Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №280/510/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 березня 2026 року Справа № 280/510/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування Акту,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним і скасувати Акт службового розслідування командира в/ч НОМЕР_1 від 16.09.2023 №6329.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач в період з 2020 року по травень 2023 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . На підставі рапорту ТВО командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 26.06.2023 № 39161, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 4975 від 30.06.2023, було призначено проведення службового розслідування за фактом надмірної виплати коштів, яке було проведено з порушенням строку, визначеного п. 1 Розділу VІІІ Наказу № 608. Під час проведення службового розслідування фактів переплати грошової винагороди солдату ОСОБА_3 , молодшому сержанту ОСОБА_4 та старшому солдату ОСОБА_5 підтверджено не було. Командиром військової частини НОМЕР_1 наказано заступнику командира батальйону з морально-психологічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 копії матеріалів службового розслідування направити в Державне бюро розслідувань м. Краматорськ, для надання правової оцінки. Позивач вважає Акт службового розслідування протиправним, оскільки проведення службового розслідування було призначено пізніше, ніж протягом 3 днів після отримання рапорту ОСОБА_2 та тривало більше двох місяців. З результатами службового розслідування позивача ознайомлено не було, пояснень відібрано також не було. Про проведення службового розслідування позивач повідомлений не був. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 26.01.2026 відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначений без виклику (повідомлення) сторін.

09.02.2026 засобами системи “Електронний суд” від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено про безпідставність позовних вимог та у їх задоволенні просить відмовити.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.03.2020 року №92 вважати такими, що зараховані до списків особового складу військової частини: Капітана ОСОБА_6 , призначеного наказом командиром військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 18.03.2020 року №77 на посаду НАЧАЛЬНИКА ШТАБУ - ПЕРШОГО ЗАСТУПНИКА КОМАНДИРА ПРОТИТАНКОВОГО АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ДИВІЗІОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 , ВОС-0304003, який прибув із військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_3 , з 25 березня 2020 року зарахувати до списків особового складу частини та поставити на всі види забезпечення.

Згідно із витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.06.2023 року №171 вважати такими, що виключені зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 : майор ОСОБА_7 , командир 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , призначений наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) №1275 від 13.06.2023 року на посаду КОМАНДИРА САМОХІДНОГО АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ДИВІЗІОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_4 , ВОС– 0305003 і вважати таким, що справи та посаду здав і вибув для подальшого проходження військової служби. З 20 червня 2023 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. З продовольчого забезпечення виключити з 21 червня 2023 року.

25.06.2023 ТВО командира 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 на ім`я комадира військової частини НОМЕР_1 було подано рапорт з проханням призначити проведення службового розслідування, у зв`язку із надмірною виплатою коштів військовослужбовцям НОМЕР_2 механізованого батальйону, а саме: водію-електрику радіовідділення взводу зв`язку НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_3 ; командиру відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення І механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_4 ; старшому механіку відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_5 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2023 № 4975 «Про призначення службового розслідування», на підставі рапорту від 26.06.2023 № 39161 старшого лейтенанта ОСОБА_2 за фактом надмірної виплати коштів солдату ОСОБА_3 , солдату ОСОБА_4 , старшому солдату ОСОБА_5 , було призначено службове розслідування за фактом надмірної виплати коштів.

За результатами проведення службового розслідування складено Акт службового розслідування від 16.09.2023 № 6329 та командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 16.09.2023 № 6329 «Про результати службового розслідування». Згідно із висновками Акту службового розслідування та наказу від 16.09.2023 № 6329 «Про результати службового розслідування» факт переплати грошової винагороди солдату ОСОБА_3 , солдату ОСОБА_4 , старшому солдату ОСОБА_5 не підтвердився. Окрім того, наказано заступнику командира батальйону з морально-психологічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 копії матеріалів службового розслідування направити в Державне бюро розслідувань м. Краматорськ, для надання правової оцінки.

Не погоджуючись із Актом службового розслідування та виладеними в ньому висновками, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Так, за приписами статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Нормами статті 24 цього Закону №2232 передбачено, що початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України.

За приписами ст.5, 6, 8 Загальних положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (п.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил).

Нормами статті 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил визначено, що на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Згідно зі ст.26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

За змістом статей 1, 2 Дисциплінарного статут ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Згідно зі ст.6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу аж до арешту винного й притягнення його до кримінальної відповідальності.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 за № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями функціональних обов`язків (посадових інструкцій), наказів Міністерства оборони України, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку службове розслідування може призначатися у разі:

- невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

- невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;

- неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;

- дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;

- втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;

- порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;

- недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;

- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;

- повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;

- скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи;

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Порядок проведення службового розслідування врегульований нормами розділу ІІІ Порядку №608, відповідно до якого рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування.

Відповідно до пункту 5 розділу IIІ Порядку №608 службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Пунктом 1 розділу VI Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У силу вимог пункт 2 розділу VI Порядку дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Порядку якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

З аналізу викладених норм убачається чіткий порядок проведення службового розслідування, за результатами проведення якого командир (начальник) приймається рішення (наказ), який доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується.

За матеріалами справи Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2023 № 4975 «Про призначення службового розслідування», на підставі рапорту від 26.06.2023 № 39161 старшого лейтенанта ОСОБА_2 за фактом надмірної виплати коштів солдату ОСОБА_3 , солдату ОСОБА_4 , старшому солдату ОСОБА_5 , було призначено службове розслідування за фактом надмірної виплати коштів.

Зі змісту Акту службового розслідування від 16.09.2023 № 6329 та наказу від 16.09.2023 № 6329 «Про результати службового розслідування» убачається, що згідно усного наказу командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , майора ОСОБА_1 , він, разом з солдатом ОСОБА_3 , солдатом ОСОБА_4 , старшим солдатом ОСОБА_5 , були прикомандировані до технічної майстерні поблизу АДРЕСА_3 , де відновлювали пошкоджену автомобільну техніку 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , а саме автомобіль HAMMER. 04.06.2023 вищезгаданих військовослужбовців було проінформовано, що вони знаходяться в СЗЧ. Цього ж дня вони з`явилися в стройову частину військової частини НОМЕР_1 , де повідомили, що виконували прямий наказ командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 .

Позивач у позовній заяві оскаржує висновки Акту службового розслідування, посилаючись на порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування. Докази оскарження наказу від 16.09.2023 № 6329 «Про результати службового розслідування» в матеріалах справи відсутні.

Висновком службового розслідування запропоновано заступнику командира батальйону з морально-психологічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 копії матеріалів службового розслідування направити в Державне бюро розслідувань м. Краматорськ, для надання правової оцінки.

Суд зауважує, що службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються з метою уточнення причин, установлення обставин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством України, та ступеня вини особи (осіб), яка вчинила це правопорушення.

Висновок службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і має обов`язковий характер.

За своєю правовою природою висновок службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.

Висновки службового розслідування не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, висновок (Акт) за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації.

Водночас обов`язковою ознакою рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Отже, правова природа оскаржуваного висновку службового розслідування унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправним і скасування висновку (Акту) за результатами службового розслідування, у зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Інші доводи учасників справи, викладені у позові та у відзиві, не впливають на правильність вирішення спору по суті. При цьому суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Також у рішення ЄСПЛ по справі “Ґарсія Руіз проти Іспанії” (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування Акту – відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 26 березня 2026 року.

Суддя А.В. Сіпака