Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №280/11446/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 березня 2026 року Справа № 280/11446/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРЮОФОПтаГФ НОМЕР_1 ), які полягають у не виключенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , з військового обліку;

зобов`язати Відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРЮОФОПтаГФ НОМЕР_1 ), здійснити всі необхідні дії по виключенню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , з 26.10.2018 року з військового обліку у зв`язку з визнанням його непридатним до військової служби за станом здоров`я, зокрема, але не виключно, внести відомості про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , з військового обліку, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, інших відповідних інформаційних баз та реєстрів, а також військово-облікових документів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не був військовозобов`язаним, так як з 26.10.2018 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за групою II статті 30б, 31а наказу МОУ № 402 від 2008 року, про що проставлена відмітка у військовому квитку, та на підставі статті 30 «а» Розладу хвороб, графи II, про що вказано у довідці військово-лікарської комісії №21/1576. Так, згідно додатку 1 «Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби» (далі – Розклад хвороб) до Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року, до статті 30 Включено: порушення рефракції та акомодації Н52 (гіперметропія, міопія, астигматизм, анізометропія, пресбіопія та інше). При цьому, до пункту а) статті 30 Розкладу хвороб відносяться хвороби, зазначені в статті 30 Розкладу хвороб, короткозорість або далекозорість будь-якого ока в одному із меридіанів більше 12,0 дптр, внаслідок яких військовозобов`язані, яким встановлено діагнози відповідно до пункту а) статті 30 Розкладу хвороб, визнаються непридатними до військової служби. Зазначено, що позивачу був встановлений саме діагноз «Короткозорість з R в 7,0D на правому оці, короткозорість з R в 14,0D на лівому оці, з дегенеративними змінами на очному дні, що підтверджується, зокрема, довідкою військово-лікарської комісії № 21/1576, карткою обстеження та медичного огляду протокол № 37 від 27.03.2022. Тому, на підставі зазначеного діагнозу, позивач був виключений з військового обліку. Однак, як йому стало відомо з електронного військово-облікового документу, сформованого через застосунок «Резерв+», станом на дату подання позовної заяви позивач знову взятий на військовий облік (після виключення з нього) в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач вважає, що повторне взяття його на військовий облік після виключення з військового обліку є протиправним, оскільки виключення із військового обліку – процес незворотній. Вказує, що оскільки не відноситься до жодної з категорій, зазначених в пункті 2 ч.1 ст. 37 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», то не підлягав повторному взяттю на військовий облік після виключення з нього. З метою виправлення протиправних дій Відповідача по взяттю на військовий облік після виключення з нього, 16.12.2025 позивач звернувся до Відповідача з заявою, в якій просив Відповідача прийняти рішення про виключення з військового обліку, внести відомості про виключення позивача з військового обліку, до відповідних інформаційних баз та реєстрів, а також військово-облікових документів. Відповідач отримав заяву 19.12.2025, однак, відповіді на неї не надав, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 30 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд адміністративної справи призначено без виклику/повідомлення сторін.

До суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме лист ІНФОРМАЦІЯ_1 за № ЩТ/2928 від 23 грудня 2025 року.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивача автоматично, рішенням вищого штабу (шляхом внесення інформації до Реєстру), зараховано на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рекомендовано, відповідно до ч.4 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", встати на військовий облік за місцем фактичного проживання. ІНФОРМАЦІЯ_6 рішень, щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік не приймалося. На теперішній час ІНФОРМАЦІЯ_6 не має сформованої облікової документації на громадянина ОСОБА_1 , прийняття будь яких рішень не є можливим, також суду не надано доказів про отримання ІНФОРМАЦІЯ_6 заяви про непридатність до військової служби, разом з доказами про непридатність. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

До суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме лист (відповідь на адвокатський запит) ІНФОРМАЦІЯ_1 за № ЩТ/677 від 09 лютого 2026 року.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

З матеріалів справи судом установлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до відомостей військового квитка серії НОМЕР_3 , 26.10.2018 лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за групою II статті 30б, 31а наказу МОУ № 402 від 2008 року, про що проставлена відмітка на сторінці 33 військового квитка серії НОМЕР_3 .

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії №21/1576, від 27.03.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведено медичний огляд ВЛК 27.03.2022, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): короткозорість з R в 7,0D на правому оці, короткозорість з R в 14,0D на лівому оці, з дегенеративними змінами на очному дні. На підставі статті 30а Розкладу хвороб, графи ІІ ТДВ непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до змісту довідки від 28.03.2022 №268-д, виданої ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до довідки №21/1576 військово-лікарської комісії від 27.03.2022, визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

З електронного військово-облікового документу, сформованого через застосунок «Резерв+», позивачу стало відомо, що він знову взятий на військовий облік (після виключення з нього) в ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується електронним військово-обліковим документом.

16.12.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив прийняти рішення про виключення його з військового обліку, внести відомості про виключення з військового обліку, до відповідних інформаційних баз та реєстрів, а також військово-облікових документів.

Листом від 23.12.2025 №ЩТ/2928 відповідач повідомив позивача, що в ході реалізації постанови КМУ від 16.08.2024 №932, ОСОБА_1 , автоматично, рішенням вищого штабу, взято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до даних Реєстру ОСОБА_1 є військовозобов`язаним. Зазначено, що громадянин ОСОБА_1 на військовий облік за місцем проживання не взятий, відносно даного громадянина неможливо проведення мобілізаційних заходів. Протокол про адміністративне правопорушення по відношенню до ОСОБА_1 не складався. Національною поліцією ОСОБА_1 не доставлявся. Облікові документи ІНФОРМАЦІЯ_6 не складалися, особисто ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 не відвідав, можливості перевірити оригінали документів не надав. Рекомендовано звернутися до ТЦК та СП за місцем фактичного проживання, де ініціювати виконання процедури взяття на військовий облік.

Представник позивача звернулась з адвокатським запитом до відповідача, в якому просила надати інформацію, чи перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку саме у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На запит представника позивача, відповідач листом від 09.02.2026 №ЩТ/677 надав відповідь, аналогічну за змістом листу від 23.12.2025 №ЩТ/2928.

Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача, що полягає у не виключенні його з військового обліку, звернуся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалася і станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Окрім того, Указом Президента України Про загальну мобілізацію №65/2022 від 24.02.2022 (з наступними змінами) оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", ч.1 ст.1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Положеннями ч.7 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» регламентовано, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відтак, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 (далі Положення №154 від 23.02.2022).

Згідно з п.9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Таким чином, у зв`язку з проведенням заходів загальної мобілізації посадовими особами ТЦК та СП здійснюється вивчення особових справ кожного військовозобов`язаного, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, внесення змін до їх облікових карток та відповідних відомостей про особу до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також приведення військово-облікових документів у відповідність з наявними відомостями та проставлення актуальних даних щодо придатності чи непридатності до військової служби.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі – Порядок №1487).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1487 організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 79 Порядку № 1487 визначено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів.

Згідно з пунктом 81 Порядку № 1487 взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України) та військово-облікового документа.

Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

Відповідно до пункту 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Станом на час виключення позивача з військового обліку механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів регулювався Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних затвердженим постановою КМУ від 07.12.2016 за № 921, відповідно до положень якого, а саме п.56 Порядку №921 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку. Про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.

В той же час, відповідно до п.81 Порядку №1487 (який чинний на момент звернення позивача із заявою), особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі – призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі – Закон № 1951-VIII).

Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр) – це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Так, частиною першою статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі – Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі – розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Пунктом 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 (далі – Порядок № 559), визначені відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності), які містяться у військово-обліковому документі в електронній формі.

Згідно з абзацом 5 пункту 7 Порядку № 559, у разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.

Пунктом 4 Порядку № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів або громадян України, звільнених у відставку із зазначених органів), громадянин України для внесення відповідних змін повинен скористатися засобами Порталу або особисто звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви про внесення змін.

У разі невідповідності відомостей, зазначених у військово-обліковому документі у паперовій формі (зокрема відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу), відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, призовник, військовозобов`язаний або резервіст, який перебуває на військовому обліку, або громадянин України, який був виключений з військового обліку (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів або громадян України, звільнених у відставку із зазначених органів), повинен сформувати військово-обліковий документ в електронній формі відповідно до пункту 6 цього Порядку. Зміни у військово-облікові документи у паперовій формі зазначених громадян України не вносяться, а військово-облікові документи у паперовій формі, відомості в яких не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, вважаються недійсними.

Судом установлено та вбачається із матеріалів справи, що відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 26.10.2018 лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за групою II статті 30б, 31а наказу МОУ № 402 від 2008 року, про що проставлена відмітка на сторінці 33 військового квитка серії НОМЕР_3 .

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії №21/1576, від 27.03.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведено медичний огляд ВЛК 27.03.2022, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): короткозорість з R в 7,0D на правому оці, короткозорість з R в 14,0D на лівому оці, з дегенеративними змінами на очному дні. На підставі статті 30а Розкладу хвороб, графи ІІ ТДВ визнаний непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Частиною 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено вичерпні підстави для виключення з військового обліку військовозобов`язаного у випадку: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Отже, позивач відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за групою II статті 30б, 31а наказу МОУ № 402 від 2008 року. А тому, відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в чинній редакції) позивач зберігає статус виключеного з військового обліку та дані відомості мають відображатись у Реєстрі.

