Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №478/7/26 — Миколаївський апеляційний суд

26.03.26

33/812/112/26

Єдиний унікальний номер судової справи 478/7/26

Номер провадження 33/812/112/26 Головуючий у місцевому суді: Сябренко І.П.

Категорія: ст.124 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року місто Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання – Коростієнко Н.С.,

за участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

та його захисника – адвоката Ширай А.А.,

потерпілої особи ОСОБА_2 та його представника – адвоката Власкіної Т.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Ширай Андрія Анатолійовича на постанову судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №551738, який надійшов на розгляд до Казанківського районного суду Миколаївської області та був складений 26 грудня 2025 року, зазначено, що 26 грудня 2025 року близько 19 год. 08 хв. на автодорозі Н-11 Дніпро-Миколаїв, а саме в селі Великоолександрівка на перехресті вулиці Шкільної та автодороги Н-11 Дніпро-Миколаїв, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом – автомобілем марки та моделі Scania R400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з цистерною Magyar, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, та не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміни, у результаті чого на слизькій ділянці дороги втратив керування, та транспортний засіб і цистерна здійснили з`їзд у кювет, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Такими діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП.

Постановою судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2026 року водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 грн. 60 коп.

Приймаючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті недотримання водієм ОСОБА_1 вимог п.12.1 ПДР, його транспортний засіб здійснив з`їзд у кювет та отримав механічні пошкодження.

Не погодившись із судовим рішенням, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Ширай А.А. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є необ`єктивним та не відповідає вимогам закону. Ухвалюючи судове рішення, районний порушив вимоги ст.ст.7,9,245,247,280 КУпАП, оскільки не дослідив в повному обсязі всі обставини справи та не правильно їх оцінив.

Зазначено, що вищевказана ДТП сталася внаслідок порушення іншим учасником дорожнього руху ОСОБА_2 вимог п.п.12.1,13.1 ПДР, який рухався позаду автомобіля ОСОБА_1 та допустив зіткнення з його транспортним засобом.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 26 березня 2026 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Ширай А.А. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, потерпіла сторона ОСОБА_2 та його представник – адвокат Власкіна Т.Я. просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Згідно з «критеріями Енгеля», сформованими Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

Системний аналіз положень ст.124 КУпАП дозволяє дійти до висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням/обвинуваченням.

При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений ч.2 ст.6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст.4 Протоколу 7 до Конвенції).

Згідно зі ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналіз наведених норм закону, зокрема, положень ст.ст.280,251 КУпАП дає підстави для висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється відповідним органом, зокрема судом, виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення, наслідком чого є ухвалення постанови у відповідності до положень ст.283 КУпАП, яка повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, та зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

За змістом ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч.3 ст.7 КУпАП).

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (ч.4 ст.7 КУпАП).

Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше (ст.251 КУпАП).

Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення містить ст.256 КУпАП, якою, поряд з іншим, передбачені викладення суті адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих та інше. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

До протоколу додається схема місця дорожньо-транспортної пригоди, яка є графічним зображенням місця пригоди з фіксацією всіх об`єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин, яке оформлюється з дотриманням вимог Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками (п.3 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395, далі - Інструкція).

Зміст схеми місця дорожньо-транспортної пригоди регламентовано пунктом 4 розділу Х Інструкції.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

При цьому, диспозиція ст.124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на вимоги п.12.1 ПДР. Тому, розглядаючи дану справу, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог п.12.1 ПДР, який зазначений в протоколі працівником поліції.

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та п.1.1 ПДР єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється названими Правилами.

Зокрема, ч.3 ст.41 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, п.12.1 ПДР передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Цей пункт ПДР є загальним правилом та діє для всіх водіїв на всіх дорогах у будь-який час та означає, що водій повинен бути в змозі зупинитися в межах видимої дистанції та мати змогу безпечно маневрувати в потоці руху, а також водій повинен реагувати на зміну дорожніх умов, наприклад, наявність перешкод, інших учасників руху. Тобто, водій зобов`язаний рухатися з такою швидкістю, яка дозволить йому запобігти аварії. При цьому, водій сам визначає швидкість, яка є безпечною в конкретних умовах, а не тільки дотримуючись встановлених обмежень.

При цьому, для встановлення вини водія у порушенні вимог п.12.1 ПДР необхідно встановлювати: дорожню обстановку: стан дороги, погодні умови, видимість, наявність обмежень (знаки), інтенсивність руху; технічний стан транспортного засобу (справність гальмівної системи, кермового керування, шин); особливості вантажу (надійність кріплення та вплив на керованість); спроможність контролювати рух (чи дозволяла швидкість руху транспортного засобу, обрана водієм, вчасно зупинитися при появі перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний був виявити); взаємозв`язок (що саме висока швидкість руху транспортного засобу стала причиною того, що водій не впорався з керуванням або не встиг зупинитися). До того ж, водій буде вважатися винним у тому випадку, якщо буде доведено, що він мав технічну можливість уникнути ДТП, обравши меншу швидкість відповідно до дорожніх умов, але не зробив цього.

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що фактично дане адміністративне правопорушення встановлено та підтверджується наступними матеріалами справи в сукупності, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №551738 від 25 грудня 2025 року, схемою місця ДТП, та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №551738, який надійшов на розгляд до Казанківського районного суду Миколаївської області та був складений 26 грудня 2025 року, встановлено, що 26 грудня 2025 року близько 19 год. 08 хв. на автодорозі Н-11 Дніпро-Миколаїв, а саме: в селі Великоолександрівка на перехресті вулиці Шкільної та автодороги Н-11 Дніпро-Миколаїв, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом – автомобілем марки та моделі Scania R400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з цистерною Magyar, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, та не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміни, у результаті чого на слизькій ділянці дороги втратив керування, та транспортний засіб і цистерна здійснили з`їзд у кювет, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Такими діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху.

Дії водія ОСОБА_1 поліцейським кваліфіковані за ст.124 КУпАП, порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07листопада 2015 року за №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853.

Так, зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Також, протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вищевказаний протокол водій ОСОБА_1 підписав без зауважень.

До протоколу про адміністративне правопорушення додана схема місця дорожньо-транспортної події, що мала місце 26 грудня 2025 року.

За даними схеми місця ДТП зображена ділянка дороги, на якій сталась ДТП та зафіксовані дані, які дають можливість визначити організацію дорожнього руху на ній, ширину проїжджої частини та розташування транспортних засобів після вже зіткнення. До того ж, в схемі зазначені пошкодження транспортного засобу Scania R400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , цистерни Magyar, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та транспортного засобу MAN TGX, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та напівпричепу VAN ECK, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Дана схема місця ДТП підписана водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без зауважень.

При цьому, з наявних у справі матеріалів слідує, що водії вищезазначених транспортних засобів, по-різному пояснювали причини дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 26 грудня 2025 року.

Так, з письмових пояснень водія ОСОБА_1 слідує, що 26 грудня 2025 року близько 19 год. він, керуючи вантажним автомобілем марки Scania, реєстраційний номер НОМЕР_5 , буксирував цистерну марки Magyar, реєстраційний номер НОМЕР_6 , рухався на автодорозі Н-11 сполученням Дніпро-Миколаїв, в бік міста Миколаєва, зі швидкістю близько 50 км/год, по всій ділянці дороги була ожеледиця, проїзна частина дороги не відповідала вимогам стандартів та не була оброблена протиожеледними матеріалами. Під час руху та зменшення швидкості відчув сильний удар в задню частину транспортного засобу, а саме цистерну, внаслідок чого опинився поза межами проїзної частини дороги в кюветі. Вийшовши з кабіни побачив автомобіль марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_7 , з напівпричепом марки VAN ECK, реєстраційний номер НОМЕР_8 , після чого викликав поліцію.

Також матеріали справи містять письмові пояснення іншого учасника ДТП ОСОБА_2 , з яких вбачається, що 26 грудня 2025 року близько 19 год. він, керуючи автомобілем марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_7 , з напівпричепом марки VAN ECK, реєстраційний номер НОМЕР_8 , рухаючись на автодорозі Н-11 сполученням Дніпро-Миколаїв, в бік міста Миколаєва. По всій ділянці дороги була ожеледиця. Біля села Великоолександрівка він їхав позаду вантажного автомобіля марки Scania, реєстраційний номер, НОМЕР_5 , який буксирував цистерну марки Magyar, реєстраційний номер НОМЕР_6 , через ожеледицю даний транспортний засіб почало вводити, через що його тягач опинився в кюветі, а цистерну зсунуло посеред дороги, у зв`язку з чим обидві смуги руху було перекрито. Побачивши це, він одразу почав відгальмовувати, але через ожеледицю та недоліки в утримані вулично-шляхової мережі, які стали основною причиною дорожньо-транспортної пригоди, його транспортний засіб не зміг загальмувати, що призвело до зіткнення з цистерною марки Magyar, реєстраційний номер НОМЕР_6 , та отримання механічних пошкоджень даних транспортних засобів. Зазначив, що своєї провини в даній дорожньо-транспортній пригоді не визнає, оскільки дана подія сталося в результаті недоліків в утриманні вулично-шляхових мереж.

За такого, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, враховуючи зміст протоколу про адміністративне правопорушення та даних, наведених у вищевикладених доказах, що наявні у матеріалах справи, зокрема у схемі місця ДТП щодо отриманих транспортними засобами механічних пошкоджень та їх локалізації, апеляційний суд доходить висновку, що дії ОСОБА_1 свідчать про порушення ним вимог п.12.1 ПДР, а відтак утворюють склад адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

До того ж, апеляційний суд звертає увагу, на те, що намагання особи, яка подала апеляційну скаргу, встановити вину іншої особи в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення за протоколом складеним стосовно ОСОБА_1 суперечить як положенням ст.ст.280,283 КУпАП, де зазначається про те, що органом, до компетенції якого віднесено розгляд справи встановлюється винність особи, відносно якої складено протокол, так і положенням ст.251 КУпАП, де передбачено збір та дослідження доказів щодо винності особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Окрім того, у випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу адміністративного правопорушення, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступеню участі (внеску) кожного з них у спричинення негативного наслідку.

Разом з тим, за змістом вимог ст.256, ч.1 ст.257,279,280 КУпАП питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.

Отже, апеляційний суд, діючи в межах повноважень на перегляд постанови районного суду, не дає оцінку діям іншого учасника ДТП, оскільки наявність або відсутність в діях іншого водія порушень Правил дорожнього руху які, як вважає особа, яка подала апеляційну скаргу, призвели до настання дорожньо-транспортної пригоди – не є предметом розгляду судом апеляційної інстанції у даній справі.

За такого, докази, що наявні в матеріалах справи, переконливо доводять, що невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам 12.1 ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками, а тому ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, то вони апеляційним судом не беруться до уваги, оскільки проаналізувавши обставини події та зазначені докази апеляційний суд дійшов висновку, що належне виконання ОСОБА_1 вимог п.12.1 ПДР було його обов`язком та унеможливлювало подію ДТП – з`їзд у кювет та отримання транспортним засобом механічних пошкоджень. При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що транспортний засіб, під керуванням водія ОСОБА_1 , допустив з`їзд з узбіччя в кювет саме через удар в задню частину його машини іншим транспортним засобом, матеріали справи не містять та в протоколі про адміністративне правопорушення про таке не зазначено. До того ж з рапорту працівника поліції, що наявний в матеріалах справи, також слідує, що спочатку транспортний засіб марки Scania, реєстраційний номер НОМЕР_5 , що буксирував цистерну марки Magyar, з`їхав у кювет, а вже потім водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом – автомобілем марки та моделі MAN TGX, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом VAN ECK, реєстраційний номер НОМЕР_4 , не вибравши безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, будучи неуважним, та не слідкуючи за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміни, у результаті чого на слизькій ділянці дороги втратив керування, та допустив зіткнення з цистерною Magyar, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яку буксирував транспортний засіб – автомобіль марки Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

При цьому, неналежний стан дорожнього покриття не звільняє водія від відповідальності, а навпаки, вказане покладає на останнього обов`язок належно оцінити дорожню обстановку та вжити дій до уникнення аварійної ситуації.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, водій ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Таким чином, твердження захисника Автуніча А.С. про недоведеність його винуватості у зазначеному адміністративному правопорушенні не знайшло підтвердження та спростовується матеріалами справи.

Інші посилання захисника в апеляційній скарзі не містять обставин, які не були б з`ясовані районним судом та могли б потягнути неправильне вирішення справи, а за такого, не впливають на висновки суду, щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, так як є фактичною переоцінкою по іншому доказів, які вже були досліджені та оцінені судом.

Істотних порушень суддею районного суду норм матеріального чи процесуального права, порушення принципів повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, порушення прав учасників судового розгляду, порушення положень КУпАП, Конституції України, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, у тому числі на які посилається особа, яка подала апеляційну скаргу, які б могли вплинути на правильність прийнятого рішення, при апеляційному перегляді не встановлено.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», §84).

З огляду на зазначене, викладені в обґрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Таким чином оскаржувана постанова судді районного суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Ширай А.А. відсутні.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Ширай Андрія Анатолійовича на постанову судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2026 року – залишити без задоволення.

Постанову судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850(вісімсот п`ятдесят) грн. – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Т.В. Серебрякова