Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №420/39723/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39723/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

розглянувши у письмовому загальному провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, ОСОБА_1 , до відповідача, Головного управління ДПС в Одеській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.06.2025 №1105066-2407-1553- НОМЕР_1 , яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості , у сумі 295 331 (двісті дев`яносто п`ять тисяч триста тридцять одна), 60 грн. за 2024 рік.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

Позивач вважає, що спірним податковим повідомленням-рішенням відповідач протиправно нарахував податок на площу належного йому об`єкта нерухомого майна - цілісного майнового комплексу консервного цеху, оскільки він є сільськогосподарським товаровиробником та використовує вказаний об`єкт нерухомості в сільськогосподарській діяльності. Відтак ця нерухомість в силу приписів ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Позивач посилався на рішення адміністративного суду в аналогічних справах за його позовом до відповідача, в якому суд неодноразово встановлював, що позивач використовує спірний об`єкт нерухомості для здійснення ним сільськогосподарської діяльності з вирощування зернових культу, що відносить його до категорії сільськогосподарських товаровиробників, та робив висновки про протипраність нарахованого податку за періоди, починаючи з 2016 року по теперішній час.

(б) Позиція відповідача

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що позивачем не надані докази здійснення сільськогосподарської діяльності та віднесення його будівель і споруд до відповідного класу класифікатору ДК 018-2000 як будівель сільськогосподарського призначення.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

01.12.2025 суд ухвалив відкрити загальне позовне провадження у справі та призначив справу до розгляду.

13.01.2026 суд ухвалив продовжити підготовче провадження.

27.01.2026 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

05.02.2026 суд ухвалив продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

IV. Обставини, встановлені судом

Позивач здійснює підприємницьку діяльність в сфері сільськогосподарського виробництва за наступними кодами КВЕД: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.19 вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.63 післяурожайна діяльність; 52.10 складське господарство.

Згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником об`єкту нерухомого майна – цілісного майнового комплексу консервного цеху, який розташований за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Ониськове, вул. Заводська, буд. 27.

24.06.2025 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №1105066-2407-1553-UA51100170000087238, яким позивачу визначена сума податкового зобов`язання за 2024 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 295331,60 грн.

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Згідно з п. п. 266.1.1 п. 266.1, п. п. 266.2.1 п. 266.2, п. п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, яка обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

При цьому, відповідно до п. «ж» п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Визначення сільськогосподарського товаровиробника міститься в Законі України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років», в якому зазначено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична

особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Відповідно до пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Звертаючись до обставин цієї справи, суд встановив, що видами підприємницької діяльності позивача згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формування є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування інших однорічних і дворічних культур; післяурожайна діяльність, тощо.

На підтвердження того, що позивач, як фізична особа – підприємець, відноситься до категорії сільськогосподарський товаровиробник та використовує спірний об`єкт нежитлової нерухомості для здійснення сільськогосподарської діяльності свідчать встановлені адміністративним судом факти в аналогічних справах.

Так, судовими рішеннями у справах (815/2766/18, № 420/9/20, № 420/24020/21, № 420/18994/22) скасовані податкові-повідомлення рішення аналогічні оскаржуваному за попередні роки (2016, 2017, 2019, 2020, 2021). Ці рішення набрали законної сили.

Зокрема, у рішенні П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018 у справі №815/2766/18 суд встановив, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , договору оренди від 01.02.2016, договору №15 від 20.04.2016 про сезонне використання земельних ділянок та квитанції про оплату позивачем за цим договором у користуванні позивача знаходяться землі сільськогосподарського призначення .

Також П`ятий апеляційний адміністративний суд встановив, що у власності і користуванні позивача знаходиться сільськогосподарська техніка (договір купівлі-продажу трактору колісного №0348-167 від 27.05.2017 року, договір найму комбайну з екіпажом від 03.07.2017 року з оплатою послуг часткою від зібраного врожаю); позивач придбавав посівний матеріал. Позивач використовує будівлі та територію вищевказаного майнового комплексу в своїй сільськогосподарській діяльності для зберігання сільгосптехніки, вдобрив, засобів захисту рослин.

Також у зазначених вище справах суд вважає доведеними той факт, що позивач здійснював сільськогосподарську діяльність з вирощування с зернових культур, що в розумінні пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України відносить позивача до категорії сільськогосподарських товаровиробників, а також використовував у такій діяльності будівлі та територію вищевказаного майнового комплексу.

Ці факти дають всі підстави віднести вищевказані будівлі майнового комплексу до об`єктів, які в силу приписів підпункту «ж» 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4 ст. ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Впродовж розгляду цієї справи суд встановив, що з моменту ухвалення вказаних судових рішень змін до пп. 14.1.235 п.14.1 ст. 14 та підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, який викладено в редакції Законів України № 2628-VIII від 23.11.2018 р. та № 3603-IX від 23.02.2024, які б змінювали регулювання правовідносин сторін, законодавцем не вносилось.

Згідно з цією нормою закону (підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), на якій ґрунтувались висновки апеляційного суду у справі № 815/2766/18, та висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 420/9/20 та у справах № 420/24020/21, № 420/24021/21, № 420/18994/22 будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), раніше віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а наразі – до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, не є об`єктами оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідач не спростував ту обставину, що позивач не здає будівлі належного йому цілісного майнового комплексу консервного цеху третім особам в оренду, лізинг чи позичку, а використовує їх у власній сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарський товаровиробник – фізична особа – підприємець з 2016 року й дотепер.

Таким чином, законодавче регулювання правовідносин позивача та відповідача, а також фактичні обставини, встановлені зазначеними рішеннями суду, що набрали законної сили, якими було вирішено п`ять аналогічних спорів між тими ж сторонами, за період з 2016 року по цей час, не змінились.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач не мав правових підстав для нарахування позивачеві на вказаний об`єкт нерухомості податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік. Відповідно податкове повідомлення - рішення від 24.06.2025 року є протиправним та належить до скасування.

VI. Судові витрати

З урахуванням висновку суду про задоволення позовних вимог, суд здійснює розподіл судових витрат на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.06.2025 №1105066-2407-1553-UA51100170000087238, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості , у сумі 295 331 (двісті дев`яносто п`ять тисяч триста тридцять одна), 60 грн. за 2024 рік.

3.Стягнути з ГУ ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 44069166; 65044 м.Одеса, вул. Семінарська, буд.5) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 2 362 (дві тисячі триста шістдесят дві),66 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО