Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №560/1186/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1186/26

РІШЕННЯ

іменем України

23 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

за участю:секретаря судового засідання Пастух В.М. представника позивача - Бабчук О.В. представників відповідача - Ткачук Н.І., Ворника С.О.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд за позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0011052407 від 14.01.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0011102407 від 14.01.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0011062407 від 14.01.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0011002407 від 14.01.2026 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що здійснював господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування II групи, ставка податку - 16 відсотків від законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року за період з 01.03.2018 по 30.09.2023 року. ОСОБА_1 не отримував та не міг отримувати дохід від здійснення діяльності із фінансового посередництва, тому твердження відповідача про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та необхідність застосування загальних умов оподаткування є безпідставними.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач в задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що ФОП ОСОБА_1 у періоді з 01.03.2018 по 30.09.2023 перебував на спрощеній системі оподаткування - платник єдиного податку ІІ групи, ставка податку - 16 відсотків, згідно поданих податкових декларацій платника єдиного податку за вказаний період отримав доходи від здійснення діяльності в загальній сумі 20 276 700,00 грн. Види діяльності, які не дають права суб`єктам господарювання, зокрема, фізичним особам - підприємцям бути платниками єдиного податку у разі їх здійснення, наведено у підпункті 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПКУ. Так не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» зі змінами та доповненнями, сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділі III ПКУ (підпункт 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПКУ). Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у 2020 році порушив умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме здійснював діяльність у сфері фінансового посередництва - надавав поворотні фінансові допомоги на постійній основі. Відповідно до приписів абз.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298, абз.2 п.294.1 ст.294 Податкового кодексу України, платник податків був зобов`язаний з 01.01.2021 перейти на загальну систему оподаткування - сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач не здійснював жодних видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, оскільки надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги не належить до таких видів діяльності. На виконання умов договорів Позивачем була надана ФОП ОСОБА_2 безпроцентна поворотна фінансова допомога в розмірі, порядку та на умовах, визначених вказаними договорами. В нашому конкретному випадку грошові кошти позивачем надавались на умовах повернення без нарахування відсотків на суму фіндопомоги або інших компенсацій згідно з договорами про надання поворотної фінансової допомоги, укладених з ФОП ОСОБА_2 . В свою чергу, ФОП ОСОБА_2 здійснював часткове повернення суми фінансової допомоги, що свідчить про те, що надання позивачем фінансової допомоги не було спрямоване на отримання прибутку, адже надання фінансової допомоги було безвідсотковим та поворотним.

Отже, надання позивачем безпроцентної поворотної фінансової допомоги жодним чином не підпадає під визначення такого виду фінансових послуг як діяльність з фінансового посередництва, оскільки не відповідає основним ознакам як безпосередньо такої діяльності, так і ознакам фінансових послуг в цілому.

Головне управління ДПС у Хмельницькій області подало заперечення, зазначає, що згідно з підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, фізичні особи-підприємці можуть перебувати на другій групі платників єдиного податку лише за умови дотримання визначених законом критеріїв щодо виду діяльності та кола контрагентів.

Крім того, відповідно до пункту 291.5-1 статті 291 ПК України, у разі здійснення діяльності, що не відповідає вимогам спрощеної системи оподаткування, суб`єкт господарювання втрачає право на застосування такої системи оподаткування.

У свою чергу, відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України, у разі встановлення під час перевірки таких порушень платнику нараховуються податки та збори, від сплати яких він був звільнений як платник єдиного податку, а також застосовуються штрафні (фінансові) санкції.

Отже, після встановлення факту невідповідності платника вимогам спрощеної системи контролюючий орган зобов`язаний визначити податкові зобов`язання за правилами загальної системи оподаткування, що і було зроблено у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Зазначив, що відповідач протиправно нарахував податкові зобов`язання.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили, надав пояснення, що податковим органом правомірно винесено податкові повідомлення-рішення.

Судом встановлені такі обставини справи.

ФОП ОСОБА_1 за період з 16.02.2018 року по 31.12.2024 року оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності проводив на спрощеній та на загальній системах оподаткування.

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.02.2018 по 31.12.2024 і правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 05.01.2013 по 20.06.2017 (первинна реєстрація) та з 16.02.2018 по 31.12.2024 (повторна реєстрація). За результатами перевірки складений акт від 12.12.2025 №24557/22-01-24-07/ НОМЕР_1 .

На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 14.01.2026 року №0011052407, №0011102407, №0011062407, №0011002407.

Позивач, вважаючи зазначені рішення протиправними, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

В Акті перевірки контролюючий орган зазначив, що позивач порушив умови перебування на спрощеній системі оподаткування, встановлені ПК України, а саме: надавав поворотну фінансову допомогу ФОП ОСОБА_2 відповідно до договорів поворотної фінансової допомоги.

За висновком відповідача, відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010 "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, надання фінансової допомоги належить до коду 64 "Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення" та є забороненим для здійснення діяльності на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

На цій підставі відповідач вважав, що першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому відбулося таке порушення, позивач втратив право перебування на спрощеній системі оподаткування, а тому отримані доходи слід оподатковувати на загальних умовах.

У цьому контексті суд зазначає, що відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у періоді з 01.03.2018 по 30.09.2023 перебував на спрощеній системі оподаткування - платник єдиного податку ІІ групи.

Пунктом 291.4 статті 291 ПК України передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Підпунктом 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу.

Згідно підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки - у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Спірним питанням у цій справі є, чи відноситься надання позивачем іншій особі поворотної фінансової допомоги до діяльності в сфері фінансового посередництва.

У свою чергу, позивач зазначає, що кошти, надані ним за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, не відноситься до діяльності у сфері фінансового посередництва.

Абзацом восьмим підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

При цьому, Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не містить визначення поняття "фінансове посередництво".

Відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема частина друга третя статті 1049, позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

За приписами статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, позикодавець має право, а не обов`язок, на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим, поняття "фінансового посередництва" визначено частиною третьою статті 333 Господарського кодексу України (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин), відповідно до якої фінансовим посередництвом є діяльність, пов`язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.

Тож, фінансове посередництво передбачає дії фінансових посередників (банків, страхових компаній, інвестиційних фондів тощо), які надають різноманітні фінансові послуги, включаючи кредитування, інвестування, зберігання тощо.

Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 2664) (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2664 визначено, що ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, капіталу та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону № 2664 учасники ринку фінансових послуг - особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об`єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; клієнти. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг.

У матеріалах цієї справи наявні копії договорів про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, який був предметом податкової перевірки. Згідно з умовами вказаних договорів позивач, як позикодавець, надавав позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а позичальник зобов`язувався повернути надані грошові кошти в строки, передбачені договорами.

У договорах зазначено, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування коштами не стягується.

Отже, укладення таких договорів не мало на меті отримання позивачем доходу та, виходячи з наведених вище положень чинного законодавства України, не може розцінюватись як надання позивачем послуг з фінансового посередництва.

При цьому, податковою перевіркою не встановлено випадків отримання позивачем плати за надання поворотної фінансової допомоги позичальникам, так само, як і не виявлено випадків порушення позичальниками строків повернення коштів, отриманих як поворотна фінансова допомога.

Отже, доводи відповідача про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та необхідність застосування ним загальних умов оподаткування є безпідставними.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 14.01.2026 року №0011052407, №0011102407, №0011062407, №0011002407.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 13312 (тринадцять тисяч триста дванадцять) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26 березня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя О.О. Михайлов