Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №735/1226/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 березня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 735/1226/25

Головуючий у першій інстанції – Грушко О. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/537/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів – Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Коллект центр»,

відповідач: ОСОБА_1 , -

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Коллект центр» (далі по тексту – ТОВ «ФК «Коллект центр», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої на свою користь заборгованість за договором №2516197 від 13.06.2021 у розмірі 43 554 грн, а також судові витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 та на правову допомогу у розмірі 16 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» (далі по тексту – ТОВ «Маніфою», первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір №2516197 в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, за яким позичальнику надано позику у сумі 10 000 грн шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, на умовах повернення, платності та строковості.

ТОВ «Маніфою» зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши позичальнику кредитні кошти, в передбаченому договором порядку.

Строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідачка не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

13.10.2021 укладено договір №13/10-2021, за яким ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором №2516197.

10.01.2023 укладено договір №10/01-2023, за яким ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором №2516197.

Загальний розмір заборгованості позичальника за вищевказаним кредитним договором станом на дату складання позовної заяви становить 43 554 грн, з яких:

- 10 000 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту);

- 33 554 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Позивач, з моменту отримання права вимоги до відповідача, жодних нарахувань до наявної заборгованості не здійснював.

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 05.11.2025 позов ТОВ «Коллект центр» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за кредитним договором №2516197, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 10 000 грн; заборгованість за відсотками – 33 554 грн; а всього на суму 43 554 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 4 000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на його необґрунтованість.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що жоден фактор чи клієнт із зазначеної схеми передачі права вимоги письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги відповідачці не надсилав.

Заявниця вважає, що бойові дії, які тривають на території України, є форс-мажорними обставинами, що відповідно до ст. 617 ЦК України звільняють від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект центр» просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Позивач вказує, що повідомлення боржника здійснювалось первісним кредитором відповідно до умов договору факторингу. У свою чергу, повідомлення про заміну кредитора не є обов`язковим при укладенні договорів відступлення прав вимоги.

Зазначає, що у такому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредитору є належним виконанням, однак матеріали справи не містять доказів належного виконання боржником зобов`язань як на користь первісного кредитора, так і на користь позивача.

Наголошує, що відповідачкою не доведено наявності форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання ним грошового зобов`язання. Крім того, форс-мажорні обставини звільняють лише від відповідальності за порушення зобов`язання (від нарахування штрафів/пені), проте не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на неї, апеляційний суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Коллект центр» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено наявність заборгованості ОСОБА_1 належними, достатніми та допустимими доказами, які остання не спростувала.

Однак повністю погодитись з такими висновками районного суду апеляційний суд не може зважаючи на наступне.

Судом у справі встановлено, що 30.03.2021 ОСОБА_1 заповнила анкету клієнта – фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІТС), де вказала свої дані, особисту інформацію, паспортні дані, адресу реєстрації та фактичного місця проживання, зміст діяльності, соціальний статус, контактні дані, фінансовий стан та інформацію про доходи та витрати, за якими уповноваженим працівником товариства було проведено оцінку клієнтка, здійснено верифікацію та ідентифікацію клієнта (а.с. 42).

13.06.2021 між ТОВ «Маніфою» (позикодавець та/або товариство) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики №2516197, за умовам якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від сум позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору. Позика надається на умовах поверненя, платності а строковості в національній валюті України – Гривні. (п. 2.1., 2.2. договору позики) (а.с. 22-23).

У розділі 1 договору позики визначено, що строк дії договору – період на який укладається договір позики, що починає обчислюватись з дати укладення договору позики і спливає через три місяці після спливу строку позики.

Відповідно до п. 2.3., 2.4., 2.5., 2.6. договору позики параметри позики:

тип позики: короткострокова;

мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника;

сума позики: 10 000 грн;

строк позики: до 13.07.2021 (30 днів).

Розмір процентів за користування позикою:

проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідно до додатку №1 до договору позики;

середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 0.59700 від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики;

середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1.99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики;

базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1.99000% від суми позики за кожен день користування позикою.

Розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1.01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою.

Позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті товариства протягом 3 робочих днів з дати підписання договору.

Згідно з п. 3.1., 3.2., 3.4., 3.7. договору позики проценти за користування позикою нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування позикою з дня надання позики до дня повного погашення заборгованості включно.

У межах строку позики проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середнього розміру процентів за користування позикою відповідно до п. 3 додатку №1 до договору.

У період прострочення позики проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою на позику, визначеною п. 2.4.4.

Проценти на прострочену позику нараховуються у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором у розмірі, визначеному п. 2.5. договору, за кожен день прострочення.

Повернення позики та сплата нарахованих процентів здійснюється позичальником до закінчення строку позики шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця.

Зобов`язання позичальника за договором вважаються виконаними у повному обсязі в момент зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок позикодавця.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п. 5.1. договору позики).

У додатку №1 до договору позики міститься розрахунок за договором позики №2516197 від 13.06.2021, в якому міститься графік обов`язкових платежів за договором позики, графік нарахування процентів за користування позикою в межах строку позики, визначеного договором (а.с. 34)

Договір позики та додаток до нього підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором w47756.

Також, ОСОБА_1 13.06.2021 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором f52078 паспорт споживчого кредиту, в якому містяться інформація та контактні дані позикодавця, основні умови надання коштів у позику з урахуванням побажань споживача (тип, сума та строк позики, мета його отримання тощо), інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості позики для споживача (вид, тип процентної ставки, застереження щодо обчислень тощо), порядок повернення позики, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти (а.с. 43).

Також відповідачка проставила електронний підпис одноразовий ідентифікатор f52078, яким підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови надання позики та орієнтовну загальну вартість позики, надані виходячи із обраних нею умов надання позики; отримання нею всіх пояснень, необхідних для забезпечення оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для неї, в тому числі в разі невиконання нею зобов`язань за таким договором.

13.10.2021 між ТОВ «Вердикт капітал» (фактор) та ТОВ «Маніфою» (клієнт) укладено договір факторингу №13/10-2021, у відповідності до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору право грошової вимоги у сумі 20 080 973,82 грн, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 16-20).

За умовами розділу 3 договору факторингу, фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлена в реєстрі боржників.

Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у реєстрі боржників сплачується фактором в день підписання відповідного реєстру.

Фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у відповідному розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після зарахування на рахунок клієнта.

Сторони домовились, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 598 211,98 грн.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Усі суми, що наводяться у реєстрі прав вимог, зазначаються в Національній валюті Україні – гривні, станом на дату підписання сторонами такого реєстру прав вимог (розділ 4 договору факторингу).

Розділом 7 договором факторингу встановлено порядок передачі права вимоги фактору, відповідно до якого за цим договором клієнт відступає, а фактор приймає право вимоги.

Реєстр боржників в електронному вигляді (додаток №1) передається фактору за актом приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді (додаток №2) в день здійснення повного фінансування на користь клієнта відповідно до розділу 3.

Реєстр боржників (додаток №3) передається фактору за актом приймання-передавання реєстру боржників (додаток №4) в день здійснення повного фінансування на користь клієнта відповідно до розділу 7.

Право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання реєстру боржників (додаток №2), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.

З моменту переходу до фактора права вимоги, відповідно до умов цього договору, всі гарантії, надані боржниками щодо погашення їх грошових зобов`язань перед клієнтом (у разі наявності), стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору.

13.10.2021 ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт капітал» підписали та скріпили своїми печатками акт приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу №13/10-2021 від 13.10.2021 та акт приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №13/10-2021 від 13.10.2021, за якими клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 2011, після чого, з урахуванням умов договору факторингу, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 20 080 973,82 грн. Реєстр боржників передано у повному об`ємі відповідно до умов договору факторингу, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає. Реєстр боржників в електронному вигляді наданий на флеш-носії у розмірі 522 Кбайт (а.с. 24, 25).

З платіжної інструкції №292550010 від 13.10.2021 АТ «Південний» вбачається, що ТОВ «Вердикт капітал» сплатило ТОВ «Маніфою» 598 211,98 грн з призначенням платежу «оплата портфелю згідно з договором факторингу №13/10-2021 від 13.10.2021» (а.с. 21).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №13/10-2021 від 13.10.2021, ТОВ «Вердикт капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2516197 від 13.06.2021, дата закінчення строку позики 13.07.2021, заборгованість за сумою позики 10 000 грн, заборгованість за процентами за користування позикою 15 920 грн, заборгованість за процентами на прострочену позику 4 100 грн, загальна сума заборгованості за договором 30 020 грн (порядковий номер у реєстрі 438) (а.с. 26-29).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт капітал» станом на 10.01.2023 (а.с. 47) заборгованість по основній сумі кредиту станом на дату початку розрахунку (13.10.2021) та станом на дату розрахунку (10.01.2023) – 10 000 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги станом на дату початку розрахунку (13.10.2021) та станом на дату розрахунку (10.01.2023) – 20 020 грн, нараховані відсотки згідно з кредитним договором – 13 534 грн, загальна сума – 43 554 грн.

Відсотки в сумі 13 534 грн нараховані за період 13.10.2021 – 23.02.2022 за відсотковою ставкою 1,01% денних.

10.01.2023 ТОВ «Вердикт капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «Коллект центр» (новий кредитор) уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за умовами якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - боржники, зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору (надалі також - реєстр боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «основні договори», надалі за текстом –права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором (а.с. 49-51).

Права вимоги, що є предметом цього договору належить первісному кредитору на підставі, зокрема, договору факторингу №13/10-2021 від 13.10.2021 між первісним кредитором та ТОВ «Маніфою».

Первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору реєстри боржників (в електронному та друкованому (підписаному) вигляді) та документацію на умовах та в порядку визначених цим договором.

Реєстр Боржників в електронному вигляді (додаток №1) передається новому кредитору за актом прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (додаток №2) не пізніше наступного робочого дня після підписання новим кредитором цього договору. Реєстр Боржників в електронному вигляді передається відповідальній особі нового кредитора шляхом запису на матеріальний носій, наданий новим кредитором.

Реєстр боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток №3) передається новому кредитору за актом прийому-передачі (додаток №4) не пізніше наступного робочого дня після підписання новим кредитором цього договору.

Права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток №4). (п. 5.1, 5.2 договору)

Відповідно до розділу 7 договору про відступлення прав вимоги сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за договорами позики (кредитними договорами), відповідно до цього договору новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 5 312 491,59 грн без ПДВ, надалі за текстом - ціна договору.

Ціна договору сплачується новим кредитором кредитору, в будь який передбачений (не заборонений) законодавством спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок вказаний в п. 12 цього договору або зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку визначеному п. 5.6.2. цього договору, протягом 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору.

Всі платежі, що здійснюються новим кредитором для виконання грошового зобов`язання вважаються належно виконаними в дату зарахування грошових коштів на рахунок(и) первісного кредитора.

10.01.2023 ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» уклали додаткову угоду №10 до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, якою внесли зміни до реєстру боржників у електронному та у паперовому вигляді (а.с. 7-9).

10.01.2023 ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» підписали та скріпили своїми печатками акт прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 та акт прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, за якими первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 207 307 у паперовому та у електронному вигляді, після чого, з урахуванням умов договору відступлення прав вимоги, від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Реєстри боржників передано у повному об`ємі відповідно до умов договору відступлення прав вимоги, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає (а.с. 11, 12).

28.02.2023 ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» підписали та скріпили своїми печатками акт зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого ТОВ «Коллект центр» має перед ТОВ «Вердикт капітал» непогашені грошові зобов`язання у сумі 15 214 406,31 грн, які виникли на підставі, у тому числі, договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 в сумі 5 312 491,59 грн. ТОВ «Вердикт капітал» має перед ТОВ «Коллект центр» непогашене грошове зобов`язання у сумі 16 367 512,20 грн. Сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за вказаними зобов`язаннями (а.с. 10).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, ТОВ «Коллект центр» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2516197, дата закінчення договору 13.07.2021, сума заборгованості за основним зобов`язанням 10 000 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами 33 554 грн, загальна сума заборгованості 43 554 грн (порядковий номер у реєстрі 970) (а.с. 13-15).

З наданого ТОВ «Коллект центр» розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 20.08.2025 вбачається, що загальна заборгованість складає 43 554 грн (а.с. 48).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За положеннями частини першої статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Як вбачається з матеріалів справи, договір позики №2516197 від 13.06.2021 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Договір, графік нарахування процентів за користування позикою в межах строку, паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовими ідентифікаторами, факт укладення кредитного договору відповідачкою не оспорюється.

У договорі сторони погодили строк дії договору (р. 1 договору), суму позики 10 000 грн (п. 2.3.3 договору), строк позики – до 13.07.2021 (п. 2.3.4. договору), процентні ставки (п. 2.4.4 – 2.5 договору).

За вказаних обставин, колегія суддів уважає встановленим факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Маніфою» договору позики №2516197 від 13.06.2021 із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст. 517 ЦК України).

Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 Кодексу).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) зазначено, що право вимоги, яка відступається (продається), може мати так звану номінальну вартість та реальну вартість. Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення. Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення. Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.

Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Коллект центр» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором позики №2516197 від 13.06.2021, а саме:

- договір факторингу №13/10-2021 від 13.10.2021, укладений між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Маніфою» з актами приймання-передавання реєстру боржників за ним, витяг з реєстру боржників та платіжне доручення про оплату портфелю за договором факторингу;

- договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, укладений ТОВ «Коллект центр» з первісним кредитором ТОВ «Вердикт капітал»;

- акти прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023;

- реєстр (витяг з реєстру) боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023;

- акт зарахування зустрічних однорідних вимог, складений, підписаний та скріплений печатками ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Вердикт капітал», згідно якого ТОВ «Коллект центр» виконало обов`язок з оплати договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023.

Отже, ТОВ «Коллект центр», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №2516197 від 13.06.2021.

Доказів направлення на адресу відповідачки повідомлення про відступлення клієнтами (первісним кредитором) прав вимоги заборгованості фактору (новому кредитору) та про порядок погашення заборгованості за кредитними договорами матеріали справи не містять.

Проте, згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Однак всупереч умовам договору позики ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань, не погасила наявну заборгованість ні попередньому кредитору, ні новому, а тому, як правильно констатував суд першої інстанції, вона підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

За таким, доводи апеляційної скарги про те, що жоден фактор чи клієнт із зазначеної схеми передачі права вимоги письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги відповідачці не надсилав, є безпідставними.

Воєнний стан не є безумовною підставою для застосування норми ч. 1 ст. 617 ЦК України.

Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. При цьому, сторона, яка посилається на дані обставини як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести належними та допустимими доказами, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Отже, війна, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Матеріалами справи жодним чином не підтверджуються доводи відповідачки щодо неможливості виконувати грошове зобов`язання саме у зв`язку з бойовими діями, які тривають на території України.

Вирішуючи питання про суму заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до практики Верховного Суду, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила власний висновок, зроблений у постанови від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів таким:

- у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення кредиту/позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла в постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 в справі №912/1120/16 (пункт 6.19).

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Окрім цього, у сформульованих правових висновках Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування.

Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин. Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

У кредитному договорі сторони обумовили, що розмір процентів за користування кредитом – 1,99000% фіксована, базова процентна ставка за кожен день користування позикою в межах повного строку позики та 1,01% фіксований розмір відсотків за кожний день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою (п. 2.4., 2.5. договору позики).

Розділом 1, п. 2.3.4. договору позики встановлено, що строк позики до 13.07.2021; строк дії договору – період, на який укладається договір позики, що починає обчислюватись з дати укладення договору позики і спливає через три місяці після спливу строку позики.

Таким чином, строк дії договору позики закінчився через три місяці після спливу строку позики (13.07.2021), тобто – 13.10.2021.

Матеріали справи не містять належних доказів, що строк користування відповідачкою позикою чи строк дії договору продовжувався.

Із розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Вердикт капітал» після переходу до нього прав вимоги до ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 (а.с. 47) , слідує, що ТОВ «Вердикт капітал» було нараховано відповідачці відсотки згідно з кредитним договором у сумі 13 534 грн за відсотковою ставкою 1,01% денних за період з 13.10.2021 по 23.02.2022, тобто поза межами строку дії договору позики.

Отже, оскільки відсотки за користування позикою у сумі 13 534 грн були нараховані після закінчення строку дії договору позики, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, вказана сума не підлягає стягненню з відповідачки.

Відповідно, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначених до стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» суми заборгованості за відсотками та загальної суми заборгованості шляхом зменшення суми заборгованості за відсотками з 33 554 грн до 20 020 грн, а загальної суми заборгованості з 43 554 грн до 30 020 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи вищезазначене, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору до суду першої та витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог.

Так, враховуючи часткове задоволення позову на суму 30 020 грн, що становить 68,92% (20 020 грн : 43 554 грн х 100%) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» підлягає стягненню 1 669,52 грн (2 422,40 грн х 68,92%) судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 2 756,80 грн (4 000 грн х 68,92%) витрат на правову допомогу.

З урахуванням зазначених розрахунків, рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні шляхом відповідного їх зменшення.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2025 року в частині визначених до стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» суми заборгованості за відсотками, загальної суми заборгованості, судового збору, витрат на правову допомогу - змінити, зменшивши суму заборгованості за відсотками з 33 554 грн до 20 020 грн, суму загальної суми заборгованості з 43 554 грн до 30 020 грн, суму судового збору з 2 422 грн 40 коп. до 1 669 грн 52 коп., суму витрат на правову допомогу з 4 000 грн до 2 756 грн 80 коп.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

Н.В.Шитченко