Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №560/6988/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6988/25

РІШЕННЯ

іменем України

26 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 4033,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 4033,20 грн по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами. Відповідачу виставлена податкова вимога. Проте, вжиті заходи не призвели до добровільного погашення відповідачем заборгованості.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що нарахування мінімального податкового зобов`язання відбулося щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6824285600:06:031:0158, площею 3,31 га, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проте, підстави для його нарахування відсутні, оскільки вказана земельна ділянка передана у користування на умовах оренди до фермерського господарства "Власник" на підставі договору оренди землі від 01.01.2011, зареєстрованого 21.12.2012 в Управлінні Держкомзему у Старокостянтинівському районі. Крім того, з урахуванням змін у законодавстві, вважаються автоматично поновленими на один рік, зокрема, договори оренди земельних ділянок приватної власності, строк користування щодо яких закінчився після введення воєнного стану.

До суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких позивач зазначає, що згідно з відомостями інформаційної системи Державної податкової служби України та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка, яка розташована на території Миролюбненської територіальної громади, площею 3,3084 га, кадастровий номер 6824285600:06:031:0158. Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що договір оренди земельної ділянки площею 3,3084 га, кадастровий номер 6824285600:06:031:0158 видано 22.12.2022 та дата державної реєстрації 2023 рік.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.05.2025 зобов`язано Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області протягом трьох днів з дня отримання копії даної ухвали надати суду інформацію, яка міститься в Єдиному державному демографічному реєстрі, щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.05.2025 суддею Тарновецьким І.І. відкрито провадження в адміністративній справі №560/6988/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 19.01.2026 справу №560/6988/25 прийнято до провадження судді Фелонюк Д.Л.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

За відповідачем рахується податковий борг в сумі 4033,20 грн по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами, на підставі податкового повідомлення-рішення форми «МПЗФ» №489001-24/22-15 від 31.07.2023, яке отримане відповідачем 22.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Податкове зобов`язання нараховане за податковий період - 2022 рік.

Зазначена заборгованість підтверджується також розрахунком суми заборгованості, зворотним боком інтегрованої картки платника податків, інформацією про наявність / відсутність заборгованості з ЄСВ / податкового боргу у платника по Україні в цілому.

Оскільки податковий борг відповідач добровільно не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Статтею 67 Конституції України на платників податків покладено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України позивач надіслав відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 13.02.2024 №0001327-1303-2201, яка отримана останнім 28.02.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Приписами пункту 59.5 статті 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність підстав для стягнення податкового боргу, суд зазначає та враховує таке.

Позивач посилається на те, що згідно з інформаційними системами ДПС України та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Реєстру прав власності на нерухоме майно, у власності ОСОБА_1 у 2022 році перебувала земельна ділянка, яка розташована на території Миролюбненської територіальної громади з кадастровим номером 6824285600:06:031:0158, площею 3,3084 га, щодо якої і визначено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання.

У відзиві відповідач посилається на те, що вказана земельна ділянка у 2022 році знаходилась у довгостроковій оренді ФГ "Власник" згідно з укладеним 01.01.2011 договором оренди землі, який зареєстрований Управлінням Держкомзему у Старокостянтинівському районі 21.12.2012, терміном дії якого - на 10 років (пункт 1 статті 2 договору).

Суд встановив, що відмітка про державну реєстрацію на договорі оренди землі від 01.01.2011, вчинена 21.12.2012 (№682420004016175) відповідно до вимог законодавства, яке діяло до 01.01.2013.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію цього договору відсутній.

Надалі, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.09.2025 №444558190 вказана земельна ділянка на підставі договору оренди земельної ділянки від 22.12.2022 знову передана в оренду фермерського господарства "Власник" строком на 10 років, дата закінчення дії цього договору 22.12.2032.

Водночас, з записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що державна реєстрація цього договору оренди земельної ділянки проведена 19.01.2023 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 66141444).

Отже, після припинення дії попереднього договору оренди 21.12.2022, відповідач уклав новий договір оренди від 22.12.2022 з тим самим орендарем, який зареєстрований 19.01.2023.

Це означає, що у проміжок часу з 22.12.2022 по 18.01.2023 вказаний договір оренди (новий) не був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з встановленим порядком, відтак, відомості про передачу земельної ділянки в оренду у ньому не відображались.

Тобто у період з 22.12.2022 по 31.12.2022 фактично існував договір оренди (новий), який не був зареєстрований у встановленому порядку, а тому, не був чинним. Як наслідок, у цей час саме відповідач згідно з вимогами законодавства вважався особою, на яку був покладений обов`язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на норми Закону України від 24.03.2022 №2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» (далі - Закон №2145-IX), яким внесені зміни, зокрема, в Земельний кодекс України (далі - ЗК України з урахуванням такого.

Законом №2145-IX розділ X "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 27, відповідно до якого, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, зокрема, вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності.

На думку відповідача, пунктом 27 «Перехідні положення» ЗК України фактично передбачено автоматичне поновлення на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів оренди без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За логікою відповідача ці зміни повинні були заповнити прогалину регулювання на період до державної реєстрації нового договору оренди, фактично не розриваючи перебіг орендних відносин та не покладаючи на сторони договору обов`язок його негайної державної реєстрації.

Разом з тим, відповідачем не враховано, що до пункту 27 «Перехідні положення» ЗК України внесені зміни Законом України від 19.10.2022 №2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (далі - Закон №2698-IX), який набрав чинності 19.11.2022.

З урахуванням цих змін редакція пункту 27 «Перехідні положення» ЗК України викладена у такому вигляді:

«Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель", щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення:

а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування;

б) приватної власності;

(...)».

Отже, починаючи з 19.11.2022, вважались поновленими на один рік без волевиявлення сторін лише ті договори оренди, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану 24.02.2022, але до набрання чинності Законом №2698-IX, тобто 19.11.2022. Усі інші договори оренди, що укладені або поновлені після 19.11.2022, не вважались такими, що автоматично пролонговані на один рік без волевиявлення сторін.

Таким чином, оскільки дія попереднього договору оренди земельної ділянки, належної позивачу, завершувалась 21.12.2022, тобто, після набрання чинності Законом №2698-IX, цей договір не вважався автоматично поновленим /пролонгованим.

З наведеного слідує, що з 22.12.2022 відносно земельної ділянки відповідача хоч і був укладений новий договір оренди, однак він не вважався чинним, оскільки не був зареєстрованим у встановленому порядку. Зважаючи на це, у 2022 році позивач був платником податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання як власник земельної ділянки, яка не перебувала у оренді.

Крім того, відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Згідно з пунктом 287.5 статті 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Як встановив суд, податкове повідомлення-рішення форми «МПЗФ» №489001-24/22-15 від 31.07.2023 та податкова вимога форми "Ф" від 13.02.2024 №0001327-1303-2201 відповідачем не оскаржені. Грошове зобов`язання вважається узгодженим.

Водночас, предметом розгляду у справах про стягнення податкового боргу є наявність і розмір узгодженого грошового зобов`язання, яке не виконане платником, а також те, чи є особа платником податку, а не правомірність рішення контролюючого органу безпосередньо. Це означає, що суд не перевіряє правильність визначення податку і не здійснює оцінку правомірності або протиправності рішення податкового органу, на підставі якого утворився податковий борг.

У постанові Верховного Суду від 09.01.2024 у справі №160/9696/22 зазначається, що у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.

У той же час, зустрічного позову відповідач не заявив та, як зазначено, податкове повідомлення-рішення форми «МПЗФ» №489001-24/22-15 від 31.07.2023 не оскаржив.

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Положеннями пункту 87.11 статті 87 ПК України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем заборгованість в добровільному порядку не сплачена, узгодженість податкового боргу відповідачем не спростована, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими і належать до задоволення.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 кошти у рахунок погашення податкового боргу в сумі 4033 (чотири тисячі тридцять три) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )

Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк