Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №560/11807/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/11807/25

РІШЕННЯ

іменем України

26 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулася до суду з позовом, у якому просить: визнати протиправними дії Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова щодо нарахування їй індексації грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по 07.06.2016 включно із застосуванням іншого, ніж січень 2008 року, місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення; зобов`язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова нарахувати та виплатити їй індексацію грошового забезпечення за цей період із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування їй індексації грошового забезпечення за період з 08.06.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням іншого, ніж січень 2008 року, місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити їй індексацію грошового забезпечення за цей період із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення за періоди: з 01.03.2018 по 19.01.2021 включно, з 29.09.2021 по 31.12.2022 включно, з 01.01.2024 по 16.03.2025 включно та за 10.04.2025; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити їй індексацію-різницю грошового забезпечення за зазначені періоди у розмірі 4 086,05 грн на місяць з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Ухвалою від 14.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із позовною заявою, позивачка позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Вказує, що, згідно з витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.04.2025 №111 її з 10.04.2025 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Зазначає, що проходила військову службу та перебувала на грошовому забезпеченні у спірний період: з 13.04.2016 по 07.06.2016 включно – в Житомирському військовому інституті імені С. П. Корольова (далі – відповідач 1); з 08.06.2016 по 12.09.2017 включно – у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), яка безпосередньо підпорядкована в/ч НОМЕР_1 ; з 13.06.2016 по 10.04.2025 включно – у Військовій частині НОМЕР_1 (далі – відповідач 2, в/ч НОМЕР_1 ).

Стверджує, що їй за період із 15.04.2016 по 07.06.2016 включно нараховувано індексація грошового забезпечення з урахуванням з січня 2016 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін.

Посилається на те, що Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що позивачці за весь період проходження військовій служби у військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) та військовій частині НОМЕР_1 була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період проходження військової служби з 08.06.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця – січень 2016 року, за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з урахуванням базового місяця – березень 2018 року.

Позивачка вважає дії відповідачів щодо визначення інших місяців ніж січень 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації у період із 13.04.2016 по 28.02.2018 включно протиправними, оскільки із грудня 2015 року при нарахуванні індексації не міг застосовуватись інший місяць, як місяця обчислення індексу споживчих цін (так званий базовий місяць) ніж січень 2008 року.

Згідно із відзивом на позов, відповідач 1 - Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити з огляду на таке.

Вказує, що при виключенні позивачки зі списків особового складу 07.06.2016 з нею був проведений розрахунок в повній відповідності до вимог чинного законодавства України.

Вважає помилковою вимогу позивачки нарахувати і виплатити на її користь індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, зокрема, з тих підстав, що позивачці взагалі не було нараховано індексацію грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по 07.06.2016.

Стверджує, що, оскільки у даній справі позивачу взагалі не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по 07.06.2016, не було визначено її розмір, не визначено базовий місяць, який підлягає застосуванню, то вимоги позивачки про нарахування та виплату індексації саме із застосуванням базового місяця січня 2008 року задоволенню не підлягають як передчасні.

Також посилається на пропуск позивачкою строку для звернення з позовною заявою до суду.

Відповідач – 2 - військова частина НОМЕР_1 – відповідно до відзиву на позов, проти задоволення позовних вимог заперечує та просить у їх задоволенні відмовити з огляду на таке.

Вказує, що індексація грошового забезпечення позивачці за спірний період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 проведена відповідно, до норм Закону № 1282-ХІІ та в межах прожиткового мінімуму, і, сума індексації грошового забезпечення позивачки, обчислена відповідно до норм, правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів визначені Порядком № 1078 за спірний період.

Зазначає, що немає передбачених законодавством підстав для проведення індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 4 086,12 грн. в місяць, позивачці за період з 01.03.2018 по 19.01.2021 включно, 29.09.2021 по 31.12.2022 включно, з 01.01.2024 по 16.03.2025 включно та 10.04.2025 включно, оскільки позивачці за цей період була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення відповідно до норм, правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів визначені Порядком № 1078 за вказаний період.

