Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №200/393/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 року Справа№200/393/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, допомоги для оздоровлення, грошової компенсації додаткової відпустки учасника бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні) за період з 29 січня 2020 року по 26 грудня 2020 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року;

зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачеві грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, допомоги для оздоровлення, грошової компенсації додаткової відпустки учасника бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні) за період з 29 січня 2020 року по 26 грудня 2020 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року (з урахуванням вже виплачених сум);

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невключення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди АТО/ООС при обчисленні розміру допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні;

зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачеві допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням сум винагороди АТО/ООС (з урахуванням вже виплачених сум);

зобов`язання відповідача нарахувати і виплати позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю нарахування та виплати грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року.

Крім того, позивач вважає, що винагорода АТО/ООС є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а тому повинна входити до складу грошового забезпечення позивача як розрахункової величини, з якої обчислюється розмір допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04 лютого 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в позові з огляду на те, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року.

04 лютого 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, де викладено доводи, аналогічні тим, що зазначені у позові.

Правом на надання інших заяв по суті справи сторони не скористалися.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 22 листопада 2019 року по 26 грудня 2020 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (прикордонна служба), звільнено зі служби у зв`язку із закінченням строку контракту.

Спірним для вимоги, що стосується прожиткового мінімуму, позивач визначив період з 29 січня 2020 року по 26 грудня 2020 року. Суд розглядає справу у межах позовних вимог. Показник прожиткового мінімуму для працездатної особи для розрахунку деяких видів грошового забезпечення у спірний період взято станом на 01 січня 2018 рік.

Протягом періоду служби позивачеві щомісячно, окрім листопада 2020 року, виплачувалася додаткова допомога, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Допомога для оздоровлення виплачена у червні 2020 року.

За розрахунковими листами у грудні 2020 року та січні 2021 року виплачена грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку (УБД, 84 календарних дня); у січні 2021 року – одноразова грошова допомога при звільненні.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова № 704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103 (далі - Постанова № 103) внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови № 103).

Постанова № 103 набула чинності 24 лютого 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.

Отже, з 29 січня 2020 року - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

При цьому встановлене пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, зокрема, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

При виборі та застосуванні норм права судом враховано правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21.

З 29 січня 2020 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

До абзацу 1 пункту 4 постанови № 704 внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, якими установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постанова № 481 набула чинності 20 травня 2023 року, а тому зміна законодавчого регулювання не впливає на розгляд цієї справи, де спірним є період з 29 січня 2020 року по 26 грудня 2020 року.

Підпунктом третім пункту 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Із цією нормою кореспондуються приписи спеціальної норми, передбаченої пунктом 1 глави 7 розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 (далі – Інструкція № 558), за якими військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Проте пунктом 5 глави 7 розділу IV Інструкції № 558 конкретизовано, що розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.

Оскільки допомога для оздоровлення розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням в структурі місячного грошового забезпечення, то вказаний вид допомоги, виплачений у період з 29 січня 2020 року по 26 грудня 2020 року, розрахований позивачеві у меншому, ніж належало, розмірі.

При цьому за прямою вказівкою спеціального нормативно-правового акта до розміру місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, тому відповідач, обчислюючи розмір допомоги для оздоровлення без додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, діяв правомірно.

При аналізі та застосуванні норми права судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 20 серпня 2024 року у справі № 420/693/23, від 24 квітня 2025 року у справі № 460/2217/23, 18 грудня 2025 року у справі № 420/4437/24.

Відповідно до пункту 6 глави 9 розділу V Інструкції № 558, що визначає умови виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються: 1) для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород); […].

Оскільки одноразова грошова допомога при звільненні розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, то вказаний вид допомоги розрахований позивачеві у меншому, ніж належало, розмірі.

При цьому за прямою вказівкою спеціального нормативно-правового акта до розміру місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, не включаються винагороди, тому відповідач, обчислюючи розмір одноразової грошової допомоги при звільненні без додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, діяв правомірно.

При аналізі та застосуванні норми права судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 24 квітня 2025 року у справі № 460/2217/23.

Відповідно до абзацу 3 пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Оскільки грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки розраховується з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, то вона виплачена позивачеві у меншому, ніж належало, розмірі.

На відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення чи одноразової грошової допомоги при звільненні, пункт 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 не містять застережень щодо заборони включення винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.

Крім того, суд враховує, що за змістом пункту 2 розділу I Інструкції № 558 місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Отже, до розрахунку компенсації за невикористані дні додаткової відпустки включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

При аналізі та застосуванні норми права судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 20 серпня 2024 року у справі № 420/693/23, від 24 квітня 2025 року у справі № 460/2217/23.

Суд не застосовує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2026 року у справі № 420/77/25, оскільки вони сформовані з огляду на зміну правого врегулювання, за яким пунктом 15 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, винагороди віднесено до одноразових додаткових видів грошового забезпечення. На день звільнення та нарахування компенсації позивачеві такі зміни законодавства не були прийняті.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, оскільки вимоги заявлено передчасно з огляду на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20.

Підстави для розподілу судового збору відсутні.

12 березня 2026 року позивачем подана заява про стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

На підтвердження витрат надано наступні документи: 1) договір про надання правничої допомоги від 25 серпня 2025 року, за яким оплата здійснюється у формі гонорару, 2) додаткову угоду до договору від 18 січня 2026 року, якою встановлено гонорар у розмірі 20 000 грн, 3) акт від 12 березня 2026 року, за яким надано послуги: 1) усна консультація – 1 000 грн, 2) складання та направлення адвокатського запиту – 1 000 грн, 3) ознайомлення з архівними відомостями про грошове забезпечення – 2 000 грн, 4) ознайомлення з судовою практикою – 1 000 грн, 5) складання та направлення позовної заяви до суду – 10 000 грн, 5) складання та направлення до суду відповіді на відзив – 5 000 грн, 4) платіжну інструкцію про сплату 20 000 грн.

18 березня 2026 року відповідачем подано клопотання про неспівмірність заявлених вимог.

Суд погоджується з доводами відповідача, що заявлена до стягнення сума є неспівмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Так, зокрема, послуги зі складання та направлення позовної заяви до суду повинні включати ознайомлення з архівними відомостями про грошове забезпечення та ознайомлення з судовою практикою, а складання та направлення до суду відповіді на відзив, за умови, що зміст позовної заяви та відповіді на відзив повторюється, не слід розглядати як окремі послуги.

З огляду на це суд вважає обґрунтованими витрати заявлені на суму 12 000 грн.

Відповідно до речення 1 частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000 грн, покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 243-246, 255, 257, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, допомоги для оздоровлення, грошової компенсації додаткової відпустки учасника бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні) за період з 29 січня 2020 року по 26 грудня 2020 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, допомоги для оздоровлення, грошової компенсації додаткової відпустки учасника бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні) за період з 29 січня 2020 року по 26 грудня 2020 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року (з урахуванням вже виплачених сум).

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди АТО/ООС при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій з урахуванням вже виплачених сум.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 333 (п`ять тисяч триста тридцять три) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо через суд апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 березня 2026 року.

Суддя Ю.М. Льговська