Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №160/1133/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 рокуСправа №160/1133/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини грошових доходів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-11 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, на суму доплати грошового забезпечення за період з 25.12.2020 по 16.12.2025;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-11 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, за період з 25.12.2020 по 16.12.2025 у розмірі - 17844,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 160/30152/23 відповідачем проведено остаточну виплату належного грошового забезпечення шляхом перерахунку посадового окладу було проведено лише 17.12.2025 тобто з порушенням строків, що складає 4 роки, 11 місяців, 23 дні з моменту звільнення (25.12.2020). Вважаючи, що відповідачем в порушення статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 26 січня 2026 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомив сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити, а також зазначив, що з метою здійснення розрахунку, військовою частиною НОМЕР_1 одразу було розраховано індексацію грошового забезпечення позивачу із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року, з урахуванням вже виплачених сум індексації грошового забезпечення та із одночасним відрахуванням 1,5 відсотків військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (зі змінами) та направлено заявку на виділення кошторисних призначень до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту. Держава переживає важкі часи через війну, і це має значний вплив на фінансові можливості держави. Процедура виділення коштів зазнала затримки через війну. Багато з наших служб перевантажені, оскільки вони намагаються впоратися з викликами, пов`язаними з війною. Це призводить до того, що процеси, які зазвичай відбуваються швидко, зараз затягуються. Компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159 (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) виплаті позивачу не підлягає. Підсумовуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що вини чи протиправних дій з боку військової частини НОМЕР_1 стосовно позивача допущено не було.

Судом здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та повідомлення та (або) виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , звільненого наказом командира НОМЕР_4 окремої бригади Державної спеціалізованої служби транспорту (по особовому складу) №32 РС від 24 грудня 2020 року з військової служби в запас Збройних Сил України, відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підпункту «а» пункту 2 частини 5 (у зв`язку із закінченням строку контракту), з правом носіння військової форми одягу, з 25 грудня 2020 року виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , з усіх видів забезпечення, відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині).

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення з 01.01.2018 року по 25.12.2020 року з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, позивач звернувся до суду.

Рішенням від 30 січня 2024 року у справі № 160/30152/23, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року, Дніпропетровський окружний адміністративний суд позовну заяву задовольнив частково, а саме:

Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з 30.01.2020р. по 24.12.2020р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01.01.2020року.

Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020р. по 24.12.2020р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01.01.2020року шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до Постанови 704, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

В решті позовних вимог – відмовив.

На виконання рішення суду відповідачем 17.12.2025 було нараховано та виплачено позивачу грошове забезпечення в розмірі 23 165,87 грн, що підтверджується випискою з картки позивача.

Після перерахунку та доплати грошового забезпечення на виконання вище вказаного рішення суду, відповідач не здійснив виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з невчасно виплаченим грошовим забезпеченням.

24.12.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Листом від 26.12.2025 відповідач повідомив позивача, що 25.12.2020, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , знято з усіх видів забезпечення, а також проведено з ним повний та своєчасний розрахунок у повній відповідності до вимог чинного законодавства України. Нормативно-правовими актами, які регулюють проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати не передбачена виплата компенсації громадянам втрати частини грошових доході у зв`язку з неможливість виконання судового рішення у встановлені строки.

Позивач не погоджується із такими діями відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до статей 1, 2 Закону України № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

Статтею 7 Закону України № 2050-ІІІ передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З метою реалізації Закону України № 2050-ІІІ, Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до п. 1 Порядку № 159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у п. 3 Порядку № 159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Пунктом 4 Порядку № 159 встановлено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено порушення встановлених строків виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати.

Водночас, суд зазначає, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 (касаційне провадження № К/990/129/22) вирішив питання неоднакового застосування норм статті 7 Закону № 2050-ІІІ та відступив від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.06.2021 у справі № 240/186/20, від 17.11.2021 у справі № 460/4188/20, від 27.07.2022 у справі № 460/783/20, від 11.05.2023 у справі № 460/786/20.

У цій постанові Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, серед іншого, вказав, що нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

У справі № 560/8194/20 судова палата виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

За висновком судової палати, зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Верховний Суд неодноразово роз`яснював, що відступаючи від раніше сформованих висновків у раніше ухвалених постановах Верховного Суду, Суд може не вказувати усі такі рішення, оскільки Суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем проведено позивачеві перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 24.12.2020 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 160/30152/23 17.12.2025 (що відповідачем не заперечується), у зв`язку із чим порушено строки виплати пенсії позивача, відповідач зобов`язаний здійснити нарахування позивачеві компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Щодо позовних вимог у частинні стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини доходу в розмірі 17844,67 грн, у зв`язку із порушенням строку його виплати, суд зазначає наступне.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого, є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Суд зауважує, що не може підміняти визначений орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку його виплати, оскільки вказане є виключною компетенцією відповідача, та на свій розсуд розраховувати суми такої компенсації, відтак вказані позовні вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Отже, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 25.12.2020 по 17.12.2025;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 25.12.2020 по 17.12.2025.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 241-246, 255, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 25.12.2020 по 17.12.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 25.12.2020 по 17.12.2025.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 26.03.2026.

Суддя Н.Є. Калугіна