Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №400/13116/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 р. № 400/13116/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у включенні до страхового стажу повного періоду здійснення мною ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 01.01.2004 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2016 по 31.03.2016 року та періоду 01.01.2021 року по 31.05.2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області включити до мого, ОСОБА_1 страхового стажу періоди підприємницької діяльності з 01.01.2004 року по 31.12.2010 року ( з урахуванням включеного періоду, що склав 2 роки 10 місяців 26 днів), з 01.01.2016 по 31.03.2016 року та періоду 01.01.2021 року по 31.05.2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області визначити мені, ОСОБА_1 , коефіцієнт страхового стажу з урахуванням повного періоду здійснення мною ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 01.01.2004 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2016 по 31.03.2016 року та періоду 01.01.2021 року по 31.05.2021 року;

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України, що полягають у непроведенні індексації моєї, ОСОБА_1 , пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховано для обчислення пенсії, з 1.03.2022 року у розмірі 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 року; з 1.03.2023 року у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 року; з 1.03.2024 року у розмірі 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 року; з 1.03.2025 року у розмірі 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській провести з 02.10.2021 року перерахунок та виплату мені, ОСОБА_1 , пенсії з урахуванням коефіцієнту страхового стажу, збільшеного внаслідок зарахування до мого страхового стажу періодів підприємницької діяльності з 01.01.2004 року по 31.12.2010 року ( з урахуванням включеного періоду, що склав 2 роки 10 місяців 26 днів), з 01.01.2016 по 31.03.2016 року та періоду 01.01.2021 року по 31.05.2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській провести перерахунок та виплату мені, ОСОБА_1 , індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховано для обчислення пенсії, у розмірі 1.14 з 1.03.2022 року, у розмірі 1.197 з 1.03.2023 року , у розмірі 1,0796 з 1 березня 2024 року та 1,115 з 1 березня 2025 року;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Миколаївській області нарахувати та виплатити мені компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь період прострочення виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що згідно із протоколом розрахунку її страхового стажу за період з 01.01.2004 ро ку по 31.12.2010 року відповідачем зараховано 2 роки 10 місяців 26 днів страхового стажу. Так, за 2004 рік відповідач зарахував до страхового стажу лише 22 дня., за 2005 рік – 3 місяця 9 днів, за 2006 рік – 2 місяця 11 днів, за 2007 рік – 7 місяців, за 2008 рік – 5 місяців 17 днів, за 2009 рік – 8 місяців 7 днів, за 2010 рік – 7 місяців 20 днів (дані про трудовий стаж за період 01.01.2021). Водночас, згідно з Довідкою форми ОК-5 відповідач у вказані періоди часу фіксував її дохід за поний місяць/рік. Відтак, на думку позивача, відповідач невірно обчислив її страховий стаж у вказаний період підприємницької діяльності та замість 7 років зарахував до страхового стажу лише 2 роки 10 місяців 26 днів. Щодо періоду січень – березень 2016 року, то позивачем було надано три квитанції про сплату мною страхових внесків у вказаний період. Щодо період у з 01.01.2021 по 31.05.2021, то законодавець звільнив від сплати єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої групи платників єдиного податку в період з 01.12.2020 по 31.05.2021, зарахувавши вказані періоди до страхового стажу. Відповідно, не зарахуваня вказаного періоду до страхового стажу позивача вплинув на коефіцієнт страхового стажу. Щодо індексації пенсії позивача, то здійснюючи перерахунок пенсії на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та встановивши позивачу щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 грн з 1.03.2022 року, 100 грн з 1 березня 2023 року, 100 грн з 1 березня 2024 року та застосувавши з 1.03.2025 року коефіцієнт підвищення 1,0345, визначений у підпункті 6 п.2 постанови Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025 року, відповідач діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства. Також, позивач вважає, що має право на компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Ухвалою від 10.12.2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що страховий стаж ОСОБА_1 , розрахований відповідно статті 24 Закону №1058 становить 37 років 8 міс. 21 день, до страхового стажу позивача були зараховані періоди за даними системи персоніфікованого обліку. Відтак, вимога Позивача про проведення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням коефіцієнту страхового стажу, збільшеного внаслідок зарахування до страхового стажу спірних періодів підприємницької діяльності є безпідставною та задоволенню не підлягає. Також, відповідач зазначив, що пенсія позивача проіндексована згідно чинного законодавства. Крім того, відповідач зазначив, що позивачу пенсія розрахована на підставі норм чинного законодавства, суми нарахованої, але не виплаченої пенсії позивача за попередні періоди відсутні, а отже підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою відсутні.

Ухвалою від 25.03.2026 року суд залишив позовні вимоги щодо індексації пенсії за період з 01.03.2022 року по 08.06.2025 року (включно) без розгляду.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Позивач з 02.10.2021 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У серпні 2025 року позивач звернулась до відповідача з заявою про отримання інформації щодо розміру пенсії.

На свою заяву позивач отримала протоколи розрахунку мого страхового стажу та протокол розрахунку пенсії, з яких встановила, що за період з 01.01.2004 року по 31.12.2012 року їй враховано стаж лише 4 роки 10 місяців 26 днів, а також зовсім не враховано період з 01.01.2016 по 31.03.2016 року та період 01.01.2021 року по 31.05.2021 року. У зазначений період позивач здійснювала підприємницьку діяльність та як пояснила в позовній заяві позивач, вона сплачувала всі податки та внески до Пенсійного фонду України.

28.08.2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила зарахувати зазначені періоди підприємницької діяльності до її страхового стажу та здійснити перерахунок пенсії. До своєї заяви позавч надала квитанції про сплату єдиного соціального внеску за період січень – березень 2016 року, а також просила роз`яснити чи проводилася індексація пенсії.

Відповідач листом від 12.09.2025 року №14888-13645/Б-02/8-1400/25 повідомлено про відмову у зарахуванні до страхового стажу зазначених вище періодів підприємницької діяльності. Підставою відмови відповідач зазначив відсутність даних про нарахування заробітної плати суб`єктом підприємницької діяльності. Також відповідач повідомив, що не має підстав для перерахунку пенсії, оскільки при призначенні позивачу пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати(доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у розмірі 9118,81 грн., який перевищує 6186,32 грн., 7405,03 грн., та 7994,47 грн., які, застосовуються при перерахунку пенсії відповідно до Постанови №118, Постанови №168 та Постанови №185. Відповідач також зазначив, що провів індексацію з 01.03.2022 року здійснивши доплату у розмірі 135 грн., з 01.03.2023 року – доплатив 100 грн., з 01.03.2024 року – 100 грн., а з 01.03.2025 року провів індексацію пенсії на показник 1,0575.

Позивач вважаючи протиправними такі дії відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частинами 1, 2 ст. 21 Закону № 1058 передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 Закону № 1058 визначено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; надання страховикам, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.

Згідно п. 3-1 Прикінцевих положень Закону № 1058, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску);

Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Указом Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» (в редакції, чинній па момент спірних правовідносин)(п.6) передбачено, що суб`єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов`язкових платежів): збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, до 1 січня 2004 року платники сплачували страхові внески до Пенсійного фонду України у складі єдиного податку(42% від суми податку).

З 1 січня 2004 року набув чинності Закон України від

09.07.2003 р. N 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яким передбачено перехід від системи пенсійного забезпечення до системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і встановлення прямої залежності розмірів пенсій від страхового стажу й заробітку, з якого були фактично обчислені та сплачені внески до Пенсійного фонду та загального порядку сплати страхових внесків для всіх роботодавців за найманих працівників, незалежно від обраного способу оподаткування.

П. 8 Розділ XV Прикінцевих положень Закону України №1058 передбачено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду:

4) фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Але Закон щодо суми фіксованого розміру страхового внеску фізичними особами-підприємцями на 2004 рік парламентом не був встановлений, тому відповідно до норм Указу ПУ «Про спрощену систему оподаткування , обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» позивач сплачував єдиний податок, який відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки.

Тому законодавець і передбачив у п.3-1 розділу XV Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування включення до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону періоди підприємницької діяльності з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру.

Так, згідно довідки форми ОК-5 індивідуальні відомості персоніфікованого обліку з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, обілкові дані позивача містять наступну інформацію щодо стразового стажу у спірний період:

- 01.01.2004 по 31.12.2004 — 22 дні, а саме: січень — 2 дні; квітень - 2 дні; липень 2 дні; жовтень - 2 дні; лютий — 2 дні; травень - 2 дні; серпень - 2 дні; листопад — 1 день березень — 2 дні; червень -2 дні; вересень — 1 день; грудень -2 дні.

- 01.01.2005 по 31.12.2005- 3 місяці 9 днів, а саме: січень — 30 днів; квітень - 1 день; липень - 1 день; жовтень - 1 день; лютий - 30 днів; травень - 1 день; серпень -1 день; листопад — 1 день; березень — 30 днів; червень - 1 день; вересень — 1 день; грудень -1 день.

- 01.01.2006 по 31.12.2006 — 2 місяці 11 днів, а саме: січень — 1 день; квітень - 1 день; липень - 1 день; жовтень - 21 день; лютий — 1 день; травень - 1 день; серпень -1 день; листопад — 2 1 день; березень — 1 день; червень - 1 день; вересень — 1 день; грудень -20 днів.

- 01.01.2007 по 31.12.2007 — 7 місяців, а саме: січень — 19 днів; квітень - 18днів; липень - 17днів; жовтень - 17днів; лютий — 17 днів; травень - 18 днів; серпень 17днів; листопад — 16 днів; березень — 19 днів; червень - 18 днів; вересень - 17днів; грудень -17 днів.

- 01.01.2008 по 31.12.2008 — 5 місяців 17 днів, а саме: січень -15 днів; квітень-14днів; липень - 14днів; жовтень - 14днів; лютий - 14днів; травень - 14днів; серпень-14днів; листопад — 13 днів; березень - 15 днів; червень - 14днів; вересень - 14днів; грудень -12 днів.

- 01.01.2009 по 31.12.2009 — 8 місяців 7 днів, а саме: січень — 12 днів; квітень — 12 днів; липень - 30днів; жовтень - 30днів; лютий — 11 днів; травень - 30 днів; серпень 30днів; листопад — 10 днів; березень — 12 днів; червень - 30 днів; вересень - 30днів; грудень - 10 днів.

- 01.01.2010 по 31.12.2010 — 7 місяців 20 днів, а саме: січень — 9 днів; квітень — 8 днів; липень — 30 днів; жовтень - 30 днів; лютий — 8 днів; травень - 8 днів; серпень — 30 днів; листопад — 30 днів; березень — 9 днів; червень - 8 днів; вересень — 30 днів; грудень -30 днів.

Згідно протоколів відповідача вбачається, що саме за цими відомостями і було зараховано страховий стаж позивача, тому невірного розрахунку щодо цього періоду судом не встановлено.

Щодо зарахування періоду підприємницької діяльності до страхового стажу не як повні місяці, суд зазначає наступне.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:

ТП = Св : В, де:

ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;

Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;

В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.

За таких обставин, відповідачем правомірно зараховано страховий стаж за період з 01.01.2004 року по 31.12.2010 року не як повні місяці, а кількість днів стажу, які розраховані пропорційно сумі сплачених страхових внесків.

Також, довідка ОК-5 індивідуальні відомості персоніфікованого обліку з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не містить даних щодо нарахування заробітної плати суб`єктом підприємницької діяльності та сплати страхових внесків за період з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року, відтак зазначений період вірно не зараховано відповідачем до страхового стажу позивача.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, спірний період зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.2021 по 31.05.2021 протиправно не був зарахований позивачу до страхового стажу у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України в цьому періоді, з огляду на наступне.

Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 04.12.2020 №1072-ІХ пункт 14-5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" було доповнено підпунктом 14-5.1 такого змісту:

"14-5.1. Для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої групи платників єдиного податку та які не сплачували страхові внески за періоди з 1 по 31 грудня 2020 року, з 1 по 31 січня, з 1 по 28 лютого, з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2021 року на підставі пункту 9-10.1 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", такі періоди включаються до страхового стажу та вважається, що страхові суми було сплачено у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного законодавством для кожного з таких періодів".

Вказаним Законом також у розділі VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" пункт 9-10 доповнено підпунктом 9-10.1 такого змісту:

"9-10.1. Тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої групи платників єдиного податку, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 грудня 2020 року, з 1 по 31 січня, з 1 по 28 лютого, з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2021 року за себе.

Такі особи можуть прийняти рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за зазначені в абзаці першому цього підпункту періоди в розмірах та порядку, визначених цим Законом. У такому разі інформація про сплачені суми зазначається у звітності про нарахування єдиного внеску за звітний період, визначений для таких осіб цим Законом".

Таким чином, законодавець звільнив від сплати єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої групи платників єдиного податку в період з 01.12.2020 по 31.05.2021, зарахувавши вказані періоди до страхового стажу.

З довідки Головного управління ДПС у Волинській області від 03.11.2023 №1175/03-20-24-05 (а.с. 21) слідує, що ОСОБА_1 зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності з 02.06.2016, з 01.07.2016 по 12.08.2021 перебувала на спрощеній системі оподаткування (І група єдиного податку).

Таким чином, період зайняття позивача підприємницькою діяльністю з 01.01.2021 по 31.05.2021, протягом якого вона не сплачувала страхові внески до Пенсійного фонду України підлягає зарахуванню до страхового стажу в силу вимог Закону від 04.12.2020 №1072-ІХ.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач 2 протиправно не зарахував позивачу до страхового стажу період зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.2021 по 31.05.2021.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди підприємницької діяльності з 01.01.2021 року по 31.05.2021 року та визначити коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періоду 01.01.2021 року по 31.05.2021 року.

Щодо нарахування індексації, суд повідомляє наступне.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону 1058-ІV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Відповідно до пункту 4 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.91 р. № 1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Згідно із абзацом другим частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтями 4, 6 Закону № 1282-ХІІ є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Також ознаками, що характеризують індексацію доходів громадян, є місце отримання відповідних доходів, а також джерела їх фінансування (частина перша статті 9 Закону № 1282-XII).

Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, яка має систематичний характер, а тому індексація є невід`ємною складовою сум при розрахунку пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України від 05.10.00 р. № 2017-ІІІ “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (далі - Закон № 2017-ІІІ), у якій визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону № 2017-ІІІ).

У свою чергу, у зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15.02.22 р. було прийнято Закон України № 2040-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства” (далі - Закон № 2040-IX), яким, зокрема, частину п`яту статті 2 Закону № 1282-XII було викладено в новій редакції.

Так, частиною п`ятою статті 2 Закону № 1282-XII в редакції Закону № 2040-IX визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців 2 і 3 частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Отже, враховуючи положення частини п`ятої статті 2 Закону № 1282-XII та абзацу 4 частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, колегія суддів констатує, що Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення індексації пенсій та розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, але з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

На виконання вимог статті 42 Закону № 1058-IV Кабінет Міністрів України 20.02.19 р. затвердив Порядок № 124, яким визначив механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 124 коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:

К= ((ЗСЦ + ЗСЗ) х 50% / 100%) + 1,

де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:

ЗСЗ = Псзп (1) : Псзп (2) х 100% - 100%,

де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;

Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій, відповідно до цього Порядку, проводиться щороку з 1 березня.

Отже, з 2019 р. Порядком № 124 з метою визначення механізму проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески впроваджено, зокрема, формулу обчислення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Згідно із пунктом 5 Порядку № 124 в 2019 р. перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.17 р. на коефіцієнт, визначений згідно із абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пенсії, які призначені відповідно до Закону № 1058-IV та розмір яких не підвищено відповідно до пункту 4 цього Порядку, абзаців першого, другого цього пункту, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої, частини другої статті 28, абзацу другого пункту 4-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV, пункту 4 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 03.10.17 р. № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.08 р. № 265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян”, щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України. Підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, і враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 124 під час перерахунку пенсій відповідно до цього Порядку враховуються суми доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, суми індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законодавством). Якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшується, пенсія перераховується під час наступного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Тобто, запровадивши механізм щорічної індексації пенсій, зокрема, особам, пенсія яким призначена за Законом № 1058-IV, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів, незалежно від умов, з якими Закон № 1282-ХІІ пов`язував підстави для проведення індексації доходів, зокрема, пенсій.

Разом з тим, пунктом 5 Порядку № 124 визначено базовий показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, а саме: станом на 01.10.17 р. (3 764,40 грн.) до якого застосовується коефіцієнт, визначений за формулою, наведеною в абзаці першому пункту 4 цього Порядку і в цій частині положення Порядку №124 суперечать статті 42 Закону № 1058-ІV з огляду на таке.

Як вже було зазначено вище, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-ІV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Так, відповідно до статті 27 Закону України № 1058-ІV, розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

При цьому, частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, розмір пенсії за віком визначається для кожного пенсіонера індивідуально і залежить від набутого ним страхового стажу, отримуваної заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески та, зокрема, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення порядку здійснення індексації пенсій та розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, але з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

При цьому, під “порядком” розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Розмір щорічного збільшення зазначеного показника, повинен встановлюватися Кабінетом Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Разом з цим, суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати базову розрахункову величину (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.17 р., який становить 3 764,40 грн) до якої може бути застосований коефіцієнт збільшення, оскільки такий підхід нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін та суперечить акту вищої юридичної сили Закону № 1058-IV, абзацом 1 частини другої статті 42 якого чітко визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії.

В контексті наведеного суд зазначає, що юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту “законних очікувань” (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.

У справі “Кечко проти України” (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.19 р. у справі № 913/204/18, від 10.03.20 р. у справі № 160/1088/19).

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, суд зазначає, що під час перерахунку пенсії, який здійснюється з метою забезпечення її індексації, положення Порядку № 124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV, у зв`язку з чим під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.

З метою забезпечення в 2022-2025 роки проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України визначив такі розміри коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, зокрема:

в 2022 р. – 1.14 згідно із Постановою №118;

в 2023 р. - 1,197 згідно із Постановою № 168;

в 2024 р. - 1,0796 згідно з Постановою № 185;

в 2025 р. – 1,115 згідно з Постановою № 209.

Суд враховує, що в підпункті 6 п. 2 Постанови № 209 встановлено, що з 1 березня 2025 року з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 року включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення, зокрема для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2022 р., - 1,046.

Водночас Закон № 1058-IV не передбачає випадків зменшення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії та не уповноважує Кабінет Міністрів України на визначення розміру такого зменшеного коефіцієнта.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що приписи підпункту 6 п. 2 Постанови № 209 в частині визначення коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, для цілей індексації пенсій, призначених у 2022 році, не відповідають положенням частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, а тому не підлягають врахуванню.

Таким чином, індексація пенсій в 2022-2025 р.р. повинна проводитись відповідно до Постанови № 118, Постанови № 168, Постанови № 185, Постанови № 209, Порядку № 124 та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1.14, 1.197, 1.0796, 1.115 відповідно.

Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду, суд констатує, що відповідач, здійснюючи в 2022-2025 р.р. перерахунок пенсії позивачки на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши щомісячні доплати до пенсії в розмірі 100 грн. відповідно, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1.14, 1.197, 1.0796, 1.115 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позов належить задовольнити шляхом зобов`язання відповідача здійснити індексацію пенсії позивачу з 09.06.2025 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (9118,81 грн) у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 та 1,0796) та провести перерахунок та виплату пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28.01.25 р. у справі № 400/4663/24.

Щодо позовних вимог в частині компенсації втрати частини доходів суд виходить з наступного:

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.200 року № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі Порядок № 159).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050 зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у Законі № 2050 слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст. 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050 визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку № 159.

Відповідно до ст. 7 Закону № 2050 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.06.2021 року у справі № 240/186/20.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач до відповідача з відповідною заявою про виплату грошової компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати не зверталась, відповідач у такій виплаті не відмовляв, відтак право позивача ще не було порушено відповідачем і звернення до суду з вимогами про стягнення грошової компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати є передчасним.

Отже, у даній частині вимог позов задоволенні не підлягає.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 – 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо у не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 повного періоду здійснення підприємницької діяльності у період з 01.01.2021 року по 31.05.2021 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період підприємницької діяльності з 01.01.2021 року по 31.05.2021 року, визначити коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періоду 01.01.2021 року по 31.05.2021 року та провести перерахунок з 02.10.2021 року.

4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 з 09.06.2025 року без застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії (9118,81 грн), у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 та 1,0796).

5. Зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 09.06.2025 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії (9118,81 грн) у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 та 1,0796), у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.

6. Врешті позовних вимог – відмовити.

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1937,92 грн (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім гривень 92 копійки).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.03.2026 року.

Суддя О.В. Малих