Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №460/245/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2026 року м. РівнеСправа №460/245/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи за позовом:

ОСОБА_1

доТериторіального управління Служби судової охорони у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Служба судової охорони,

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області (далі – ТУ ССО у Рівненській області, відповідач), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення відповідно до ч. 2 ст. 165 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та додаткової винагороди відповідно до п. 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (зі змінами) на рівні грошового забезпечення не нижчому ніж установлений для поліцейських ГУНП в Рівненській області з 01.01.2023 по 02.05.2024;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення відповідно до ч. 2 ст. 165 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та додаткової винагороди відповідно до п. 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (зі змінами) на рівні грошового забезпечення не нижчому ніж установлений для поліцейських ГУНП в Рівненській області з 01.01.2023 по 02.05.2024, з урахуванням виплачених сум.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що проходив службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Рівненській області, зокрема, у період з 01.01.2023 по 02.05.2024, а тому рівень його грошового забезпечення в цей період повинен був бути встановлений на рівні не нижче, ніж у поліцейського, як це передбачено ч. 2 ст. 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». З метою точного встановлення розбіжностей у виплаті грошового забезпечення, передбаченого п. 2 ст. 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» позивачем до Центрального органу Служби судової охорони було надіслано запит щодо відповідності своєї посади до посади у системі Національної поліції України задля точного обрахування різниці між грошовим забезпеченням, яке нараховувалось та виплачувалось по відповідній посаді у системі Національної поліції та грошовим забезпеченням, яке отримав позивач в спірний період. Листом №30/01 /30-02.2-1018 від 09.07.2024 Службою судової охорони було повідомлено, що чинними нормативно-правовими актами не передбачено критеріїв для визначення співвідношення між посадами та званнями співробітників Служби та поліцейських Національної поліції України. На офіційному веб-порталі Патрульної поліції, який є офіційним джерелом інформації Департаменту патрульної поліції Національної поліції України зазначено, що мінімальний рівень грошового забезпечення поліцейського після завершення першопочаткової професійної підготовки в місті Рівне складає від 20600 грн до 23600 грн на місяць без урахування додаткової грошової винагороди згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ №38 від 26.01.2023. Крім того, позивач покликається до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, листа Департаменту патрульної поліції від 25.06.2024, вважає, що має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої вказаною Постановою, яка для поліцейських збільшується до 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення повноважень. 07.11.2024 позивач звернувся із заявою до відповідача, у якій просив нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення відповідно до ч. 2 ст. 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та додатковою винагороди відповідно до п. 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (зі змінами ) на рівні грошового забезпечення не нижчому ніж установлений для поліцейських ГУНП в Рівненській області з 01.01.2023 по 02.05.2024. Проте, листом від 21.11.2024 відповідач відмовив у задоволенні заяви. За наведеного, просить суд позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 20.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Залучено Державну судову адміністрацію України та Службу судової охорони до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву, позивачем – відповіді на відзив, а третім особам – письмових пояснень відносно позову та відзиву.

Відповідач позов заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією. Наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, згідно якого грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Даною постановою установлено, що порядок виплати грошового забезпечення поліцейським затверджується Міністерством внутрішніх справ. Що стосується додаткового виду грошового забезпечення, як премія, то преміювання співробітника Служби судової охорони так і поліцейського здійснюється відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби, а також в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого у кошторисі Служби або територіального управління. Таким чином, основні види грошового забезпечення ОСОБА_2 не були нижчими ніж установлені для поліцейського та відповідали вимогам статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідач зауважив, що питання щодо нарахування та виплати додаткової винагороди було вирішено Рівненським окружним адміністративним судом у справі № 460/27158/22, рішенням якого Територіальне управління було зобов`язане здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди починаючи з 24.02.2022 до зміни законодавства. Відповідач вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Крім того, відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У поданих суду письмових поясненнях Служба судової охорони повністю підтримала позицію ТУ ССО у Рівненській області, викладену у відзиві на позов.

За змістом довідки про доставку електронного листа ухвала від 20.01.2025 доставлена до електронного кабінету Державної судової адміністрації України в підсистемі “Електронний суд” 21.01.2025.

У встановлений судом строк Державна судова адміністрація України письмових пояснень не подала. Клопотань про продовження процесуального строку для надання письмових пояснень із зазначенням причин від неї не надходило.

Ухвалою від 25.03.2026 закрито провадження у справі №460/245/25 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до п. 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (зі змінами) з 01.01.2023 по 20.01.2023; зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду відповідно до п. 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (зі змінами) з 01.01.2023 по 20.01.2023, з урахуванням виплачених сум.

Встановлені судом обставини справи.

ОСОБА_1 у період з 01.01.2023 по 02.05.2024 проходив службу в ТУ ССО у Рівненській області на посаді контролера І категорії (помічника оперативного чергового) відділу оперативно-чергової служби ТУ ССО у Рівненській області.

Згідно з витягом з наказу ТУ ССО у Рівненській області від 01.05.2024 №198 о/с старшого сержанта ОСОБА_2 звільнено зі служби співробітників Служби судової охорони з 02.05.2024.

07.11.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення відповідно до ч. 2 ст. 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та додатковою винагороди відповідно до п. 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (зі змінами ) на рівні грошового забезпечення не нижчому ніж установлений для поліцейських ГУНП в Рівненській області з 01.01.2023 по 02.05.2024.

Листом від 21.11.2024 ТУ ССО у Рівненській області повідомило позивача, що чинними нормативно-правовими актами не передбачено критеріїв для визначення співвідношення між посадами та званнями співробітників Служби та поліцейських Національної поліції України. Отже, грошове забезпечення, за час проходження позивачем служби в Територіальному управлінні було нараховано та виплачено в межах чинного законодавства. Ррішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/27158/22 зобов`язано Територіальне управління здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, яка буде нарахована та виплачена при надходженні кошторисних призначень за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому грошового забезпечення відповідно до ч. 2 ст. 165 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та додаткової винагороди відповідно до п. 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (зі змінами) на рівні грошового забезпечення не нижчому ніж установлений для поліцейських ГУНП в Рівненській області з 01.01.2023 по 02.05.2024, звернувся до суду з цим позовом.

Що доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).

Водночас, строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів визначені статтею 233 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України (в редакції з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції з 19.07.2022) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відтак, після 19.07.2022 строк звернення до суду за вирішенням спору про стягнення належної працівнику заробітної плати обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Суд зауважує, що частина друга статті 233 КЗпП України пов`язує початок перебігу строку звернення до суду з позовом щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, з днем одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, роботодавець має обов`язок письмово повідомити працівника про суми, нараховані та виплачені при його звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) в день їх виплати.

Порядок повідомлення працівника про розміри оплати праці, передбачено статтею 110 КЗпП України, за змістом якої при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Разом з тим, на підтвердження обставин одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому у спірний період та при звільненні (статті 110, 116 КЗпП України) відповідач доказів не надав.

Окрім цього, суд встановив, що з заявою про нарахування та виплату грошового забезпечення відповідно до п. 2 ст. 165 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та додаткової винагороди відповідно до п. 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 позивач звернувся до Територіального управління служби судової охорони у Рівненській області 07.11.2024 На означену заяву відповідач надав відповідь від 21.11.2024. З цим позовом позивач звернувся до суду 07.01.2025, тобто з дотриманням встановленого законом тримісячного строку звернення до суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не пропустив строку звернення до суду з цим позовом. Отже позов необхідно вирішити по суті.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує таке.

Нормативно-правовим актом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, є Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII (далі – Закон № 1402-VIII).

За змістом статті 160 Закону № 1402-VIII підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

На підставі частин першої та другої статті 161 Закону № 1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна ДСА України.

Згідно із частиною першою статті 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Частиною другою цієї статті передбачено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні, не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Отже, законодавець делегував Уряду повноваження щодо визначення розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 “Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони” (далі – Постанова №289) затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384).

За змістом пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає:

1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби);

2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія);

3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).

Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Відповідно до цього Порядку, грошове забезпечення співробітникам Служби визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання (пункт 3 Порядку).

Згідно пункту 4 Порядку, грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби (пункт 5 Порядку).

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 4) премія (пункт 6 Порядку).

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) винагороди; 2) допомоги (пункт 7 Порядку).

Відповідно до вказаного вище Порядку, підставою для виплати грошового забезпечення, в тому числі його основних, додаткових та одноразових додаткових видів є накази Служби або територіального управління Служби.

Згідно з пунктом 10 Порядку №384 грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Пунктами 2, 3 Постанови №289 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою; порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Надано право Голові Служби судової охорони в межах асигнувань, що виділяються на утримання Служби судової охорони:

1) установлювати:

посадові оклади співробітникам Служби судової охорони в межах розмірів, визначених схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони, затвердженою цією постановою;

посадові оклади заступникам керівників структурних підрозділів Служби судової охорони, посади яких не передбачені цією постановою, у розмірах на 1-5 відсотків менше від посадових окладів відповідних керівників;

підвищення за виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їх сімей, працівників суду в розмірі до 100 відсотків посадового окладу;

надбавку за особливості проходження служби співробітникам Служби судової охорони в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальними званнями та надбавки за стаж служби.

Порядок та умови виплати такої надбавки визначаються Головою Служби судової охорони залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою;

2) здійснювати преміювання співробітників Служби судової охорони відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби;

3) забезпечувати надання один раз на рік співробітникам Служби судової охорони матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення) та допомоги на оздоровлення (в розмірі місячного грошового забезпечення).

Установлення надбавки, надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань Голові Служби судової охорони та його заступникам здійснюється за письмовим погодженням з Головою Державної судової адміністрації.

Отже, Постановою №289 Кабінет Міністрів України визначив, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року та встановлено їх фіксовані розміри.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 чинна, не скасована суб`єктом винесення чи у судовому порядку, та підлягає обов`язковому застосуванню відповідачем при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони.

Повертаючись до змісту частини другої статті 165 Закону №1402-VIII, суд враховує, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах на рівні не нижчому, ніж грошове забезпечення, яке виплачується для поліцейських.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

За наведеного вище, суд враховує, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони повинно виплачуватися у розмірах на рівні не нижчому, ніж грошове забезпечення, яке виплачується для поліцейських та до складу якого входить: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п. 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що учасник судового процесу - суб`єкт владних повноважень повинен доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності виключно в адміністративних справах про їх оскарження. Водночас, інший учасник судового процесу не позбавлений обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги чи заперечення. Тобто обов`язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб`єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.

У даному випадку обов`язок доказування правомірності оспорюваних дій належить відповідачу, в той час як позивач зобов`язаний підтвердити належними та допустимими доказами обставини, які стали підставою для звернення до суду з позовом щодо оскарження таких дій.

Всупереч викладеному, позовна заява не містить ні викладу обставин, якими позивач обґрунтовує протиправну поведінку відповідача щодо обрахунку його грошового забезпечення у період з 01.01.2023 по 02.05.2024 на рівні грошового забезпечення, який є нижчим, ніж установлений для поліцейських, ні доказів на їх підтвердження.

Долучені до позовної заяви листи Департаменту патрульної поліції від 25.06.2024, Служби судової охорони від 09.07.2024 та ТУ ССО у Рівненській області від 21.11.2024 не містять ні інформації на підтвердження цих обставин, ні конкретних розрахунків грошового забезпечення поліцейських та працівників служби судової охорони за період з 01.01.2023 по 02.05.2024.

Натомість у відзиві, аналізуючи посадові оклади поліцейського (1700 грн) та працівника служби судової охорони (3170 грн), оклади за спеціальним званням «старший сержант» поліцейського (1000 грн) та працівника служби судової охорони (969 грн), надбавки за стаж служби від 4 до 7 років поліцейського (405 грн) та працівника служби судової охорони (620,85 грн), а також премії, нарахування якої здійснюється як у поліцейського, так і у працівника служби судової охорони відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби та в межах фонду грошового забезпечення, відповідач зазначив, що основні види грошового забезпечення ОСОБА_2 не були нижчими ніж установлені для поліцейського та відповідали вимогам статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Доказів протилежного позивачем не надано, а судом не здобуто.

Відтак, позивач не підтвердив порушення його прав відповідачем в цій частині позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судом не встановлено підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення відповідно до ч. 2 ст. 165 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” на рівні грошового забезпечення не нижчому ніж установлений для поліцейських ГУНП в Рівненській області за період з 01.01.2023 по 02.05.2024, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до п. 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (зі змінами) на рівні грошового забезпечення не нижчому ніж установлений для поліцейських ГУНП в Рівненській області з 21.01.2023 по 02.05.2024, суд зазначає таке.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28 лютого 2022 року (далі - Постанова № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану, зокрема, співробітникам Служби судової охорони та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793, яка набрала чинності 19.07.2022, внесено зміни до Постанови №168, а саме: в абзаці першому слова і цифри “додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно” замінено словами і цифрами “додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць”.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43, яка набрала чинності 21.01.2023, внесено зміни до Постанови №168, якими співробітників Служби судової охорони виключено з переліку осіб, які мають право на виплату цієї додаткової винагороди.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до п. 2-1 Постанови № 168 (зі змінами) на рівні грошового забезпечення не нижчому ніж установлений для поліцейських ГУНП в Рівненській області з 21.01.2023 по 02.05.2024 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки з 21.01.2023 співробітники Служби судової охорони не мають права на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Суд зазначає, що в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб`єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які у даному випадку відсутні.

З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.

Підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України, Служба судової охорони, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Територіальне управління Служби судової охорони у Рівненській області (вул. Симона Петлюри, буд. 10, м. Рівне, Рівненська обл., 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 43162140)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 26255795)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Служба судової охорони Адреса: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 42902258.

Повний текст рішення складений 25 березня 2026 року.

Суддя Н.О. Дорошенко