 1077 ЦК України , що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За ст. 1078 ЦК України слід, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

За ст. 1082 ЦК України слід, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції Верховного Суду України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «….боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги інший особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору…..неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Отже, як було встановлено судом, відповідач уклав з первісним кредитором – ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит № 8663108 від 06 січня 2023 року, отримав кредитні кошти, однак своєчасно їх не повернув. Новий кредитор згідно договору відступлення права вимоги набув право вимоги до боржників, у тому числі і до відповідача. Відповідач належним чином не виконав обов`язки за договором. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний також сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. За час використання кредитних коштів позивачу за договором відступлення прав вимоги перейшло право грошової вимоги до відповідача, строк платежу за якою настав. Відтак, позовні вимоги сторони позивача в цій частині належить задовольнити, а саме щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 8663108 від 06 січня 2023 року в розмірі 12000.00 гривень.

Суд не погоджується з позовними вимогами сторони позивача про стягнення комісії у розмірі 570.00 гривень з таких підстав.

Стосовно цього питання у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зроблено правовий висновок: «10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (надалі також Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. З таких підстав в цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити.

Стороною позивача були надані: копія договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с. 62); копія акту Д/8215 наданих послуг (правової (правничої) допомоги від 12 листопада 2025 року, згідно з яким адвокатське об`єднання «Апологет» в особі адвоката керуючого партнера Усенка М.І. та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір про надання правової (правничої) допомоги, сума послуг складає 8000 гривень (а.с. 64); копія ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Каптал» адвокатом Усенком М.І. (а.с. 63); копія детального опису наданих послуг до акту № Д/8215 від 12 листопада 2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, складеного 12 листопада 2025 року (а.с. 65).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Сторона відповідача, отримавши позовну заяву та додатки до неї, не надала суду доказів щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу від сторони відповідача не надійшло. З таких підстав слід задовольнити вимоги сторони позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки стороною позивача був сплачений судовий збір у сумі 2422.40 гривень, було задоволено частину позовних вимог, саме: з 12570.00 гривень позовних вимог задоволено 12000.00 гривень (12000.00х100%):12570.00=95,50% судовий збір 2422.40 гривень, задоволено 95,50%, (2422,40х95,50%):100%= 2313.40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 128, 141, 223, 229, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 6, 205, 207, 526, 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1050, 1052, 1054, 1077,1078, 1082 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса 89018 місто Львів вулиця Смаль-Стоцького №1 корпус 28 IBAN НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО300614) заборгованість за кредитним договором №8663108 від 06 січня 2023 року в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса 89018 місто Львів вулиця Смаль-Стоцького №1 корпус 28 IBAN НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО300614) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2313 (дві тисячі триста тринадцять) гривень 40 копійок.

В іншій частині позовних вимогу у розмірі 570 (п`ятсот сімдесят) гривень 00 копійок комісії відмовити за необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса 89018 місто Львів вулиця Смаль-Стоцького №1 корпус 28 IBAN НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО300614) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 23 березня 2026 року.

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов