Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №Н/240/29181/22 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Житомир

справа №Н/240/29181/22

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа №240/29181/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

У позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача з 22.09.2022 нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам визначеної Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що є непрацюючим пенсіонером, проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 та перебуває на обліку у відповідача. На думку позивача, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати йому доплату (підвищення) до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ, однак таке підвищення не виплачується.

16 лютого 2023 року Житомирським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, яким позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати з 22 вересня 2022 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 22 вересня 2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 01 січня календарного року;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 (сорок) коп.

24 грудня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області подано до канцелярії суду заяву про перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 у справі №240/29181/22 за нововиявленими обставинами.

У заяві Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вказало, що після набрання судовим рішенням законної сили було розпочато його виконання, зокрема нарахування та виплата доплати до пенсії. Однак, після прийняття судом рішення та набрання ним законної сили, вже під час виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області були виявлені обставини, які свідчать про надання позивачем до суду недостовірних відомостей про місце проживання, які не були відомі і не могли бути відомі станом на час прийняття судом рішення. Оскільки обставини щодо місця проживання є визначальними для прийняття рішення щодо призначення доплати до пенсії за статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII, то Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду та просить переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою суду від 13.01.2026 відкрито провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. Призначено відкрите судове засідання у справі на 05 лютого 2026 року з повідомленням учасників справи.

05 лютого 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, через систему "Електронний суд", надійшла заява (за вх. №8334/26) про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Згідно з довідкою від 05.02.2026, у зв`язку із відсутністю у суду відомостей щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, судове засідання відкладене на 26 лютого 2026 року.

26 лютого 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, через систему "Електронний суд", надійшла заява (за вх. №13333/26) про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Відповідно до довідки від 26.02.2026 судове засідання відкладене на 12.03.2026, у зв`язку із відсутністю у суду відомостей щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Крім цього, відповідно до положень ч.1 ст.130 КАС України судом розміщено повідомлення через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про перегляд судового рішення у справі №240/29181/22 за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, а тому позивач вважається повідомленим належним чином про розгляд даної справи.

У визначений день та час, 12.03.2026, представник заявника (відповідача) та позивач у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини першої статті 131 КАС України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

До повноважень адміністративних судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" та інше, з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі №160/4825/19, ухвалі від 22 вересня 2020 року у справі № 340/2568/19.

Відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вказане, відповідно до протоколу від 12.03.2026 суд ухвалив продовжити розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у порядку письмового провадження.

Дослідивши заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяви, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

У відповідності до частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з частиною 4 зазначеної правової норми, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Так, в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть уважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі №2а-7523/10/1270, від 02 травня 2018 року у справі №303/3535/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №809/824/17, від 22 листопада 2018 року у справі №826/14224/15.

З матеріалів справи встановлено, що у справі №240/29181/22 ОСОБА_1 вказав адресою свого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (Додаток №1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106) с.Вигів відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18.11.2025 у справі №279/6202/25, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України і призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

Крім цього, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 98818,50 грн заподіяної матеріальної шкоди.

Зокрема, у вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18.11.2025 у справі №279/6202/25, встановлено, що, у ОСОБА_1 , який будучи обізнаним у положеннях законодавства щодо підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, на підставі статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном (грошовими коштами Державного бюджету України) шляхом обману.

Також встановлено, що реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 здійснив реєстрацію свого місця проживання за адресою: є АДРЕСА_2 про що йому видано витяг з реєстру територіальної громади №2022/000616331.

В подальшому, як вказано у вироку суду, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, 21.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок і виплату коштів із внесеними до нього завідомо неправдивими відомостями про його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС, а саме по АДРЕСА_2 , та подав позов до Житомирського окружного адміністративного суду, за результатами якого ухвалено рішення від 16.02.2023 у справі №240/29181/22, яким позов задоволено частково.

На підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 у справі №240/29181/22 ОСОБА_1 за період з 01.05.2023 по 31.12.2024 було нараховано та виплачено грошові кошти в сумі 98818,50 грн, як підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, при цьому ОСОБА_1 за місцем реєстрації в с.Вигів, Коростенський р-н., Житомирська обл. фактично не проживав.

У зв`язку з вказаним, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області дійшов висновку, що ОСОБА_1 шляхом обману заволодів грошовими коштами Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в сумі розміром 98818,50 грн, чим спричинив матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Суд зауважує, що обставини щодо місця проживання позивача є істотними, такими, від яких залежить призначення доплати до пенсії за статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-XII).

Обставини щодо зазначення позивачем невірного місця проживання не були і не могли бути відомі ні суду, ні Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області станом на час прийняття рішення судом 16.02.2023, оскільки лише 18.11.2025, тобто після прийняття рішення судом у справі №240/29181/22, у ході розгляду кримінального провадження №12025065490000186 від 05.09.2025 по обвинуваченню ОСОБА_1 , Коростенським міськрайонним судом Житомирської області було з`ясовано те, що за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 фактично не проживає.

Отже, наявні підстави для перегляду рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 у справі №240/29181/22 за пунктом 1 частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вже вказано судом, згідно з вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18.11.2025 у справі №279/6202/25 встановлено, що ОСОБА_1 21.11.2022 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області провести перерахунок і виплату коштів із внесеними до нього завідомо неправдивими відомостями про його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС, а саме в с.Вигів, Коростенського району, Житомирської області.

За результатами розгляду адміністративного позову, поданого ОСОБА_1 , Житомирським окружним адміністративним судом прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 22 вересня 2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 01 січня календарного року.

Як вказано у вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18.11.2025 у справі №279/6202/25, на підставі вказаного рішення Житомирського окружного адміністративного суду, у період з 01.05.2023 по 31.12.2024 ГУ ПФУ в Житомирській області ОСОБА_1 нараховано та виплачено грошові кошти в сумі розміром 98818,50 грн, як підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, при цьому ОСОБА_1 за місцем реєстрації в с.Вигів Коростенського району Житомирської області фактично не проживав.

Крім цього, у згаданому вище вироку зазначено, що обвинувачений ОСОБА_1 по суті пред`явленого обвинувачення винним себе визнав повністю, розкаявся у скоєному, підтвердив всі фактичні обставини злочину, викладені в обвинувальному акті.

Відповідно до вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18.11.2025 у справі №279/6202/25 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України і призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

Зазначений вирок набрав законної сили 19.12.2025 відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Отже, при зверненні до Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 вказав адресу місця проживання: АДРЕСА_1 , за якою фактично не проживав, а був лише зареєстрований з метою отримання неправомірної вигоди.

Суд зауважує, що згідно з положеннями частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вочевидь, обставини, встановлені у вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18.11.2025 у справі №279/6202/25 щодо ОСОБА_1 є обов`язковими для адміністративного суду під час розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, з урахуванням нововиявлених обставин справи суд відмічає, що за приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Такі положення щодо громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон України №796-ХІІ).

Частина 1 статті 39 цього Закону у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала виплату громадянам, які працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення доплати у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Право на таку ж доплату закріплювали положення частини 2 цієї ж правової норми для непрацюючих пенсіонерів, які проживають у такій зоні.

28 грудня 2014 року прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII (далі Закон України №76-VІІІ), який набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону України № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

04 лютого 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України №987-VIII, який згідно з розділом ІІ "Прикінцеві положення" набрав чинності з 01 січня 2016 року і включив до Закону України №796-ХІІ статтю 39, яка передбачає виплату доплати виключно громадянам, які працюють у зоні відчуження та у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України №76-VІІІ.

Конституційний Суд України у названому рішенні указав, що обмеження чи скасування Законом України №76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом України №796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина 2), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон України №76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом України №796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини 2 статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

При цьому в рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону України №796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом України №76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону України №796-ХІІ вказане рішення не містить.

За результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року зазначила, що з 17 липня 2018 року відновила дію редакція статті 39 Закону України № 796-ХІІ, яка була чинною до 01 січня 2015 року. Ця редакція статті за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону України №987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом України №987-VIII.

Стаття 39 у редакції Закону України №987-VIII, яка чинна з 01 січня 2016 року, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01 січня 2015 року, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів.

Відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта статті 39 Закону України №796-ХІІ до внесення змін Законом України №76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01 січня 2016 року статті 39 Закону України №796-ХІІ у редакції Закону України №987-VIII. І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.

Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.

Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено право громадян на отримання підвищення до пенсії як непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону України №796-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач не довів, що проживає на території радіоактивного забруднення та визнав свою вину у введенні суду в оману щодо його фактичного місця проживання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 та статті 39 Закону України №796-ХІІ, позивач не має права на щомісячне отримання підвищення до пенсії, як непрацюючий пенсіонер у розмірі, встановленому зазначеною правовою нормою, оскільки не проживає на території радіоактивного забруднення, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача у зв`язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

вирішив:

1. Заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, - задовольнити.

2. Скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 в адміністративній справі №240/29181/22 та ухвалити нове судове рішення.

3. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Повний текст рішення складено 26 березня 2026 р..