Вирок від 24 березня 2026 р. у справі №293/267/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/267/26

Провадження №1-кп/293/123/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів кримінальне провадження внесене до ЄРДР №12026060610000112 від 16.02.2026 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянки України, уродженки м. Житомир, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , одружена, з середньою освітою, на утриманні має п`ять дітей, непрацюючої,

судима вироком від 20.02.2025 Черняхівського районного суду Житомирської області за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, згідно ст.75 КК України від відбуття покарання звільнена з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено, зокрема востаннє Указом Президента України N 40/2026 від 12.01.2026, дію правового режиму воєнного стану було продовжено строком на 90 діб, а саме до 04.05.2026, тобто станом на 14.02.202+6 його дію не було припинено або скасовано.

ОСОБА_5 , будучи 20.02.2025 засудженою Черняхівським районним судом Житомирської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, та згідно ст.75 КК України від відбуття покарання звільненою з встановленням іспитового строку на 1 рік 6 місяців, з попередньої судимості висновків не зробила, та вчинила новий умисний злочин за наступних обставин.

Так, 14 лютого 2026 року близько 19 год. 45 хв. ОСОБА_5 , перебувала по АДРЕСА_1 , де на території домоволодіння АДРЕСА_2 , побачила автомобіль марки «ВАЗ 2104», д.н.з. НОМЕР_1 , після чого у останньої виник злочинний умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна із вищевказаного автомобіля.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , у вищевказаний день та час, через незачинену хвіртку, пройшла на території домоволодіння АДРЕСА_2 , де підійшла до автомобіля марки «ВАЗ 2104», д.н.з. НОМЕР_2 , та своєю рукою відчинила передні водійські дверцята вказаного автомобіля, які не були зачиненні, таким чином незаконно проникла в середину автомобіля, який є сховищем особистого майна ОСОБА_4 .

Після цього, ОСОБА_5 , перебуваючи в середині автомобіля марки «ВАЗ 2104», д.н.з. НОМЕР_2 , своєю рукою відвернула сонцезахисний козирок, розташований над переднім сидінням автомобіля, де побачила грошові кошти в сумі 5000 грн., належні ОСОБА_4 , після чого достовірно знаючи, що в Україні введено воєнний стан, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, керуючись корисливим мотивом, а також розуміючи, що за її діями ніхто не спостерігає та вони залишаються непоміченими, таємно, повторно викрала гроші в сумі 5000 грн.

В подальшому, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зникла та викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 5000 грн.

Таким чином ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у сховище, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.

II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнала повністю, не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті. Надала покази, що дійсно 14.02.2026 об 19-45 проникла через хвіртку на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , де з автомобіля потерпілого таємно викрала 5000 гривень, належних потерпілому ОСОБА_6 . Вказала, що гроші були у сонцезахисному козирку, розташованим над переднім водійським сидінням автомобіля. Викраденими коштами розпорядилась на власний розсуд. У подальшому викрадені кошти повернула потерпілому під розписку. Щиро розкаялась у вчиненому та попросила суворо не карати.

Так, статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, в силу вимог ч.6 ст.22 КПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 сторона обвинувачення посилалася на докази, які згідно зі ст.ст. 85, 86, 94 КПК України є допустимими, належними, достовірними та достатніми, а саме: на показання потерпілої сторони та відомості, що містяться у письмових доказах, наданих стороною обвинувачення.

Потерпілий в судовому засіданні пояснив , що вони з обвинуваченою проживають по сусідству в с. Городище. Надав покази про те, що 14.02.2026 надвечір приїхав, з міста Житомира за місцем проживання у с. Городище, своїм автомобілем, який залишив на подвір`ї за адресою АДРЕСА_2 відчиненим. Пояснив, що в машині під сонцезахисним козирком у нього були кошти в сумі 5000,00 грн, зникнення яких він виявив вранці наступного дня. Оскільки того дня ввечері до нього заходили діти обвинуваченої, то подумав, що крадіжку вчинили діти і тому зателефонував чоловіку обвинуваченої , якого звати " ОСОБА_7 " і повідомив про зникнення грошей. Через деякий час йому зателефонував чоловік обвинуваченої та повідомив, що гроші викрали не діти, а його дружина ОСОБА_8 і пообіцяв повернути гроші трохи пізніше. Вказав, що про вказаний факт крадіжки повідомив працівників поліції. Вказав, що у подальшому обвинувачена повернула викрадені кошти.

Потерпілий не наполягав на суворій мірі покарання та вважав за можливе призначити обвинуваченій покарання не пов`язане з позбавлнням волі.

Окрім повного визнання ОСОБА_5 своєї вини, стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, надано наступні письмові докази, які відповідно до ст.ст. 358, 359 КПК України судом безпосередньо оголошені та досліджені, а саме:

протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 15.02.2026, згідно із яким ОСОБА_4 повідомив, що 14.02.2026 в період часу з 19:00 год. по 21:30 год. невстановлена особа шляхом вільного доступу з автомобіля ВАЗ-2104, що знаходився у дворі буд. АДРЕСА_2 таємно викрала гроші в сумі 5000 гривень;

протокол огляду місця події від 15.02.2026, згідно із яким в присутності двох понятих та потерпілого проведений огляд домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , що відображений на фото таблиці та під час якого виявлено сліди рук на водійських дверцятах із зовнішньої сторонки, що вилучені на плівку типу скоч та змив із козирка;

протокол огляду місця події від 15.02.2026 за участі двох понятих, спеціаліста, власника домоволодіння ОСОБА_9 , в ході якого проведений огляд домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , що відображений на фото таблиці, під час якого виявлено та вилучено, за добровільної згоди власника, порожнюю скляну пляшку з-під горілки «Гетьман» ємністю 1 л.;

постанова про визнання предметів речовими доказами у кримінальному провадженні і передачу їх на зберігання від 16.02.2026, якою визнано речовим доказом: порожнюю пляшку з-під горілки «Гетьман» ємк 1л., яку було виявлено та вилучено 15.02.2026 під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 ;

заява ОСОБА_5 про дозвіл працівникам поліції огляду її мобільного телефону марки ZTE в корпусі чорного кольору;

протокол огляду предмета від 16.02.2026, яким встановлено мобільний телефон марки ZTE в корпусі чорного кольору, в полімерному чохлі чорного кольору, на якому наявна наліпка з написом «Orania». Вказаний телефон знаходиться в робочому стані на передній панелі тріщини;

висновок експерта №СЕ-19/106-26/2940-Д від 18.02.2026 за результатами дактилоскопічної експертизи згідно із яким:

сліди папілярних узорів рук найбільшими розмірами 11х45 мм, 10х44 мм (стрічка розмірами 22х46) та 13х22 мм (стрічка розмірами 22х26мм), які вилучені під час огляду місця події від 15.02.2026 за адресою: АДРЕСА_2 , придатні для ідентифікації за ними особи, що їх залишила;

сліди папілярних узорів руки розмірами: 11х45, 10х44 мм (стрічка розмірами 22х46) залишені відповідно вказівним та середнім пальцями правої руки особи, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 13х22мм(стрічка розмірами 22х26мм) залишений мізинцем правої руки особи дактилоскопічна карта якої заповнена на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.02.2026, у присутності двох понятих, за яким свідок ОСОБА_10 за пред`явленими фотознімками за №№1,2,3,4, впізнав жінку на фото №2, яій досталяв продуктове замовлення в с. Городище 14.02.2026;

протокол проведення слідчого експерименту від 24.02.2026 за участі підозрюваної ОСОБА_5 ,хід проведення якого фіксувався відеокамерою «SONI» з фотоносієм, під час якого ОСОБА_5 розповіла та відтворила обставини викрадення коштів з автомобіля потерпілого.

Крім того, під час судового розгляду були досліджені характеризуючі обвинувачену ОСОБА_5 документи, зокрема:

- довідка Житомирського районного сектору №9 філії Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області згідно якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджена 20.02.2025 Черняхівським районним судом Житомирської області за ч.2 ст. 185, ст. 75, п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, перебуває на обліку Житомирського районного сектору №9 філії Державної установи «Центр пробації»;

- копія вироку Черняхівського районного суду Житомирської області від 20.02.2025, яким ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1(одного) року 6 (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї судом обов`язки. Вирок набрав законної сили від 25.03.2025;

- довідка Комунального некомерційного підприємства "Черняхівське територіальне медичне об`єднання" Черняхівської селищної ради, згідно якої обвинувачена ОСОБА_5 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває;

- довідка-характеристика на ОСОБА_5 , видана Високівською сільською радою, за змістом якої ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується негативно, веде спосіб життя, який не відповідає загальноприйнятим нормам моралі та поведінки;

- копії свідоцтва про шлюб та про народження дітей;

- вимога про судимість за якою ОСОБА_11 є судимою.

Зважаючи на всі викладені обставини, оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Порушень вимог ст.87 КПК України не установлено.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Суд бере до уваги, що Указом Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 в Україні введено воєнний стан.

Таким чином, оцінивши в сукупності всі досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов до переконання про те, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, доведена повністю "поза розумним сумнівом".

Так, своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у сховище, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України

Підстав, відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

ІІІ. Мотиви призначення покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченій покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.

За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_5 виду та міри покарання, ураховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, те, що, відповідно до вимог ст. 12 КК України, він є тяжким злочином, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, яка раніше судима, характеризується негативно, заміжня має на утриманні п`ятеро дітей, не працює, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, вчиниа злочин під час іспитового строку.

Обставин, що відповідно до статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 не встановлено.

З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що для виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_5 , попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, їй має бути призначене покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.4 ст. 185 КК України.

При цьому суд дійшов переконання, що саме таке покарання є необхідним та буде достатнім для виправлення обвинуваченого. Разом з тим суд уважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого є неможливим без ізоляції від суспільства, оскільки ОСОБА_5 належних висновків для себе не зробила з попередніх судимостей, на шлях виправлення не стала, натомість під час іспитового строку вчинила новий злочин проти власності, що свідчить про її небажання до змін у своїй поведінці.

Згідно ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 засуджена 20.02.2025 Черняхівським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, а відтак остаточне покарання обвинуваченій ОСОБА_5 необхідно призначити за правилами ст. 71 КК України, частково приєднавши невідбуте покарання за вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 20.02.2025.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відповідно п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" N 7 від 24.10.2003 р., у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті75,104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81,107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов`язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м`які види покарання.

За вказаних обставин, з урахуванням покарання, призначеного ОСОБА_5 за попереднім вироком від 20.02.2025 у виді трьох років позбавлення волі, обвинуваченій слід призначити остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком покарання за попереднім вироком на підставі ч. 1 ст. 71 КК України.

Цивільний позов не заявлений.

ІV. Вирішення питання щодо запобіжного заходу.

Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 24.02.2025 у справі №295/3161/26 до підозрюваної ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із строком застосування до 14.04.2026.

Оскільки обвинуваченій ОСОБА_5 судом призначається покарання у виді позбавлення волі, яке вона повинна відбувати реально, зважаючи на дані про особу обвинуваченої, суд дійшов висновку про продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК, зокрема, ризику переховування від відбування покарання, який не зможе відвернути застосування менш суворого запобіжного заходу, тому вважає за необхідне продовжити дію обраного раніше стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили, але не довше ніж як на 2 місяці із дня ухвалення вироку суду.

Разом з тим, зважаючи на норми ч.7 ст. 72 КК України, згідно із якою домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі, у строк в строк покарання у виді позбавлення воліобвинуваченій ОСОБА_5 суд зараховує час її перебування під цілодобовим домашнім арештом з 24.02.2026 до набрання вироком законної сили, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

V. Рішення щодо речових доказів.

Долю речових доказів суд уважає за необхідне вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

VІ. Процесуальні витрати.

Процесуальні витрати у справі за проведення судової дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/106-26/2940-Д від 18.02.2026 в сумі 3565,60 грн, суд відповідно до ст. 124 КПК України стягує з ОСОБА_5 на користь держави.

Керуючись ст. 2,7, 100, 124, 128,174, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395, ч.15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

2. На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 20.02.2025 та остаточно визначити ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

3. Відповідно до ч.7 ст. 72 КК України у строк покарання обвинуваченій ОСОБА_5 зарахувати час її перебування під цілодобовим домашнім арештом у період з 24.02.2026 і по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

4. Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити попередній – цілодобовий домашній арешт, продовживши його дію до набрання вироком суду законної сили, але не довше ніж на 2 (два) місяці із дня ухвалення вироку, тобто до 26.05.2026 включно.

5. Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати по справі за проведення судової дактилоскопічної експертизи у розмірі 3565,60 грн (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

6. Речові докази: порожню пляшку з-під горілки «Гетьман» ємк 1 л, яка переданан на зберіганя до камери зберігання речових доказів ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області - знищити

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_12