Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №583/5290/25 — Сумський апеляційний суд

Справа № 583/5290/25

Номер провадження 22-ц/816/1710/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м.Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Черних О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Замченко А.О., Петен Я.Л.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз Північ»

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ТОВ «Райз Північ», яка подана представником Фесенко Олександром Миколайовичем на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 січня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Семенової О.С. у цивільній справі № 583/5290/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, збитків від інфляції та 3% річних

УСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог позову

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Райз Північ» заборгованості з орендної плати, пені, збитків від інфляції та 3% річних.

Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,3080 га, кадастровий номер 5920380800:01:001:0535, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бугруватської сільської ради Охтирського району Сумської області. 30 грудня 2014 року він уклав з ПрАТ «Райз-Максимко» договір оренди землі № 533/14 строком на 10 років, відповідно до якого передав цю земельну ділянку у строкове платне користування та визначили річну орендну плату в розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3352,28 грн, обчислення якої здійснюється з урахуванням індексації. 27 листопада 2017 року ОСОБА_1 уклав з ПрАТ «Райз-Максимко» додатковий договір про внесення змін і доповнень до договору оренди землі № 533/14 від 30 грудня 2014 року, у якому сторони погодили зміну розміру орендної плати з 5% на 10%. 10 грудня 2018 року між ним, ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» було укладено трьохсторонню додаткову угоду №1 до Договору № 533/14, відповідно до якої новий орендар ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» приймає на себе всі права та обов`язки від ПрАТ «Райз-Максимко», а також сторони вирішили внести зміни/доповнення, зокрема про те, що орендна плата складає 10049,30 грн, що становить 10% нормативної грошової оцінки. Відповідачем не в повній мірі здійснювалася виплата орендної плати позивачу, тому просить стягнути з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 , з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заборгованість з виплати орендної плати за договором оренди землі № 533/14 від 30 грудня 2014 року в розмірі 21300,84 грн., обрахованої без вирахування податків та обов`язкових платежів, а також 5738,00 грн. пені, 5255,33 грн. інфляційних збитків та 1434,52 грн. 3% річних.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 січня 2026 року під головуванням судді Семенової О.С. позовні вимоги позивача задоволено, ухвалено

стягнути з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за договором оренди землі №533/14 від 30.12.2014 в розмірі 33728,69 грн, з яких – орендна плата 21300,84 грн, обрахована без вирахування податків та обов`язкових платежів, інфляційні збитки в розмірі 1434,52 грн., 3% річних в розмірі 1319 грн., та судові витрати в розмірі 6211,2 грн..

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Представник відповідача не погоджується з рішення суду першої інстанції, посилається на те, що рішення суду прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, які мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права. Просив апеляційний суд скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 січня 2026 року та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Зазначив, що судом першої інстанції допущено поверхневе дослідження обставин справи та висновки, до яких дійшов суд, не грунтуються на обставинах справи, оскільки сторони договору оренди землі погодили виплату орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Крім того, розрахунки надані позивачем до позовної заяви зроблені некоректно, умовами договору оренди землі передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, коефіцієнт якої протягом 2017-2022 років не змінювався та становив 1.0. Посилався на практику висвітлену у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 справа № 732/1705/16-ц, від 03.02.2021 справа № 618/1078/19-ц, від 12.04.2023 справа № 175/642/19.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Абрамович О.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вказує, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, дійшов правильних висновків з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 про те, що умовами укладеного договору оренди землі та додаткової угоди передбачено сплату орендної плати з урахуванням індексу інфляції. Посилання апелянта на положення Податкового кодексу є безпідставним, оскільки він не регулює спірні правовідносини. Розрахунок орендної плати з урахуванням індексу інфляції відповідачем не спростовано.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 лютого 2026 року справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Райз Північ» залишено без руху

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 25 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 25 лютого 2026 року справу призначено до розгляду у письмовому провадженні

Позиція апеляційного суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України, апеляційна скаргаТОВ «Райз Північ» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-СМ № 016729 від 28 березня 2002 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 5920380800:01:001:0535, площею 3,3080 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Бугруватської (на даний час Чернеччинської) сільської ради Охтирського району Сумської області (а.с. 6).

30 грудня 2014 року ОСОБА_1 уклав договір оренди землі № 533/14 з Приватним акціонерним товариством «Райз-Максимко» щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920380800:01:001:0535, строком на 10 років, зареєстрований 19 січня 2015 року (а.с. 7-8, 12).

Пунктом 9 Договору № 533/14 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 5% нормативної грошової оцінки, що складає 3352,28 грн.

Пунктом 10 Договору № 533/14 передбачено обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки приватної власності з урахуванням індексації.

Відповідно до п. 11 Договору № 533/14 орендна плата вноситься у такі строки: 1 (один) раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

Пунктом 14 договору № 533/14 передбачено сплату пені у розмірі 1% несплаченої суми за кожний місяць прострочення у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором.

01 серпня 2017 року між ПАТ «Райз-Максимко» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір про внесення змін і доповнень до договору оренди землі № 533/14 від 30 грудня 2014 року, відповідно до якого: у п. 9 договору оренди землі щодо розміру орендної плати цифри та слова «в розмірі 5%» замінити на цифри та слова «в розмірі 10%». Цей додатковий договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації і є невід`ємною складовою частиною вказаного договору оренди землі. Відповідно до додаткового договору та нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка визначена в Договорі п. 5 і становить 67045,60 грн, орендна плата становить 6704,56 грн (а.с. 10).

10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 , ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» укладено додаткову угоду №1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі № 533/14. Сторони домовилися внести зміни/доповнення в договір оренди, зокрема, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 100492,97 грн, з 2017 року орендна плата складає 10049,30 грн (а.с. 11).

19 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» укладено додаткову угоду №2 про внесення змін до договору оренди землі № 533/14 від 30 грудня 2014 року, відповідно до якої сторони вирішили, що у термін з 01 січня 2019 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю згідно з Податковим кодексом України (а.с. 35).

Загальна сума заборгованості становить 33728,69 гривень, з яких, заборгованість з виплати орендної плати 21300,84 грн., обрахованої без вирахування податків та обов`язкових платежів, 5738,00 грн пені, 5255,33 грн. інфляційні збитки та 1434,52 грн 3% річних.

Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Райз Північ» не надало жодного доказу на підтвердження виконання обов`язку в частині виплати ОСОБА_1 орендної плати за договором №533/14 від 30.12.2014 року, а тому, беручи до уваги умови договору оренди щодо строків сплати орендної плати, є підстави для стягнення з відповідача невиплаченої суми орендної плати та інфляційних збитків за прострочення сплати орендної плати.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом частин першої - третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо індексації

Зокрема, позивач через свого представника, звернувся з позовом до ТОВ «Райз Північ» у зв`язку з тим, що розмір орендної плати востаннє змінювався згідно додаткової угоди № 2 від 19.11.2019 року, орендар хоча і сплачував орендну плату, але не в повному розмірі, оскільки не сплачував індексацію, яка передбачена договорами і є складовою орендної плати.

Відповідно до п. 10 договору оренди земельної ділянки передбачено, що обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки приватної власності здійснюються з урахуванням індексації.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач допустив порушення умов пункту 10 Договору оренди землі № 533/14 від 30.12.2014, який зобов`язував останнього обчислювати розмір орендної плати за земельні ділянки, належної позивачу з урахуванням індексації.

Доводи апеляційної скарги про те, що умовами договору оренди землі передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, коефіцієнт якої протягом 2017-2022 років не змінювався та становив 1.0, апеляційний суд відхиляє зважаючи на такі мотиви.

Частиною першою статті 632 ЦК України визначено, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина третя статті 21 Закону «Про оренду землі»).

Суд першої інстанції обґрунтовано посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 05.02.2025 у справі № 925/457/23 про те, що: «Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).

Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 161-XIV (індексується лише орендна плата).

За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць. Базовим місяцем уважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки

У пункті 10 Договору оренди землі № 533/14 від 30.12.2014 сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Умовами указаного договору оренди землі індексація нормативної грошової оцінки не визначена.

Зміст указаного пункту Договору дає підстави для висновку про те, що оскільки обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі оренди землі, то відповідно мала індексуватися саме орендна плата відповідно до приписів частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі».

За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць.

При цьому, базовим місяцем вважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №925/457/23.

Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі № 533/14 від 30 грудня 2014 року, а також додаткових угод до нього, слідує, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Ураховуючи зазначене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеним договором оренди землі № 533/14 від 30.12.2014 року (з урахуванням додаткової угоди №2 19.11.2019), оскільки виплата орендної плати за 2018-2025 роки позивачу ОСОБА_1 була проведена не у повному обсязі, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути недоплачену орендну плату за вказаний період.

Та обставина, що позивач не звертався до відповідача з претензією щодо недоплати орендної плати, не звільняє його від належного виконання зобов`язань за укладеним договором щодо сплати орендної плати з урахуванням індексів інфляції.

Щодо стягнення 3 % річних

Судом першої інстанції зроблено висновок, що зважаючи на те, що граничним строком виплати орендної плати за землю відповідно до умов договору є 01 грудня та станом на вказану дату орендар свого обов`язку щодо виплати орендної плати орендодавцю не виконав, з 02 грудня розпочався період за який позивач має право вимагати сплати інфляційних втрат та 3 процентів річних.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання з виплати орендної плати наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України, а також на підставі пункту 14 Договору оренди пені за несплату орендної плати у визначений строк.

Крім того, апеляційний суд відхиляє посилання заявника апеляційної скарги на постанови Верховного Суду від 10.04.2019 № 732/1705/16-ц, від 03.02.2021 у справі № 618/1078/19 та від 12.04.2023 у справі № 175/642/19, які не підлягають застосуванню у цій справі зважаючи на такі мотиви.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності та розміру нарахування заборгованості з орендної плати землі за договором №533/14 від 30.12.2014 в розмірі 21300,84 грн, обрахованої без вирахування податків та обов`язкових платежів, 5738,00 гривень пені, 5255,53 гривень інфляційні збитки та 1434,52 гривні 3% річних.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками Об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (постанова Верховного Суду у справі № 166/1222/20).

Судова практика з питання індексації нормативної грошової оцінки землі та індексації орендної плати сформована Верховним Судом у складі Великої Палати Верховного Суду (постанова від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23).

Щодо витрат на правничу допомогу

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги № 123 від 14 жовтня 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Абрамовичем О.В., додаткову угоду до нього від 14 жовтня 2025 року, копію акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 06 листопада 2025 року до вказаного договору, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордеру, копію квитанції № 123 від 06 листопада 2025 року на суму 10000,00 гривень.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно проведено розподіл судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам та витраченому часу сторін.

Решта доводів апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, належним чином оцінених судом першої інстанції, та на правильність вирішення спору не впливають.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду.

Щодо судових витрат.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає

Представник позивача - адвокат Абрамович О.В. просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 - 5000 грн за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що витрати в сумі 1000 грн, понесені в апеляційному суді, відповідатимуть вимогам розумності, справедливості та співмірності.

А тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст.368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 січня 2026 року в цивільній справі № 583/5290/25 - залишити без змін.

Стягнути з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О.М. Черних

Cудді: Я.Л. Петен

А.О. Замченко