Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №522/15241/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/265/26

Номер справи місцевого суду: 522/15241/25

Головуючий у першій інстанції Русєва А. С.

Доповідач Журавльов О. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду – Журавльов О.Г., за участі - секретаря судового засідання Хангельдян К.С., представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Симонової Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Симонової Я.М. на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 04.08.2025, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 04.08.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 34000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Встановлено, що ОСОБА_1 26.06.2025 року о 16:29 год. у м. Одеса, вул. Пішонівська, 16, вживав алкогольні напої, а саме «Коньячний напій» після ДТП до проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Результат огляду позитивний – 2,91% проміле, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п./п. «є» п. 2.10 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

Не погодившись з постановою судді першої інстанції, представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Симонова Я.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та провадження у справі закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі зазначає про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи.

Посилається, що пошкодженні авто належать сестрі ОСОБА_1 та її чоловіку. Ніхто із постраждалих не наполягав на виклику поліції.

Також зазначає, що відносно ОСОБА_1 було складено протокол за ст. 124 КУпАП та постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 15.09.2025 він був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.08.2025 за ст. 122-4 КУпАП провадження у справі закрито відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи зазначені обставини, вважає, що в даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, однак у судове засідання не з`явився, апеляційний суд, врахувавши думку його представника, яка не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 , вважає за можливе розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Симонову Я.М., яка підтримала апеляційну скаргу та надала відповідні пояснення, прихожу до наступних висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово зазначав, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді є обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням вимог КУпАП, за результатами повного та всебічного дослідження доказів.

Згідно з п.2.10 (є) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю.

Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Частина 4 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану, зокрема, алкогольного сп`яніння, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП повністю доведена та підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА №113202 від 26.06.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 26.06.2025 року о 16:29 год. у м. Одеса, вул. Пішонівська, буд. 16, вживав алкогольні напої, а саме «Коньячний напій» після ДТП до проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, результат огляду позитивний 2,91% проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів, згідно якого у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд проводився за допомогою приладу Alkotester «Drager» ARLM 0425, проба позитивна 2,91%;

- роздруківкою результатів огляду за допомогою приладу Alkotester «Drager» ARLM 0425 від 26.06.2025;

- відеозаписом долученим до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що в ході спілкування з працівником патрульної поліції ОСОБА_1 повідомив останньому, що став учасником дорожньо-транспортної пригоди, після чого припарковав свій транспортний засіб та пішов додому, де вжив алкогольний напій, оскільки перехвилювався. Після чого, йому зателефонували працівники патрульної поліції та він пішов до місця дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager», на що останній дав згоду, результат такого огляду позитивний, 2,91% проміле.

Апеляційний суд вважає зібрані у справі докази повністю узгоджуються між собою, є достовірними, належними, допустимими, достатніми та в своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.130 КУпАП.

Як вже було зазначено вище, підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП є вживання алкоголю особою, яка керувала транспортним засобом, саме після дорожньо-транспортної пригоди за її участю, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, сп`яніння, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Отже, для встановлення в діях ОСОБА_1 складу інкримінуємого йому правопорушення, доведенню підлягали обставини його причетності як водія транспортного засобу до ДТП, а також факт вживання ним алкогольних напоїв після ДТП.

В даному випадку, як вбачається з долученого до матеріалів відеозапису, ОСОБА_1 не оспорював як факт його причетності до ДТП, так і факт вживання ним алкогольних напоїв після ДТП, отже, апеляційний суд погоджується із викладеними в постанові суду першої інстанції висновками про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Для кваліфікації дій водія за ч. 4 ст. 130 КУпАП, обставини залишення таким водієм місця ДТП не підлягають встановленню, а отже є необґрунтованим посилання сторони захисту на наявність постанови суду про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 122-4 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного правопорушення.

Як і не підлягають встановленню обставини щодо наявності або відсутності претензій з боку власників пошкодженого транспортного засобу, а тому в наведеній частині доводи сторони захисту апеляційний суд також вважає необґрунтованими.

Водночас, наявність постанови суду про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 124 КУпАП із накладенням стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, про що також вказує захисник в апеляційній скарзі, навпаки свідчить, що відповідне ДТП сталося за участі ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку іншим доводам апеляційної скарги в частині допущення судом першої інстанції під час розгляду справи норм процесуального права, зокрема розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За висновком ЄСПЛ з огляду на принцип, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними, право на справедливий суд не може вважатися ефективним, якщо клопотання та зауваження сторін не будуть справді «заслухані», тобто належним чином розглянуті судом. У рішеннях судів і трибуналів мають бути належним чином наведені підстави, на яких вони ґрунтуються. Цей обов`язок обґрунтовувати рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, висунутий скаржником, а передбачає, що сторони судового провадження можуть розраховувати на отримання конкретної та чіткої відповіді на аргументи, які є вирішальними для результату цього провадження. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення може змінюватися залежно від характеру рішення та має визначатися з огляду на обставини справи (див. рішення у справі «Мазахір Джафаров проти Азербайджану» (Mazahir Jafarov v. Azerbaijan), заява № 39331/09, пункти 34 і 35, від 02 квітня 2020 року з подальшими посиланнями).

Переглядаючи цю справу апеляційний суд враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі «Серявін та інші проти України», де ЄСПЛ зазначав: «ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті».

Апеляційний суд враховує, що справу про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , водночас, це не вплинуло на правильність висновку суду про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги, що судом розглянуто справу за відсутності ОСОБА_1 не повідомленого належним чином про судове засідання, не є самі по собі підставою для скасування правильної та законної постанови суду, з огляду на те, що процесуальні права ОСОБА_1 були в повній мірі відновлені в апеляційному суді, оскільки його представник брав безпосередню участь в судовому засіданні та реалізував права, надані йому законом, в тому числі надавав пояснення щодо складеного протоколу та доводів апеляційної скарги.

Більш того, вказані стороною захисту обставини стали підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.

За таких обставин, суд першої інстанції, всупереч твердженням апелянта, правильно встановив фактичні обставини та дійшов до обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Одночасно, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Симонової Я.М. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.

Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Симонової Я.М. – залишити без задоволення.

Постанову суддіПриморського районного суду м. Одеси від 04.08.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов