Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №734/4990/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/4990/25 Головуючий у 1 інстанції Бараненко С. М.

Провадження № 33/4823/334/26

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд

у складі: головуючого-судді Салая Г.А.,

за участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Хараїм О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу захисника Хараїм О.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2026 року,

У С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп. судового збору.

Місцевим судом вставновлено, що 10.11.2025 року, о 09 год. 29 хв., ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN GOLF, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан сп`яніння у лікарні у лікаря-нарколога відмовився.

Не погодившись із рішенням суду, захисник подала апеляційну скаргу в якій просить постанову місцевого суду скасувати та провадження по справі закрити на підставі ст.247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом першої інстанції було поверхнево розглянуто дану справу, не було здійснено повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи. Зазначає, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, оскільки своїми діями він відвертав настання більшої можливої шкоди життю та здоров`ю нареченої, яку він віз у лікарню на операцію, аніж суспільна небезпека від порушення ПДР, про що він одразу повідомив поліцейських. Судом не було враховано цих обставин та не надано їм належної правової оцінки. Вказує, що ознак сп`яніння у ОСОБА_1 не було, що підтверджується переглянутим відеозаписом. Також, звертає увагу суду, що 11.11.2025, на наступний день після складання адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 за власною ініціативою пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння у лабораторії «Діла», відповідно до якого наркотичних речовин в організмі не виявлено. Вказує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом направлення та воно було йому вручено під підпис.

Дослідивши апеляційну скаргу, вислухавши захисника та його підзахисного, які підтримали вимоги поданої апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити у судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №508664 від 10.11.2025 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння та від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, про що поставив свій підпис та зазначив, що вживав седативні протягом тижня. (а.с. 9).

Згідно з даними, наявного у матеріалах справи направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці (а.с. 5).

Із переглянутого апеляційним судом відеозапису, долученого до матеріалів справи вбачається фіксація руху автомобіля та його зупинку на вимогу поліцейських через перевищення швидкості руху. Під час розмови з водієм у поліцейського виникла підозра про наявність у нього ознак сп`яніння, на запитання, останній пояснив, що вживав седативні препарати протягом тижня. Після цього, поліцейською було озвучено, що відносно водія буде складено постанову за перевищення швидкості руху та з`ясовано чи готовий водій, за необхідності, пройти огляд у лікаря-нарколога, після чого перевірено зіниці очей та їх реакцію на світло за допомогою ліхтаря і озвучено наявність ознак сп`яніння. На вимогу поліцейської про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився та про наслідки відмови йому було роз`яснено. Також поліцейським роз`яснено водію його права та складено адміністративні матеріали.

Таким чином, місцевий суд, розглядаючи справу по суті, правильно установив фактичні обставини, які полягали у керуванні ОСОБА_1 транспортним засобом із ознаками наркотичного сп`яніння та його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Отже, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що ставиться у вину ОСОБА_1 дослідженими доказами доведена.

Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює у сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними у даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відеозапис відображає послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до чинного законодавства, працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння, тому доводи апелянта з приводу відсутності ознак сп`яніння у ОСОБА_1 не є слушними.

Вказівка у скарзі на те, що поліцейськими не було видано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є некоректною, оскільки таке направлення наявне у матеріалах справи (а.с. 5). Крім того, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 було запропоновано пройти освідування у медичному закладі, проте він відмовився.

Щодо доводів апелянта про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, оскільки своїми діями він відвертав настання більшої можливої шкоди життю та здоров`ю нареченої, яку він віз у лікарню на операцію, аніж суспільна небезпека від порушення ПДР,то ці доводи були предметом розгляду суду першої інстанції, з чим також погоджується і апеляційний суд, адже згідно ст. 18 КУпАП - не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Жодного доказу суду не було надано, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності відповідно до ст. 18 КУпАП.

Щодо доводів апелянта про те, що 11.11.2025, на наступний день після складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 за власною ініціативою пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння у лабораторії «Діла», то апеляційний суд їх до уваги не приймає та погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки на ОСОБА_1 було складено протокол за порушення п. 2.5 ПДР України, тобто за відмову від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікарні у лікаря-нарколога, що є самостійним складом адміністративного правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови та не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Адміністративне стягнення накладене судом із додержанням вимог статті 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Хараїм О.В. залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяГ. А. Салай