Окрема думка від 25 березня 2026 р. у справі №585/2771/25 — Сумський апеляційний суд

ОКРЕМА ДУМКА

26 березня 2026 року м.Суми

Справа №585/2771/25

Провадження № 22-ц/816/716/26

Судді Сумського апеляційного суду Собини Ольги Іванівни стосовно постанови колегії суддів Сумського апеляційного суду від 26 березня 2026 року у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 липня 2025 року у складі судді Шульги В.О., постановленої у м. Ромни Сумської області,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив: за рахунок державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсувати йому моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн, як відшкодування шкоди, заподіяної йому незаконними рішеннями, діями і бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, просить розгляд справи провести в Роменському міськрайонному суді Сумської області.

У доводах апеляційної скарги вказує на те, що ним обрана підсудність даної справи за місцем свого проживання. Додав до апеляційної скарги довіку переселенця з якої вбачається, що фактичне місце його проживання/перебування АДРЕСА_1 .

Постановою колегії суддів Сумського апеляційного суду було задоволено апеляційну скаргу та скасовано ухвалу місцевого суду і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції .

Не погоджуючись із рішенням колегії суддів, на підставі ч.3 ст. 35 ЦПК України вважаю за необхідне зазначити таке.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважаю , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Передаючи справу на розгляд до іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у справі визначено Державну казначейську службу України, яка розташована в м. Київ вул. Бастіонна 6, позивач своїм правом обрати підсудність даної справи за своїм місцем проживання, в порядку ст. 28 ЦПК України, не скористався, а тому дана справа не підсудна Роменському міськрайонному суду Сумської області і підлягає передачі за підсудністю до належного суду – Печерського районного суду м. Києва.

Я погоджуюсь з таким висновком суду, оскільки вони відповідають положенням процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

За загальним правилом, визначеним статтю 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом, а позови до юридичних осіб - за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Частиною 4 статтю 28 ЦПК України визначено, що позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу (ч. 9 ст. 187 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має дослідити питання належності спору до юрисдикції суду, в тому числі й щодо територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до Роменського міськрайонного суду Сумської області з позовом до Державної казначейської служби України, ОСОБА_1 вказав свою адресу, як АДРЕСА_2 .

Юридичною адресою відповідача є АДРЕСА_3 .

Мотивів звернення саме до Роменського міськрайонного суду Сумської області Тарасенком А.В. наведено не було. У позові відсутні згадки про те, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, або про те, що він має зареєстроване місце проживання в Роменському районі Сумської області.

ОСОБА_1 не наведено обставин, які перешкоджали йому подати відомості про наявність в нього статусу внутрішньо-переміщеної особи суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Тобто, норми процесуального закону зобов`язують суд з`ясовувати інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) саме відповідача, а не позивача.

Зважаючи на те, що на час вирішення судом першої інстанції питання про відкриття провадження у справі, позивачем не було наведено будь-якої інформації та не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що справа територіально підсудна саме цьому суду, а тому оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування не вбачаю.

Таким чином, вважаю, що ухвала місцевого суду щодо направлення позовної заяви ОСОБА_1 за підсудністю до Печерського районного суду м.Києва є законною та обґрунтованою, а постанова колегії суддів апеляційного суду про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 і її скасування не ґрунтується на законі і є помилковою .

Суддя Сумського апеляційного суду Собина О.І.