Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №420/43285/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/43285/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 за результатом якого позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" , при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 113 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" , та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2024 №293, ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за:- щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 85 днів за 2022-2024;- щорічну невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 28 днів за 2023-2024. Всього: 113 днів. Згідно відповіді відповідача, додаткова грошова винагорода не враховувалась при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки. Водночас, відповідно до довідок про грошове забезпечення, позивач отримував додаткову грошову винагороду під час проходження військової служби у військовій частині. При цьому, відповідачем у справі позивач визначив військову частину НОМЕР_1 , з якої позивач звільнений та, яка проводила розрахунки при звільненні, а також Військову частину НОМЕР_2 , оскільки Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 . Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо не врахування додаткової грошової винагороди при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки є протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 05 січня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

19.01.2026 року від військової частини НОМЕР_2 за допомогою системи “Електронний суд” надійшов відзив на позовну заяву з додатками. Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне. Щодо компетенції військової частини НОМЕР_2 у спірних правовідносинах представник зазначає наступне. Військова частина НОМЕР_2 не є належним відповідачем у даній справі з огляду на те, що Позивач службу у військовій частині НОМЕР_2 не проходив, на її грошовому забезпеченні не перебував. Згідно наявних в матеріалах справи витягів з наказів, військову службу він проходив у військовій частині НОМЕР_1 . Військова частина НОМЕР_1 протягом спірного періоду у якості окремого батальйону оперативно підпорядковувалась військовій частині НОМЕР_2 з наявними у її штаті власними підрозділами фінансово-економічного забезпечення, групою персоналу, помічником командира батальйону з правової роботи, тощо, які безпосередньо брали участь у процесі нарахування грошового забезпечення Позивачеві (видавали та погоджували відповідні накази, готували розрахунково платіжні відомості). Саме накази командира військової частини НОМЕР_1 слугували підставою для подальшого розрахунку його грошового забезпечення фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 , яка самостійно готувала та лише передавала Відповідачеві 2 на реалізацію розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення Позивачеві. Також з метою належної організації фінансового господарства військової частини НОМЕР_2 і частин, зарахованих до неї на фінансове забезпечення, командуванням військової частини НОМЕР_2 наказом від 09.09.2022 № 349 було затверджено Положення про спільне фінансове господарство. Серед іншого, пунктом 16 цього Положення визначено, що нарахування грошового забезпечення, заробітної плати та інших виплат особовому складу військових частин (установ) покладено (тільки) на фінансово-економічні служби відповідних військових частин відповідно до розподілу функціональних обов`язків. За правильність і своєчасність передачі штабами військових частин (установ) спільній фінансово-економічній службі військової частини НОМЕР_2 довідок, витягів з наказів командирів (начальників) військових частин (установ), та інших документів, перевірку відповідності розрахунково-платіжних відомостей обліковому складу і штату (штатному розпису) військових частин (установ) начальники штабів чи інші посадові особи, які очолюють облік особового складу, несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку. Також згідно абзацу 1 та 5 пункту 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу відповідного командира. Саме військова частина НОМЕР_1 була відповідальна за нарахування грошового забезпечення Позивачу на підставі власних наказів. При наявності відповідного наказу, складених розрахунково-платіжних відомостей військової частини НОМЕР_1 , розпорядник бюджетних коштів (військова частина НОМЕР_2 ) вже здійснювала виплату нарахованого військовою частиною НОМЕР_1 грошового забезпечення. Вищезазначений алгоритм роботи регламентований чинним законодавством України. Так, наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (у редакції наказу Міноборони від 14 лютого 2020 року № 44) затверджено Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України (далі - Правила). Ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військова частина), що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно до пункту 1.8 Правил, командир військової частини керує фінансово господарською діяльністю частини, розпоряджається згідно з законодавством коштами, забезпечує законне, цільове та ефективне їх використання в суворій відповідності із затвердженим кошторисом і зобов`язаннями перед державним бюджетом, несе відповідальністю за організацію фінансового забезпечення військової частини, стан фінансового господарства і забезпечення збереження готівки, організовує бухгалтерський облік активів і зобов`язань, доході і видатків. Командир військової частини зобов`язаний, зокрема, особисто підписувати першим підписом фінансові документи, заяви на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату, грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати, договори і угоди, фінансову звітність та службове листування з питань фінансового забезпечення; забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу в установлені законодавством терміни. У відповідності із пунктом 4.3. вказаних Правил грошове забезпечення , заробітна плата та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу виплачується за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення). Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу. З огляду на це, військова частина НОМЕР_2 не є належним відповідачем у цій справі. Щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог представник зазначає наступне. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами. Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частина 3 ст. 9 Закону встановлює, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону, військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. За змістом абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону, у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічної основної та додаткової відпусток. Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил Документ сформований в системі «Електронний суд» 17.01.2026 5 України та деяким іншим особам (надалі – Порядок № 260). Пунктом 2 Розділу І Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців включає у себе: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення. У свою чергу, до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать 1) посадовий оклад, 2) оклад за військовим званням, 3) надбавка за вислугу років; до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення – 1) підвищення посадового окладу, 2) надбавки, 3) доплати, 4) винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, 5) премія; до одноразових додаткових видів грошового забезпечення– 1) винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також 2) додаткова винагорода на період дії воєнного стану і 3) допомоги. Пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 у 2022-2024 роках передбачав проведення розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток виходячи з виключного переліку чотирьох складових: 1) посадового окладу, 2) окладу за військовим званням, 3) надбавки за вислугу років та 4) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Одноразові додаткові види грошового забезпечення, перелік яких наведено у пункті 2 розділу І Порядку № 260, до числа складових для розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток не включено. З 24.02.2022 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» на період дії воєнного стану в Україні запроваджено новий одноразовий додатковий вид грошового забезпечення – додаткову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України, яка нині виплачується в розмірі 30, 50 або 100 тис. грн. щомісячно в залежності від виду виконуваних бойових (спеціальних) завдань у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата цієї винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). У подальшому Законом України від 28.06.2023 № 3161-ІХ Закон № 2011-ХІІ доповнено статтею 9-2, якою виплату додаткової винагороди в період дії воєнного стану передбачено на законодавчому рівні. Стаття 9-2 Закону № 2011-ХІІ, як і Постанова № 168 та Порядок № 260, пов`язують виплату додаткової винагороди із сукупністю обов`язкових умов, таких як 1) виконання особисто бойового (спеціального) завдання певного виду 2) під час дії правового режиму воєнного стану 3) у визначених місцях 4) згідно з бойовим наказом (розпорядженням), 5) що документально підтверджено в установленому порядку записами в журналах бойових дій, бойових донесеннях тощо. Конструкція згаданих керівних документів відсутність хоча б однієї із указаних складових виплату додаткової винагороди виключає. Документ сформований в системі «Електронний суд» 17.01.2026 6 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією рф в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває наразі. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168, яка набрала чинності 28.02.2022 та застосовується з 24.02.2022. Відповідно до п.1 Постанови №168 (в редакції від 28.02.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Позивач у своєму позові помилково виснував, що має право на включення додаткової винагороди, яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено компенсацію за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток, оскільки вона має постійний характер, адже виплачувалась йому щомісячно. Оскільки до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби в поліції, включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована одноразова грошова допомога при звільненні позивачки зі служби в поліції, додаткової винагороди відповідно до Постанови №168. Відтак, при нарахуванні та виплаті Позивачу компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №168, відповідачі діяли на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а підстави для задоволення позову відсутні. Позивачем пропущено передбачений законом строк звернення до адміністративного суду. Відповідно до частин 1, 3 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об`єктивні перешкоди для звернення особи з позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим. Стаття 233 КАС України врегульовує питання строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності. Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У справі ж, що розглядається, Позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 до 14.10.2024 , того ж дня дізнався про можливе порушення своїх прав, отримавши остаточний розрахунок при звільненні, однак, протягом 11 наступних місяців не здійснював жодних дій з метою відновлення порушеного, на його думку, права, та звернувся до суду лише на 14 місяць. Крім того, під час виключення Позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 14.10.2024 йому, відповідно до вимог Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, видано грошовий атестат документ, який згідно з усталеною практикою є письмовим повідомленням про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення. З датою вручення якого пов`язується початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (висновки за результатом аналізу постанови Верховного Суду від 21 березня 2025 року по справі №?460/21394/23). Отримавши остаточний розрахунок при звільненні, Позивач мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та своєчасно вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено розрахунок грошового забезпечення, з яких складових воно складається, як обраховано та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Таким чином, військовою частиною НОМЕР_2 доведено факт обізнаності Позивача щодо розміру виплаченої компенсації невикористаних днів відпустки ще в жовтні 2024 року (дата отримання остаточного розрахунку при звільненні, витягу з наказу та грошового атестату), а відтак, строки звернення до суду ним грубо порушені. За умови порушення передбачених законодавством строків звернення до суду, заявлені позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду на підставі положень пункту 3 статті 123 КАС України

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2024 № 293, ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за:

- щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 85 днів за 2022-2024;

- щорічну невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 28 днів за 2023-2024.

Всього: 113 днів.

Щодо позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 представник позивача зазначає, що оскільки Позивач звільнений з Військової частини НОМЕР_1 , саме на Військовій частині НОМЕР_1 лежить обов`язок щодо повного розрахунку при звільненні.

Щодо позовних вимог до Військової частини НОМЕР_2 представник позивача зазначає, що оскільки Військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_2 , саме остання уповноважена здійснювати перерахунок грошової компенсації.

Оскільки зі змісту наказу неможливо встановити, чи при обрахуванні компенсації за невикористані відпустки враховувалась додаткова грошова винагорода, в інтересах Позивача направлено адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 з проханням:

1. Надати довідку про грошове забезпечення (картку особового рахунку) ОСОБА_1 за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , з урахуванням відомостей про нарахування додаткової грошової винагороди.

2. Надати інформацію чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за 2022-2024.

3. Надати інформацію про період який взято було для обрахування розміру місячного грошового забезпечення для визначення одноденного розміру грошового забезпечення при розрахунку компенсації за невикористані відпустки у 2022-2024.

4. Надати інформацію про розміри щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення та розмір щомісячної премії за посадою: водія електрика 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти, станом на дату звільнення ОСОБА_1 із обов`язковим зазначенням розмірів у відсотках.

Одночасно, 27.11.2025 р. направлено адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_2 з проханням:

1. Надати інформацію чи перебуває Військова частина НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 , - якщо так, з якого по який період Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 , - якщо ні, на кого покладені фінансові зобов`язання військової частини НОМЕР_1 .

1. Надати довідку про грошове забезпечення (картку особового рахунку) ОСОБА_1 за період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 та перебування на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 , з урахуванням відомостей про нарахування додаткової грошової винагороди.

2. Надати інформацію чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за 2022-2024.

3. Надати інформацію про період який взято було для обрахування розміру місячного грошового забезпечення для визначення одноденного розміру грошового забезпечення при розрахунку компенсації за невикористані відпустки у 2022-2024.

4. Надати інформацію про розміри щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення та розмір щомісячної премії за посадою: водія електрика 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти, станом на дату звільнення ОСОБА_1 із обов`язковим зазначенням розмірів у відсотках.

Одночасно, 27.11.2025 р. направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням:

1. Надати довідку про грошове забезпечення (картку особового рахунку) ОСОБА_1 за період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 та перебування на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме у період з лютого 2022 по травень 2022, з урахуванням відомостей про нарахування додаткової грошової винагороди.

Представником позивача отримано відповідь від 09.12.2025 від Військової частини НОМЕР_2 , відповідно до якої додаткова грошова винагорода не враховувалась при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Водночас Військова частина НОМЕР_2 повідомила: “У відповідь на Ваш адвокатський запит від 27.11.2025 № HB/916413/00 про надання інформації щодо грошового забезпечення ОСОБА_1 (проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка з 01.06.2022 року знаходилась на фінансовому забезпечені у військовій частині НОМЕР_2 ), повідомляємо наступну інформацію. Фінансування військовою частиною НОМЕР_2 витрат за заявками військової частини НОМЕР_1 не створювало і не могло створювати правовідносин між військовослужбовцями цієї частини та військовою частиною НОМЕР_2 , оскільки зміст військово-адміністративних відносин між військовими частинами носив суто технічний характер і пов`язувався виключно із бюджетним обслуговуванням. Крім того, фінансове забезпечення не є передумовою правонаступництва та/або «спадкування» прав та/або обов`язків між військовими частинами. Так само, враховуючи норми законодавства, військова частина НОМЕР_2 не несе солідарної та/або субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність військової частини НОМЕР_1 .

10.12.2025 отримано відповідь від Військової частини НОМЕР_2 до якої повторно долучено довідку від 03.12.2025 року № 2218/ФЕС про доходи ОСОБА_1 , на 2 аркушах. Відповідно до довідки про грошове забезпечення, Позивач отримував додаткову грошову винагороду під час проходження військової служби.

10.12.2025 отримано відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій повідомлено: “Військова частина НОМЕР_1 , в якій проходив службу ОСОБА_1 , зарахована на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі спільної директиви МО України та Головнокомандувача ЗСУ України від 18.12.2021 року №Д-321/10/дск. Виходячи з вищевикладеного саме командир військової частини НОМЕР_1 відповідав за організацію своєчасного оформлення та подання усіх необхідних документів для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо) фінансового органу ІНФОРМАЦІЯ_1 - розпорядника коштів. Нарахування грошового забезпечення здійснювалось посадовими особами військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення. Військова частина НОМЕР_1 знята із фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 з 30.06.2022.”.

Позивач вважає, що додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, тому підлягає врахуванню до місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються компенсація.

Позивач вважає, що бездіяльність Відповідача щодо не врахування додаткової грошової винагороди при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки є протиправною, у зв`язку із чим він звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 40 Закону №2232-XII визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Зокрема, ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію, статті 9-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 28.06.2023 року № 3161-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Постанова №168).

Відповідно до п.1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови №168 визначено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджений Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197) (надалі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення включає:

щомісячні основні види грошового забезпечення;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:

посадовий оклад;

оклад за військовим званням;

надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:

підвищення посадового окладу;

надбавки;

доплати;

винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;

премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:

винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану;

допомоги.

При цьому, відповідно до п.п.5, 6 розділу ХХХІ Порядку № 260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Тобто, з огляду на зміст Порядку № 260, при обрахунку сум компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток військовослужбовцю враховуються лише щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

Спір у цій справі виник у зв`язку з не включенням відповідачем сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток за 2022-2024 роки.

При цьому, суд зауважує, що питання щодо права позивача на грошову компенсацію за невикористані у 2022, 2023 та 2024 роках щорічні основну та додаткову відпустки у сумарній кількості 113 днів не є спірним у даній справі.

Відповідач визнає право позивача на грошову компенсацію за невикористані у 2022, 2023 та 2024 роках щорічні основну та додаткову відпустки у сумарній кількості 113 днів, проте вважає, що відсутні підстави для урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Разом із позовною заявою позивач надав до суду Довідку № 2218/ФЕС від 03.12.2025, відповідно до якої позивачу при звільненні виплачено компенсацію за дні невикористаної основної відпустки за 2022-2024 роки в сумі 61773,33 грн.; компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки (УБД) за 2023-2024 роки в сумі 20348,86 грн.; одноразову допомогу при звільненні з військової служби в сумі 27034,91 грн.

Верховний Суд у постановах від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/33138/23, від 26 листопада 2024 року № 240/1800/24 констатував, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану.

За правилами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).

Також Верховний Суд констатував, що, делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення.

Висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 08 серпня 2024 року у справі № 240/26703/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/33138/23, є релевантними та застосовними до спірних правовідносин у справі, яка розглядається.

Суд зазначає, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.

Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, суд доходить висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі № 240/2078/24.

Згідно Довідки № 2218/ФЕС від 03.12.2025 року про доходи ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 за період з червня 2022 по 14.10.2024 рр., протягом періоду з червня 2022 по 14.10.2024 рр. позивач отримував додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

За таких обставин суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо перерахунку грошової компенсації позивачу за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 113 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Щодо належного відповідача у справі, суд враховує наступне.

Згідно положень пункту 8 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Відповідно до п.1.5 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України згідно наказу Міністра оборони України № 280 від 22.05.2017 року передбачено, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень). Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та забезпечення інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.

Згідно з п.1.8 Правил № 280, командир військової частини керує фінансово-господарською діяльністю частини, розпоряджається згідно з законодавством коштами, забезпечує законне, цільове та ефективне їх використання в суворій відповідності із затвердженим кошторисом і зобов`язаннями перед державним бюджетом, несе відповідальність за організацію фінансового забезпечення військової частини, стан фінансового господарства і забезпечення збереження готівки, організовує бухгалтерський облік активів і зобов`язань, доходів і видатків. Командир військової частини зобов`язаний, зокрема, особисто підписувати першим підписом фінансові документи, заяви на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату, грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати, договори і угоди, фінансову звітність та службове листування з питань фінансового забезпечення; забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу в установлені законодавством терміни.

Відповідно до пункту 4.3 Правил №280, грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати особовому складу виплачується за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення). Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.

Отже, обов`язок щодо нарахуванням військовослужбовцю грошового забезпечення, в тому числі у випадку перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині, покладені на командира військової частини, у штаті якої військовослужбовець проходить військову службу. Грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати особовому складу виплачується за місцем штатної служби. Кошти на здійснення відповідних виплат надаються розпорядником на підставі відповідних наказів, заявок, кошторисів, розрахунків тощо, що надаються військовою частиною, яка перебуває на фінансовому забезпеченні такого розпорядника коштів.

Як встановлено судом, у спірний період позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідач (в/ч НОМЕР_2 ) у відзиві підтвердив, що з 01.07.2022 року військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-21/65/дск, директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-22/ДСК, з 31.07.2025 військову частину НОМЕР_1 розформовано, а її умовне найменування та ідентифікаційний код анульовано.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин належним відповідачем по справі є військова частина НОМЕР_2 .

Водночас, враховуючи, що військова частина НОМЕР_2 не була відповідальною за правильність обчислення та нарахування позивачу грошового забезпечення у спірний період, а військова частина НОМЕР_1 розформована, суд не визнає протиправними дії військової частини НОМЕР_2 у межах спірних правовідносин.

За обставин, що склалися у цій справі, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 113 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", з урахуванням раніше виплачених сум.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Отже, з метою ефективного захисту порушених прав позивача за наведеного правового регулювання та встановлених обставин на військову частину НОМЕР_2 покладається обов`язок здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, що відповідає й змісту Правил №280.

Доводи відповідача щодо порушення позивачем строку звернення до суду викладені у відзиві на позовну заяву суд вважає безпідставними виходячи з наступного.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду та твердження представника позивача про відсутність факту вручення (ознайомлення) позивачу грошового атестату при звільненні, враховуючи, що відповідь на адвокатський запит представника позивача щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення датована 09.12.2025 року, суд висновував про дотримання позивачем строку звернення до суду з заявленими позовними вимогами.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у даній справі, судом було встановлено, що позовна заява подана із додержанням вимог ст.ст.160, 161, 171 КАС України, у т.ч. судом вирішено питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, що є підставою для відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У даній справі позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних щорічних відпусток за 2022 - 2024 роки без включення у розрахунок такої суми щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”.

Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2024 року № 293, позивач виключений зі списків особового складу частини з 14.10.2024 року.

Станом на момент виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , стаття 233 КЗпП України діяла в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 року, відтак строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, визначений цією статтею, складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

У заяві про усунення недоліків представник позивача зазначає, що позов подано в межах встановленого ст. 233 КЗпП строку звернення до суду з заявленими позовними вимогами, оскільки позивачем після звільнення з військової служби не було вручено письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені за період його служби.

Визначаючись щодо строку звернення до суду з цим позовом, суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 (забезпечено надання загального доступу: 24 березня 2025 року).

У вказаній постанові судова палата зазначила, що спірний період умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" [19 липня 2022 року] та після цього.

Період з до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком. Проте період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

З огляду на таке судова палата дійшла згоди у тому, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

Виходячи з цього, судова палата резюмувала, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду.

Згідно обставин справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2024 року № 293 позивачу призначено до виплати грошову компенсацію:

- за щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 85 днів за 2022-2024;

- за щорічну невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 28 днів за 2023-2024.

Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено тим, що при розрахунку та виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки відповідачем не була врахована додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

З цього питання в інтересах позивача були подані адвокатські запити від 27.11.2025 року до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 .

Листом військової частини НОМЕР_2 від 09.12.2025 року позивачу повідомлено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану не включалась до місячного грошового забезпечення при обрахунку компенсації за невикористані дні основної та додаткової щорічної відпустки за 2022-2024 роки, так як виплата відноситься до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до пункту 2 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (зі змінами).

Разом із цією відповіддю відповідач надіслав позивачу Довідку № 2218/ФЕС від 03.12.2025 року про доходи позивача у військовій частині НОМЕР_1 за період з червня 2022 по 14.10.2024 рр.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду та твердження представника позивача про відсутність факту вручення (ознайомлення) позивачу грошового атестату при звільненні, враховуючи, що відповідь на адвокатський запит представника позивача щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення датована 17.10.2025 року, суд висновує про дотримання позивачем строку звернення до суду з заявленими позовними вимогами.

У відповідності з п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Так, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4 ст. 123 КАС України).

На підставі викладеного, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, судом не виявлено факту пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, відтак суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду цього позову.

В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Крім того, згідно з п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - учасники бойових дій - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Відтак, Позивач є особою, яка звільнена від сплати судового збору за подання даного позову одночасно на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (як позивач у справі про стягнення заробітної плати) та п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (як учасник бойових дій).

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат в цій частині у справі не здійснювати.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_2 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 113 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя К.С. Єфіменко