Щодо позовної вимоги в частині нарахування та виплати позивачці виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, посилається на те, що немає правових підстав здійснити на користь позивачки вказану компенсацію, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованого відповідачем грошового забезпечення, тобто, у майбутньому. Отже, на думку відповідача 2, відповідні вимоги є передчасними, а тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив таке.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.04.2025 № 111 позивачку з 10.04.2025 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка проходила військову службу та перебувала на грошовому забезпеченні у такі періоди: з 13.04.2016 по 07.06.2016 — у Житомирському військовому інституті імені С. П. Корольова; з 08.06.2016 по 04.09.2017 — у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), яка безпосередньо підпорядкована військовій частині НОМЕР_1 ; з 04.09.2017 по 10.04.2025 — у військовій частині НОМЕР_1 .

З відповіді Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова на адвокатський запит та з довідки про нараховану індексацію за квітень-червень 2016 року вбачається, що за період служби позивачки у цьому закладі індексацію грошового забезпечення було пов`язано із січнем 2016 року як місяцем для обчислення індексу споживчих цін, а фактичні нарахування індексації за квітень-червень 2016 року відображені як нульові.

З листа військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2025 № 1382 убачається, що: за період з 08.06.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення позивачці нараховано і виплачено з урахуванням базового місяця січень 2016 року; за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 — з урахуванням базового місяця березень 2018 року.

Із довідок форми ОК-5 та ОК-7, а також із картки особового рахунку за 2018 рік вбачається, що грошовий дохід позивачки: у лютому 2018 року становив 7 595,04 грн; у березні 2018 року становив 7 972,14 грн.

Отже, розмір підвищення доходу у березні 2018 року становив 377,10 грн.

Із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2021 № 12 вбачається, що позивачка вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 20.01.2021, а з наказу від 29.09.2021 № 205 — що вона прибула з цієї відпустки та приступила до виконання обов`язків з 29.09.2021.

Так само з наказів від 16.03.2025 № 80 та від 10.04.2025 № 111 вбачається, що позивачка перебувала у відпустці без збереження грошового забезпечення для догляду за дитиною з 17.03.2025 по 09.04.2025 включно.

Саме тому зазначені проміжки часу не включені до спірних періодів щодо індексації-різниці.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

Так, відповідно до частин першої — третьої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року № 2011-XII (тут і далі – Закон № 2011-XII у редакції, чинній у спірний період) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 року № 1282-XII (тут і далі – Закон № 1282-XII у редакції, чинній у спірний період) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до абзацу другого статті 1 цього Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За абзацами 1-7 статті 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Стаття 6 Закону № 1282-XII визначає, що, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Частина 1 статті 9 Закону № 1282-XII передбачає, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (тут і далі – Порядок № 1078 у редакції, чинній у спірний період).

Цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Абзац другий пункту 1-1 Порядку № 1078 передбачає, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Пункт 2 Порядку № 1078 встановлює, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності); суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Згідно із абзацами 3-6 пункту 5 Порядку № 1078, сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пункт 10-2 Порядку № 1078 передбачає, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Для періоду до 01.03.2018 суд застосовує також постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, якою було впорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців і з 01.01.2008 запроваджено нові посадові оклади.

Для періоду з 01.03.2018 суд застосовує постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, яка встановила нові розміри грошового забезпечення військовослужбовців.

Саме тому для цілей індексації в період до 28.02.2018 вирішальним є січень 2008 року як місяць підвищення посадових окладів, а з 01.03.2018 — березень 2018 року як місяць підвищення доходу.

Щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб суд застосовує постанову Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, якою затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих з грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовців.

Суд також бере до уваги, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” було зупинено на 2023 рік, а з 01.01.2024 право на індексацію було поновлено; однак вимог за 2023 рік у цій справі не заявлено, а позовні вимоги щодо індексації-різниці заявлені лише за періоди, починаючи з 01.01.2024 після поновлення відповідного регулювання.

Надаючи оцінку позовним вимогам у цій справі, суд виходить із таких міркувань.

Щодо вимог позивачки про індексацію за період з 13.04.2016 по 28.02.2018, то суд вказує на таке.

Суд зазначає, що після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 1013 з 01.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» для визначення моменту, з якого обчислюється індекс споживчих цін, правове значення має не дата прийняття конкретної особи на службу, а дата підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною посадою.

Це безпосередньо випливає з положень абзацу першого пункту 5 та пункту 10-2 Порядку № 1078 у редакції, чинній у спірний період.

Оскільки останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців до березня 2018 року відбулося з 01.01.2008 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1294, а наступне — лише з 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704, саме січень 2008 року має враховуватися як місяць підвищення окладу для цілей обчислення індексу споживчих цін у спірному періоді до 28.02.2018.

Такий висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду в аналогічних правовідносинах (наприклад, постанови Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 600/4598/23-а та від 14.03.2025 у справі № 600/565/24-а).

Так, судом встановлено, що Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова та військова частина НОМЕР_1 застосували січень 2016 року як базовий місяць.

Водночас, такий підхід відповідачів суперечить наведеному вище правовому регулюванню.

При цьому, відповідачі не довели правомірності застосування саме січня 2016 року як базового місяця у спірних правовідносинах.

За правилами частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідачів щодо нарахування індексації за періоди: з 13.04.2016 по 07.06.2016; з 08.06.2016 по 28.02.2018 є обґрунтованими.

Похідні вимоги про зобов`язання здійснити нарахування та виплату індексації за ці періоди із застосуванням січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум ПДФО також підлягають задоволенню, оскільки саме такий спосіб захисту реально поновлює порушене право позивачки.

Щодо вимог позивачки про індексацію-різницю з 01.03.2018, то суд виходить із такого.

Із 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивачки.

Отже, саме у березні 2018 року відповідач 2 мав застосувати положення абзаців третього — шостого пункту 5 Порядку № 1078 та визначити: розмір підвищення доходу позивачки у березні 2018 року; суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці; чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації; якщо не перевищує — нарахувати індексацію-різницю як різницю між цими величинами.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, зокрема викладеним у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 30.01.2025 у справі № 600/4598/23-а та від 14.03.2025 у справі № 600/565/24-а, згідно з якими в березні 2018 року відповідач 2 зобов`язаний був вирішити питання про наявність у військовослужбовця права на індексацію-різницю та, за наявності підстав, визначити її розмір.

Так, із матеріалів справи вбачається, що дохід позивачки у лютому 2018 року становив 7 595,04 грн, а у березні 2018 року — 7 972,14 грн.

Отже, розмір підвищення доходу в березні 2018 року становив 377,10 грн.

Позивачка навела розрахунок, за яким сума можливої індексації у березні 2018 року становила 4 463,15 грн, а відтак індексація-різниця — 4 086,05 грн на місяць.

Відповідач 2 не надав суду належного альтернативного розрахунку, який би спростовував зазначені розрахунки показники, хоча саме на нього, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, покладено обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності.

У відзиві відповідач 2, навпаки, виходить із того, що питання індексації-різниці має вирішуватися саме за правилами абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078, однак фактично заперечує лише проти суми, заявленої позивачкою.

У той же час, довід відповідача 2 про те, що позивачці вже виплачено 18 524,76 грн індексації грошового забезпечення/індексації-різниці, суд відхиляє як неналежно доведений.

Так, письмові докази, на які посилається відповідач 2, не дозволяють суду однозначно встановити, що зазначена сума є саме індексацією-різницею, за які саме місяці вона нарахована та чи була вона фактично виплачена.

За таких обставин, суд не має підстав виходити з того, що військова частина НОМЕР_1 вже виконала свій обов`язок щодо нарахування та виплати індексації-різниці за спірні періоди.

Негативні наслідки недоведеності цієї обставини, за ч. 2 ст. 77 КАС України, покладаються на відповідача 2.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення за періоди: з 01.03.2018 по 19.01.2021 включно; з 29.09.2021 по 31.12.2022 включно; з 01.01.2024 по 16.03.2025 включно; за 10.04.2025 є обґрунтованими.

Так само обґрунтованою є вимога про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачці індексацію-різницю за вказані періоди у розмірі 4 086,05 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Такий спосіб захисту відповідає принципу ефективності судового захисту та сталій практиці Верховного Суду в аналогічних правовідносинах.

Щодо компенсації позивачці сум податку на доходи фізичних осіб, то суд вказує на таке.

Оскільки індексація грошового забезпечення та індексація-різниця є складовими виплат, пов`язаних із проходженням військової служби, при їх виплаті підлягає застосуванню Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 44.

Тому вимоги позивачки про одночасну компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб є похідними від основних вимог та підлягають задоволенню разом із ними.

Оцінюючи доводи відповідача 1 про пропуск позивачкою строку звернення до суду, суд виходить з таких міркувань.

За частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже, сам КАС України передбачає можливість застосування спеціального строку, визначеного іншим законом.

Суд враховує, що заявлені в цій справі вимоги стосуються не оскарження самого факту прийняття на публічну службу, її проходження чи звільнення, а вимог про належні позивачці складові грошового забезпечення за період служби та при звільненні.

Саме тому під час оцінки доводів про строк звернення суд виходить не лише з положень статті 122 КАС України, а й із підходу, за яким у спорах про належні виплати особі застосовується спеціальне регулювання строків, установлене трудовим законодавством.

Так, на момент звернення позивачки до суду 08.07.2025 стаття 233 КЗпП України передбачала тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а в справах про виплату всіх сум, що належать при звільненні, — тримісячний строк з дня одержання письмового повідомлення про такі суми.

Суд установив, що позивачку виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 10.04.2025, а позов подано через систему «Електронний суд» 08.07.2025.

Отже, навіть якщо виходити з найбільш суворого для позивачки підходу та обчислювати строк із дати виключення зі списків особового складу, позов подано в межах тримісячного строку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що конкретизовані дані про підхід відповідачів до визначення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, а також про фактичний обсяг проведених чи не проведених нарахувань позивачка отримала лише з відповідей на адвокатські запити у травні-червні 2025 року.

Саме з цих документів випливає, що відповідачі застосовували січень 2016 року як базовий місяць для періоду до 28.02.2018.

При цьому, матеріали справи не містять належних доказів того, що до цього моменту відповідачі повідомили позивачку про такий підхід іншим належним чином.

За змістом положень частини другої статті 77 КАС України, саме на відповідачів покладається обов`язок довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень.

Оскільки відповідачі не довели, що позивачка дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права раніше, ніж це випливає з наявних у матеріалах справи документів, доводи про пропуск строку звернення до суду є необґрунтованими.

З огляду на викладене вище, суд виходить із того, що: відповідачі належними та допустимими доказами не довели правомірності застосування січня 2016 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення позивачки за період до 28.02.2018; військова частина НОМЕР_1 також не довела правомірності ненарахування та невиплати позивачці індексації-різниці за спірні періоди після 01.03.2018 і не надала належних доказів того, що така індексація-різниця вже була нарахована та виплачена в обсязі, який виключає задоволення позову.

Отже, позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню повністю.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13 квітня 2016 року по 07 червня 2016 року включно із застосуванням іншого, ніж січень 2008 року, місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13 квітня 2016 року по 07 червня 2016 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу».

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням іншого, ніж січень 2008 року, місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу».

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за періоди: з 01 березня 2018 року по 19 січня 2021 року включно; з 29 вересня 2021 року по 31 грудня 2022 року включно; з 01 січня 2024 року по 16 березня 2025 року включно; за 10 квітня 2025 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди: з 01 березня 2018 року по 19 січня 2021 року включно; з 29 вересня 2021 року по 31 грудня 2022 року включно; з 01 січня 2024 року по 16 березня 2025 року включно; за 10 квітня 2025 року, у розмірі 4 086,05 грн на місяць, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу».

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )

Відповідач:Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова (просп. Миру, 22, м. Житомир,Житомирський р-н, Житомирська обл.,10004 , код ЄДРПОУ - 08183359) Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )

Головуючий суддя Є.В. Печений