Однак, відповідно до інформації з «Резерв+» вбачається, що позивач перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний.

Отже, відомості щодо позивача, зазначені в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не відповідають відомостям його військового квитка.

У відповідності до вищенаведених положень, позивач звернувся з відповідною заявою до органу уповноваженого на внесення змін, але відповідач всупереч вимог законодавства фактично відмовив у внесенні змін, вказав, що позивача автоматично, рішенням вищого штабу, взято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до даних Реєстру ОСОБА_1 є військовозобов`язаним. Зазначено, що громадянин ОСОБА_1 на військовий облік за місцем проживання не взятий, відносно даного громадянина неможливо проведення мобілізаційних заходів. Протокол про адміністративне правопорушення по відношенню до ОСОБА_1 не складався. Національною поліцією ОСОБА_1 не доставлявся. Облікові документи ІНФОРМАЦІЯ_6 не складалися, особисто ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 не відвідав, можливості перевірити оригінали документів не надав. Рекомендовано звернутися до ТЦК та СП за місцем фактичного проживання, де ініціювати виконання процедури взяття на військовий облік.

За таких обставин, невнесення відомостей стосовно позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, про виключення його з військового обліку на підставі поданої ним заяви, свідчить про бездіяльність відповідача.

Суд наголошує на тому, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи) (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи. (абзаци перший-другий пункту мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки) від 05.04.2001№ 3- рп/2001.

Стосовно пропозиції позивачу звернутися до ТЦК та СП за місцем проживання, суд зазначає, що за змістом Порядку № 1487 та Правил військового обліку військовозобов`язані повинні:

перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання – у відповідному районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, у разі залишення свого зареєстрованого місця проживання;

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних.

Проте, як вже зазначалось, позивач виключений з військового обліку у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби, а тому він не має статусу військовозобов`язаного та на нього не поширюються вищенаведені обов`язки, що визначені законодавством щодо військовозобов`язаних.

Доказів прийняття рішення про поновлення позивача на військовому обліку у зв`язку з усуненням обставин, що слугували підставою для прийняття рішення про виключення його з такого обліку, до матеріалів справи не надано.

Отже, у позивача відсутній обов`язок звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та постановки на військовий облік за місцем проживання.

Водночас, положеннями Порядку № 559 визначена можливість звернутися для уточнення військово-облікових даних, внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зокрема, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції та обов`язків якого належить внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, після отримання від позивача заяви та документів, повинен був внести відповідні відомості до Реєстру.

Суд також зазначає, що зі змісту відповіді самого відповідача вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку саме у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що прямо суперечить твердженням, викладеним у відзиві. Крім того, факт перебування на військовому обліку додатково підтверджується його військово-обліковим документом, який міститься в матеріалах справи. Враховуючи викладене, саме ІНФОРМАЦІЯ_5 як орган, у якому позивач перебуває на військовому обліку, є належним суб`єктом владних повноважень, зобов`язаним вирішувати питання щодо виключення його з військового обліку військовозобов`язаних. Підстави для повторного взяття на облік за місцем фактичного перебування позивача відсутні, оскільки, як було зазначено вище, позивач з 26.10.2018 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за групою II статті 30б, 31а наказу МОУ № 402 від 2008 року.

Відтак недотримання відповідачем певних вимог щодо реалізації процедури виключення позивача з військового обліку, на яких останній не має впливу, не може створювати негативних наслідків для позивача.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, ефективний засіб захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права в цьому випадку є визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невиключенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , з військового обліку та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , з військового обліку та виключити з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 у зв`язку з визнанням його непридатним до військової служби за станом здоров`я.

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з висновком ЄСПЛ, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією №7145-2904-6716-0241 від 26.12.2025 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Держбюджету України, позивачем за подання даного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1937,92 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, збір становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3028,00 грн.

В позовній заяві заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, при цьому одна вимога має похідний характер від іншої.

Відтак, позивач за подання даної позовної заяви мав сплатити судовий збір, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, у розмірі 968,96 грн (968,96 грн (1211,20 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025) х коефіцієнт 0,8) (за позовні вимоги немайнового характеру).

Вказане свідчить, що позивачем сплачений судовий збір в розмірі більшому, ніж встановлено законом на 968,96 грн (1937,92 грн – 968,96 грн = 968,96 грн).

З огляду на те, що позов підлягає задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Одночасно суд роз`яснює позивачу право звернутися до суду із заявою про повернення надміру сплаченого ним судового збору в сумі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невиключенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , з військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , з військового обліку та виключити з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 у зв`язку з визнанням його непридатним до військової служби за станом здоров`я.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова