Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №560/4346/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4346/25

РІШЕННЯ

іменем України

26 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26 грудня 2024 року за № 222030031414 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу, що надає право на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи з 1982 року (запис внесено 31.12.1982 р.) по 19.07.1988 рік включно, який зазначено в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 28.02.1985 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату позивачу пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме: з 12.11.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу протиправно відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), оскільки в нього наявний законодавчо визначений страховий стаж.

До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

До суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позов. Зазначає, що викладені в відзиві заперечення не спростовують наведених у позовній заяві обставин.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому, згідно з частиною 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Як наслідок, суд розглядає подану позовну заяву з врахуванням лише позову та відзиву на позов.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правом подати відзив не скористалося.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.03.2025 суддею Тарновецьким І.І. відкрито провадження в адміністративній справі №560/4346/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 20.01.2026 справу №560/4346/25 прийнято до провадження судді Фелонюк Д.Л.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно з відомостями трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 28.02.1985 позивач в період з 1982 року (запис внесено 31.12.1982) по 19.07.1988 працював трактористом в колгоспі імені Богдана Хмельницького, а також в межах цього періоду перебував в армії.

Відповідно до письмових пояснень від 24.02.2025, наданих ОСОБА_2 , він з 1978 року по 31.12.2002 працював шофером в сільськогосподарському колективі імені Б. Хмельницького, с. Чернява, Волочиского району, Хмельницької області. Разом з ним з 1982 року по 1988 рік працював трактористом ОСОБА_1 . Періоди роботи у КСП імені Б. Хмельницького, с. Чернява, Волочиского району, Хмельницької області зараховані ОСОБА_2 до трудового стажу для призначення пенсії. До пояснень додано копію трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 31.12.1982.

Згідно з письмовими поясненнями від 24.02.2025, наданими ОСОБА_3 , він з 1966 року по 31.12.2002 працював шофером в сільськогосподарському колективі імені Б. Хмельницького, с. Чернява, Волочиского району, Хмельницької області. Разом з ним з 1982 року по 1988 рік працював трактористом ОСОБА_1 . Періоди роботи у КСП імені Б. Хмельницького, с. Чернява, Волочиского району, Хмельницької області зараховані ОСОБА_3 до трудового стажу для призначення пенсії. До пояснень додано копію трудової книжки колгоспника № НОМЕР_3 від 17.05.1972.

У листі комунальної установи «Волочиський трудовий архів» Волочиської міської ради Хмельницького району Хмельницької області від 02.10.2024 №01-11/С563 зазначено, що документи з кадрових питань колгоспу ім. Б. Хмельницького с. Чернява Волочиського району Хмельницької області на зберігання не передавались. Тому підтвердити стаж роботи ОСОБА_1 в даному господарстві за період з 1982 по 1987 роки немає можливості.

Відповідно до листа Головного управління статистики у Хмельницькій області від 13.02.2025 №10-13/127-25 відбулася реорганізація колгоспу ім. Богдана Хмельницького Волочиського АПО Волочиський р-н с. Чернява, яке значилося в Загальному класифікаторі підприємств та організацій, ведення якого здійснювалося до 1994 року, а саме: розпорядженням Волочиської районної державної адміністрації від 19.01.1999 №0038 реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство ім. Богдана Хмельницького; розпорядженням Волочиської районної державної адміністрації від 21.02.2000 №0077 - у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон», яке в листопаді 2014 року визнано банкрутом, ліквідовано та вилучено з ЄДРПОУ.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 23.12.2024 про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26.12.2024 №222030031414 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (31 рік). Зазначено, що вік заявника - 60 років, страховий стаж становить 29 років 11 місяців 29 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 31.12.1982 по 19.07.1988, оскільки необхідно долучити довідки про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Статтею 26 Закону №1058-IV визначено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637).

Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Визначаючись щодо доводів відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду з 31.12.1982 по 19.07.1988, суд зазначає таке.

Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі - Інструкція №162).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 затверджено Основні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників (далі - Основні положення), згідно з пунктом 1 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу.

Відповідно до пунктів 5, 6 Основних положень до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи.

Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Пунктом 13 Основних положень передбачено, що відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

Як встановив суд, у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 28.02.1985 містяться відомості про те, що позивач працював в колгоспі у період з 31.12.1982 по 11.11.1982 та з 14.11.1984 по 19.07.1988, а також відомості про встановлений мінімум у 1987 році - 280, виконаний мінімум у 1982 році - 196, у 1986 році - 158, у 1987 році - 218, у 1988 році - 154, нараховані суми грошей у 1982 році, у 1986 - 1988 роках.

Щодо періоду з 12.11.1982 по 13.11.1984, то в цей період позивач проходив строкову військову службу, і він зарахований до його страхового стажу, що підтверджується відомостями форми РС-право.

Суд зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Пунктом 18 Порядку №637 встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З урахуванням наведеної норми, суд враховує ліквідацію колгоспу, який був неодноразово реорганізований, відсутність архівних даних, а також, письмові пояснення від 24.02.2025 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

При цьому суд також бере до уваги те, що обставини, які слід встановити у цій справі, значно віддалені у часі, а також, враховує відсутність вини позивача, оскільки обов`язок належного оформлення підтверджуючих стаж документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Крім того, суд враховує, що зазначений в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 28.02.1985 період роботи позивача є перервним лише на період проходження останнім строкової військової служби.

Тому доводи відповідача, що необхідно надати довідки про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні, є безпідставними.

Щодо зазначення в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 28.02.1985 про те, що позивач не відпрацював встановлений мінімум за 1987 рік по поважним причинам, то суд зазначає та враховує таке.

Закон СРСР від 15.07.1964 «Про пенсії та допомоги членам колгоспів» набрав чинності 01.01.1965.

Статтею 15 Закону СРСР «Про пенсії та допомоги членам колгоспів» передбачено, що в стаж роботи при призначенні пенсії зараховується робота в якості члена колгоспу.

На виконання Закону СРСР «Про пенсії та допомоги членам колгоспів» постановою Ради Міністрів СРСР від 17.10.1964 №859 затверджено Положення про порядок призначення та виплати пенсій членам колгоспів (далі - Положення №859).

Пунктом 48 Положення №859 установлено, що в стаж роботи, що дає право на пенсію за цим Положенням, зараховується будь-яка робота в суспільному господарстві колгоспу в якості члена колгоспу, незалежно від характеру та тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи, який дає право на пенсію, за період після 1965 року виключаються ті роки, в які член колгоспу не відпрацював без поважних причин встановленого мінімуму трудоднів (людино-днів, робочих днів по видобутку риби) або не мав установленого мінімуму виходів на роботу.

У пункті 51 Положення №859 зазначено, що доказом стажу роботи можуть слугувати: по відношенню до роботи в колгоспі трудові книжки колгоспників і довідки, видані правлінням колгоспів на підставі наявних документів, а також довідки архівних установ.

Пунктом 52 Положення №859 визначено, що стаж роботи в колгоспі за час, починаючи з 1965 року, встановлюється на підставі показів свідків у виключних випадках, якщо документи про стаж не збереглися у зв`язку із стихійним лихом (пожежа, повінь тощо).

Отже, законодавство СРСР, чинне в спірний період, визначало, що:

- робота в суспільному господарстві колгоспу в якості члена колгоспу (незалежно від характеру та тривалості роботи і тривалості перерв) зараховується в стаж роботи;

- при обчисленні стажу роботи за період після 1965 року виключалися ті роки, в які член колгоспу не відпрацював без поважних причин встановлений мінімум трудоднів або не мав установленого мінімуму виходів на роботу;

- доказом стажу роботи в колгоспі могли слугувати трудові книжки колгоспників і довідки, видані правлінням колгоспів на підставі наявних документів, а також довідки архівних установ.

Законодавством України, а саме статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

З наведеного слідує, що як норми Положення №859, так і норми Закону України "про пенсійне забезпечення" передбачали/передбачають зарахування до стажу роботи, виконуваної на підставі членства в колгоспах (незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв).

Разом з цим суд враховує, що за загальним правилом до стажу зараховується весь період роботи на підставі членства в колгоспі. У тому ж випадку, коли особа не відпрацювала встановленого мінімуму трудової участі у суспільному господарстві і/або відсутні поважні причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі у суспільному господарстві, до стажу зараховується лише час роботи за фактичною тривалістю, а не весь період членства в колгоспі.

Оскільки в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 28.02.1985 зазначено, що позивач не відпрацював встановлений мінімум за 1987 рік по поважним (а не неповажним) причинам, то він має право на зарахування до страхового стажу всього 1987 року, а не його частини за фактичною тривалістю роботи.

Отже, періоди з 31.12.1982 по 11.11.1982 та з 14.11.1984 по 19.07.1988 слід зарахувати до страхового стажу позивача.

З урахуванням зазначеного в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26.12.2024 №222030031414 страхового стажу позивача (29 років 11 місяців 29 днів) і періодів з 31.12.1982 по 11.11.1982 та з 14.11.1984 по 19.07.1988, страховий стаж позивача становитиме більше 31 року.

При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб`єктом владних повноважень рішення про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав для її призначення. Як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З огляду на наведені обставини, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26.12.2024 №222030031414, а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату позивачу пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV.

Щодо дати, з якої позивачу слід призначити пенсію, то суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач 11.11.2024 досяг пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком (60 років), а з заявою про призначення пенсії звернувся 23.12.2024, тобто, не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, то пенсія має бути призначена позивачу з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме: з 12.11.2024.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідача, рішення якого про відмову в призначенні пенсії позивачу визнано протиправним та скасовано). Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26.12.2024 №222030031414.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 31.12.1982 по 11.11.1982 та з 14.11.1984 по 19.07.1988.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 12.11.2024.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 )

Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецька обл., 58002 , код ЄДРПОУ - 40329345) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк